Класифікація ек. циклів від їх тривалості.

Економічний цикл – це регулярні коливання рівня ділової активності (звичайно представлені національним доходом), при яких за зростанням активності наступає її зниження, яке змінюється наступним зростанням. Тривалість циклу визначається проміжком часу від спаду (кризи) до нового спаду, або від підйому до підйому.

Економічні коливання є відхилення від стабільного стану найважливіших параметрів економіки: обсягу виробництва, рівня цін, зайнятості населення, норми прибутку.

Можуть спостерігатися такі коливання:

o Короткострокові - відбуваються незначні за масштабами зміни названих параметрів. У цей період у економіці навіть може спостерігатися незначне економічне зростання

o Середньострокові та довгострокові - у цей період спостерігаються значні порушення рівноваги; порушується соціальна стабільність у суспільстві, економічне зростання може перериватися кризою.

• 3 - 5-річні цикли Кітчина-Крума (“цикл запасів”);

• 7 - 11-річні цикли Жуглара, або класичні чи інвестиційні цикли (пов’язані з поновленням активної частини основного капіталу, існування цього єдиного “промислового”, або “ділового”, циклу було детально описано та всебічно проаналізовано у “Капіталі”);

• 17 - 18-річний будівельний цикл (цикл Кузнеця);

• 45 - 60-річні цикли Кондратьєва (Кондратьєв пояснив причинність їх виникнення необхідністю оновлення основного капіталу і вказав на пожвавлення у сфері технічних винаходів перед початком і у самому початку підвищувальної хвилі великого циклу кон’юнктури. Механізм структурних зрушень характеризується трьома ефектами: “затишок перед бурою” (відносний спад зрушень у співвідношенні питомих ваг галузей за кілька років до крапки біфуркації),“ефект середини” (сплеск інтенсивності структурних зрушень за 20 років до крапки біфуркації, тобто на початку понижательной фази циклу Н.Д. Кондратьева) і “ефект луна” (через 7 - 10 років після проходження крапки біфуркації починається нова економічна криза, і саме на ці періоди приходиться другий, після крапки біфуркації, пік структурних перетворень)

• вікові логістичні цикли, що охоплюють період від 150 до 350 років.

31. Безробіття та його вимірювання. Все населення країни можна поділити на три групи: - особи, які не досягли 16 років, особи, що знаходяться у спеціалізованих медичних закладах, ув'язнені; - особи, які вибули зі складу робочої сили (пенсіонери),учні та студенти денної форми навчання, домогосподарки, які не шукають роботу; - люди, які не мають, але і не шукають роботу. Названі групи належать до економічно неактивного населення. - люди, які можуть і прагнуть працювати - економічно активне населення. Якщо економіка країни знаходиться у стані макроекономічної нестабільності, якщо порушується макроекономічна рівновага, в країні зростає безробіття. Безробіття - загальна чисельність незайнятих індивідів, які або знаходяться у процесі переходу з однієї роботи на іншу, або не мають можливості знайти роботу за переважною ставкою реальної заробітної плати. Рівень безробіття можна підрахувати за формулами:

Чисельність безробітних

Рівень безробіття = ------------------------------------ х 100%

Чисельність робочої сили Або:

економічно активне населення - зайняті

Рівень безробіття = ------------------------------------------------------- х100%

економічно активне населення.

природна норма безробіття закладена у існуючій структурі економіки, інакше кажучи, стан та структура економіки визначає наявність природного рівня безробіття. Це той рівень безробіття, який зберігається при повній зайнятості. Повна зайнятість визначається відсутністю циклічного безробіття. Природне безробіття - це сума фрикційного та структурного безробіття.

32. Методи визначення рівноважного обсягу виробництва у кейнсіанській моделі. метод зіставлення сукупних витрат і обсягу виробництва. Для закритої економіки рівноважний стан визначається рівнянням C + In = ЧНП і вказує який рівень обсягу виробництва може стабільно забезпечити економіка. Відомо, що рівноважний обсяг виробництва досягається при рівності доходів і витрат: Y = E, усе, що в країні вироблено - продано: ЧНП = C + In. За цією умовою річні прирости продукції і витрат знаходяться у стані рівноваги. В економіці не спостерігається перевиробництво, яке призводить до скорочення виробництва, ані надлишку сукупних витрат, які призводять до скорочення запасів та збільшенню обсягів виробництва. Якщо ЧНП зростає більше рівноважної величини, обсяг виробництва буде більше сукупних витрат (тобто сукупного попиту), зростуть запаси, зменшиться прибуток підприємств, внаслідок цього скоротиться обсяг виробництва, зайнятість і дохід. Якщо ЧНП буде нижче рівноважного, сукупні витрати (сукупний попит) будуть більше обсягу виробництва, товарні запаси зменшаться, зросте прибуток, ЧНП почне зростати, економіка повернеться до стану рівноваги. Покажемо це рис. Визначення рівноважного ЧНП Методом "сукупні витрати - обсяг виробництва

На осі абсцис відкладемо реальний ЧНП, на осі ординат - витрати C+In.

