ТОП 10:

Військово-лікарська експертиза.



Військово-лікарська експертиза.

§ 4. Судово-медична і судово-психіатрична експертиза.

 

Медико-соціальна експертиза

Наступним видом експертиз є експертиза тривалої або стійкої втрати працездатності - медико-соціальна експертиза. Важливість даної експертизи, перш за все, полягає в тому, що вона виявляє компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприятиме функціональній, психологічній, соціальній, професійній реабілітації та адаптації інваліда. Особи, яка більше всього потребує захисту і турботи з боку держави.

Медико-соціальнаекспертиза (МСЕ) - це визначення в установленому порядку потреб особи|обличчя,лице| в заходах соціального захисту, включаючи реабілітацію, на основі оцінки обмежень життєдіяльності, що викликані|спричинених| стійким розладом функцій організму.

Згідно зі Основами законодавства України про охорону здоров'я та ²Положенням про медико-соціальну експертизу” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83) дана експертиза визначає:

- ступінь обмеження життєдіяльності людини;

- причину, час настання, групу інвалідності;

- роботи і професії, доступні інвалідам за станом здоров’я.

Слід зазначити, що вказана експертиза сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.

Відповідно до “Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 р. № 221 медико-соціальній експертизі підлягають особи, які частково чи повністю втратили здоров'я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежують їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, з метою виявлення компенсаторно-адаптаційних можливостей особи для реалізації заходів реабілітації та адаптації інвалідів.

Медико-соціальна експертиза здійснюється виходячи з комплексної оцінки стану|достаток| організму на основі аналізу клініко-функціональних, соціально-побутових, професійно-трудових, психологічних даних оглянутої особи|обличчя,лице| з використанням класифікацій і критеріїв, що розробляються і затверджуються|стверджуваних,ухвалюваних| в порядку|лад|, визначеному чинним законодавством.

