Обгрунтуйте можливі зміни продуктивності праці на підприємстві при зменшенні непродуктивних витрат робочого часу

Під продуктивністю праці як економічною категорією заведено розуміти ефективність (плідність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

Рівень продуктивності праці визначається:

- кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), яку виробляє один працівник за одиницю робочого ча­су (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), - норма виробітку;

- або кількістю робочого часу, що витрачається на вироб­ництво одиниці продукції (виконання роботи чи по­слуги), - показник трудомісткості робіт.

На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан виробництва.

Рівень екстенсивного використання праці показує ступінь її продуктивного використання та тривалість протягом робочого дня при незмінності інших характеристик. Чим повніше використовується робочий час, чим менше простоїв та інших втрат робочого часу і чим триваліший робочий день, тим вищий рівень екстенсивного використання праці і відповідно продуктивності праці. Однак зростання продуктивності праці за рахунок екстенсивних характеристик має чіткі межі: законодавче встановлену тривалість робочого дня і робочого тижня. Якщо протягом законодавче встановленої тривалості робочого часу останній цілком витрачається на продуктивну працю, то це і є верхня межа рівня екстенсивного використання праці.

Інтенсивність праці характеризує ступінь її напруженості і визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Підвищення інтенсивності праці також має свої межі, а саме: фізіологічні та психічні можливості людського організму. Нормальна інтенсивність праці означає таку витрату життєвої енергії людини протягом робочого часу, яку можна повністю поновити до початку наступного робочого дня при реально доступній для цієї людини якості харчування, медичного обслуговування, використання вільного часу тощо.

Отже, рівень екстенсивного використання праці та інтенсивність праці — це важливі фактори зростання продуктивності праці, які, однак, мають чіткі обмеження, тобто не можуть використовуватися безкінечно.

 

29. Показники ефективності використання основних засобів підприємства та шляхи їх підвищення.

Основною характеристикою ефективності використання оборотних засобів є швидкість їх обертання, або, інакше кажучи, оборотність.

Для оцінки ефективності використання оборотних засобів застосовують такі показники оборотності.

1 Коефіцієнт оборотності (К_об) - характеризує кількість оборотів оборотних засобів за певний період, як правило, за рік. Обчислюється за формулою: К_об=Q_р/S_ноз, разів.

де Q_р – обсяг реалізації продукції у вартісних одиницях

S_ноз – середньорічний залишок нормованих оборотних засобів.

2 Коефіцієнт завантаження (закріплення) (К_зав) є величиною, оберненою до коефіцієнта оборотності. Він показує, скільки оборотних засобів припадає на одну грошову одиницю реалізованої продукції:

К_зав=1/К_об, К_зав=S_ноз/Q_р.

3 Тривалість обороту (Т_о) - характеризує тривалість одного обороту оборотних засобів підприємства в днях і обчислюється за формулою:

Т_о=Т/К_об,

де Т – кількість календарних днів протягом року.

4 Рентабельність оборотних засобів (R_о.з) - характеризує ефективність використання підприємством оборотних засобів і показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. коштів, спрямованих на формування оборотних засобів:

R_оз= (П_о.д/S_оз)*100, %,

де П_о.д– прибуток підприємства від операційної діяльності за підсумками роботи за рік, грн.;

S_оз–середньорічна вартість оборотних засобів підприємства, грн..

Ефективне використання оборотних коштів є важливим завданням підприємства і повинно забезпечуватись прискоренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу.

с.20-21 38-39

 

30. Охарактеризуйте джерела утворення коштів підприємства (згідно балансу).

 

31. Охарактеризуйте основні принципи раціональної організації виробничого процесу.

Виробничий процес – це сукупність організованих у певній послідовності процесів праці і природних процесів, в результаті яких сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію.

До принципів організації виробництва належать: спеціалізація, пропорційність, паралельність, прямоточність, безперервність, ритмічність, автоматичність, гнучкість, гомеостатичність.

Принцип спеціалізації означає обмеження різноманітності елементів виробничого процесу, передусім зменшення номенклатури продукції, яка виготовляється на кожній ділянці підприємства, а також різновидів виробничих операцій, що виконуються на робочих місцях.

Принцип пропорційності потребує узгодження пропускної спроможності всіх частин виробничого процесу, усієї взаємозв'язаної системи підрозділів і машин. Порушення цього принципу призводить до виникнення «вузьких місць» або неповного завантаження окремих підрозділів.

Принцип паралельності передбачає одночасне виконання окремих операцій і процесів. Паралельність досягається раціональним розчленуванням виробів на складові частини, суміщенням часу виконання різних операцій над ними, одночасним виготовленням різних виробів.

Принцип прямоточності означає, що предмети праці в про­цесі обробки повинні пересуватися найкоротшим шляхом на всіх стадіях та операціях виробничого процесу, без зустрічних і зворотних переміщень.

Принцип безперервності потребує, щоб перерви між суміжними технологічними операціями були мінімальними або їх було зовсім ліквідовано.

