Європейський стандарт якості

ОМР — це:

>' 1) належна виробнича практика;

2) належна дистрибуторська практика;

3) належна аптечна практики;

 

3) належно лабораторна практика;

4) належна клінічна практика.

6. Валідація аналітичних методик і
випробувань — це:

1) повторний аналіз;

2) візуальна оцінка аналітичної методики; ^ 3) експериментальний доказ того, що

методика придатна для вирішення поставлених завдань;

4) дослідження відтворюваності результатів роботи;

5) компенсування недоліку специфічності випробування іншими додатковими випробуваннями.

7. Субстанція — це:

1) природне джерело одержання біологічно активних речовин;

2)стандартизована біологічно активна речовина;

^ 3) стандартизована біологічно активна речовина чи стандартизована суміш біологічно активних речовин, які використовують для виробництва готових лікарських засобів;

4) стандартизована суміш біологічно активних речовин;

5) речовина, що її використовують для виготовлення очних лікарських форм.

8. Експериментальний доказ того, що
аналітична методика здатна дати відповідь
на питання, відповідає чи ні конкретний
лікарський засіб вимогам окремої статті —
це:

1) випробуваний на вміст домішок; \І 2) валідація аналітичних методик;

3) кількісне визначення;

4) ідентифікація;
5)стандартизація.

9. Контроль зовнішнього вигляду
лікарських форм, згідно з вимогами наказу
МОЗ Україні № 626 від 15.12.2004 р. "Про
затвердження правил
внробннцтва(виготовлення) лікарських
засобів в умовах аптеки", передбачає
перевірку:

і) упаковки, укупорки. смаку;

2) кольору, запаху, агрегатного стану;

3) зовнішнього вигляду оригінальної упаковки та цілісної пломби;

4) кольору, запаху, розчинності;

5) смаку, кольору, агрегатного стану.

10. У разі відсутності в аптеці немає провізора-аналітика, всіма видами внутрішньо аптечного контролю якості виготовлених лікарських форм повинні володіти:

1) завідувач аптеки;

2) завідувач аптеки, рецепти контролер;

3) уповноважена особа, заступники завідувача аптеки;

4) завідувач аптеки, його заступники, уповноважена особа;

5) уповноважена особа.

11. Назва та/або склад лікарського
засобу мають бути вказані на етикетці:

1) латинською мовою;

2) українською та російською мовами;

3) латинською та українською мовами;

4) латинською та російською мовами; 5) українською мовою.

12. Обов'язковими видами контролю
лікарських засобів, виготовлених в умовах
аптеки, є:

1) якісний і кількісний експрес-аналіз;

2) опитувальний. хімічний контроль;

3) фізичний, контроль під час відпуску;

4) органолиптичний. контроль під час відпуску, письмовий;

5) контроль під час відпуску, повний
хімічний.

13. Органолептичний контроль не
полягає у перевірці:

1) зовнішнього вигляду, якості закупорювання;

2) загальної маси або об'єму лікарського засобу;

3) кольору, запаху, вмісту механічних домішок;

4) однорідності вмісту порошків, мазей, супозиторіїв;

5) запаху, смаку, якості закупорювання.

14. Повному хімічному контролю, згідно з вимогами наказу МОЗ України № 626 від 15.12.2004 р."Про затвердження правил виробництва (виготовлення) лікарських

засобів в умовах аптеки", підлягають:

1) розчини для ін'єкцій;

2) настої, відвари;

3) розчини ВМС;

4) колоїдні розчини;

5) спиртові розчини.

15. Стерилізацію розчинів для ін'єкцій
потрібно здійснювати після початку
приготування не пізніше:

1) 1 год;

2) 3 год;

3) 2 год;

4) 4 год;

5) 30 хв.

16. Контролю під час відпуску
лікарських засобів, виготовлених в
аптеці, підлягають:

1) лише ін'єкційні та внутрішньовенні інфузійні лікарські засоби;

2) усі лікарські засоби, виготовлені в аптеці;

3) лише лікарські форми для немовлят і новонароджених;

4) лише очні краплі та мазі;

5) лише лікарські засоби, розфасовані в аптеці.

17.Біологічні методи дослідження лікарських засобів використовують для:

1) визначення вмісту домішок у лікарських засобах;

2) кількісного визначення;

3) визначення активності антибіотиків;

4) для визначення вмісту важких металів;

5) для визначення розчинності.