Проведемо бісектрису, кожна точка якої показує рівність ЧНП і витрат: ЧНП = C+In, тобто відбиває рівноважний стан економіки. Крива сукупних витрат C+In показує, що при постійних цінах обсяг ЧНП змінюється разом зі змінами сукупних витрат. Рівноважний рівень ЧНП показаний точкою перетину бісектриси та кривої C+In, ніякі інші обсяги ЧНП не є стійкими. метод "вилучень та ін'єкцій" Відомо, що ЧНП є рівноважним, якщо Y = E, тобто все, що вироблене - продане. Виробництво утворило дохід. Але частка цього доходу була спрямована на заощадження. Заощадження скорочують величину витрат, частина товарів залишається нереалізованою, а це призводить до зменшення загального обсягу виробництва. У той же час, частина продукту, представлена засобами виробництва, реалізується всередині підприємницького сектору, приймає форму інвестицій. Тому інвестиції є ін'єкції, вприскування в потік витрат, у той час, як заощадження є вилучення з цього потоку. Кейнсіанська теорія як обґрунтування впливу держави на економічну рівновагу. Кейнс піддав критичному аналізу основні положення класичної теорії рівноваги та показав, що той механізм, який за ствердженнями класиків, забезпечує в економіці рівновагу повної зайнятості, не діє. Кейнс звернув увагу на те, що при зменшенні попиту знижуються не ціни, а обсяги виробництва, змін норми позичкового відсотку недостатньо для того, щоб привести до рівноваги заощадження та інвестиції, пропозиція мало еластична, оскільки більшість чинників мало мобільні, ціни і заробітна плата не гнучкі в сторону зменшення. Висновок, який зробив Кейнс полягає в тому, що ринковий механізм не в змозі забезпечити оптимальний розподіл ресурсів, насамперед, не може забезпечити такий рівень інвестицій, який буде сприяти досягненню повної зайнятості. Головний висновок, зроблений Кейнсом та його послідовниками: держава повинна активно втручатися в економічне життя суспільства, регулюючи економічні процеси, стимулюючи попит, особливо - інвестиційний.

33.1. Основні напрямки державного регулювання зайнятості. Зайнятість населення — соціальна економічна категорія, яка характеризує залучення населення в суспільне виробництво. Методи боротьби з безробіттям залежать від того, яка економічна концепція покладена в основу політики зайнятості. Сучасні послідовники Мальтуса наполягають на запроваджуванні політики обмеження народжуваності. Послідовники англійського економіста Пігу, які вважають що головна причина безробіття - висока заробітна плата, пропонують:- сприяти зменшенню заробітної плати; - пояснювати профспілкам, що зростання заробітної плати, якого вони вимагають, призводить до зростання безробіття;- держава повинна працевлаштовувати тих робітників, які претендують на невисоку заробітну плату, сприяти розвитку соціальної сфери;- ділити ставку заробітної плати і робочий час між кілька робітниками. Кейнсіанці пропонують заходи тактичного та стратегічного характеру. До заходів тактичного характеру належить організація державою суспільних робіт для хронічно безробітних і молоді: будівництво та ремонт шляхів, прибирання вулиць, парків, робота в національних парках тощо. До заходів стратегічного характеру належать державні замовлення приватному сектору та зниження облікової ставки відсотку. Ці заходи збільшують сукупний попит, а отже - зайнятість. Регулюючи зайнятість, держава може:- скорочувати тривалість робочого тижня в період масового безробіття;- дочасно - (за 2-3 роки) відправляти на пенсію державних службовців;- стримувати приплив іноземної робочої сили;- стимулювати трудову міграцію. Та найголовніше - держава повинна стимулювати створення нових робочих місць.

