Товт В.А., Маріонда І.І., Сивохоп Е.М., СУСЛА в.Я.

Товт В.А., Маріонда І.І., Сивохоп Е.М., СУСЛА в.Я.

ТЕОРІЯ І ТЕХНОЛОГІЇ ОЗДОРОВЧО-РЕКРЕАЦІЙНОЇ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

 

 

Ужгород - 2015

 

УДК 796.011.3 (075.8)

ББК Ч 511 я 73

Т 50

 

Товт В.А., Маріонда І.І., Сивохоп Е.М., Сусла В.Я.

Теорія і технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності.Навчальний посібник для викладачів і студентів. – Ужгород, ДВНЗ «УжНУ», «Говерла». 2015. – 88 с.

 

«Теорія і технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності» є навчальним посібником для викладачів і студентів з однойменної дисципліни навчального плану. Посібник призначений для ознайомлення фахівців з сучасними технологіями проведення заходів рекреаційно-оздоровчої рухової активності серед широкого загалу населення. Досвід практичної діяльності з основ теорії і технологій оздоровчо-рекреаційної рухової активності в Україні та інших країнах дозволяє підвищити ефективність роботи по залученню населення до занять кондиційними та оздоровчими видами спорту. У навчальному посібнику використані матеріали вітчизняних і російських вчених, основні положення Національної доктрини розвитку фізичної культури і спорту, інші джерела.

 

Рецензенти:

В.І. Староста – доктор педагогічних наук, професор Ужгородського національного університету

Т.М. Ганич – доктор медичних наук, професор Ужгородського національного університету

 

Рекомендовано до друку Редакційно-видавничою радою

ДВНЗ «УжНУ», протокол №1, від 20 лютого 2015 р.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….4

1. ТЕОРІЯ І ТЕХНОЛОГІЇ РЕКРЕАЦІЙНО-ОЗДОРОВЧОЇ

РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ЯК НАУКОВА ТА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА…………………………………………………………..6

 

2. ТЕХНОЛОГІЇ ОЗДОРОВЧО-РЕКРЕАЦІЙОЇ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ…………………………...11

 

3. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРОГРАМ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ОЗДОРОВЧО-РЕКРЕАЦІЙНОЇ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ………...17

 

4. СТРУКТУРА І ЗМІСТ ФІТНЕС-ПРОГРАМ, ТЕХНОЛОГІЇ ВПРОВАДЖЕННЯ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ…………………………..22

 

5. ТЕХНОЛОГІЇ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ АЕРОБНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ……………………………………………………28

 

6. ФІТНЕС-ПРОГРАМИ АЕРОБНОЇ СПРЯМО­ВАНОСТІ З ВИКОРИСТАННЯМ ТЕХНІЧНИХ ПРИСТРОЇВ…………………...35

 

7. ФІТНЕС-ПРОГРАМИ, ЗАСНОВАНІ НА ОЗДОРОВЧИХ

ВИДАХ ГІМНАСТИКИ………………………………………………41

 

8. ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦІВ З ОЗДОРОВЧОГО ФІТНЕСУ…………………………………………...52

 

9. ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ СПОРТИВНИХ ЗМАГАНЬ - НЕВІД’ЄМНА ЧАСТИНА ТЕХНОЛОГІЙ ОЗДОРОВЧО-РЕКРЕАЦІЙНОЇ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ…………………………57

 

ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………………67

ВСТУП

Навчальний посібник «Теорія і технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності» підготовлений з використанням матеріалів Т.Ю. Круцевич (2008), інших вітчизняних і російських вчених. Авторами зроблено спробу узагальнити наявний національний та міжнародний теоретичний і практичний досвід у використанні нових технологій залучення широких верств населення до регулярних занять фізичними вправами та спортом. Зазначені нові технології оздоровчо-рухової активності є одним із засобів подолання в нашій державі демографічної кризи, пов’язаної з проблемами здоров’я.

Підвищення рівня рухової активності населення у комплексі з іншими факторами здорового способу життя видається ефективним напрямом вирішення проблеми залучення широких верств населення до регулярних занять фізичними вправами та спортом на засадах так званого „масового спорту” чи „оздоровчої фізичної культури”, які виконують важливу функцію, але не приводять до видимих соціальних результатів. Названі форми фізичної культури мають тривалу історію та очікуваного ефекту у практиці фізкультурної роботи з населенням не знайшли. Очевидно це пояснюється причинами локальної дії на суто окремі верстви населення і негнучкої стандартизованої технології реалізації. Так, масовий спорт обмежений визначеними видами спорту і суворим регламентом проведення змагань в рамках чинних правил суддівства, що відштовхує багатьох від активних занять та участі в спортивних заходах. Інші популярні види рухової активності, такі як оздоровча фізична культура чи ЛФК охоплюють незначну групу людей, які прагнуть, в першу чергу, вирішити проблеми зі своїм здоров’ям і не більше. Залишається значна кількість громадян, не залучених до занять фізичними вправами і, яка в силу гіподинамічного способу життя, складає групу ризику щодо проблем здоров’я.

