Завдання управління матеріально-технічним потенціалом підприємства.

 

Управління матеріально-технічним потенціалом підприємствавідіграє велику роль у забезпеченні його прибуткової роботи. Дляотримання рентабельних фінансових результатів господарськоїдіяльності необхідна ефективна організація управління матеріально-технічним потенціалом.

Формування завдань є базовим структурним елементом методики аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів. Для досягнення поставлених цілей необхідно розв’язати комплекс таких завдань:

1. Вивчення строків, умов поставок та порядку розрахунку обсягів матеріальних ресурсів за укладеними договорами, оцінка обґрунтованості та ефективності формування портфеля замовлень на матеріальні ресурси.

2. Визначення характеру складських запасів, оцінка руху та структури споживання матеріальних цінностей за певний період і в динаміці.

3. Систематизація факторів, які зумовили відхилення фактичних показників використання матеріальних ресурсів від прогнозованих у звітному та в попередніх періодах.

4. Моделювання взаємозв’язків між обсягами випуску продукції та матеріаломісткістю, матеріаловіддачею, іншими факторними показниками.

5. Оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів через кількісне вимірювання впливу факторів на виявлені відхилення показників матеріаломісткості та матеріаловіддачі.

6. Аналіз динаміки оптових цін на матеріальні ресурси та транспортно-заготівельних витрат, а також норм витрачання матеріальних цінностей.

7. Підрахунок резервів економії матеріальних ресурсів.

8. Оцінка можливих варіантів мобілізації виявлених резервів підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів.

9. Розроблення політики управління виробничими запасами і формування нового портфеля замовлень на матеріальні ресурси.

Методи управління матеріальними ресурсами підприємства.

Методика розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах передбачає застосування норм витрат матеріалів (у натуральних вимірниках), а також розрахунку мінімального рівня запасу.

У практицігосподарюваннявикористовують три основніметодинормуваннявитратиматеріальнихресурсів:

· аналітично-розрахунковий;

· дослідно-лабораторний;

· звітно-статистичний.

Найбільшпрогресивнимвважаєтьсяаналітично-розрахунковий метод, щобазується на глибокомуаналізі й техніко-економічномуобґрунтуванніусіхелементівнорми з використаннямнайновішихдосягненьтехніки і технологіївиробництва.

Дослідно-лабораторний метод зводиться до визначення норм витрати шляхом проведення низки дослідів і досліджень. Йоговикористовують в основному для нормуваннявитратидопоміжнихматеріалів та інструмента.

Суть звітно-статистичного методу нормуванняполягає у встановленні норм витративиходячизізвітнихданих про фактичневитрачанняресурсівзаминулі роки та очікуваного (можливого) деякогозниження норм у наступні роки. Йогопрактичнезастосуваннядопустиме як виняток для орієнтовнихрозрахунків, а також у процесінормуваннявитратималоцінних і рідковикористовуванихматеріалів.

Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпеченнябезперервногопроцесувиробництва і реалізаціїпродукції. У складівиробничихзапасівнайбільшу питому вагу маютьсировина, матеріали й покупнінапівфабрикати.

Норматив оборотнихкоштівщодоцихзапасіввизначається за формулою:

H = О · N,

де Н — норматив оборотнихкоштів для сировини, матеріалів і покупнихнапівфабрикатів (тис.грн.); О — одноденнівитратисировини, матеріалів, напівфабрикатів (тис. грн.); N— норма оборотнихкоштів (днів).