Перелік запитань для контролю з кожного модулю та дисципліни в цілому

МОДУЛЬ І

1. Які чинники впливають на старіння населення?

2. Які проблеми виділяють у зв’язку зі старінням суспільства?

3. Назвіть принципи ООН, що забезпечують людям похилого віку гарантію на ведення повноправного гідного життя у суспільстві. Що вони відображають?

4. Дайте визначення поняття "демографічне старіння".

5. Назвіть рівні демографічного старіння.

6. Чим характеризуються песимістична та оптимістична точки зору на процес старіння населення?

7. Охарактеризуйте типи вікової структури населення: прогресивний, стаціонарний, регресивний.

8. Визначьте сутність геронтологічних соціальних стереотипів: геронтофілія, геронтофобія, аглютинативні моделі поведінки, рефлексія старості.

9. Що вивчає геронтологія?

10. Що вивчає соціальна геронтологія?

11. Дайте визначення поняття "старість".

12. Назвіть види старості, суть кожного виду.

13. Дайте визначення поняття "старіння".

14. Назвіть види старіння, суть кожного виду.

15. Дайте визначення поняття "здоров’я в старості".

16. Якими показниками визначається обсяг необхідної медичної та соціальної допомоги старій людині?

17. Які заходи містить в собі медична допомога немічній старій людині?

18. Назвіть заходи, що забезпечують здоровий спосіб життя в старості.

19. Чим характеризуються фізіологічні зміни в старості?

20. Чим характеризуються психічні зміни в старості?

21. Чим характеризуються соціальні зміни в старості?

22. Дайте визначення поняття "самотність в старості".

23. Стисла характеристика соціальних теорій старіння: теорії звільнення; теорії активності; теорії вікової стратифікації; теорії найменування й маргінальності; теорії розвитку і безперервності життєвого шляху.

24. Назвіть завдання розвитку особистості в старості за такими критеріями: соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність, особистісні новоутворення.

25. Охарактеризуйте п’ять типів пристосування до старості (за Д.Бромлей).

26. Назвіть критерії успішної соціальної адаптації в старості.

 

МОДУЛЬ ІІ

1. З якими двома основними моментами в житті людей похилого віку пов’язана їх соціальна активність?

2. Назвіть види соціальної активності людини в похилому віці.

3. Як необхідно давати вказівки старій немічній людині для виконання будь-яких дій?

4. Дайте визначення поняття "соціальний захист".

5. Які напрямки діяльності органів соціального захисту літніх і старих людей Вам відомі (3 напрямки)?

6. Дайте визначення поняття "соціальне обслуговування літніх і старих людей".

7. Дайте визначення поняття "соціальна допомога літнім і старим людям".

8. Назвіть види соціальної допомоги.

9. Дайте визначення поняття "соціальна робота з літніми і старими людьми".

10. Мета та завдання соціальної роботи з людьми похилого віку.

11. Назвіть основні напрямки соціальної роботи з людьми похилого віку.

12. Які пільги передбачені для людей похилого віку, якими законами?

13. Назвіть основні Закони України стосовно соціального захисту людей похилого віку.

14. Охарактеризуйте форми соціального обслуговування літніх і старих людей. Які установи до них відносяться?

15. Назвіть форми соціально-профілактитчної роботи з людьми похилого віку.

16. Які компоненти входять до соціального паспорту клієнта?

17. Дайте визначення реабілітації людей похилого віку та її видів: трудової; професійної; професійно-трудової; медичної, соціальної.

18. Що необхідно зробити перед початком пересування старої людини частково або повністю прикутої до ліжка?

 

 

ПИТАННЯ ДО ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

1. Старіння населення: причини, наслідки, прогнози.

2. Наслідки старіння населення: економічні, медичні, культурні, соціальні та ін. Шляхи вирішення проблем старих людей в суспільстві.

3. Основні поняття курсу "старість", "старіння". Види старості і старіння.

4. Старіння населення як соціально-демографічний процес. Соціально-демографічні проблеми сучасної України.

5. Роль та місце старості в онтогенезі людини.

6. Соціальна геронтологія – наука про проблеми старих людей в соціумі.

7. Загальні закономірності та теорії старіння.

8. Соціальні теорії старіння.

9. Соціальні стереотипи старіння.

10. Соціальні чинники, що визначають стан людей похилого віку в суспільстві.