33.2. Види безробіття. Безробіття - загальна чисельність незайнятих індивідів, які або знаходяться у процесі переходу з однієї роботи на іншу, або не мають можливості знайти роботу за переважною ставкою реальної заробітної плати. Фрикційне безробіття - воно є добровільним і пов'язане зі зміною місця роботи, переїздом, прагненням отримати нову професію чи підвищити кваліфікацію. Фрикційне безробіття непомітно переходить у структурне безробіття. Структурне безробіття - викликане вивільненням робітників внаслідок структурних змін в економіці (галузі, які тривалий час були "ключовими", поступають місце новим галузям), внаслідок чого працівники такої галузі втрачають не тільки робоче місце, а й кваліфікацію (наприклад, шахтарі, або металурги, які раніше працювали на домнах та мартенах). Пояснюються ці зміни так: з часом у структурі сукупного попиту відбуваються зміни, змінюється як попит споживачів, так і попит на технології, інвестиційний попит. Ці зміни, в свою чергу, змінюють структуру загального попиту на робочу силу. Технологічне безробіття - воно пов'язане з використанням малолюдної, або навіть безлюдної технології. Є заводи, де більшу кількість продукції виготовляють роботи, застосовуються верстати з програмним управлінням, які не потребують живої праці. Циклічне безробіття - пов'язане з кризовою фазою економічного циклу, коли сукупний попит зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. Інституціональне безробіття - виникає коли сама організація ринку праці недостатньо ефективна. Наприклад: недостатня інформація про наявність робочих місць, якби ця інформація була всім доступна, рівень безробіття був нижчим. Причиною інституціонального безробіття може бути значна та тривала допомога по безробіттю, низькі податки. Це знижує стимули до пошуку роботи. Природне безробіття - це сума фрикційного та структурного безробіття.

34. Дефіцит державного бюджету та шляхи його подолання. Державний бюджет посідає центральне місце у системі фінансів. Державний бюджет - це основний фінансовий план створення та використання централізованого фонду грошових коштів держави. Державний бюджет включає в себе дохідну частину, яка формується за рахунок податків, зборів, доходів від зовнішньоекономічної діяльності держави та видаткової частини. Видаткові статті бюджету підрозділяються на видатки по державному управлінню, військові видатки, видатки на соціально-економічні цілі, видатки на господарську діяльність держави, на здійснення зовнішньо - економічної діяльності. Важливою частиною фінансової системи держави є місцеві бюджети, за їх рахунок фінансуються в першу чергу об'єкти комунальної власності, будівництво шляхів, шкіл, утримання місцевої адміністрації, видатки на соціально-культурні потреби, об'єкти охорони здоров'я, підтримка екологічної рівноваги. Перевищення державних видатків над надходженнями (доходами) викликає дефіцит державного бюджету. Неможливо дати однозначну оцінку дефіциту бюджету - це добре чи погано. Справа в іншому, а саме - чим, якими причинами викликана поява дефіциту та до яких наслідків призводить дефіцит: викликаний дефіцит спадом виробництва чи фінансовою політикою держави; зменшує дефіцит приватні інвестиції чи стимулює їх. Відповідно існує два види дефіциту бюджету. Циклічний дефіцит, викликаний спадом виробництва. Циклічний дефіцит безперечно є вкрай негативним явищем, він свідчить про те, що виробничі потужності суспільства використовуються не повністю. Структурний дефіцит - викликаний структурною перебудовою економіки та політикою бюджетного дефіциту. Структурний дефіцит є наслідком прийнятих державою рішень щодо збільшення державних видатків та зменшенню податкових ставок з метою попередження спадів. Держава спрямовує значні фінансові ресурси на структурні зміни в економіці, збільшуючи видатки. Структурний дефіцит буде подолано коли державні інвестиції в економіку почнуть приносити віддачу. Яким чином держава може скоротити або ліквідувати дефіцит бюджету? 1. Уряд здійснює емісію кредитних грошей - це призводить до зростання інфляції. 2. Уряд випускає на відкритий ринок цінні папери (державна позика). Ця дія уряду викликає ефект витіснення приватних інвестицій. Зростання відсоткової ставки зменшить інвестиційну активність. Треба завважити, що ефект витіснення виникає тільки при повній зайнятості ресурсів. Іншим наслідком випуску державних цінних паперів є зростання державного боргу. Крім того, скорочується попит на товари з боку населення, оскільки купівля цінних паперів - це форма збереження. 3. Уряд скорочує державні видатки, або підвищує податки, або водночас здійснює і те, і інше. Скорочення державних видатків, це, насамперед, скорочення соціальних програм, різних форм допомоги населенню, скорочення витрат на соціальну сферу. Ці заходи призводять до зниження життєвого рівня значної частки населення, до скорочення сукупного попиту. Підвищення податкових ставок змушує частку товаровиробників переходити до тіньового сектору економіки.