18. Показник заломлення не
залежить від:

1) концентрації;

2) температури;

3) природи речовини;

4) довжини хвилі світла;

5) тиску.

19. За допомогою рефрактометра
визначають:

1) індекс рефракції;

2) кут заломлення;

3) оптичну густину розчину;

4) рН розчину;

5) в'язкість речовини чи її розчину.

20. Метод нітритометричного
титрування застосовують для аналізу
лікарських речовин, які містять:

1) ароматичне кільце;

2) подвійний зв'язок;

3) первинну ароматичну аміногрупу;

4) фенільний радикал;

5) карбонільну групу.

21. Визначення рН ін'єкційних розчинів
проводять за допомогою методу:

1) нефелометрії;

2) потенціометрії;

3) спектрофотометрії;

4) флуориметрії;

5) хроматографії.

22. Окнсно-відновним методом
кількісного визначення лікарських засобів
є:

1) ацидиметрія;

2) аргентометрія;

3) роданометрія;

4) йодометрія;

5) комплексонометрія.

23. Зовнішнім індикатором
нітритометричного методу є:

1) крохмаль;

2) залізоамонійний галун;

3) тропеолін 00;

4) йодидкрохмальний папірець;

5) куркумовий папірець.

24. Фізичним методом аналізу
лікарських засобів є визначення:

1) йодного числа;

2) кислотного числа;

3) температури плавлення;

4) вмісту важких металів;

5) апірогенності.

25. Згідно з фармакопейними вимогами,
для внутрішньовенних інфузійних
лікарських засобів обов'язковим є
випробування на:

1) кольоровість;

2) аномальну токсичність;

3) однорідність вмісту;

4) кислотне число;

5) пірогенність;

26. Густину субстанції визначають за допомогою:

 

1) термометра;

2) рефрактометра;

3) ФЕКу;

4) аналітичних ваг;

5) ареометра.

27. Домішки солей амонію в препаратах води виявляють реактивом:

1) Несслера;

2) Фелінга;

3) Драгендорфа;

4) Люголя;

5) Маркі.

28 Фармакопейним реактивом на сульфати є:

1) кальцію хлорид;

2) цинку хлорид;

3) магнію хлорид;

4) барію хлорид;

5) калію хлорид.

29. Методом броматометрії
визначають лікарські засоби,молекули
яких містять:

1) піримідиновий цикл;

2) ароматичне кільце;

3) циклогексан;

4) піридинове кільце;

5) тіазолове кільце.

30. Фармакопейним методом
кількісного визначення лікарських
засобів, молекули яких містять первинну
ароматичну аміногрупу, є:

1) ацидиметрія;

2) комплексонометрія;

3) нітритометрія;

4) кислотно-основне титрування в неводних розчинах;

.5) йодометрія.

31. До якої групи методів аналізу
належить рефрактометрія:

1) мікрокристалоскопічних;

2) біологічних;

3) фізико-хімічних;

4) фізичних;

5) хімічних?

32. Метод К'єльдаля використовують
для кількісного елементного аналізу
органічних лікарських засобів, які містять:

1) сульфур;

2) нітроген;

3) галоген;

4) бісмут;

5) фосфор.

33. Для визначення питомої
електропровідності фармакопейних
препаратів води використовують метод:

1) кондуктометрії;

2) полярографії;

3) хроматографії;

4) амперометрії;

5) потенціометрії.

34. Згідно з ДФУ ідентифікацію
первинної ароматичної аміногрупи
проводять за допомогою реакції:

1) утворення азобарвника;

2) утворення ауринового барвника;

3) утворення комплексних сполук з купруму(Ш) сульфатом;

4) утворення комплексних сполук з феруму(Ш) хлоридом;

5) утворення забарвлених осадів з розчинами кислот.

35. Метод рефрактометрії
використовують для кількісного
визначення розчину:

1) натрію хлориду 0.9 %;

2) цинку сульфату 0,25 %;

3) кальцію хлориду 10 %;

4) кислоти хлоридної 8.2 %;

5) атропіну сульфату 1 %.

36. До хімічних методів аналізу
належить:

1) рефрактометрія;

2) хроматографія;

3) визначення густини;

4) комплексонометрія;

5) потенціометрія.

37. Який метод використовують для
кількісного визначення вмісту глюкози в
ізотонічному розчині:

1) гравіметричний;

2) рефрактометричний;

3) перманганатометричний;

4) нейтралізації;

5) аргентометрії?

