Надання медичної допомоги хворим із гострою нирковою недостатністю

Ознаки та критерії діагностики захворювання.

Загальний хворого стан порушений. Обсяг добового діурезу знижений до рівня оліго-анурії (50-500 мл). Мають місце прояви синдрому гіпергідратації – периферичні набряки, підвищення ЦВТ, набряк мозку, легень. Лабораторні показники значно змінені – в біохімічному дослідженні плазми крові визначається прогресуюча гіперазотемія (підвищення рівня сечовини до 20 ммоль\л та вище, креатиніну до 0,3 ммоль\л та вище), гіперкаліемія (рівень К+ більш ніж 5.5 ммоль\л), метаболічний ацидоз (pH =7.27 та менше). В аналіз периферичної крові спостерігається помірно виразний лейкоцитоз (л= 8-10 тис.) із зсуненням формули вліво, поступове зниження рівня гемоглобіну та кількості еритроцитів (Нв=110-100 г\л, ер=3.5-3 млн.).

Значних порушень з боку гемодинаміки не спостерігається, але по мірі прогресування захворювання може виникати гіпертензивний синдром.

Необхідно виключити постренальні (обструктивні) чинники виникнення синдрому ГНН.

 

 

Діагностична програма.

Клінічний огляд хворого та оцінка стану основних життєво важливих систем організму:

- контроль обсягу добового діурезу;

- контроль балансу маси тіла за добу;

- визначення стану показників дихальної та серцево-судинної терапії (вимірювання АТ, ЧСС, ЦВТ, ЧД);

- оцінка стану ЦНС (визначення наявності та ступеню порушення свідомості).

 

3.2. Лабораторне обстеження:

- загальний аналіз крові;

- загальний аналіз сечі;

- біохімічне дослідження крові;

- коагулограма;

- визначення групи та резусу крові;

- КЛС.

 

3.3. Інструментальні та інші дослідження:

- рентгенологічне дослідження легень;

- УЗД органів черевної порожнини та нирок;

- ЕКГ;

- ЕХО-КГ;

- урографія.

 

Лікувальна програма.

4.1. Перелік і обсяг медичних послуг обов’язкового асортименту:

- інфузійна терапія (в обсязі залишкового діурезу, патологічних втрат та перспіраційних втрат);

- антибактеріальна терапія;

- глюкокортикоїдна терапія;

- реокорегуюча терапія;

- стимуляція діурезу (в разі наявності чутливості до неї);

- декантамінація кишечнику;

- ентеросорбція;

- десенсибілізуюча терапія.

 

4.2. Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту:

- проведення замісної ниркової терапії (ГД або ПД);

- застосування методів ГДФ та обмінного плазмаферезу.

 

Можливі побічні дії та ускладнення.

В перший тиждень лікування у хворого можуть виникати ускладнення у вигляді інфекційних процесів, гемодинамічних розладів, уремічних гастритів, шлунково-кишкових кровотеч, поглиблення проявів основного захворювання на тлі якого розвилася гостра ниркова недостатність, важкі порушення водно-електролітного балансу в період поліурічної стадії ГНН.

 

Вимоги до дієтичних призначень та обмежень.

В гострому періоді хворі мають отримувати збіднену білками, але висококалорійну дієту із низьким вмістом калію та фосфору.

Надання медичної допомоги хворим і постраждалим

з гострою печінковою недостатністю

 

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Печінкова недостатність проявляється гостро, характерними синдромами є диспептичні розлади, нудота, блювота, підйом температури, порушення функцій ЦНС, печінковий запах, наростання геморагічного синдрому (петехії, носові, маткові кровотечі), розширення вен передньої черевної стінки, іктеричность та свербіж шкіри, склер, печінкові долоні. В початковій стадії розвитку хвороби печінка може бути збільшеною, а при цирозах – зменшена. Гостра печінкова недостатність у дорослих переважно обумовлена цирозом печінки різної (найчастіше алкогольної) етіології в його кінцевії стадії або розвитком фульмінантного гепатиту. Необхідно звертати увагу на епідеміологічний, токсікологічний анамнез, супутні захворювання шлунково-кишкового тракту, онкоанамнез, спосіб життя (алкоголізм, наркоманія, токсікоманія).