Органом, який здійснює МСЕ, є медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), що організуються в самостійні центри, бюро при управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Дані експертні комісії перебувають у віданні Міністерства охорони здоров'я України і проводять свою роботу за таким територіальним принципом:1. республіканська;2. Кримська, обласні, центральні міські (в містах Києві і Севастополі);3. міські, міжрайонні, районні.Висновки медико-соціальних експертних комісій про умови й характер праці інвалідів є обов'язковими для підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності і видів їх діяльності.У разі незгоди оглянутого з рішенням районної, міжрайонної міської медико-соціальної експертної комісії він має право подати про це письмову заяву в вищестоящу медико-соціальну експертну комісію. У свою чергу, рішення республіканської, кримської, обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії може бути оскаржене до Міністерства охорони здоров'я України.Крім того, рішення медико-соціальної експертної комісії може бути оскаржене до суду в установленому порядку.Організація і склад медико-соціальних експертних комісій.Медико-соціальні експертні комісії утворюються, реорганізуються і ліквідуються Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.Формування медико-соціальних експертних комісій провадиться з урахуванням чисельності обслуговуваного населення, кількості оглянутих зазначеними комісіями хворих протягом року, у тому числі інвалідів (наприклад, міські, районні комісії утворюються, як правило, з розрахунку одна комісія на 100 тис. чоловік віком 16 років і старше; обласна, центральна міська комісія утворюється з розрахунку на п'ять міських, міжрайонних, районних комісій тощо).Залежно від рівня, структури захворюваності та інвалідності утворюються такі медико-соціальні експертні комісії:- загального профілю;- спеціалізованого профілю (для огляду хворих на туберкульоз, осіб з психічними розладами, захворюваннями органів зору, органів кровообігу тощо).Міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії утворюються в складі:- трьох лікарів-експертів (терапевта, хірурга, невропатолога);- фахівця з медико-соціальної реабілітації (лікаря-реабілітолога);- психолога;- представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;- представника військово-медичних управлінь СБУ, Служби зовнішньої розвідки (у разі розгляду медичних справ пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ, Служби зовнішньої розвідки).До складу комісій спеціалізованого профілю входять:- два лікарі, спеціальність яких відповідає профілю комісії;- терапевт чи невропатолог;лікар військово-медичних управлінь СБУ, Служби зовнішньої розвідки (у разі розгляду медичних справ пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ, Служби зовнішньої розвідки).Кримська республіканська, обласна, центральна міська медико-соціальна експертна комісія утворюється в складі:1. чотирьох лікарів-експертів;2. лікаря-реабілітолога;3. юриста;4. економіста;5. представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;6. представника військово-медичних управлінь СБУ, Служби зовнішньої розвідки (у разі розгляду медичних справ пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ, Служби зовнішньої розвідки).Головою медико-соціальної експертної комісії призначається один із лікарів, що входить до неї. Він організує її роботу, забезпечує якісне проведення медико-соціальної експертизи і несе персональну відповідальність за діяльність комісії.Права та обов'язки медико-соціальних експертних комісій.Міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії:а) визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, у тому числі стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності (у процентах) працівників, які одержали каліцтво чи інше ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням своїх трудових обов'язків;б) встановлюють потребу інвалідів у соціальній допомозі, що була б спрямована на полегшення наслідків погіршення здоров'я (протезування, засоби пересування, робочі пристосування, постійний догляд тощо);в) надають трудові рекомендації інвалідам працездатного віку та розробляють заходи медико-соціальної реабілітації під час складання індивідуальних програм реабілітації та адаптації інвалідів, здійснюють контроль за їх реалізацією;г) вивчають структуру і динаміку інвалідності за групами, причинами, окремими захворюваннями, територіальними ознаками, в розрізі окремих підприємств тощо;ґ) разом з лікувально-профілактичними закладами вивчають результати диспансеризації, переважно осіб, які часто й тривалий час хворіють, та інвалідів;д) разом з лікувально-профілактичними закладами, підприємствами, установами, організаціями, профспілками аналізують умови праці з метою виявлення факторів, що небезпечно впливають на здоров'я й працездатність працівників, а також визначення умов та видів праці, робіт і професій для хворих та інвалідів;е) оцінюють стан здоров'я населення, прогнозують динаміку первинної інвалідності;є) інше.Кримська республіканська, обласні, центральні міські медико-соціальні експертні комісії:а) здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно Кримської республіканської, обласних, центральних міських, районних, міжрайонних, міських медико-соціальних експертних комісій, перевіряють прийняті ними рішення і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх;б) переоглядають осіб, які оскаржили рішення міських, міжрайонних чи районних медико-соціальних експертних комісій, та перевіряють якість розробки індивідуальних реабілітаційних програм;в) проводять у складних випадках огляд хворих та інвалідів за направленнями відповідно Кримської республіканської, обласних, центральних міських, районних, міжрайонних, міських медико-соціальних експертних комісій;г) надають консультативну допомогу лікарям медико-соціальних експертних комісій з питань медико-соціальної експертизи;ґ) розробляють комплексні заходи щодо профілактики та зниження рівня інвалідності, а також медико-соціальної реабілітації інвалідів;д) здійснюють у межах своїх повноважень контроль за поліпшенням соціального стану інвалідів та наданням їм пільг;е) аналізують рівень та динаміку інвалідності, стан медико-соціальної реабілітації інвалідів в Україні.Медико-соціальні експертні комісії мають право:- одержувати від органів і закладів охорони здоров'я, підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і видів їх діяльності, відомості, необхідні для роботи комісій;- направляти осіб, які проходять огляд, до лікувально-профілактичних закладів для уточнення діагнозу і відповідного лікування;- відвідувати у встановленому порядку підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності і видів їх діяльності, обстежувати місця виконання робіт, виробничі та службові приміщення, знайомитися зі звітами, статистичними й іншими матеріалами з питань, що належать до діяльності комісій;- подавати державним органам матеріали для вжиття відповідних заходів стосовно посадових осіб підприємств, установ, організацій, які ущемляють права інвалідів.

