Алгоритм невідкладної допомоги при надшлуночковій пароксизмальній тахікардії на догоспітальному етапі

Купірування пароксизму шлуночкової ПТ

Хворого на шлуночкову ПТ, як правило, госпіталізують.

Якщо пароксизм розвивається на фоні або складає основу кардіогенного (аритмічного) шоку, а також у тих випадках, коли напад супроводжується гострою серцевою недостатністю, препаратом вибору, і по суті – рятування хворого, є електроімпульсна терапія (100-300 Дж) після премедикації сибазоном (2 мл в/в).

У менш ургентній ситуації препаратами вибору є лідокаїн, соталол або аміодарон (рис. 1.13).

Лідокаїн випускається в ампулах по 2 мл 2% розчину (40 мг) для в/в уведення і по 2 мл 10% розчину для в/м уведення. Він малотоксичний, не пригнічує скоротливу здатність міокарда, практично не знижує АТ. Препарат уводиться в/в струминно 4 мл 2 % розчину (80 мг), розчинений вдвічі 5% глюкозою або ізотонічним розчином, протягом 3-4 хв. Ефект настає або під час ін’єкції, або після неї. Через 20 хв концентрація лідокаїну в крові падає вдвічі і у випадку необхідності його можна увести повторно, але не більше 320 мг на добу. Препарат призначається за фактом виникнення аритмії. Підтримання ритму – соталолом або аміодароном.

Соталол (неселективний b-адреноблокатор пролонгованої дії) призначається в дозі 80-320 мг/добу за два прийоми (1 табл. – 80 мг).

Аміодарон призначається в першу добу по 200 мг 4 рази на день, далі перший тиждень 200 мг двічі на день (під ЕКГ контролем), далі 200 мг один раз на день (аналогічно як при надшлуночковій ПТ).

За відсутності позитивного результату від медикаментозного лікування – показаною є ЕІТ.

Альтернативу лідокаїну складає новокаїнамід. Препарат випускається в ампулах по 5 і 10 мл 10% розчину (500 і 1000мг). Уводиться в/в 10мл 10% розчину в рівному об’ємі 5% глюкози або ізотонічного розчину натрію хлориду. Після вимірювання АТ впродовж 2-2,5 хв уводиться 2 мл розчину. Знову контролюється АТ (допускається зниження на 10-15 мм рт.ст.). Маніпуляцію продовжують з інтервалами для повторного контролю АТ після уведення кожних 3,5-4 мл суміші до ефекту чи вичерпавши вищу разову дозу, що міститься в шприці.

Найбільш серйозне з боку можливих ускладнень при в/в уведенні новокаїнаміду є гостра гіпотензія. Тому, зазвичай, новокаїнамід уводять разом із мезатоном (0,25-0,5 мл 1% розчину) в одному шприці.

Через 40-60 хв вливання новокаїнаміду можна повторити. Ефект закріплюють в/м ін’єкцією препарату по 5-10 мл кожні 4год (вища добова доза 4,0 г – 40 мл 10% розчину).

 

Алгоритм купірування пароксизмальної шлуночкової тахікардії на догоспітальному етапі

 

За даними протоколу №7 (наказ МОЗ України №24 від 17.01.2005 року) купірування ПТ з широкими комплексами QRS проводять у такій послідовності:

· АТФ 2 мл в/в болюсом;

· За неефективності – кордарон 150-300 мг (3-6 мл 5% розчину) в/в.

Альтернатива:

· новокаїнамід до 10 мл в/в,

· або лідокаїн 1,0-1,5 мг/кг в/в болюсом (4-6 мл 2% розчину).

За відсутності позитивної динаміки від медикаментозного лікування є показаною ЕІТ.

Протирецидивне лікування ПТ

Протирецидивне лікування показане при частих нападах ПТ – більше двох разів на місяць.

При надшлуночковій ПТ неврогенного генезу показана психофармакотерапія. Якщо цього недостатньо, то з профілактичною метою призначають один із таких препаратів:

· Антагоністи кальцію (верапаміл) або селективні b-адреноблокатори (метопролол);

· Неселективні b-адреноблокатори (соталол, обзидан, анаприлін);

· Етацизин, ритмілен або кордарон;

· Комбінація антиаритмічних засобів (у кардіологічному стаціонарі).

Профілактика шлуночкової ПТ

Профілактику проводять тим препаратом, яким вдалося купірувати напад.

Підбір антиаритмічних засобів для віддаленої профілактики здійснюється в такій послідовності:

· Неселективні b-адреноблокатори (соталол, обзидан, анаприлін);

· Мембраностабілізатори (етацизин, ритмілен);

· Кордарон;

· Комбінація антиаритмічних засобів (підбираються в стаціонарі).

 

 

4. Контрольні питання

1. Класифікація пароксизмальних порушень ритму

2. ЕКГ-діагностика надшлуночковій пароксизмальній тахікардії

3. ЕКГ-діагностика при шлуночковій пароксизмальній тахікардії