35. Економічне зростання: сутність, цілі, вимірювання, фактори. Економічне зростання - основна макроекономічна мета і ціль політики уряду будь - якої держави. Досягається економічне зростання шляхом випереджаючого зростання національного продукту у порівнянням зі зростанням чисельності населення. цілі економічного зростання. Метою економічного зростання є досягнення високих макроекономічних показників, що забезпечує підвищення рівня життя населення, більш широкі можливості для рішення соціальних проблем, таких як подолання бідності, якість і доступність освіти, медичного обслуговування, розвиток культури, якість і доступність житла, виділення ресурсів на розвиток фундаментальних наук, на захист довкілля, підтримку тих, кого ринок не забезпечує доходами. фактори економічного зростання: Фактори з боку пропозиції. До них належать: - Кількість і якість природних ресурсів. - Кількість і якість трудових ресурсів. - Обсяг і якість основного капіталу. - Наявність високих технологій. Факторами попиту є: - Рівень цін. - Структура витрат споживачів. - Інвестиційні витрати. - Державні витрати. - Чистий обсяг експорту. В Україні сальдо зовнішньо-торгівельного балансу майже завжди від'ємне. - Продуктивність праці. Фактори з боку розподілу. Мається на увазі раціональність та повнота використання наявних матеріальних та людських ресурсів. До інших факторів, які визначають умови економічного зростання, належать соціальна, політична, моральна атмосфера в країні. Економічна наука розглядає два типи економічного зростання:- екстенсивний тип зростання полягає в тому, що обсяг виробництва досягається на основі традиційної технології шляхом залучення додаткових ресурсів (будуються нові підприємства, виплавляють більше металу, випускають більше верстатів, вантажівок; у сільському господарстві включають в оборот нові землі, збільшують поголів'я худоби тощо). - інтенсивний тип зростання полягає в тому, що збільшення обсягів ВВП досягається на основі нових технологій. Здійснюється модернізація вже існуючих підприємств, будуються нові підприємства на засадах матеріалозбереження, енергозбереження, менш шкідливі для довкілля тощо. У сільському господарстві збільшення обсягів виробництва досягається за рахунок кращої обробки землі, зростання врожайності, меліоративних робіт, селекційної роботи, виведення біль продуктивних порід худоби тощо.

36. Цілі та методи державного макроекономічного регулювання. Метою економічного зростання є досягнення високих макроекономічних показників, що забезпечує підвищення рівня життя населення, більш широкі можливості для рішення соціальних проблем, таких як подолання бідності, якість і доступність освіти, медичного обслуговування, розвиток культури, якість і доступність житла, виділення ресурсів на розвиток фундаментальних наук, на захист довкілля, підтримку тих, кого ринок не забезпечує доходами. Впроваджуючи певну економічну політику, держава (уряд) висуває такі цілі: стабільне економічне зростання, стабільність цін, повна зайнятість. Способи, методи, інструменти досягнення вказаних цілей у певній мірі залежать від того, якої економічної концепції дотримується уряд. З точки зору неокласиків, держава повинна:- забезпечити умови для дії конкурентних ринкових механізмів для фірм, які повинні розраховувати тільки на свої сили і не очікувати підтримки з боку держави;- забезпечити відкритість економіки, її орієнтацію на зовнішню торгівлю;- створити стабільне макроекономічне середовище, яке буде сприяти зростанню збережень та інвестицій, унеможливлює дефіцит державного бюджету та високу інфляцію. Але ринок не може:- Ринок не вирішує соціальні проблеми. - Ринок не виділить ресурси на розвиток фундаментальних науках, без чого неможливий прорив у технологіях, глибокі структурні зміни в економіці. - Ринок не забезпечує потреби в суспільних товарах та послугах. - Ринок не вирішує екологічні проблеми виробництва. Недосконалість ринкового механізму відмічають кейнсіанці: вони стверджують, що сучасна ринкова економіка не здатна до саморегулювання, вона може тривалий час знаходитись у стані рівноваги при неповній зайнятості, спаді національного виробництва, наявності циклічного безробіття. Тому вони вважають за необхідне енергійне втручання держави в економічні процеси: пропонують стимулювати сукупний попит - споживацькі, інвестиційні, державні видатки. Пропонуються гнучкі методи фіскальної та монетарної політики, які зменшать циклічні коливання економічної кон'юнктури, не допускаючи "перегріву" економіки та значного спаду. Регулювання може здійснюватися засобами прямого регулювання, до них належать: адміністративні та економічні методи. Адміністративні методи включають антимонопольні заходи: попередження монопольного зговору, контроль за діяльністю монополій, примусове розукрупнення. До адміністративних заходів також належать введення обов'язкових екологічних та соціальних стандартів, санітарних норм, гарантованого мінімуму заробітної плати та допомоги по безробіттю. Пряме регулювання економічними методами здійснюється: - Цільовим фінансуванням: дотації підприємствам, фінансування науково-технічних, екологічних програм, фінансування соціальної сфери. - Державними закупками товарів та послуг. - Діяльністю державного сектору економіки. Окрім прямого регулювання, держава здійснює непряме регулювання. Методами непрямого регулювання є: - Грошово-кредитні методи: регулювання відсоткової ставки, операції на відкритому ринку цінних паперів, встановлення норм обов'язкових банківських резервів. - Бюджетно-податкові методи: формування системи оподаткування, ставки податку, надання податкових пільг. - Запровадження політики прискореної амортизації: встановлення норм амортизаційних відрахувань, порядок списання амортизації. - Зовнішньо - економічні методи: стимулювання експорту, залучення чи обмеження іноземного капіталу.