Основним суб'єктом, що знаходиться|перебувати| під захистом держави після|потім| проведення МСЕ і дачі відповідного висновку|укладення,ув'язнення|, є|з'являтися,являтися| інвалід. |спричиняти| Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 р. № 875-XII визначається, що інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм, або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

Причинами інвалідності можуть бути:- загальне захворювання;- трудове каліцтво;- професійне захворювання;- інвалідність з дитинства.Для військовослужбовців - поранення, контузія, каліцтво, одержані при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, чи захворювання, пов'язане з перебуванням на фронті, або каліцтво, одержане внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, чи захворювання, не пов'язане з перебуванням на фронті та інші.

Підставою для визнання|зізнання| особи інвалідом є наявність сукупності наступних ознак|з'являтися,являтися| :

- порушення здоров'я зі|із| стійким розладом функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або дефектами;

- обмеження життєдіяльності (повна|цілковитий| або часткова втрата особою|обличчя,лице| здатності|здібність| або можливості|спроможність| здійснювати самообслуговування, самостійно пересуватися, орієнтуватися, спілкуватися, контролювати свою поведінку, навчатися|виучуватися| або займатися трудовою діяльністю);

- необхідність здійснення заходів соціального захисту громадянина.

Загальні|спільний| організаційно-правові принципи визнання|зізнання| особи|обличчя,лице| інвалідом:

1. Залежно від ступеня втрати здоров'я та обмеження життєдіяльності встановлюється I, II, III група інвалідності.

2. Огляд громадян у медико-соціальних експертних комісіях проводиться за місцем проживання або лікування за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу при пред'явленні паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

3. Медико-соціальна експертиза повинна здійснюватися після повного та всебічного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу, соціально-психологічного діагнозу, професійно-трудового прогнозу, одержання результатів відновного лікування, соціально-трудової реабілітації та інших даних, що підтверджують стійкий або необоротний характер захворювання.

4. Медико-соціальні експертні комісії проводять засідання тільки у повному складі і колегіально приймають рішення.

5. Переогляд інвалідів з нестійкими, оборотними морфологічними змінами та порушеннями функцій органів і систем організму з метою визначення ефективності відновного лікування та реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться через 1 - 3 роки.

6. Група інвалідності без зазначення строку переогляду встановлюється громадянам при анатомічних дефектах, стійких необоротних морфологічних змінах та порушеннях функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, чоловікам старше шістдесяти років і жінкам старше п'ятдесяти п'яти років та в інших, передбачених законом, випадках.

7. Особам, визнаним інвалідами, видаються довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми.

Відповідно до Інструкції “Про встановлення груп інвалідності” затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 7 квітня 2004 р. № 183 існують наступні підстави і критерії встановлення груп інвалідності.