11. Психологічне старіння. Ставлення людини до старості. Роль особистості у формування психосоціального статусу людини в старості.

12. Характеристика особистості в старості.

13. Завдання розвитку особистості в старості.

14. Старіння емоційної сфери. Регулювання емоційних проявів в похилому віці.

15. Найхарактерніші психічні стани в старості, їх врахування в практичній діяльності соціального педагога.

16. Роль соціального педагога у вирішенні проблем, пов’язанних із переживанням горя, стресу, депресії в похилому віці.

17. Психічні функції та їх розлад у старості.

18. Психічні захворювання у літньому та старому віці. Специфіка роботи соціального педагога з такими людьми та їх сім’ями.

19. Фізичні зміни в похилому віці та проблеми, пов’язані з цими змінами.

20. Когнітивний розвиток у пізній дорослості

21. Особливості здоров’я населення похилого та старечого віку. Старечі нездужання та стареча неміч, засоби їх подолання.

22. Поняття здорорв’я в старості. Спосіб життя та його значення для процесів старіння.

23. Особливості харчування людей похилого віку. Режим та дієта.

24. Роль домашнього догляду за старими немічними людьми.

25. Самотність людей похилого віку як соціально-педагогічна проблема.

26. Соціальна терапія самотності людей похилого віку.

27. Роль сім’ї в житті старої людини, сімейні стосунки, взаємодопомога поколінь. Соціальна робота з сім’єю людини похилого віку.

28. Вихід на пенсію як соціально-психологічна проблема.

29. Поняття соціальної адаптації в старості. Підготовка до пенсійного періоду життя.

30. Професійне старіння. Принципи професійної реабілітації у пенсійному віці. Використання залишкової працездатності пенсіонерів за віком.

31. Специфіка роботи соціального педагога з самотніми людьми похилого віку.

32. Соціальна активність як чинник, що сприяє підтримці соціальної незалежності людей похилого віку, збереженню їх значущості в сім’ї та суспільстві.

33. Види соціальної активності: освітня діяльність, клубна діяльність, участь у роботі громадських організацій. Методи підвищення соціальної активності пенсіонерів.

34. Соціальний захист людей похилого та старого віку. Принципи та механізми соціального захисту населення похилого та старого віку.

35. Основні правові гарантії соціального захисту людей похилого віку. Законодавчі акти України щодо соціального захисту ветеранів війни, праці та інших громадян похилого віку.

36. Система пенсійного забезпечення людей похилого віку в Україні. Категорії пенсій, грошова допомога.

37. Нормативно-правова база соціального обслуговування людей похилого віку.

38. Технології соціальної роботи з людьми похилого віку.

39. Медико-соціальна реабілітація людей похилого віку: форми та методи.

40. Система соціального обслуговування населення похилого віку. Заклади соціального обслуговування (стаціонарні, напівстаціонарні, нестаціонарні), їх характеристика, зміст діяльності, форми та методи роботи.

41. Будинок-інтернат як державна форма опіки старих людей. Зміст роботи будинку-інтернату для старих людей. Функціональні обов’язки соціального працівника будинку-інтернату.

42. Служба соціальної допомоги самотнім людям похилого віку як альтернативний державний заклад піклування про старих людей.

43. Функціональні обов’язки та права соціальних працівників служби соціальної допомоги людям похилого віку

44. Актуальність та значущість соціальної роботи з людьми похилого віку.

45. Деонтологія в соціальній роботі з людьми похилого та старого віку. Вимоги до професіоналізму соціальних працівників, які обслуговують людей похилого віку.

46. Мета, завдання та зміст соціальної роботи з людьми похилого віку.

ГЛОСАРІЙ

Арт-терапія – метод психологічної реабілітації засобами мистецтва і художньої діяльності, застосовується для розв’язання емоційних проблем людей похилого віку.

Герогігієна – суміжна галузь двох біосоціальних наук – геронтології і гігієни. Г. вивчає вплив умов життя на процес старіння людини та розробляє заходи, спрямовані на попередження патологічного старіння і створення умов, які забезпечують населенню довготривале, дієздатне, здорове життя.

Геріатрія – наука, що вивчає хвороби в похилому та старому віці, їх діагностику, особливості перебігу, лікування, методи медико-соціальної реабілітації.