Нові фітнес-технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності стали закономірним результатом пошуку ефективних шляхів забезпечення доступної для широких верств населення організованої фізичної активності заради зміцнення здоров’я. Аналіз світового досвіду та результатів низки наукових досліджень переконує, що ефективним напрямом підвищення рівня рухової активності різних груп населення в Україні може стати створення та впровадження у систему фізичного виховання молоді і дорослого населення різноманітних популярних фітнес-програм оздоровчого, кондиційного та спортивного напрямів, як найбільш універсального виду фізичних навантажень.

Допомога студентам в ознайомленні з сучасними технологіями організованої рухової активності різних груп населення під час дозвілля задля відновлення працездатності, збереження здоров’я та покращання якості життя і є провідним завданням цього навчального посібника. Активне впровадження новітніх технологій організованої рухової активності в практику фізичного виховання і спорту в Україні сприятиме залученню населення до занять кондиційними та оздоровчими видами спорту.

Для кращого засвоєння матеріалу у посібнику містяться тести для контролю теоретичних знань та ключі відповідей на тестові завдання. Після кожного розділу надані питання для повторення пройденого матеріалу.

 

Загальні положення

Навчальна дисципліна «Теорія і технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності» входить до циклу дисциплін професійної і практичної підготовки навчального плану підготовки бакалаврів за напрямом здоров’я людини. Вона вивчатиметься протягом 4-го навчального семестру і охоплює 9 тем навчального матеріалу, 18 годин лекцій та 36 годин практичних занять, 54 години самостійної роботи студента та 72 години індивідуальних занять (курсових проектів), загалом 180 годин або 5 навчальних кредитів. Формою контролю є підсумковий тестовий контроль; поточна оцінка практичних умінь та навичок, екзамен а також захист курсової роботи.

«Теорія і технології рекреаційно-оздоровчої рухової активності» є наукова і навчальна дисципліна, що охоплює систему емпіричних та теоретичних знань про сутність і оптимальні форми функціонування системи технологій рекреаційно-оздоровчої рухової активності різних верств населення.

Таким чином:

- теорія і технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності є науковою дисципліною в силу того, що вивчає та науково обґрунтовує закономірності всіх процесів, що відбуваються в системі рекреаційно-оздоровчого фізичного виховання, а також використовує наукові досягнення інших наук.

- теорія і технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності є навчальною дисципліною так, як має свій предмет, об’єкт і суб’єкт вивчення і включена до змісту навчальних планів у освітніх закладах.

Предметом її вивчення є теоретико-методологічні положення та практичні питання розвитку технологій оздоровчо-рекреаційної рухової активності в Україні.

Об’єктом її вивчення виступають оптимальні технології організованої рухової активності різних груп населення під час дозвілля задля відновлення працездатності, збереження здоров’я та покращання якості життя.

Суб’єктом її вивчення є учасники процесів, які приймають участь в оздоровчо-рекреаційному фізичному вихованні, тобто всі громадяни країни.

Під час вивчення дисципліни особлива увага приділяється обґрунтуванню концепції системного підходу залучення населення до рухової активності, а також структурно-функціональним особливостям застосування технологій рекреаційно-оздоровчого фізичного вихованняв Україні. Також розглядається питання сучасних технологій державного управління системою фізичного виховання і спортом для всіх.

Міждисциплінарні зв’язки: «Теорія і технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності» як навчальна та наукова дисципліна тісно пов’язана з рядом інших дисциплін навчального плану, а саме: теорією і методикою фізичного виховання, видами рекреаційно-оздоровчої рухової активності, гімнастикою і методикою її викладання, легкою атлетикою і методикою її викладання, атлетизмом, методикою навчання основ здоров’я, загальною педагогікою, загальною і віковою психологією, анатомією, фізіологією, біомеханікою, біохімією, математичною статистикою, біометрією і т.д. Вона також знаходиться в діалектичній взаємодії із загальнонауковими теоріями: теорією системного підходу, теорією функціональних систем, теорією діяльності ін.