Підставою для встановлення першої групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженим дефектом, що призводять до значного обмеження життєдіяльності людини, неспроможності до самообслуговування і викликають потребу в постійному, що не регулюються, сторонньому нагляді, догляді чи допомозі.Критеріями встановлення I групи інвалідності є обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у значному ступені. А саме:- нездатність до самообслуговування та повна залежність від інших осіб;- нездатність самостійно пересуватися та повна залежність від інших осіб;- нездатність до навчання;- нездатність до трудової діяльності;- нездатність до орієнтації (дезорієнтація);- нездатність до спілкування;- нездатність контролювати свою поведінку.Підставою для встановлення другої групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженим дефектом, що призводять до значного обмеження життєдіяльності людини, при збереженій здатності до самообслуговування, та не викликають потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді чи допомозі.Критеріями встановлення другої групи інвалідності є обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у вираженому ступені. А саме:- здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів та за допомогою інших осіб;- здатність самостійно пересуватися з використанням допоміжних засобів та (чи) за допомогою інших осіб;- здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами в домашніх умовах;- здатність до виконання трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів та (чи) спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;- здатність до орієнтації, що потребує допомоги інших осіб;- здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів та (чи) за допомогою інших осіб;- здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві або більше хвороби, що призводять до інвалідності, наслідки травми або уроджені дефекти та їх комбінації, що в сукупності функціональних порушень призводять до значного обмеження життєдіяльності людини та її працездатності.Підставою для встановлення третьої групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або уродженими дефектами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності, в тому числі працездатності, які потребують соціальної допомоги і соціального захисту.Критеріями встановлення III групи інвалідності є обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності в помірно вираженому ступені. А саме:- здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;- здатність самостійно пересуватися з тривалішою витратою часу, пересування з зупинками і скорочення відстані;- здатність до навчання в учбових закладах загального типу при дотриманні спеціального режиму учбового процесу та (чи) з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, який навчає);- здатність до виконання трудової діяльності за іншою спеціальністю при відсутності зниження кваліфікації чи зменшенні обсягу виробничої діяльності та неможливості виконання роботи за своєю попередньою професією;- здатність до орієнтації за умови використання допоміжних засобів;- здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передання інформації;- часткове зниження здатності самостійно контролювати свою поведінку.Помірно виражене обмеження життєдіяльності визначається частковою втратою можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне зниження кваліфікації або зменшення обсягу трудової діяльності; значне утруднення в набутті професії чи в працевлаштуванні): значне зменшення (більше ніж на 25%) обсягу трудової діяльності; втрата професії чи значне зниження кваліфікації; значне утруднення в набутті професії чи в працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії.

Важливим моментом є те, що остаточним результатом проведення МСЕ є не тільки встановлення інвалідності особи, але і визначення комплексу заходів, спрямованих на відновлення здоров'я і здібностей інваліда та створення йому необхідних умов і рівних можливостей у всіх сферах життєдіяльності. Згідно з Положенням про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83 документом, що визначає види, форми й обсяг реабілітаційних заходів, оптимальні строки їх здійснення та конкретних виконавців, є індивідуальна програма реабілітації інваліда, що розробляється медико-соціальними експертними комісіями з урахуванням місцевих можливостей, соціально-економічних, географічних і національних особливостей.

Названа програма обов'язкова для виконання власниками підприємств, об'єднань, установ, організацій або уповноваженими ними органами, незалежно від форм власності і видів їх діяльності.

Основними видами реабілітаційної допомоги є:1. медична реабілітація (відновна терапія і реконструктивна хірургія з поступовим протезуванням);2. професійна реабілітація (професійна орієнтація, професійне навчання або перекваліфікація, раціональне працевлаштування);3. соціально-побутова реабілітація (соціально-побутове влаштування та обслуговування).Контроль за реалізацією індивідуальних програм реабілітації інвалідів здійснюють медико-соціальні експертні комісії разом з органами місцевого самоврядування, профспілковими організаціями, відділеннями Фонду України соціального захисту інвалідів за участю представників громадських організацій інвалідів.

 

Медичний огляд призовників.

Медичний огляд призовників проводиться на призовних ділянках районних (міських) військових комісаріатів і збірних пунктах Кримського республіканського, обласних, Київського та Севастопольського міських військових комісаріатів. Організація медичного огляду допризовників і призовників для визначення їх придатності або непридатності для використання на військовій службі покладається на районні (міські) комісії по приписці і районні (міські) призовні комісії. В склад відповідних комісії входять лікарі, які виділяються з місцевих лікувально-профілактичних закладів. Безпосередньо керує роботою медичного персоналу для медичного огляду призовників лікар — член призовної комісії.