38. Меркуриметрія належить до методів:

 

1) комплексонометричного титрування;

2) осадження;

3) окиснення-відновлення;

4) кислотно-основного титрування у водному середовищі;

5) кислотно-основного титрування в неводному середовищі.

39. Для приблизної оцінки вмісту
допустимої домішки в ЛЗ застосовують:

1) аміачно-буферний розчин;

2) розчин кислоти сульфатної;

3) еталонний розчин;

4) розчин кислоти нітратної;

5) суміш розчинів сульфатної та нітратної кислот.

40. Показник заломлення залежить від:

1) температури, тиску, довжини хвилі світла;

2) температури, густини, тиску;

3) довжини хвилі світла, концентрації, температури;

4) довжини хвилі світла, концентрації, тиску;

5) концентрації, температури, тиску.

41. Чинник показника заломлення — це:

1) відношення синуса кута падіння променя світла в повітрі до синуса кута падіння променя світла в певному середовищі;

2)величина приросту показника

заломлення;

3)відношення тангенса кута падіння променя світла в повітрі до тангенса кута падіння променя світла в певному середовищі;

4)величина приросту показника

заломлення в разі збільшення концентрації на 1 %;

5) відношення швидкості світла у вакуумі до швидкості світла в досліджуваному розчині.

42. Повному хімічному контролю
(ідентифікації та кількісному визначенню)
не підлягають:

1) очні краплі та мазі;

2) лікарські засоби для ін'єкцій до та після стерилізації;

3) лікарські засоби, розфасовані в аптеці;

4) лікарські форми для немовлят і

но вон ароджених;

5) рідкі лікарські форми.

43. Величина приросту показника
заломлення за збільшення концентрації
розчину на 1 % — це:

1) індекс рефракції;

2) чинник показника заломлення;

3) кут падіння світла;

4) оптичне обертання;

5) в'язкість речовини.

44. Для визначення граничного вмісту
домішок хлоридів як основний реактив
використовують:

1) кислоту сірчану;

2) розчин аргентуму нітрату;

3) кислоту азотну;

4) еталонний розчин хлориду; 5) амонію гідроксид.

45. Під час кількісного визначення
вмісту солей галогеноводневих кислот
у неводних розчинниках додають
Нg(СНзСОО)₂для:

1) встановлення еквівалентної точки;

2) зв'язування іонів галогенів;

3) запобігання гідролізу солей;

4) запобігання утворенню колоїдних розчинів;

5) сприяння випаданню в осад органічних основ.

46. Згідно з наказом МОЗ України №
626 від 15.12.2004 р., повному хімічному
контролю підлягає розчин:

1) кислоти бензойної;

2) кислоти молочної;

3) кислоти саліцилової;

4) кислоти ацетилсаліцилової;

5) кислоти хлористоводневої.

47. Хлориди згідно з ДФУ
ідентифікують за допомогою
реактиву:

1) розведеної кислоти сульфатної;

2) калію дихромату із кислотою сульфатною;

3) натрію нітриту у кислому середовищі;

4) міді сульфату;

5) феруму(Ш) сульфату.

48. Якого кольору набуває шар
хлороформу внаслідок реакції окиснення

йодидів:

1) жовтого;

2) зеленого;

3) фіолетового;

4) синього;

5) блакитного?

49. Калію хлорид утворює жовтий осад
із розчином:

1) цинкуранілацетату;

2) амонію оксалату;

3) кислоти тартатної;

4) натрію гексанітрокобальтату;

5) срібла нітрату.

50. У який колір забарвлюють полум'я
солі калію:

1) синій;

2) жовтий;

3) фіолетовий;

4) цегляно-червоний;

5) зелений?

51. У який колір забарвлюють полум'я
солі натрію:

1) синій;

2) жовтий;

3) фіолетовий;

4) цегляно-червоний;

5) зелений?

52. За допомогою кислоти
метоксифенілоцтової виявляють катіони:

1) цинку;

2) натрію;

3) калію;

4) магнію:

5) аргентуму.

53. Який індикатор використовують під
час кількісного визначення йодидів за
допомогою меркуриметричного методу:

1) фенолфталеїн;

2) метиловий червоний;

3) титрують без індикатора;

4) метиленовий синій;

5) натрію еозинат?

