Причини виникнен. Кризових явищ на п-ві.

Причини виникнен. кризових явищ на п-ві.

Причини виникнен. кризових явищ прийнято поділ. на причини зовн. дії (екзогенні) і причини внутр. дії (ендогенні).

Макрорівень включає:

1. фактори кризи (структурні і циклічні кризи економ., фін., політ. хар-ру, нац. і міжнар. рівня);

2. фактори негативного спадку (від командно-адмін. економ. успадкована негативна структура економ., негативно сформ. господар. зв’язки, розбаланс. економ.);

3. фактори прорах. держ. політики (відсутність ефективн. механізму регулюв. економ., науково-обгрунт. стратегії і планів соц.-економ. розвитку, недосконал. і нестабіл. господар. фін. законод., високий рівень оподаткув.);

4. чинники ринкової кон’юнктури (конкуренція на ринку, зменш. сукупн. платоспр. попиту, негативна ринкова кон’юнктура для окремих галузей, немає нароблених прийомів ведення бізнесу);

5. інфляція і криза платежів в економ. (нестабіл. фін. ринків, використ. неефективних форм розрах.);

6. фактори взаємодії з партнерами (невиконан. боргових зобов’яз., поруш. платіжн. дисципліни контрагентами);

7. інновац. фактори (недостатня увага розвитку науки і техніки, незадовіл. інновац. політика держ., відсутня підтримка, особливо фін.);

8. ін. фактори (дефіцит енергоресурсів, форс-мажорні обставини).

Мікрорівень включає людський чинник, як першопричина банкрутств п-в (некомпетент. керівництва, недостатня кваліфік., некомпетенц. менеджерів, які допускають прорах. у різних сферах фін.-господар. діяльн. п-ва), в процесі взаємодії з партнерами, в кадровій політиці.

 

Показн. оцінки фін. стану п-ва.

Фін. стан п-ва-це комплексне поняття, яке відображ. ступінь забезпеч. СГ необхідн. фін. ресурсами для ефективного функціонув. та своєчасного провед. розрах. за своїми зобов’яз.

Інформац. базою аналізу фін стану п-ва є:

- баланс ф. №1

- звіт про фін. результати ф. №2

- звіт про рух грош. коштів ф. №3

- звіт про власний капітал ф. №4

- примітки

Осн. мета діяльн. п-ва полягає у забезпеч. стабільного фін. стану і отриманні max прибутку. Показн., які використ. для передбач. кризових явищ на п-ві можна згрупувати у такі групи:

1. показн. рентабельн.

2. показн. ділової активності

3. показн. ліквідн. і платоспр.

4. показн. фін. стійкості

Показн. рентабельн.:

Заг. показн. рентабельн. =Чист. приб./активи

Рентабельн. ВК =Чист. приб./ВК

Рентабельн. власн. і довготермін. залуч. коштів = Чист. приб./(ВК+довго термін. залуч. кошти)

Рентабельн. продажу =Чист. приб./виторг

Рентабельн. продукції =Приб. від реаліз. прод./собівартість реаліз. прод.

Показн. ділової активності:

К-сть оборотів капіталу =Виторг/активи

Термін обороту =К-сть днів в періоді/к-сть оборотів капіталу

К-сть обороту ВК =Виторг/сер. вартість ВК

К-сть оборотів Д^т заборг. =Виторг/Д^т заборг.

Період оборотності Д^т заборг. =360/к-сть оборотів Д^т заборг.

Показн. ліквідн. і платоспр.:

Коеф. абсолют. ліквідн. =АЛА/поточні зобов’яз.

Коеф. швидкої ліквідн. =(АЛА+ВЛА)/поточні зобов’яз.

Коеф. заг. ліквідн. =поточні активи/поточні зобов’яз.

Заг. коеф. платоспр. =ВК/активи

Коеф. фін. залежн. =1/заг. коеф. платоспр.