При огляді призовників лікарі визначають стан їх здоров’я та ступінь придатності до військової служби. При цьому враховується характер захворювання або фізичної вади, ступінь їх розвитку, функціональних порушень, а також освіта, спеціальність, фактична працездатність оглянутого та вимоги, які ставить військова служба до стану здоров’я у тому чи іншому виді Збройних Сил України, роді військ. Після закінчення огляду кожний лікар записує в облікову картку призовника встановлений діагноз (при відсутності захворювань робиться запис “здоровий"), висновок про придатність (тимчасову непридатність або повну непридатність) до строкової військової служби, ступінь обмеження, дату огляду та підписує висновок, зазначаючи прізвище та ініціали.

Залежно від стану здоров’я оглянутого лікар виносить одну з таких постанов про придатність або непридатність до військової служби:

- придатний до військової служби;

- тимчасово непридатний до військової служби. Потребує лікування (динамічного спостереження) на термін до ________ (указується дата);

- непридатний до військової служби в мирний час, обмежено здатний у воєнний час;

- непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку.

Призовникам, які мають хвороби, що тимчасово перешкоджають призову на строкову військову службу, але за характером хвороби вони можуть бути вилікувані, призовна комісія надає відстрочку від призову за станом здоров’я на строк до одного року.

Призовникам, які визнані військово-лікарською комісією тимчасово непридатними до військової служби через захворювання, які важко діагностуються, призовна комісія надає відстрочку від призову на один рік для поглибленого обстеження та лікування у спеціалізованих медичних установах. Після закінчення року, якщо захворювання не вилікуване, такі призовники мають визнаватися непридатними до військової служби.

Крім того, непридатними до військової служби визначаються допризовники під час приписки до призовних дільниць та призовники під час призову на строкову військову службу, у яких виявлені захворювання або фізичні недоліки (вади) необоротного характеру (невиліковні).

Судово-медична експертиза – це науково-практичне дослідження, котре здійснюється за постановою уповноважених органів або за ухвалою суду судово-медичним експертом і включає вирішення медичних і деяких біологічних питань, виникаючих у процесі слідства, з метою сприяння у встановленні обставин, котрі підлягають доказуванню по конкретній справі.

Метою проведення даного виду експертиз є дослідження на підставі спеціальних знань матеріальних об’єктів, що містять інформацію про обставини справи, яка перебуває в провадженні органів дізнання, слідчого, прокурора чи суду.

Система судово-медичної служби України складається з:

- Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України.

- Республіканського бюро судово-медичної експертизи (Автономна Республіка Крим).

- Бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров’я обласних виконавчих комітетів.

До компетенції судово-медичної експертизи належить:

1. експертиза трупів у випадках насильницької смерті;

2. експертиза трупів при підозрі застосування насилля або з інших обставин, що обумовлюють необхідність такої експертизи;

3. експертиза потерпілих, обвинувачених та інших осіб (експертиза живих осіб);

4. експертиза речових доказів.

Проведення даної експертизи здійснюється судово-медичними експертами, котрі повинні мати вищу медичну (фармацевтичну) освіту, пройти спеціальну підготовку з проведення судово-медичних експертиз та отримати сертифікат судово-медичного експерта.

Судово-психіатрична експертиза - це науково-практичне дослідження, котре здійснюється за постановою уповноважених органів або за ухвалою суду судово-психіатричним експертом з метою відповіді на питання, що виникають під час провадження адміністративних, кримінальних та цивільних справ з приводу психічного стану особи.

Відповідно до «Порядку проведення судово-психіатричної експертизи» затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.2001 № 397 судово-психіатрична експертиза проводиться в:

- Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України;

- центрах судово-психіатричних експертиз;

- відділеннях (амбулаторних, стаціонарних експертиз), які є структурними підрозділами психоневрологічних (психіатричних) лікарень, психоневрологічних диспансерів.

Експертизу проводить лікар — судово-психіатричний експерт амбулаторно (у тому числі посмертно), стаціонарно або у судовому засіданні.

Предметом судово-психіатричної експертизи є визначення психічного стану осіб, яким призначено експертизу, у конкретні проміжки часу і відносно певних обставин, що становлять інтерес для органів слідства та суду.

