Показники спеціалізації виробництва і її ефективності

Реформування колективних сільськогосподарських підприємств сприяло створенню нових господарств різних форм власності, в яких змінилась раніше чітко визначена спеціалізація. Це призвело до того, що одні види продукції стали головними (наприклад, зернові і зернобобові культури), а інші – додатковими (кормові буряки) і навіть підсобними (багаторічні трави на насіння для власних потреб).

В таких випадках обсяги виробництва товарної продукції мають значні відхилення від валової, тоді як виробничий напрям і рівень спеціалізації визначаються саме по вартості основних видів товарної продукції в структурі виручки від реалізації в діючих цінах. Шляхом розрахунку питомої ваги кожного виду продукції в розрізі основних галузей визначається головна і додаткові галузі в структурі реалізації, а також виробничий напрям підприємства.

Так, в товаристві з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Україна” Звенигородського району Черкаської області за 2003 рік визначилися такі основні види продукції по питомій вазі в структурі реалізації: зернові і зернобобові займали – 32,1 %; цукрові буряки – 19,4 %; насіння соняшнику – 8,9 %; молоко цільне – 25,8 %; жива маса молодняку великої рогатої худоби на м’ясо – 10,1 %; жива маса свиней на м’ясо – 3,7 %. Отже, основними видами продукції в рослинництві є зернові і зернобобові культури, а в тваринництві – молоко цільне. На підставі наведених даних виробничий напрям ТОВ “Україна” визначається як зерно – буряковий з розвиненим молочно – м’ясним скотарством.

Прагнучи мінімізувати витрати на виробництво конкурентноспроможної продукції окремі підприємства з розміром земельних угідь до 500 га, стають вузькоспеціалізованими. Як правило, це фермерські господарства, а також ті, землі яких знаходяться в приміській зоні. Такі господарства звужують кількість видів продукції і виробляють лише ті, які користуються найбільшим попитом споживачів: овочі, молоко, продукція птахівництва, квіти.

Для порівняльної оцінки показника спеціалізації на прикладі двох підприємств однакового виробничого напряму необхідно розрахувати коефіцієнт спеціалізації (Кс), провівши відповідні розрахунки, виходячи із суми реалізації товарної продукції в середньому за 3 – 5 років за формулою:

Кс = 100: ∑ ПВ(2і - 1), (15.1)

де ∑ - сума питомих ваг видів товарної продукції

ПВ – питома вага виду товарної продукції в структурі реалізації;

і – порядковий номер і-ї галузі в ранжированому ряду, побудованому за спадаючою ознакою: першою визначається вид продукції з найбільшою питомою вагою в структурі товарної продукції, а останньою – з найменшою;

1 і 2 – коефіцієнти.

Коефіцієнт спеціалізації є відносним показником і характеризує рівень спеціалізації у відповідних межах: до 0,350 – це низький рівень товарного зосередження; від 0,351 до 0,500 – середній; від 0,501 до 0,600 – високий; більш як 0,601 – вказує на поглиблену спеціалізацію [3, с. 495]. Проте є думка, що при значенні коефіцієнта спеціалізації до 0,300 – підприємство є багатогалузевим, в якого ні один із видів продукції не займає 25 % в структурі реалізації; від 0,301 до 0,400 – рівень її низький; понад 0,401 до 0,500 – середній і понад 0,501 – високий. Розходження в коефіцієнтах незначні, але вони можуть бути характерними для різних економічних зон країни.

Безперечним є те, що спеціалізація забезпечує високий рівень концентрації виробництва і ефективне використання природно – економічного потенціалу виробничих підрозділів і підприємства в цілому. Виходячи із досвіду високо спеціалізованих підприємств, за ними перспективний розвиток і досягнення кращих виробничих і фінансових показників в ринкових умовах господарювання.

Визначені коефіцієнти спеціалізації і її рівень мають не лише практичне значення для окремого підприємства, але їх можна порівнювати по різних підприємствах однієї мікрозони, а також рівень спеціалізації ілюструвати на графіку. Для цього будується рівносторонній квадрат і з лівого нижнього кута до верхнього правого кута проводиться лінія, яка називається “лінією рівності”. Тоді по вісі іксів відкладають види продукції, а на лівому боці вісі ігриків відкладається кумулятивна питома вага відповідного виду продукції. Таким чином, на полі вправо від лінії рівності визначається лінія згину, яка характеризує рівень спеціалізації. Якщо лінія згину наближається до лінії рівності, то це характеризує низький або середній рівень, а коли вона віддаляється від лінії згину – спеціалізація має поглиблений характер. Розрахунки кумулятивної питомої ваги наведені в табл.15.1