Геронтологічна реабілітація – процес, спрямований на збереження, підтримку, відновлення функціонування людей похилого та старого віку в суспільстві та досягнення їхньої незалежності, поліпшення якості життя, емоційного благополуччя.

Геронтологія – наука про старість і старіння, вивчає процеси старіння із загальнобіологічних позицій, а також досліджує сутність старості й вплив її настання на людину й суспільство.

Геронтофілія - (gerontos - старець, phileo - любити) любов до старих людей, як соціальний стереотип - особливе шанування старих людей, надання їм виняткових привілеїв. Добродійність, піклування про старих людей, увага - все це різні форми прояву геронтофілії.

Геронтофобія — (gerontos - старець, рhobos - острах) це острах старості, неприйняття старих людей взагалі й власної старості зокрема.

Демографічне старіння – визначається великою часткою людей похилого віку в структурі населення, звуженим або зменшуваним зростанням населення, невисокою народжуваністю, порівняно низькою загальною смертністю та відносно великою тривалістю життя. Демографічна старість настає тоді, коли доля осіб до 15 років становить менше 30%, а доля осіб старших 60 років перевищує 15%.

Ейджизм – дискримінація людей за віковою ознакою. Негативне, несправедливе, принизливе ставлення до людей через їх вік, проявляється у вікових соціальних нормах та стереотипах стосовно людей різних вікових груп, їх здібностей та обов’язків.

Медична реабілітація старих людей - комплекс лікувальних заходів, спрямованих на підтримку фізіологічних функцій організму, а в разі виникнення захворювання – їх відновлення з метою забезпечення умов для адаптації, реадаптації та повернення до самостійного життя.

Музикотерапія - психотерапевтичний метод, який полягає у навіюванні за допомогою музики певного настрою і допомагає старій людині упоратися зі своїми переживаннями, подолати свою фізичну неміч.

Опіка – встановлюється над людьми похилого віку, які визнані судом недієздатними через психічну хворобу або слабкість розуму.

Опікунство над людьми похилого віку – правова форма захисту особистих та майнових інтересів громадян похилого віку. Юридично виявляється в існуванні двох форм: опіки і піклування.

Піклування – встановлюється над дієздатними громадянами, які за станом здоров’я не можуть самостійно захистити свої права та інтереси, і над громадянами, які судом обмежені в дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами.

Психологічне консультування - це безпосередня робота з літніми й старими людьми, спрямована на вирішення різних психологічних проблем, пов’язаних із труднощами в міжособистісних стосунках, де основними засобами впливу є певним чином побудована бесіда.Психологічне консультування орієнтоване, насамперед, на допомогу в реорганізації міжособистісних відносин, що є нерідко причиною життєвих труднощів і конфліктів.

Психотерапія - це комплексний лікувальний вплив на психіку хворої людини, а через неї на весь організм із метою зміни ставлення до себе, свого стану й навколишнього середовища. Психотерапія знаходить все більше застосування в геріатрії й геронтології.

Психотерапія спогадами – метод, спрямований на створення доброзичливого мікроклімату навколо старої людини, якій пропонують згадувати й розповідати про кращі періоди свого життя, переконуючи її таким чином, що життя прожите не даремно. При цьому методі психотерапевт повинен вчасно згасити негативні спогади.

Працездатність - це соціально-правова категорія, що відображає здатність людини до праці, обумовлену рівнем її фізичного й духовного розвитку, а також стану здоров’я, професійними знаннями, умінням і досвідом.

Працездатність практично здорових людей похилого віку - показник, що узагальнює вікові зміни в організмі, набутий досвід і тренованість у професійній діяльності, а також вплив умов праці, в яких ця діяльність протікає, на стан фізіологічних функцій.

Реабілітація – комплекс медичних, юридичних, соціально-економічних, педагогічних заходів, спрямованих на відновлення або компенсацію порушених функцій організму (фізичного або психічного здоров’я) і працездатності людей похилого віку (хворих, інвалідів), а також відновлення соціальних зв’язків.

Ревіталізація - це зміцнення, підвищення життєвих сил старої людини, поліпшення функцій окремих органів, систем і загальне біологічне омолодження.

Самотні люди похилого віку — згідно із практикою соціальної роботи - це особи похилого віку, які не мають близьких родичів, дітей, онуків, подружжя, а також які окреме проживають від молодих членів сім’ї.