Об’єктами судово-психіатричної експертизи є:

- підозрювані, стосовно яких в органів дізнання та слідства виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності, а також обвинувачені та підсудні, стосовно яких в органах слідства та суду виникли сумніви щодо їх осудності або можливості за психічним станом брати участь у слідчих діях чи судовому засіданні;

- свідки і потерпілі, стосовно яких в органах слідства та суду виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності, а також потерпілі, стосовно яких вирішується питання про взаємозв’язок змін у їхньому психічному стані зі скоєними щодо них протиправними діяннями (безпорадний стан та заподіяння шкоди здоров’ю);

- позивачі, відповідачі та інші особи, стосовно яких вирішується питання про їхню дієздатність;

- позивачі, стосовно яких вирішується питання про їх психічний стан у певні проміжки часу, про обґрунтованість установленого раніше психіатричного діагнозу та прийнятих щодо них медичних заходів.

Завдання|задача| судово-психіатричної експертизи:

1. Визначення неосудності за вчинене діяння в кримінальному|карний| процесі.

2. Встановлення недієздатності за вчинені конкретні дії або під час загострення психічного захворювання в цивільному|громадянський| судочинстві.

3. Уточнення процесуальної дієздатності|дієспроможності| в кримінальному|карний| (судово-слідчому) і цивільному|громадянський| процесі.

4. Рекомендації за свідченнями примусових заходів медичного характеру|вдача|.

5. Обґрунтування прогностичних можливостей|спроможність| перебігу психічного захворювання.

6. Розгляд психічних протипоказань для відбування|відбуття| покарання|наказання| в установах кримінально-виконавчої системи[3].

Правовий статус судового експерта.

Судовий експерт – це особа|обличчя,лице|, що володіє спеціальними знаннями і призначена для здійснення судової експертизи і дачі|надання| висновку з досліджуваних питань. При проведенні судової експертизи експерт незалежний, він не може знаходитися|перебувати| в якій-небудь залежності від органу або особи|обличчя,лице|, що призначили судову експертизу, сторін і інших осіб|обличчя,лице|, зацікавлених в результаті|вихід| справи|річ|. Експерт дає висновок|укладення,ув'язнення|, ґрунтуючись на результатах проведених досліджень відповідно до своїх спеціальних знань. Не допускається дія на експерта з боку судів, суддів, органів дізнання, осіб|обличчя,лице|, що проводять|виробляти,справляти| дізнання, слідчих і прокурорів, а також інших державних органів, організацій, об'єднань і окремих осіб|обличчя,лице| в цілях отримання|здобуття| висновку|укладення,ув'язнення| на користь кого-небудь|будь-хто| з|із| учасників процесу або на користь інших осіб|обличчя,лице|.

Державним судовим експертом є|з'являтися,являтися| атестований працівник державної судово-експертної установи, що проводить|виробляти,справляти| судову експертизу в порядку виконання своїх посадових обов'язків. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

Отримання кваліфікації судового експерта здійснюється шляхом проведення атестації. Метою атестації працівників державної спеціалізованої установи, які залучаються до проведення судових експертиз та/або беруть участь у розробленні теоретичної та науково-методичної бази судової експертизи, є оцінка рівня їх спеціальних знань та відповідність займаній посаді. Залежно від спеціалізації і рівня підготовки працівникам державної спеціалізованої установи присвоюються кваліфікація судового експерта і кваліфікаційний клас. Визначення рівня професійної підготовки експертів здійснюються експертно-кваліфікаційними комісіями в порядку, що встановлюється Міністерством охорони здоров'я України.

Атестовані судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний:

1. з’явитися за викликом органу (суду), який призначає експертизу;

2. провести особисто повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок;

3. на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати роз'яснення щодо даного ним висновку;

4. заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі.