15.1. Визначення кумулятивної питомої ваги для побудови графіка спеціалізації в середньому за 1999 – 2003 роки

Види продукції	ТОВ “Україна”	ТОВ “Маяк”
питома вага виду продукції в % до підсумку	кумулятивна питома вага, %	питома вага виду продукції в % до підсумку	кумулятивна питома вага, %
Жива маса свиней на м’ясо	3,7	3,7	7,4	7,4
Насіння соняшнику	8,9	12,6	11,3	18,7
Жива маса ВРХ на м’ясо	10,1	22,7	12,9	31,6
Цукрові буряки	19,4	42,1	18,6	50,2
Молоко цільне	25,8	67,9	24,1	74,3
Зернові і зернобобові	32,1	100,0	25,7	100,0
Разом	100,0	Х	100,0	Х

 

Використавши формулу 15.1 та дані таблиці 15.1, визначено коефіцієнт спеціалізації по ТОВ “Україна” та по ТОВ “Маяк” Шполянського району Черкаської області, який за вказаний період становив відповідно 0,251 та 0,215, Менше значення коефіцієнта у ТОВ “Маяк” вказує на низький рівень зосередження виробництва основних видів продукції, підприємство є багатогалузевим.

 

 

Рис. 15.2. Графік спеціалізації ТОВ “Україна” і ТОВ “Маяк” Шполянського району Черкаської області в середньому за 1999-2003 рр.

 

На рис. 15.2 видно, що лінія згину ТОВ “Маяк” наближається до лінії рівності і вказує на те, що спеціалізація підприємства має звужений характер, тоді як в ТОВ “Україна” вона більш поглиблена. Наведений графік можна використовувати для порівняння різних періодів виробництва і реалізації продукції по одному підприємству з метою визначення зміни рівня спеціалізації, її впливу на результативні показники діяльності.

При необхідності, наряду із визначенням структури товарної продукції і її динаміки, розглядається також структура валової продукції в порівянних цінах 2000 року, що дозволяє зробити висновок про поєднання галузей виробництва. Адже по ряду видів валової продукції частина її не проходить стадію товарності, оскільки використовується на внутрішньогосподарські цілі (окремі площі посівів озимих і ярих культур, гичка цукрових буряків, пожнивні культури, солома, молоко на випоювання телят, зерно та зерновідходи та інші використовуються на корми в тваринництві і птахівництві). Крім того, частина зернових культур, картоплі, буряків – маточників використовується як посадковий матеріал, тому структура валової і товарної продукції буде різною. Наприклад, в сільськогосподарських підприємствах Уманського району товарність зернових і зернобобових культур за 2003 рік сягала 53,4 %, у тому числі озимої пшениці – 69,6 %, молока – 83,4 %, овочевої продукції – 75,1 %.

Крім прямих показників, що характеризують спеціалізацію і співвідношення галузей у виробництві по кінцевому її результату, доцільно також визначити дані, які відображають структуру затрат праці по галузях виробництва, посівних площ та поголів’я тварин у перерахунку на велику рогату худобу, структуру виробничих основних фондів.

Структура валової продукції виробничих підрозділів дає підставу для висновку про рівень внутрігосподарської спеціалізації підприємства, оскільки окремі з них не виробляють товарну продукцію. Наприклад, відгодівля свиней на м’ясо утримується на одній фермі, а основне стадо (свиноматки) – на іншій; посіви кормових культур можуть мати різну питому вагу у загальній посівній площі, а виробництво і заготівлю кормів, їх зберігання і приготування здійснювати окремі виробничі підрозділи, які знаходяться на внутрігосподарському розрахунку. Отже внутрігосподарська спеціалізація є підґрунтям загальної спеціалізації по підприємству, оскільки розміщення виробництва, основних видів продукції по різних бригадах і фермах не сприяє зростанню ефективності виробництва сільськогосподарської продукції.

Для характеристики виробничих зв’язків між окремими галузями в підприємстві необхідно визначити коефіцієнт міжгалузевого споживання продукції (Кмс) шляхом співставлення вартості основної продукції, яка використовується на внутрігосподарські потреби інших галузей (Пв), до її загальної вартості (Пзв). Наприклад, в ТОВ “Ятрань” Уманського району вартість зернових і зернобобових культур (озимої пшениці, ячменю, гороху та ін.) в річному звіті в порівняльних цінах 2000 року визначена в сумі 745,6 тис. грн. Частка цієї продукції в 2003 році була використана на оплату праці, паї та корми в тій же оцінці на 309,1 тис. грн., тоді коефіцієнт внутрішньогосподарського споживання валової продукції становив:

Кмс = ∑ Пзв: ∑ Пв = 309,1: 745,6 = 0,415 (15.2)

В даному випадку товарність зернових і зернобобових не перевищуватиме 58,5 % (100 % - 41,5 %). Аналогічно визначається рівень товарності по інших видах продукції, застосовуючи порівняльні або поточні реалізаційні ціни валової і товарної продукції.