Коеф. концентрації ПК =ПК/активи

Показн. фін. стійкості:

Коеф. фін. лівериджу =ПК/ВК

Коеф. структури ПК =Довгострок. пасиви/ПК

Коеф. фін. стабільності =ВК/ПК

 

Моделі діагностики банкрут.

У світ. практиці діагностики банкрут. розповсюдж. Отримав такий метод аналізу фін. стану п-ва, як “скорінг”: N=25R₁+25R₂+10R₃+20R₄+20R₅, де

N-інтеграл. оцінка фін. стану п-ва

R₁-коеф. швидкої ліквідн./нормат. знач. показн.

R₂- коеф. заборг. п-ва/нормат. знач. показн.

R₃- коеф. іммобіліз. капіталу/нормат. знач. показн.

R₄- коеф. оборотності запасів/нормат. знач. показн.

R₅- коеф. оборотності Д^т заборг./нормат. знач. показн.

N=100, то фін. стан п-ва нормальний.

Найпростіша модель є двофакторною:

Z= -0,3877-1,0736*КЛ+0,0579*кПК

Z-інтеграл. показн. рівня загрози банкрут.

КЛ-заг. коеф. ліквідн.

кПК-коеф. концентрації ПК

Якщо Z>0, то такому п-ву загрожує банкрут.

Точніші результати дає 5-ти факторна модель Альтмана:

Z=1,2*ОК/А+1,4*ЧП/А+3,3*Пр/А+0,6*СтК/ПК+0,99*В/А

А-сер. вартість активів

ПК-позич. капітал

ОК-оборотний капітал

ЧП-чист. прибуток

Пр-валовий прибуток

СтК-статут. капітал

В-виторг

Якщо Z до 1,8-вірогідність дуже висока

Якщо Z 1,81-2,8-вірогідність висока

Якщо Z 2,81-2,9-вірогідність можлива

Якщо Z більше 3-вірогідність дуже висока

Модель Спрінгейта побув. на основі дослідж. впливу 19-и фін. показн.:

Z=1,03*ОК/А+3,07*Пр/А+0,66*Пр/КП+0,4*В/А

КП-короткотермін. Пасиви

Якщо Z<0,862, то п-во є потенційним банкрутом.

 

Санац. спроможн. п-ва.

Гол. критеріями прийняття ріш. щодо санації чи ліквідації п-ва є його санац. спроможн. Вона визнач. здатністю п-ва до виживання.

Санац. спроможн.-це наявність у –пва, що перебуває у фін. кризі, фін., організац.-техніч., правових можливостей, які визнач. його здатність до успішного провед. фін. санації. До заг. передумов санац. спроможн. відносять:

- наявність стійких ринкових позицій та можливостей зрост. обсягів реаліз.;

- наявність конкурентних переваг;

- наявність реал. і дієвої санац. концепції;

- наявність виробнич. і кадрового потенціалу.

Санац. спроможн. п-во буде тоді, коли продисконтована очікувана вартість майб. активів перевищ. вартість його ліквідац. маси перед провед. санації з метою визнач. санац. спроможн. п-ва аналіз. його фін.-господар. діяльн., визнач. причини фін. кризи, її глибина та можливості щодо подолання, викон. порівняльн. аналіз сильних та слабких сторін п-ва, оцінюються ризики, пов’яз. з реаліз. концепції санації тощо.

 

SOFT-аналіз.

Щоб мати об’єктивну картину фактичного становища п-ва та перспектив його розвитку в практиці санац. аудиту часто використ. SOFT-аналіз, який полягає у аналізі сильних та слабких ланок, а також наявність шансів та ризиків з урахув. змін у зовн. середовищі. Для аналізу використ. така матриця:

Внутр. середовище	Зовн. середовище
	Наявні шанси	Ризики
Сильні ланки	Поле SO (заходи)	Поле ST (заходи)
Слабкі ланки	Поле FO (заходи)	Поле FT (заходи)

Поле SO потребує стратегії підтримки та розвитку сильних сторін п-в у напрямку реаліз. шансів зовн. оточення.