54. Який індикатор використовують під
час титрування йодидів за методом
Фаянса:

1) натрію еозинат;

2) флуоресцин;

3) калію дихромат;

4) калію хромат;

5) метиловий оранжевий?

55. Згідно з ДФУ методом Фольгарда
(зворотне аргентометричне титрування)
визначають:

1) калію йодид;

2) магнію сульфат;

3) кальцію хлорид;

4) натрію йодид;

5) натрію хлорид.

56. За допомогою якого методу не можна
кількісно визначити хлориди та броміди в
кислому середовищі:

1) Мора;

2) меркуриметрії;

3) Фаянса;

4) Фольгнрда;

5) Оксидиметрії

57.Який лікарський засіб утворює з аргентуму нітрату білий осад, розчинний в аміаку:

1) натрію хлорид;

2) калію бромід;

3) натрію йодид;

4) натрію бромід;

5) калію йодид?

58. Яка субстанція утворює з розчином
аргентуму нітрату осад жовтуватого
кольору, розчинний у концентрованому
розчині амоніаку:

1) калію бромід;

2) калію хлорид;

3) натрію хлорид;

4) кислота хлористоводнева;

5) натрію йодид?

59. Необхідною умовою титрування під
час кількісного визначення хлоридів і
бромідів за допомогою методу Мора є:

1) нейтральне середовище розчину;

2) слабокисле середовище (оцтова кислота);

3) сильнокисле середовище (нітратна кислота);

4) слаболужне середовище (нагрію гідрогенкарбонат);

5) сильнолужне середовище (натрію гідроксид).

60. Специфічним реактивом на кислоту хлоридну є:

1) калію дихромат;

2) дифеніламін;

3) мангану діоксид;

4) карбону діоксид;

5) дитизон.

61. Якого кольору набуває шар
хлороформу внаслідок реакції окиснення
бромідів хлораміном:

1) жовтого;

2) зеленого;

3) фіолетового;

4) синього;

5) червоного?

62. Йод ідентифікують за допомогою
реакції з розчином:

1) крохмалю;

2) аргентуму нітрату;

3) кислоти нітратної;

4) калію перманганату;

5) натрію нітриту.

63. Методом кількісного визначення 10
% розчину натрію хлориду є:

1) броматометрія;

2) перманганатометрія;

3) йодометрія;

4) рефрактометрія;

5) гравіметрія.

64. Згідно з вимогами ДФУ
випробування на граничний вміст
домішок солей калію в субстанціях
проводять за допомогою реакції з
розчином:

1) натрію тетрафенілборату;

2) кислоти тартратної;

3) натрію кобальтинітриту;

4) цинкуранілацетату;

5) кислоти борної?

65. Розчини кислоти хлоридної (для
внутрішнього застосування), розчини
атропіну сульфату та нітрату срібла
підлягають:

1) повному хімічному контролю;

2) органолептичному контролю;

3) контролю під час відпуску;

4) письмовому контролю;

5) усім вищезазначеним видам контролю.

66. Домішки хлоридів у лікарських
засобах визначають у середовищі:

1) кислоти нітратної з купруму сульфатом;

2) кислоти оцтової з аргентуму нітратом;

3) кислоти фосфатної з аргентуму нітратом;

4) кислоти нітратної з аргентуму нітратом;

5) кислоти хлоридної з аргентуму нітратом.

67. У методі Фольгарда як індикатор
використовують:

1) калію хромат;

2) метилоранж;

3) феруму(Ш) амонію сульфат;

4) дифенілкарбазид;

5) фенолфталеїн.

68. Контроль якості води очищеної,
згідно з вимогами наказу МОЗ України №
626 від 15.12.2004 р., здійснюють лабора­
торії, атестовані або акредитовані
відповідно до Порядку:

1) вибірково, 1 раз на місяць;

2) вибірково, 1 раз на квартал;

3) щодня в умовах аптеки;

4) вибірково, 1 раз на тиждень в умовах аптеки;

5) не проводять.

69. Під час взаємодії натрію тіосульфату
з кислотою хлоридною з'являється запах:

1) діоксиду сульфуру;

2) сульфургідрогену;

3) аміаку;

4) нітрогену оксиду;

5) хлороформу.

70. Під час проведення випробування
води очищеної на вміст речовин, які
окиснюються, використовують реактив:

1) розчин калію дихромату;

2) розчин калію перманганату;

3) розчин йоду;

4) розчин калію хромату;

5) розчин феруму(Ш) хлориду.