Ці та інші дисципліни і теорії складають наукове підґрунтя теорії і технологій оздоровчо-рекреаційної рухової активності, зумовлюють джерела її розвитку.

Особливо тісні зв’язки у цієї дисципліни з теорією і методикою фізичного виховання й іншими спортивно-педагогічними дисциплінами, які об’єднані спільною навчально-виховною метою, загальними положеннями організації та методики проведення занять і спортивних заходів, спеціальною термінологією.

«Теорія і технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності» як навчальна та наукова дисципліна найбільш тісно пов’язана з дисципліною «Види оздоровчо-рекреаційної рухової активності» і є її логічним продовженням.

Таким чином «Теорія і технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності» має зв'язок з іншими навчальними дисциплінами, які обґрунтовують загальні закономірності фізичного виховання і спорту. Опираючись на знання інших дисциплін, вона у свою чергу, доповнює і розвиває ці дисципліни.

Так наприклад: педагогіка і психологія обґрунтовують закономірності поведінки людей та способи управління цією поведінкою, що використовується для залучення населення до рухової активності; спортивний менеджмент використовує найбільш доцільні способи організації, управління, способи пропаганди спорту та оздоровчо-рекреаційної рухової активності; медико-біологічні дисципліни обґрунтовують оптимальне навантаження для занять фізичними вправами,спортом і т.д.

В той же час, результати досліджень особливостей технологій використання різноманітних фізичних навантажень, технології керівництва людьми в системі фізичного виховання і спорту, вивчення специфічності впливів спортивних навантажень на організм та ін. власне доповнюють і розвивають Теорію і технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності.

Таблиця 1.

Основи суддівства

Суддівство змагань – складний процес. Без спеціальної підготовки оцінити об’єктивно виступи спортсменів неможливо.

Суддівство повинно проводитися у суворій відповідності до Правил змагань.

Правила вимагають, щоби спортивні вправи виконувалися у відповідності до вимог, без порушень встановлених норм.

У таких змаганнях, як гімнастика, фігурне катання, стрибки у воду вправи повинні виконуватися з достатньою амплітудою рухів, чітко, впевнено, гарно і виразно.

Правила суддівства. В змаганнях, в яких оцінювання вправ проводиться за якістю виконання, як правило з використанням 10-ти бальної шкали з точністю до десятих. У таких змаганнях оцінювання вправи проводиться шляхом зменшення оцінки за допущені спортсменом помилки. Розрізняють дрібні (незначне згинання чи розведення ніг, де це не передбачено технікою виконання, недостатньо велика амплітуда то що), середні (нечіткий темп виконання, нестійке приземлення то що) та грубі (серйозні похибки техніки виконання) помилки. В залежності від виду помилки оцінка зменшується відповідно на: 0, 1; 0, 2; 0, 3 бали. За зупинку чи падіння з приладу, відповідно зменшується на 0, 5 бала.

У видах змагань, де оцінювання виступів спортсменів проводиться за кількісними показниками (важка і легка атлетика, ігрові види спорту) результат визначається за секундами, кілограмами, голами, очками тощо. При можливості окремий суддя слідкує за дотриманням встановлених правилами норм, наприклад, форма одягу і взуття, вага і розміри спортивного інвентарю, способи виконання вправ, заступи за лінію відштовхування при стрибках у довжину тощо.

Є окремі вимоги та стандарти до приладів вимірювання результатів: секундомірів, пристроїв для вимірювання ваги, довжини, дистанції тощо.

Вимоги до суддів. Так, як оцінювання виступу спортсмена проводить бригада суддів, оцінки яких часто не збігаються, то старший суддя, записавши оцінки своїх помічників, виводить кінцеву оцінку, закреслюючи у протоколі послідовно найбільші та найменші оцінки.

Для якісного суддівства судді повинні добре знати усі вимоги, розбиратися у всіх тонкощах правил змагань, бути достатньо організованим, зібраним, уважним і володіти хорошою зоровою пам’яттю. Всі складові оцінки повинні нотуватися і усі записи судді повинні зберігати до часу завершення подачі апеляцій.

Дбайливо підготовлені та проведені спортивні змагання є невід’ємною складовою оздоровчо-рекреаційної рухової активності і навчально-тренувального процесу, важливим чинником фізичної та спортивної підготовки, найкращою формою агітації здорового способу життя і пропаганди засобів доступного спорту серед населення.

