Реабілітація людей похилого віку як напрямок соціальної роботи

Проблема реабілітації осіб пенсійного віку надто складна і має комплексний характер. Стратегія реабілітації людей похилого віку полягає в розробці, по-перше, впливів, які зменшують темп старіння, розвиток вікової патології; по-друге, - засобів, які підвищують уже наявний низький рівень працездатності. У глобальному плані проблема вікової реабілітації збігається з проблемою продовження тривалості життя.

Геронтологічна реабілітація – процес, спрямований на збереження, підтримку, відновлення функціонування людей похилого і старого віку в суспільстві та досягнення їхньої незалежності, поліпшення якості життя, емоційного благополуччя.

Метою геронтологічної реабілітації є забезпечення можливості людям похилого віку виконувати повсякденні зобов’язання, відновлення їх становища в сім’ї та суспільстві.

ВООЗ чітко визначив три цілі геронтологічної реабілітації:

- реактивація – заохочення старої людини, що знаходиться в пасивному стані, до відновлення активної повсякденної діяльності;

- ресоціалізація – стан, коли стара людина внаслідок хвороби чи під час її відновлює контакти із сім’єю, сусідами, друзями і самостійно виходить зі стану ізоляції;

- реінтеграція – повернення в суспільство старої людини, від якої очікують участі у нормальному житті та посильній корисній діяльності.

У геронтологічній реабілітації виділяють такі її види:

- медична;

- соціальна;

- психологічна;

- професійно-трудова реабілітація.

Під медичною реабілітацією старих людей варто розуміти комплекс лікувальних заходів, спрямованих на підтримку фізіологічних функцій організму, а в разі виникнення захворювання – їх відновлення з метою забезпечення умов для адаптації, реадаптації та повернення до самостійного життя. Цей аспект реабілітації, пов’язаний в основному з лікувальними заходами, включає питання госпіталізації, диспансерного спостереження, організації раціонального харчування, рухової активності й т.п. У комплекс заходів медичної реабілітації входять також фізіотерапія, лікувальна фізкультура, трудотерапія, ортопедія, забезпечення технічними компенсуючи ми засобами, окулярами, слуховими апаратами, ортопедичним взуттям.

Соціальна реабілітація означає підготовку до раціонального способу життя в пенсійний період. Активізація суспільного життя передбачає заходи щодо розширення сфери спілкування шляхом організації клубів за інтересами, об’єднань художньої самодіяльності, суспільної роботи, відновлення різноманітних видів наставництва, розширення комунально-побутових послуг тощо. Актуальним заходом може бути пропаганда курсів загальної освіти за типом "університетів третього віку". При навчанні людей похилого віку необхідно застосовувати спеціальні, психологічно обґрунтовані методи, наприклад, подання матеріалу невеликими частинами, часте і довготривале його повторення, вибір легкого для засвоєння матеріалу, практичний показ та тренування ремеслових навичок. Навчання людини в похилому віці вважається одним із способів продовження активного життя та соціальної інтеграції.

Психологічна реабілітація містить психологічні методи поліпшення емоційного стану людини та різноманітні види психотерапії. При всій своїй ефективності психотерапія не вирішує соціальних проблем, а лише забезпечує психологічно сприятливий фон, який пом’якшує суб’єктивні відчуття літньої людини. У вирішенні проблем старої людини соціальний працівник не завжди має можливість безпосередньої співпраці з професіональними психологами та психотерапевтами. Тому він повинен оволодіти основними практичними методами, які застосовуються психотерапевтами, вміти надати необхідну психологічну допомогу, з’ясувати мотиви поведінки, психологічний клімат та душевний стан старої людини, проводити консультації, бесіди з людьми похилого віку з метою допомогти людям знизити рівень тривожності через кращу орієнтацію у зовнішніх та внутрішніх процесах, стати активним суб’єктом свого життя в цілому.

Особливе місце в роботі з людьми похилого віку посідає соціальна терапія. У практиці широко використовуються індивідуальна та групова форми терапії.

Індивідуальна терапія застосовується до клієнтів похилого віку, вирішення проблем яких потребує конфіденційності, які не можуть брати участь у колективній терапії за станом здоров’я або в силу характеру. Методика полягає в застосуванні прийомів самовиховання та самонавіювання за допомогою аутогенного тренування. До них відносяться такі прийоми: самоаналіз, самооцінка, переоцінка особистості та власного минулого, з’ясування індивідуальних "психологічних бар’єрів", створення бажаного образу "Я" та ін.

Групова терапія разом з індивідуальною дозволяє клієнтові похилого віку подивитися на себе очима групи, скоригувати свою поведінку, посилити ефективність індивідуальної терапії. Це можуть бути загальні вправи (релаксація, участь у "конструктивному сперечанні", гра у рольові ситуації, переказ біографій, обговорення анонімної історії хвороби і т. ін.). До групових методів терапії можуть відноситися тренінги соціальних навичок у місцях їх спільного проживання (комунальна квартира, інтернат, спеціалізовані будинки для старих тощо). Фахівці організовують дискусії на відповідну тему, бесіди-спогади про минуле і т. ін.

Групова та індивідуальна терапія клієнтів похилого віку може органічно поєднуватися з музичними заняттями (хоровий спів, прослухування знайомих мелодій естрадної та класичної музики), з малюванням, вишиванням, в’язанням тощо.

Професійно-трудова реабілітація визначається як сукупність юридичних, виробничих, педагогічних, організаційних та інших необхідних заходів, спрямованих на підтримку, підвищення і відновлення професійної працездатності людини.

Професійно-трудова реабілітація містить у собі виробничу адаптацію до своєї професії, що передбачає адекватне виробниче навантаження, раціональний режим роботи, перерозподіл на робочі місця й професії, перехід з основних видів роботи в допоміжні, зміну характеру й структури діяльності, зниження щільності робочого часу, зменшення зайнятості на основних операціях і збільшення її на допоміжних, скорочення періодів безперервної роботи, збільшення тривалості наступного відпочинку, розподіл роботи на етапи й ін. Велика увага повинна приділятися формуванню трудових колективів із загальними особистісними, психосоціальними й психомоторними характеристиками індивідів, із психосоціальною кореляцією взаємин у колективі. Підготовка до переходу на пенсію повинна проводитися у вигляді профорієнтаційної роботи в передпенсійний період, що полягає в тренуванні професійно значущих функцій, навчанні й перенавчанні трудовим звичкам, у переведенні на полегшені умови діяльності у звичайному виробництві. Профорієнтація в передпенсійному віці спрямована на надання відповідних знань із раціональних форм організації роботи для людей похилого віку, про медико-фізіологічні переваги таких форм, про можливості раціонального працевлаштування після досягнення пенсійного віку. Зрештою, пільгове пенсіонування, надомна робота, посильне фізичне навантаження в домашніх умовах.

Ефективність реабілітації можна розглядати за трьома параметрами:

- фізіологічна ефективність, тобто поліпшення або стабілізація функціонального статусу;

- економічна ефективність, тобто збільшення продуктивності роботи й скорочення строків ресоціалізації старіючих працівників;

- соціальна ефективність, тобто усунення шкідливого впливу навколишнього середовища.

Геронтологічна реабілітація – процес довготривалий, вона можлива лише при широкому й тісному співробітництві закладів охорони здоров’я і соціального захисту. Вкрай важливим є наявність у кожної старої людини будь-якої мети в житті, окрім подолання або попередження старечої немічі, та бажання прожити якнайдовше.

 

 

Тема 11