71. Протягом якого терміну від моменту
одержання (за умов належного зберігання)
можна використовувати воду очищену:

1) 24 год;

2) 3 діб;

3) 1 тиж;

4) 2 діб; б) 1 міс?

72. Реактивом для ідентифікації натрію
тіосульфату є:

1) кислота хлоридна;

2) луг;

3) натрію хлорид;

4) магнію нітрат;

5) калію йодид.

73. З яким реактивом натрію тіосульфат
утворює осад білого кольору, який згодом
повільно жовтіє, буріє, чорніє:

1) магнію сульфатом;

2) калію йодидом;

3) калію бромідом;

4) аргентуму нітратом;

5) натрію гідрокарбонатом?

74. За допомогою якого методу
проводять кількісне визначення натрію
гідрокарбонату:

1) алкаліметрії;

2) ацидиметрії;

3) комплексонометрії;

4) меркуриметрії;

5) йодометрії?

75. Наявність домішок натрію
карбонату в натрію гідрокарбонаті
визначають з:

1) фенолфталеїном;

2) метилоранжем;

3) кислотою;

4) лугом;

5) нінгідрином.

76. Ідентифікувати гідрокарбонат
можна:

1) лугом;

2) кислотою;

3) кальцію оксидом;

4) амонію гідроксидом;

5) амонію карбонатом.

77. Для визначення адсорбційної
активності активованого вугілля
використовують:

1) калію перманганат;

2) калію дихромат;

3) метиленовий червоний;

4) метиловий оранжевий;

5) фенолфталеїн.

78. Адсорбційну активність вугілля
активованого для медичного призначення
підвищують завдяки обробленню:

1) перегрітою водяною парою;

2) водою, що кипить;

3) органічним розчинником;

4) кислотою нітратною;

5) розчином амоніаку.

79. Вугілля активоване одержують
з:

1) деревини;

2) нафти;

3) торфу;

4) глини;

5) кам'яного вугілля.

80. За допомогою якого індикатора
можна відрізнити гідрокарбонати від
карбонатів:

1) фенолфталеїну;

2) метилового оранжевого;

3) метиленового синього;

4) метилового червоного;

5) тимолового синього?

81. Після додавання надлишку реактиву
арґентуму нітрату утворився білий осад,
який повільно жовтіє,буріє, чорніє. Що це
за субстанція:

1) натрію гідрокарбонат;

2) натрію бромід;

3) натрію тіосульфат;

4) натрію хлорид;

5) натрію йодид?

82. Яким реактивом, згідно з ДФУ,
ідентифікують кислоту борну:

1) манітом;

2) гліцерином;

3) метанолом у суміші з концентрованою кислотою сульфатною;

4) концентрованою кислотою сірчаною;

5) етанолом у суміші з концентрованою кислотою сульфатною?

83.Згідно з ДФУ під час кількісного визначення кислоти борної додають маніт, який забезпечує:

1) підсилення кислотних властивостей

кислоти борної;

2) зменшення дисоціації кислоти борної;

3) поліпшення розчинення кислоти борної;

4) підсилення гідролізу утвореної під час титрування солі;

5) пришвидшення взаємодії титранту з індикатором.

84. Згідно з ДФУ натрію тетраборат
кількісно визначають за допомогою
методу:

1) алкаліметрії;

2) перманганатометрії;

3) комплексонометрії;

4) меркуриметрії;

5) йодометрії.

85. Відповідно до вимог ДФУ кількісне
визначення кислоти

борної проводять з:

1) гліцерином;

2) манітом;

3) глюкозою;

4) фруктозою;

5) етанолом.

86. Водні розчини лікарського засобу
мають лужну реакцію, а гліцеринові —
кислу. Назвіть цей лікарський засіб:

1) натрію гідрокарбонат;

2) натрію тіосульфат;

3) натрію тетраборат;

4) цинку сульфат;

5) натрію бензоат.

87. Який лікарський засіб кількісно у
водних розчинах визначають за
допомогою методу ацидиметрії, а в
гліцеринових — алкаліметрії:

1) кислоту борну;

2) натрію саліцилат;

3) натрію карбонат;

4) натрію тетраборат;

5) цинку сульфат?

88. Полум'я мас зелену облямівку
під час проведення реакції на:

1) натрію хлорид;

2) кислоту хлоридну;

3) кислоту борну;

4) кислоту глутамінову;

5) кислоту саліцилову.