 

Питання для повторення пройденого матеріалу:

 

1. Які зміни вносяться за результатами змагань у навчально-тренувальний процес з оздоровчо-рекреаційних форм рухової активності?

2. Якою є трійка найпопулярніших та наймасовіших видів спорту у світі?

3. На який термін складається календарний план спортивних заходів?

4. В залежності від напряму (мети), на які види поділяються змагання?

5. На підставі якого документу складається Програма змагань?

6. Ким затверджується положення про змагання?

7. Що включає в себе етап підготовки спортивних змагань?

8. Яким чином проходить відкриття змагань?

9. Який документ складають по завершенню змагань головний суддя та суддя-секретар?

10. Суддівство повинно проводитися у суворій відповідності до якого головного документу?

ЛІТЕРАТУРА

1.Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту // Указ Президента України від 28 вересня 2004 року №1148/2004. - 81 с.

1. Товт В.А. Гімнастика в системі підготовки спеціалістів фізичної реабілітації/Товт В.А., Дуло О.А., Михайлович C.О., Товт-Коршинська М.І. Навчальний посібник. Ужгород, ДВНЗ «УжНУ», 2009. – 184 с.

2. Теорія и методика фізичного виховання/Методика фізичного виховання різних груп населення. Підручник для студентів вищих навчальних закладів фізичної культури і спорту/Під ред. Т.Ю.Круцевич. К.: НУФВСУ«Олімпійська література», 2008. –Т-2. С. 320-353.

3. Дутчак М.В..Спорт для всіх в Україні: теорія і практика / М.В. Дутчак. К.: Олімп. л-ра, 2009. ­- 279 с.

4. Булатова М.М. Фитнес и двигательная активность: проблемы и пути решения // Теорія і методика фізичного виховання і спорту /М.М. Булатова. – 2007. – № 1. – С. 3-7.

5. Булатова М.М. Европейский опыт: уроки и ориентиры // Спортивная медицина. – 2007. – №1. – С. 3–10.

6. Герцик М.С. Вступ до спеціальностей галузі „фізичне виховання і спорт”: Навчальний посібник/ Герцик М.С., Вацеба О.М. – Вид. 3-тє, випр. і доп. – Харків: „ОВС”, 2004. – 176 с.

7. Дубогай О.Д. Основні поняття і терміни оздоровчої фізичної культури та реабілітації: Навчальний посібник/ Дубогай О.Д., Тучак А.М., Костікова С.Д., Єфімов А.О. – Луцьк: Надстир’я, 1998. – 104 с.

8. Золотов М.И. Экономика массового спорта: учебное пособие/ Золотов М.И., Платонов Н.А., Вапнярская О.И.- М.: Физическая культура, 2005. – 300 с.

9. Круцевич Т.Ю. Двигательная активность и здоровье детей, подростков // Теория и методика физического воспитания. Том 2: Методика физического воспитания различных групп населения / Под ред. Т.Ю.Круцевич. – К.: Олимпийская литература, 2003. – С. 8–20.

10. Международная хартия физического воспитания и спорта // Наука в олимпийскомспорте. – 2001. – № 3. – С. 102–106.

11. Пилоян Р.А. Спорт – вечный двигатель, не мешайте ему работать на общество//Теория и практика физической культуры/ Пилоян Р.А., Суханов А.Д. – 1999. – №7. – С. 16–19.

12. Платонов В.Н. Сохранение и укрепление здоровья здоровых людей – приоритетное направление современного здравоохранения // Спортивная медицина/ Платонов В.Н. – 2006. – № 2. – С. 3–14.

13. Bartoluci M., Omrčen D., Bartoluci S. Sport for All – its essence and the ways of its promotion // Making sport attractive for all, proceedings book / XVI European Sports Conference, Dubrovnik, September 24-26, 2003. – Zagreb: Ministry of Education and Sport of the Republic of Croatia, 2003. – P. 26–35.

14. Baumann W. Letter of the Secretary General // TAFISA Magazine. – 2007. – N 1.– P. 88–91.

15. Booth F., Lees S., Laye M. Why hymans need to be active to stay heathy // Book of Abstracts of the 11thannual congress of the European College of Sport Science. – Cologne: Sportverlag Strauss, 2006. – P. 13.

16. Brehm W., B?s K. “To get Germany moving” – aims, target-groups, programs, evidence of health-Sport // Book of Abstracts of the 11-th mannual congress of the European College of Sport Science. – Cologne: Sportverlag Strauss, 2006. – P. 431.