Принцип ритмічності полягає в тому, що робота всіх підрозділів підприємства і випуск продукції мають здійснюватися за певним ритмом, планомірною повторюваністю (в однакові проміжки часу виготовляють однакову або таку, що рівномірно зростає, кількість продукції, забезпечуючи рівномірне завантаження робочих місць).

Принцип автоматичності передбачає економічно обґрунтоване звільнення людини від безпосередньої участі у виконанні операцій виробничого процесу.

Принцип гнучкості означає, що виробничий процес має оперативно адаптуватися до зміни організаційно-технічних умов, пов'язаних із переходом на виготовлення іншої продукції або з її модифікацією (досягається універсалізацією знарядь праці, засобів автоматизації та методів обробки, запровадженням гнучких виробничих систем).

Принцип гомеостатичності полягає в тому, щоб виробнича система була здатною стабільно виконувати свої функції в межах допустимих відхилень і протистояти дисфункціональним впливам.

с.73-75

 

 

32. Охарактеризуйте метод дисконтування майбутніх грошових надходжень

Ставка дисконту — це коефіцієнт, який характеризує знецінення(інфляцію) грошей.
Він формується залежно від трьох факторів:

1) Відсоток банківського депозиту;

4) Річний відсоток інфляції;

5) Фактор ризику(1..5%).

Послідовність оцінки економічної ефективності інвестицій з врахуванням фактору часу:

1 Визначення обсягу одноразових (капітальних) витрат по роках.

2 Визначення обсягу грошових потоків (чистого прибутку + амортизації враховуючи оподаткування прибутку за ставкою 25%).

3 Визначення норми дисконтування проекту (d):

d= a + b + c, % (9.6)

де а - ціна капіталу;

b - рівень ризику;

с - рівень ризику роботи на валютному ринку (інфляція)

4 Визначення чистого дисконтованого доходу (ЧДД) та чистої поточної вартості (ЧПВ):

, грн.

де - чисті доходи і-го періоду, грн.

- витрати і-го періоду, грн.

5 Визначення дисконтового терміну окупності проекту:

Термін окупності проекту (Т_ок) визначається на підставі попередніх розрахунків ЧДД та ЧПВ:

Т_ок = р+ЧПВ_р/ЧДД_р+1, років

де р - останній рік, коли ЧПВ <0;

ЧПВ_р - значення ЧПВ в р-му році (без мінусу);

ЧДД_р+1 - значення ЧДД в (р+1)-му році.

6 Індекс доходності та середньорічна рентабельність проекту.

Іденкс доходності (ІД) - це відношення сумарного дисконтованого доходу до сумарних дисконтованих витрат:

проект вважається прийнятним, якщо ,

7 Середньорічна рентабельність проекту (R) визначається за формулою: ,

С.70-71

\\ це саме можна написати до питання 56

 

 

33. Охарактеризуйте види та практику застосування доплат і надбавок до заробітної плати окремих категорій персоналу.

Оплата праці — це будь-який заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Оплата праці складається з основної заробітної плати і додат­кової оплати праці, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата працівника залежить від результатів його праці і визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками і доплатами в розмірах, не вищих за встановлені чинним законодавством.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлених норм, за трудові успіхи та винахідливість та за особливі умови праці. Вона містить доплати, надбавки, гарантовані та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань та фукцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові виплати, не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад установлених указаними актами норм.

 

 

34. Охарактеризуйте поточні витрати підприємства: прямі та непрямі, прості та комплексні.

Статті витрат за ступенем однорідності поділяються на прості та комплексні.

1) прості (одноелементні) — однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них можна віднести сировину і матеріали, заробітну плату тощо;

2) комплексні витрати різноманітні за складом і охоплюють кілька елементів витрат, наприклад, адміні-істративно-управлінські витрати, загальновиробничі витрати, витрати на утримання і експлуатацію обладнання.

За способами віднесення на собівартість витрати поділя­ються на прямі та непрямі.

1) прямі витрати безпосередньо пов'язані із виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути віднесені до певного об'єкта економічно доцільним шляхом;

2) непрямими є витрати, величину яких на одиницю продукції не можна безпосередньо обчислити, бо вони пов'язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому (заробітна плата обслуговуючого та управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд тощо).

с.54-55

 

35. Поясніть переваги і недоліки почасової оплати праці, умови її застосування.

Погодинна форма передбачає оплату праці пропорційно до робочого часу і рівня кваліфікації працівника.

При відрядній формі оплати праці за основу розрахунку беруть кількість виконаної роботи і розцінок за одиницю продукції.

І погодинна, і відрядна форми оплати праці мають декілька різновидів. При погодинній формі розрізняють просту погодинну, погодинно-преміальну системи і систему посадових окладів.

1 Проста погодинна система: тарифна заробітна плата визначається таким чином: ЗП_погод=Т_ф*Сгод, грн..

де Тф - фактично відпрацьований час, год.;

Сгод - тарифна ставка, грн../год.

2 Погодинно-преміальна система: ЗП_п.-пр.=ЗП_погод+Д, грн.,

де Д – доплати, грн.. Д=(З_т*%Д)/100, грн.

де % - встановлений відсоток доплат.

Відсоток доплат залежить від % здачі продукції з 1-го пред’явлення (для основного робітника).

с. 47