Поле ST потребує передбач. стратегій, використ. сильних сторін п-ва з метою пом’якш. або усун. зовн. ризиків.

Поле FO потребує розробки стратегій, подолання слабких сторін п-ва за рах. можливостей, які надає зовн. середовище.

Поле FT це кризове поле, у якому поєдн. слабкі стор. п-ва з ризиками зовн. середовища. У зв’язку з цим існує нагальна потреба розробки стратегій як подолан. Ризиків, так і усун. слабких сторін п-ва.

 

Вибір форми фін. санації.

Форми фінансув. СГ класифік. за джерелами походж. капіталу: зовн. фінансув. (внески учасн. та заснов., К^т заборг., кредитне фінансув.), внутр. фінансув. (чист. прибут., Ам, реструктуриз. активів) та за правовим статусом інвесторів: ВК (чист. прибут., Ам, реструктуриз. Активів, внески учасн. та заснов.) і ПК (К^т заборг., кредитне фінансув.).

Отже, фінансув. санацію можна за рах. внутр. джерел (ВК, самофінансув.) та за рах. зовн. джерел (зовн. санація). Окремо виділ. санацію за рах. держ. фін. підтримки на поворотн. і безповоротн. основі.

 

Санація балансу.

Відомо, що як для кредиторів, так і для потенційних інвесторів збиткове є непривабливим об’єктом фінансув. З огляду на це, воно може провести, так звану, читсу санацію або санацію балансу. Зміст її полягає у формальному покритті відображ. в балансі збитків шляхом їх списання за рах. резервів фондів, коштів цільового признач. або за рах. санаційного прибутку, який отримується внаслідок викупу п-вом власних корпоратив. прав за курсом, нижчим від номіналу, або в результаті її безкоштовної передачі для анулювання. Зрозуміло, що ліквідн. і платоспр. п-ва в результаті чистої санації не покращується, це лише засіб приваблення зовн. інвесторів. Її результатом є зменш. статут. капіталу, яке може здійсн. також шляхом деномінації (зменш. номінал. вартості акцій) або конверсії (об’єднан. к-кох акцій в одну).

 

Причини виникнен. кризових явищ на п-ві.

Причини виникнен. кризових явищ прийнято поділ. на причини зовн. дії (екзогенні) і причини внутр. дії (ендогенні).

Макрорівень включає:

1. фактори кризи (структурні і циклічні кризи економ., фін., політ. хар-ру, нац. і міжнар. рівня);

2. фактори негативного спадку (від командно-адмін. економ. успадкована негативна структура економ., негативно сформ. господар. зв’язки, розбаланс. економ.);

3. фактори прорах. держ. політики (відсутність ефективн. механізму регулюв. економ., науково-обгрунт. стратегії і планів соц.-економ. розвитку, недосконал. і нестабіл. господар. фін. законод., високий рівень оподаткув.);

4. чинники ринкової кон’юнктури (конкуренція на ринку, зменш. сукупн. платоспр. попиту, негативна ринкова кон’юнктура для окремих галузей, немає нароблених прийомів ведення бізнесу);

5. інфляція і криза платежів в економ. (нестабіл. фін. ринків, використ. неефективних форм розрах.);

6. фактори взаємодії з партнерами (невиконан. боргових зобов’яз., поруш. платіжн. дисципліни контрагентами);

7. інновац. фактори (недостатня увага розвитку науки і техніки, незадовіл. інновац. політика держ., відсутня підтримка, особливо фін.);

8. ін. фактори (дефіцит енергоресурсів, форс-мажорні обставини).

Мікрорівень включає людський чинник, як першопричина банкрутств п-в (некомпетент. керівництва, недостатня кваліфік., некомпетенц. менеджерів, які допускають прорах. у різних сферах фін.-господар. діяльн. п-ва), в процесі взаємодії з партнерами, в кадровій політиці.