Крім того, згідно зі чинним процесуальним законодавством судовий експерт зобов'язаний:

- під час проведення дослідження забезпечити збереження об’єкта експертизи;

- повідомити про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів;

- у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення заявляти клопотання щодо його уточнення або повідомляти про неможливість проведення ним експертизи за заданими питаннями;

- відмовитися від відповідей на питання, що поставлені ним, якщо вони виходять за межі або не входять до його компетенції.

Незалежно від виду судочинства судовий експерт має право:

1. ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових матеріалів;

2. вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;

3. з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи;

4. подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;

5. у разі незгоди з іншими членами експертної комісії — складати окремий висновок експертизи.

А також, згідно зі КПК і ЦПК України експерт має право:

- порушувати клопотання про представлення нових матеріалів, необхідних для дачі висновку;

- за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки;

- на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних з проведенням експертизи і викликом до суду;

- відмовитися від надання висновку, якщо подані йому матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов’язків.

Крім того, відповідно до «Інструкції про проведення судово-медичної експертизи» затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 р. N 6 судово-медичний експерт має право:

а. надіслати всі необхідні матеріали на судово-медичні лабораторні дослідження, коли при відповіді на питання, поставлені перед експертизою, виникає необхідність у проведенні цих досліджень;

б. на вилучення частин трупа, органів та тканин, крові, сечі тощо для проведення судово-медичної експертизи без дозволу близьких родичів потерпілого або інших законних представників.

Експерт не має права:

1) без відома слідчого і суду вести переговори з|із| учасниками кримінального|карний| судочинства по питаннях, пов'язаних з виробництвом судової експертизи;

2) самостійно збирати матеріали для експертного дослідження;

3) проводити без дозволу органу дізнання, слідчого, судна дослідження, що можуть спричинити повне|цілковитий| або часткове знищення об'єктів або зміну їх зовнішнього вигляду або основних властивостей;

4) давати завідомо неправдивий висновок|укладення,ув'язнення|;

5) розголошувати дані попереднього розслідування, що стали відомими йому у зв'язку з участю в кримінальній справі як експерт, якщо він був про це заздалегідь|наперед| попереджений;

6) ухилятися від явки за викликом органу дізнання, слідчого, прокурора або до суду;

7) передоручати проведення експертизи іншій особі;

8) розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв’язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім уповноважених осіб, про результати експертизи.

За завідомо неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків експерт несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов’язків — відповідальність, встановлену законом.

Основні положення про організацію проведення судової експертизи. Судова експертиза проводиться згідно з постановою особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду, в яких указуються|вказуються|:

1) підстави призначення судової експертизи;

2) прізвище, ім'я і по батькові експерта або найменування експертної установи, в якій повинна бути проведена|вироблена,справлена| судова експертиза;

3) питання, поставлені перед експертом;

4) матеріали, що надаються в розпорядження експерта.

Експертиза призначається обов’язково (ст.76 КПК України):

1) для встановлення причин смерті;

2) для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;

3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;

4) для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про злочини, передбачені статтею 155 Кримінального кодексу України;

5) для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

При проведенні судової експертизи в експертній установі, постанова (ухвала) про призначення судової експертизи і матеріали, необхідні для її проведення направляються керівнику відповідної експертної установи. Одержавши постанову (ухвалу) про призначення експертизи, керівник експертної установи доручає проведення експертизи одному або декільком експертам. Ці експерти дають висновок від свого імені і несуть за цього особисту відповідальність.

Якщо отримані матеріали оформлені з порушеннями, які унеможливлюють організацію проведення експертизи (не надійшло рішення про призначення експертизи, не надійшли об’єкти досліджень, поставлені запитання виходять за межі спеціальних знань експерта і т. ін.), то керівник експертної установи (підрозділу) негайно повідомляє про це особу або орган, які призначили експертизу.

Якщо особа або орган, які призначили експертизу, не вживають належних заходів для усунення цих перешкод, то керівник експертної установи (підрозділу) після закінчення одного місяця з дня надання зазначеного повідомлення повертає їм матеріали.







Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.228.21.186 (0.04 с.)