Самотній спосіб життя - це фізичний стан, що активно обирається самою особистістю в чинність своїх характерологічних особливостей і психічного здоров’я. Це, насамперед, прагнення відгородитися від навколишніх, бажання захистити свій спосіб життя, внутрішній світ, незалежність і стабільність від вторгнення сторонніх і навіть близьких родичів.

Самотність - це соціально-психологічний стан, що характеризується звуженням або відсутністю соціальних, професійних, емоційних та інших контактів.

Соціальна геронтологія – це суспільна дисципліна (розділ геронтології), яка покликана вирішувати демографічні й соціально-економічні проблеми старіння населення. Соціальна геронтологія вивчає біологічні процеси старіння людини з метою знайти соціальні заходи й можливості зберегти тілесну й духовну значущість, властиву літньому й старечому віку.

Соціальна адаптація в старості – це процес пристосування особистості, яка набула в силу віку нові психологічні та фізіологічні якості, до нових для неї соціальних умов життєдіяльності, до суспільства і процес пристосування суспільством старих людей до себе.

Соціальна активність - це ступінь участі людини в житті сім'ї, соціуму, суспільства, держави. С. а. відображає ступінь реалізації і розвитку соціальних можливостей людини (здібностей, знань, навичок, прагнень, мети, завдань). На рівні особистості соціальна активність розглядається як здатність до свідомого виявлення й закріплення свого місця в системі суспільних відносин, до самореалізації.

Соціальна діагностика – загальний спосіб отримання достатньої інформації про клієнта-людину похилого віку з метою встановлення соціального діагнозу для розробки програми соціальної допомоги.

Соціальна опіка – особлива форма державного захисту громадянських прав людини похилого віку, яка фізично неспроможна самостійно їх вирішувати або визнана недієздатною, що здійснюється соціальним працівником відповідно до державного законодавства.

Соціальна терапія – цілеспрямований процес надання допомоги клієнтові похилого віку в ситуації стресу, душевної кризи та усунення негативних впливів, що сприятиме поліпшенню його соціального здоров’я.

Соціальне консультування – надання вичерпної інформації про варіанти соціальної допомоги клієнтові похилого віку та вибору їм дій, форми поведінки з метою досягнення оптимального вирішення його проблеми.

Соціальний патронаж – форма надання послуг клієнтам похилого віку, що потрапили в складну життєву ситуацію й не здатні або втратили можливість самостійно її перебороти, які здійснюються на тривалій основі та на термін, необхідний для подолання даної ситуації.

Технології соціальної роботи з людьми похилого віку – це сукупність засобів, методів та впливу, які застосовуються соціальними службами, окремими закладами соціального обслуговування та соціальними працівниками для досягнення поставленої мети в процесі здійснення соціальної роботи, забезпечення ефективності реалізації завдань щодо соціальної допомоги людям похилого віку.

ЛІТЕРАТУРА

 

Основна:

1. Альперович В.Д. Геронтология. Старость. Социокультурный портрет: Учебное пособие. – М.: Приор, 1998. – 272с.

2. Ермолаева М. Практическая психология старости. – М.: «ЭКСМО-Пресс», 2002. – 320с.

3. Краснова О.В., Лидерс А.Г. Социальная психология старости. – М.: «Академия», 2002. – 288с.

4. Холостова Е.И. Социальная работа с пожилыми людьми: Учебное пособие. – М.: „Дашов и К”, 2002. – 296 с.

5. Яцемирская Р.С., Беленькая И.Г. Социальная геронтология: Учебное пособие. – М.: ВЛАДОС, 1999. – 224с.

6. Яцемирская Р.С. Социальная геронтология (лекции): Учебн. пособие для вузов. – М.: Академический проект, 2006. – 320с.

Додаткова:

7. Биксон Т.К., Перло Л.Н., Рук К.С., Гудчайлс Ж.Р. Жизнь старого и одинокого человека// Лабиринты одиночества. – М.: Прогресс, 1989. – С.512-551.

8. Дельпере Н. Защита прав и свобод граждан преклонного возраста. – М.: Деловая лига, 1993. - 272 с.

9. Дементьева Н.Ф., Устинова Э.В. Роль и место социальных работников в обслуживании инвалидов и пожилых людей. – М.: Институт социальной работы, 1995. - 108 с.