Співвідношення галузей характеризує спеціалізацію із кількісного боку і свідчить про поєднання основної виробничої галузі з іншими, проте не характеризує її ефективність. Для оцінки економічної ефективності спеціалізації необхідно визначити як кількісні, так і вартісні показники на відповідну площу сільськогосподарських угідь, одиницю основних виробничих фондів, середньорічного працюючого у сільському господарстві та ін. (табл. 15.2).

 

15.2. Показники ефективності спеціалізації виробництва в ТОВ “Ятрань” Уманського району Черкаської області

Показник	2001 р.	2002 р.	2003 р.	В середньому за 2001-2003 рр.
Одержано на 100 га сільсько-господарських угідь, тис. грн.: - валової продукції в порівнянних цінах 2000 року	78,9	98,8	105,5	94,4
- виручки від реалізації товарної продукції, робіт і послуг	56,4	63,8	87,1	69,1
- валового доходу	35,7	43,4	58,9	46,0
- чистого прибутку	20,7	28,6	18,2	22,5
Рівень рентабельності, в %	29,7	30,8	24,9	28,5
Урожайність, ц/га: - зернових і зернобобових	36,4	31,7	41,5	36,5
- цукрових буряків
- соняшника	14,2	13,7	17,9	15,3
Річна продуктивність, кг: - середньорічної голови молочного стада
- приросту живої маси ВРХ
- приріст живої маси свиней
Одержано валової продукції, грн.: - на одного працюючого в сільськогосподарському виробництві
- на 1 люд.-год.	5,21	5,64	6,12	5,65
- на 1 грн. вартості основних виробничих фондів в залишковій вартості	0,24	0,29	0,31	0,28
Середньорічна оплата працюючого, грн.

 

Наведені в табл. 15.2 дані вказують на підвищення показників ефективності спеціалізації товариства, яка чітко визначилася в галузі рослинництва як зернова з виробництвом технічних культур та молочно-м’ясна – в тваринництві. В 2003 році відбулися значні зміни в виробничих показниках проти 2001 – 2002 років. Урожайність зросла до 41,5 ц / га, цукрових буряків – до 256 ц / га та насіння соняшника до 17,9 ц / га. Підвищилась продуктивність тварин на відгодівлі та корів молочного стада. Якщо продуктивність фуражної корови в 2001 році становила 3120 кг, то в 2003 році – 4545 кг. Незважаючи на зниження поголів’я корів молочного стада (з 206 гол. в 2000 році до 186 гол. в 2003 році) обсяги виробництва молока зросли на 25,2 % і становили 8453 ц.

Підвищення врожайності культур і продуктивності тварин збільшило обсяги виробництва валової і товарної продукції на 100 га сільськогосподарських угідь, що сприяло також зростанню суми валового доходу, проте сума чистого прибутку на вказану площу знизилась з 20,7 до 18,2 тис. грн. завдяки неадекватній політиці уряду держави на сільськогосподарську продукцію.

Зростання кількісних показників виробництва обумовило підвищення годинної продуктивності праці з 5,21 грн. в 2001 році до 6,12 грн. в 2003 році, або на 17,5 %, а відповідно і продуктивності середньорічного працюючого у сільськогосподарському виробництві з 6826 до 10220 грн., тобто на 49,7 %. Це сприяло тому, що середньорічна оплата праці працюючих також зросла за вказаний період і становила 223 грн.

Незважаючи на позитивні зміни в показниках ефективності спеціалізації ТОВ “Ятрань”, досить низькою була фондовіддача, яка в 2003 році становила менше 0,31 грн. на 1 грн. середньорічної вартості виробничих основних фондів в залишковій вартості. Знизився рівень рентабельності виробничої діяльності, яка в 2003 році досягла лише 24,9 % проти 29,7 % в 2001 році, на зміну якого більше впливали зовнішні фактори, проте і внутрішні фактори, особливо якість продукції, продовжують відігравати значну роль як у підвищенні показників ефективності спеціалізації, так і в збільшенні суми прибутку.