Chaker A. Good governance in sport – A European survey. – Strasbourg: Council of Europe, 2004. – 101 p.

17. uk.wikipedia.org/wiki/Роликові_ковзани.

 

Додаток 1.

 

Тести

Варіант 1

1) До якого циклу навчальних дисциплін належить дисципліна «Теорія і технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності»?

А. До циклу дисциплін з доступних видів спорту;

Б. До циклу дисциплін системи емпіричних та теоретичних знань про сутність, закономірності функціонування і розвитку ОРРА;

В. До циклу дисциплін про сутність функціонування і розвитку системи державного управління;

Г. До циклу дисциплін професійної і практичної підготовки навчального плану підготовки бакалаврів за напрямом здоров’я людини;

 

2) Чому теорія і технології ОРРА є науковою дисципліною?

А. В силу того, що використовує технічні досягнення інших наук;

Б. В силу того, що вивчає та науково обґрунтовує закономірності процесів, що відбуваються в системі рекреаційно-оздоровчого фізичного виховання, використовує наукові досягнення інших наук;

В. В силу того, що використовує наукові досягнення інших наук;

Г. В силу того, що використовує технічні прилади для проведення наукових досліджень;

 

3) Чому ОРРА є навчальною дисципліною?

А. Тому, що має свій предмет, об’єкт і суб’єкт вивчення і включена до змісту навчальних планів у освітніх закладах;

Б. Тому, що має свій понятійний апарат;

В. Тому, що залучає молодь до рухової активності;

Г. Тому, що спорт пов'язаний з процесами вивчення спортивних вправ;

 

4) Що є предметом вивчення ОРРА?

А. Система доступних для населення видів спорту;

Б. Підручники і посібники зтеорії і технологій ОРРА;

В. Теоретико-методологічні положення та практичні питання розвитку технологій оздоровчо-рекреаційної рухової активності в Україні;

Г. Основні положення теорії фізичного виховання;

 

5) Що є об’єктом вивчення ОРРА?

А. Основні положення теорії фізичного виховання;

Б. Технології організованої рухової активності різних груп населення під час дозвілля задля відновлення працездатності, збереження здоров’я та покращання якості життя;

В. Теоретико-методологічні засади фізичного виховання;

Г. Спортивні змагання, спортивні споруди, правила суддівства;

 

6) Що є суб’єктом вивчення ОРРА?

А. Основні положення теорії фізичної культури;

Б. Організована рухова активність різних груп населення під час дозвілля;

В. Теоретико-методологічні засади фізичного виховання;

Г. Учасники процесів, які приймають участь в оздоровчо-рекреаційному фізичному вихованні, тобто всі громадяни країни;

 

7) З якою дисципліною найбільш тісно пов’язана теорія і технології ОРРА?

А. Загальна педагогіка;

Б. Рухова активність різних груп населення під час дозвілля;

В. Анатомія;

Г. Види оздоровчо-рекреаційної рухової активності;

8) За даними МОЗ України скільки українців є інвалідами і скільки відсотків населення вважається практично здоровими?

А. Кожен 20 українець є інвалідом;

Б. Кожен другий українець є інвалідом;

В. 10 відсотків населення вважається практично здоровими;

Г. 30 відсотків населення вважається практично здоровими;

9) Що підтверджує, що ОРРА є ефективним напрямом підвищення рівня рухової активності різних груп населення в Україні?

А. Наукові та навчальні дисципліни, такі як загальна педагогіка, загальна і вікова психологія, анатомія, фізіологія, біомеханіка, біохімія, математична статистика і ін.;

Б. Аналіз світового досвіду та результати низки наукових досліджень;

В. Практика фізичного виховання школярів;

Г. Процеси, що відбуваються в системі спорту;

10) Що розуміють під системою технологій оздоровчо-рекреаційної рухової активності?

А.Окремий напрям фізичної культури та його елементи, об’єднані системостворюючим фактором в єдине ціле з можливістю самостійного функціонування;

Б. Світовий досвід та результати низки наукових досліджень;

В. Систему фізичного виховання дорослих;

Г. Процеси, що відбуваються в системі спорту для всіх;

Варіант 2

1) Що означає термін у перекладі з грецької мови “турнкуст”?

А. Доступні види спорту;

Б. Система емпіричних та теоретичних знань про ОРРА;

В. Мистецтво державного управління;

Г. Мистецтво спритності?;

 

2) Що саме обґрунтували автори Шведська школа фізичного виховання?