10. Дмитриев А.В. Социальные проблемы людей пожилого возраста. – Л.: Наука, 1980. – 103с.

11. Дрюке К., Байерс А. Арт-терапевтичекая работа с пожилыми людьми // Практикум по арт-терапии/ под ред. А.И.Копытина. – СПб: Питер, 2000.– 448 с.

12. Дыскин А.А., Решетюк А.Л. Здоровье и труд в пожилом возрасте. - Л.: Медицина, 1988. - 238 с.

13. Егоров А.Н. Социально-трудовая реабилитация инвалидов и престарелых. – М.: Изд-во МГУ, 1985. - 104 с.

14. Елютина М.Э., Чеканова Э.Е. Пожилой человек в образовательном пространстве [Электронный ресурс] // Социс. - 2003. - №7.- С. 43-49. – Режим доступа: http://www.ecsocman.edu.ru/images/pubs/2007/10/11/0000313499/005-ELIUTINA_M.E.pdf

15. Закон України “Про основи соціальної захищенності інвалідів України” // Відомості Верховної Ради.- 1991.- №21.

16. Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”// Відомості Верховної Ради.- 1994.- №4.

17. Закон України “Про пенсійне забезпечення”// Відомості Верховної Ради.- 1992.- №3.

18. Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”// Відомості Верховної Ради.- 1993.- №43.

19. Законодавство України про пенсіне забезпечення: Збірка законів. – К.: КНТ, 2004. – 392с.

20. Кларк М., Гэллатин Б. Одиночество в старости// Лабиринты одиночества. – М.: Прогресс, 1989. – С.453-485.

21. Кононыгина Т.М. Герагогика. Пособие для тех, кто занимается образованием пожилых людей [Электронный ресурс]. – Орел: Агенство печати «Красная строка», 2006. – 148с. – Режим доступа: http://www.basw-ngo-by.net/File/library/basw_library_01187.rar

22. Литвинова Н.П., Кузьмин А.В. Единое образовательное и досуговое пространство в интересах пожилых людей [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://despb.com/programs/folk-high-school/21.php

23. Малкина-Пых И.Г. Кризисы пожилого возраста. – М.: Эксмо, 2005. – 368с.

24. Новицкий А.Г. и др. Занятость пенсионеров: социально-демографический аспект. – М.: Мысль, 1981. – 269 с.

25. Пирожков С.И., Никитенко В.В. Трудовая активность пенсионеров. – К.: Наукова думка, 1984. – 126с.

26. Проблемы старости: духовные, медицинские и социальные аспекты: Сб. трудов [Электронный ресурс] / Под ред. А.В. Флинта. - М.: Свято-Дмитриевское училище сестер милосердия, 2003. - 256 с. – Режим доступа: http://shemshur.narod.ru/Portfolio/Portfolio-3_2.htm

27. Психология старости и старения: Хрестоматия: Учеб. пособие / Сост. Краснова О.В., Лидерс А.Г. – М.: Издательский центр «Академия», 2003. – 416 с.

28. Смит Э.Д. Стареть можно красиво (руководство для пожилых, престарелых и тех, кто заботиться о стариках): Пер. с англ. – М.: КРОН-ПРЕСС, 1995. – 160 с.

29. Старость. Популярный справочник. Пер. с польского/ под ред.. Л.И.Петровской. - М.: Научн. изд-во "Большая Российская Энциклопедия", 1996. – 726с.

30. Страшникова К.А., Тульчинский М.М. Психологическая помощь и поддержка в клубе пожилых людей. - М.: Фолиум, 1996. - 54 с.

31. Стюарт-Гамильтон Я. Психология старения: Пер. с англ.. - 3-е междунар. изд. - СПб.: Питер, 2002. - 256 с.

32. Сухобская Г.С. Пожилой человек в современном мире: пособие для социальных педагогов/ Г. С. Сухобская, Н. М. Божко. - СПб.: ИОВ РАО, 1999. - 145 с.

33. Толстоног В. Обучение пожилых людей в высших учебных заведениях [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://chemodan.com.ua/news/2005/10/2833.html

34. Филатова С.А. Геронтология. Ученик / С.А.Филатова, Л.П.Безденежная, Л.С.Андреева. – Ростов н/Дону: Феникс, 2005. – 512с.

35. Чеботарев Д.Ф. Геронтология и гериатрия. – М.: Знание, 1984. – 64 с.