А. Технічний компонент ОРРА;

Б. Фізіологічні засади фізичних вправ;

В. Наукові досягнення інших наук;

Г. Педагогічний бік тренувань.

 

3) Який вклад у розвиток рухової активності внесла Французька школа фізичного виховання?

А. Розроблено основні принципи уроку “від простого до складного", "доступності", "емоційності";

Б. Розроблено свій понятійний апарат;

В. Вперше для проведення уроків був використаний музикальний супровід;

Г. Чітка схема проведення уроку;

 

4) Який вклад у розвиток рухової активності внесла Сокольська школа фізичного виховання?

А. Розроблені правила змагань і трьох ступенева структура уроку;

Б. Створені комбінацій вправ та логічних переходів від однієї вправи до іншої;

В. Запропонована перша класифікація фізичних вправ;

Г. Розроблена спеціальна термінологія з лаконічними назвами вправ.

 

5) Які специфічні ознаки властиві ОРРА?

А. Доступність;

Б. Використання у вільний час;

В. Групові та/або самостійні заняття;

Г. Спрямованість на вищі досягнення;

 

 

6) Що є провідним завданням оздоровчо-рекреаційної рухової активності?

А. Обґрунтування основних положень теорії фізичної культури;

Б. Організація спортивної активності;

В. Протистояння зростаючої гіподинамії серед населення;

Г. Контроль процесів в оздоровчо-рекреаційному фізичному вихованні.

 

7) Що є головним компонентом фізичного виховання власне для школярів?

А. Спеціально організована рухова активність, яка може бути обов’язковою (тобто регламентується відповідними державними навчальними програмами);

Б. Спеціально організована рухова активність різних груп населення під час дозвілля;

В. Спеціально організована трудова діяльність;

Г. Спеціально організована рухова активність, яка може бути добровільною (що проводиться у вільний від навчання час);

8) Що є змістом організованої оздоровчо-рекреаційної рухової активності?

А. Види спорту, чи їх елементи;

Б. Доступні для використання різними категоріями громадян окремі фізичні вправи та їх комплекси;

В. Населення різних кламато-географічних зон;

Г. Здоров’я населення;

9) Яким є обсяг ОРРА дорослого населення відповідно до сучасних рекомендацій провідних міжнародних організацій?

А. 30-хвилинні заняття;

Б. 10-хвилинні заняття;

В. 1-6 днів на тиждень;

Г. 4-6 днів на тиждень.

10) Чи може спортивна діяльність розглядатися як форма організованої рухової активності?

А.Так;

Б. Ні;

В. І так і ні;

Г. В окремих випадках;

Варіант 3

1) В яких програмах описаний регламент проведення тих чи інших форм ОРРА?

А. Рекреаційних;

Б. Спортивних;

В. Оздоровчих;

Г. Фітнес-програмах.

 

2) Що представляють собою спортивні програми?

А. Техніку виконання спортивних вправ;

Б. Спеціально організовані загальнодоступні масові спортивні заходи;

В. Наукові досягнення спортивних наук;

Г. Засоби фізичного виховання.

 

3) Що представляють собою фітнес-програми?

А. Заняття спортивними вправами;

Б. Заняття фізичними вправами;

В. Заняття фізичними вправами з направленістю на підвищення функціональних можливостей організму;

Г. Заняття фізичними вправами з направленістю на профілактику різноманітних захворювань.

 

4) Що представляють собою рекреаційні програми?

А. Розроблені правила проведення та структура уроку;

Б. Створені комбінацій вправ та логічних переходів від однієї вправи до іншої;

В. Заняття фізичними вправами розважального характеру;

Г. Розроблена спеціальна термінологія з назвами вправ рекреаційного характеру.

 

5) Що представляють собою оздоровчі програми?

А. Спеціальні заняття фізичними вправами лікувально-реабілітаційного напряму;

Б. Спеціальні заняття фізичними вправами у вільний час;

В. Групові та/або самостійні заняття;

Г. Спеціальні заняття фізичними вправами, спрямованість на вищі досягнення;

 

6) На які види поділяються спортивні програми?

А. Спортивно-оздоровчі;

Б. Офіційні, змістом яких є види спорту, офіційно визнані в Україні і визначені наказом державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України;

В. З протистояння зростаючої гіподинамії серед населення;

Г. Неофіційні – з видів спортивної рухової активності, створених під певний контингент учасників.

 

7) На яких трьох базових елементах рухової активності ґрунтується класифікація фітнес-програм?

А. На одному виді рухової активності;

Б. На по­єднанні кількох видів рухової активності;

В. На спеціально організованій трудовій діяльності;

Г. На поєднай рухової активності та оздоровчих сил природи або гігієнічних чинників.

 

8) В чому полягає основна відмінність рекреаційних програм?

А. Види спорту не мають чіткого регламенту;

Б. Від учасників не вимагається особливої спеціальної підготовки;

В. Населення сприймає краще саме рекреаційні програми;

Г. Від учасників вимагається особливої спеціальної підготовки.

9) При складанні рекреаційних програм рухової активності враховується в першу чергу?

А. Емоційна складова;

Б. Систематичність занять;

В. Контингент учасників;

Г. Доступність фізичного навантаження контингенту учасників.

 

10) Де прописаний регламент проведення тих чи інших форм ОРРА?

А.В газетах;

Б. В спортивних, фітнес, рекреаційних і оздоровчих програмах;

В. В спортивній популярній літературі;

Г. В окремих літературних джерелах;

Варіант 4

1) Який з наведених розділів повинен входити першим номером до структури фітнес-програми?

А. Установка на досягнення кінцевого результату тренувань;

Б. Цільова установка (де вказуються назва програми, мета і завдання, прогнозований кінцевий результат занять, контингент учасників, місце і час проведення, прилади і інвентар);

В. Кінцева установка (де вказуються назва програми, мета і завдання, прогнозований кінцевий результат занять, контингент учасників, місце і час проведення, прилади і інвентар);

Г. Заключна установка (де вказуються назва програми, мета і завдання, прогнозований кінцевий результат занять, контингент учасників, місце і час проведення, прилади і інвентар).

 

2) Який із наведених розділів повинен входити другим номером до структури фітнес-програми?

А. Техніка виконання спортивних вправ;

Б. Вправи з фітнесу оздоровчого напряму;

В. Етапи тренування (де вказуються назви і зміст етапів тренування із зазначенням конкретних вправ і методики дозування фізичного навантаження, поради і вказівки щодо виконання програмних вправ);

Г. Зміст програми (де не вказуються назви і зміст етапів тренування, поради і вказівки щодо виконання програмних вправ).

 

3) Який із наведених розділів повинен входити третім номером до структури фітнес-програми?

А. Методи контролю та оцінки;

Б. Номери занять фізичними вправами;

В. Перелік теоретичних і практичний занять;

Г. Заходи з профілактики різноманітних захворювань.

 

4) Який із наведених розділів повинен входити четвертим номером до структури фітнес-програми?

А. Правила проведення уроків;

Б. Комбінацій вправ та логічних переходів від однієї вправи до іншої;

В. Теми занять фізичними вправами розважального характеру;

Г. Заходи безпеки та застереження.

 

5) Який із наведених розділів повинен входити п’ятим номером до структури фітнес-програми?

А. Вступ до програми;

Б. Головний розділ;

В. Спеціальна література та джерела;

Г. Заключна частина;

 

6) Що є основою стретчингу?

А. Спортивно-оздоровчі вправи на витривалість;

Б. Система положень певних частин тіла, що спеціально фіксуються з метою покра­щання еластичності м’язів та розвитку рухливості у суглобах;

В. Протистояння зростаючої гіподинамії;

Г. Види рухової активності, створених під певний контингент учасників.

 

7) Що є невід’ємним компонентом фітнес-програм?

А. На одному виді рухової активності;

Б. Оцінка фізичного стану тих, хто займається;

В. Спеціально організована трудова діяльність;

Г. Оцінка фізичного стану тих, хто займається.

 

8) Які міжнародні фізкультурно-оздоровчі організації сприяють розвитку фітнесу?

А. Міжнародна асоціація рухової активності і танців (IDEA), освітня організація фітнесу (WFO);

Б. Європейська конфедерація “Спорт и здоров’я” (CESS);

В. Науковий центр Університету У. Кекконена (Фінляндія);

Г. Міжнародна асоціація оздоровчих тенісних і спортивних клубів (IHRSA).

9) Які з наведених факторів сприяють ефективній реалізації фітнес-програм?

А. Стресогенні фактори;

Б. Заходи формування свідомого ставлення до участі в програмі;

В. Націленість на отримання задоволення від занять;

Г. Доступність фізичного навантаження контингенту учасників.

 

10) Які науково-дослідницькі організації України розробляють сучасні фізкультурно-оздоровчі програми?