36. Чеботарев Д.Ф., Бойко В.И. Уход за больными пожилого и старческого возраста. – К.: Здоровье, 1975. – 200с.

37. Шапиро В.Д. Социальная активность пожилых людей в СССР. - М.: Наука, 1983. – 128с.

38. Шапиро В.Д. Человек на пенсии: Социальные проблемы и образ жизни. – М.: Мысль, 1980. - 208 с.

39. Штернберг Э.Я. Геронтологическая психиатрия. – М.: Медицина, 1977. – 216с.

Додаток А

Соціальний портрет клієнта

Перш ніж соціальний працівник зможе оцінити потреби клієнта, надати адекватної допомоги, йому потрібно вивчити обставини життя клієнта, зрозуміти оточуюче середовище. Метод, який використовується для досягнення необхідного розуміння клієнта, у зарубіжній практиці соціальної роботи має назву “соціальний портрет клієнта”. Соціальний портрет клієнта складається із декількох розділів, кожен з яких містить ту чи іншу інформацію про клієнта. Він може мати, наприклад, таку структуру:

Розділ 1. Особистість:

- iм’я, адреса, час і місце народження клієнта, його шлюбний статус, релігійна, расова та етнічна належність;

- сім’я: близькі родичі (імена, дати життя, місце проживання, можливості сім’ї та очікування клієнта);

- трудова діяльність клієнта: освіта, місце роботи, час та причини звільнення, очікування та потреби щодо трудової діяльності;

- специфічні чинники: фізичне та розумове здоров’я клієнта, їх стан на теперішній час, культурний розвиток;

- оточуюче середовище: значущі стосунки поза сім’єю, значущі чинники у сусідській та більш широкій спільноті.

Розділ 2. Занепокоєння, потреба, проблема:

- що непокоїть клієнта;

- причина звернення за допомогою;

- час появи проблеми або потреби: початок, характер та результати спроб подолати їх; чинники, які мають вплив на потребу або проблему та які сприяли зверненню по соціальну підтримку;

- здатність працювати, перебувати у шлюбі, виконувати виховні функції тощо;

- загальнолюдські потреби клієнта, адекватність задоволення потреб раніше, сьогоднішні потреби та їх задоволення;

- потреби клієнта як члена певної групи населення: які домінуючі суспільні та культурні чинники і установки впливають на їх задоволення, своєрідність клієнта у даній групі, його ставлення до своїх обов’язків, а також засоби, за допомогою яких виконує ці обов’язки; адаптація або стиль життя у специфічній групі; адаптація до очікувань, які панують у суспільстві; невідповідність між діями клієнта усередині специфічної групи і очікуваннями суспільства стосовно цієї групи; потреби клієнта, які викликані домінуючими у супільстві настановами;

- потреби клієнта, які засновані на очікуваннях оточення: обов’язки клієнта перед сім’єю, колегами, організаціями і його ставлення до них; чи реалістичні дані обов’язки і очікування та потреби клієнта, які виникають у зв’язку з ними;

- потреби клієнта, що пов’язані з проханням про допомогу (послугу): які загальні та специфічні потреби впливають на прохання про послугу; які фактори блокують їх задоволення або, навпаки, можуть сприяти їх реалізації.

Розділ 3. Підтримка та обмеження у наданні допомоги:

- що очікує клієнт у період та у результаті надання допомоги, які його уявлення, інтереси, плани щодо послуг, яка його мотивація в отриманні послуг, що може перешкодити в їх отриманні, які його внутрішні ресурси для досягнення бажаних змін;

- яка обстановка в оточенні клієнта, якою мірою вона може допомогти клієнту вирішити свою проблему або перешкодити йому;

- чинники, які впливають на мотивацію клієнта, його здібності та можливості;

- природа стресу клієнта;

- наскільки реалістичні очікування клієнта.

Даний перелік питань є не більш ніж схемою, яка може використовуватися у роботі з дорослими клієнтами. Не всі дані, що закладені у схемі важливі у всіх випадках надання соціальної допомоги. У деяких випадках потрібна частина з них, а в інших – може бути потрібна додаткова інформація.

Наведена схема скадання соціального портрета клієнта являє собою зразок можливого підходу до збору інформації про клієнта та може бути орієнтиром для соціальних працівників в їх роботі з клієнтами.

Додаток Б