А.Київський науково-дослідний інститут медичних проблем фізичної культури;

Б. Київський національний університет фізичного виховання і спорту України;

В. Інститут передових технологій у фізичному вихованні і спорті Українськоїакадемії наук;

Г. Київський національний університет ім.. Драгоманова;

 

Варіант 5

1) Що означає термін аеро­біка?

А. Система вправ з установкою на досягнення кінцевого результату тренувань;

Б. Система вправ, спрямована на розвиток аеробних можливостей енергозабезпечення рухової активності;

В. Гімнастичні вправи (степ-аеробіка, слайд-аеробіка, данс-аеробіка та ін.);

Г. Ритмічна гімнастика, аеробні танці, танцювальні вправи.

 

2) 1) На які два типи поділяються фітнес-програми?

А. Засновані на оздоровчих видах гімнастики різної спрямованості;

Б. Засновані на фітнесі оздоровчого напряму;

В. Засновані на видах рухової активності аеробного характеру та засновані;

Г. Засновані на вправах з легкої атлетики.

 

3) Які фітнес-програми аеробної спрямо­ваності, що не потребують технічних пристроїв, є найбільш розповсюдженими?

А. Аеробіка К. Купера;

Б. Програма бігу підтюпцем (Хоулі, Френкса, 2000);

В. Програма з оздоровчої ходьби;

Г. Амреслінг.

 

4) На скільки фаз доцільно розділити заняття з аеробіки?

А. Дві;

Б. Три;

В. Чотири;

Г. Вісім.

 

5) Що являє собою тест К. Купера?

А. 12 хвилин ходьби (бігу, плавання або їзда на велосипеді);

Б. 15 хвилин ходьби (бігу, плавання або їзда на велосипеді);

В. 30 хвилин ходьби (бігу, плавання або їзда на велосипеді);

Г. 60 хвилин ходьби (бігу, плавання або їзда на велосипеді);

 

6) Для якої категорії осіб програма з оздоровчої ходьби є найбільш ефективною?

А. Осіб з високим рівнем фізичної підготовленості;

Б. Осіб з надмірною масою тіла;

В. Осіб похилого віку;

Г. Осіб з низьким рівень фізичної підготовленості.

 

7) Якою є необхідна мінімальна добова норма рухової активності дорослої людини?

А. Яка еквівалентна 1000 кроків;

Б. Яка еквівалентна 3000 кроків;

В. Яка еквівалентна 5000 кроків;

Г. Яка еквівалентна 10000 кроків.

 

8) Як називаються прилади, що відстежують зроблені кроки, пройдену відстань і кількість витрачених калорій?

А. Кардіо-тренажери;

Б. Трекери;

В. Спірографи;

Г. Манометри.

9) Для якої категорії осіб є особливо важливим біг як засіб оздоровлення і рекреації?

А. Осіб молодіжного і середнього віку;

Б. Осіб з відхиленнями у здоров’ї;

В. Осіб з високим рівнем фізичної підготовленості;

Г. Осіб, які мають середній рівень фізичної підготовленості.

 

10) З яких вправ пропонує починати кожне заняття програма бігу підтюпцем?

А.З ходьби й стретчингу;

Б. З стрибкових вправ;

В. З силової гімнастики;

Г. З аквілібристики;

 

Варіант 6

1) Які фактори сприяли введенню катання на роликових ковзанах до числа найбільш популярних видів рухової активності серед молоді?

А. Можливості травмування під час катання на роликах;

Б. Ефективний розвиток аеробних спроможностей;

В. Висока емоційність;

Г. Аеробні танці, танцювальні вправи.

 

2) Хто був першим винахідником запатентованих роликових ковзанів з металевими колесами?

А. Бельгієць Джон-Джозеф Мерлін;

Б. Брати Олсон;

В. Французький актор Луїс Лагранж;

Г. Джеймс Пимптон.

 

3) В якому році вперше були запатентовані роликові ковзани із металевими колесами?

А. 1760 році;

Б. 2000році;

В. 1895 році;

Г. 1955 році.

 

4) Які чотири види роликових ковзанів пропонують світові виробники спортивного інвентарю для оздоровлення та рекреації?

А. Для розваг;

Б. Для прогулянок і фітнесу;

В. Для екстремального (акробатичного) катання;

Г. Універсальні.

 

5) Чому фітнес-програми з використанням технічних пристроїв є більш ефективними?

А. За рахунок більших навантажень;

Б. За рахунок високої вартості технічних пристроїв;

В. За рахунок швидкості переміщення в просторі;

Г. За рахунок високого емоційного фону занять.