37. Пропозиція грошей та грошові агрегати. Пропозиція грошей - це грошова маса в обігу, тобто сукупність платіжних засобів, які обертаються в країні на даний момент. Грошова маса - той обсяг грошової пропозиції в країні, який формується центральним та комерційними банками у вигляді їх зобов'язань. Для характеристики грошової пропозиції застосовують різні узагальнюючи показники, так звані грошові агрегати, згруповані відповідно з рівнем ліквідності та з урахуванням трансакційного підходу. До них належать: - агрегат Мо - готівка, яка обслуговує значну частку повсякденних операцій; Агрегат М1 - готівка + безготівкові депозити; Агрегат М2 - включає в себе М1 + квазі гроші (майже гроші) до яких належать: ощадні вклади, строкові вклади, взаємні фонди грошового ринку, депозитні рахунки, одноднівні репо (одноднівці угоди про зворотній викуп), одноднівні займи у євродоларах. Міжнародний Валютний Фонд рекомендує вимірювати грошову масу саме по показнику М2. Але в Україні вона вимірюється по показнику М3. Агрегат М3 включає в себе М2, його частка складає 96,9 - 99,8% грошової маси, вимірюваної по М3. Решту складають кошти грошового ринку (кошти клієнтів по трастових операціях банку та цінними паперами субординоваго боргу банків), які є відносно незначними. Агрегат М4 включає в себе М3 + кошти кредитного ринку, до яких належать банківські акцепти, комерційні папери (векселя, тратти, тобто переводні векселі).

38. Грошовий ринок та механізм його функціонування. Грошовий ринок - це ринок, на якому попит на гроші та їх пропозиція визначають рівень відсоткової ставки, "ціну" грошей, це ланка інститутів, що забезпечують взаємодію попиту і пропозиції грошей. Попит на гроші для угод не залежить від процентної ставки, а залежить тільки від номінального ВНП, тому на графіку (рис.1) він показаний вертикальною лінією. Друга причина, яка формує попит на гроші витікає з функції грошей як засобу збереження. Зберігати можна у різних формах: у вигляді готівки, відкрити депозитний рахунок, або придбати цінні папери - акції, облігації. Отже, існує попит на гроші з боку активів. Це - так званий спекулятивний попит для операцій з цінними паперами. У якій формі краще, вигідніше зберігати активи? Кожна з названих форм має свої переваги і недоліки. Перевагою грошей є їх висока ліквідність - готівка дозволяє швидко розрахуватися за той товар, що сподобався, але гроші не приносять проценту, депозитний рахунок забезпечує відсоток, але він, зазвичай, не дуже високий і залежить від певних умов, облігації дають обумовлений процент, але можуть впасти у ціні; дивіденди не гарантовані, а курс акцій коливається. Отже, треба вирішувати, у якій формі тримати фінансові активи. Рішення залежить від процентної ставки. Якщо процентна ставка висока, зберігати гроші у форми готівки невигідно, якщо ж процентна ставка зменшується, вигідніше купувати цінні папери. Величина спекулятивного попиту обернено пропорційна процентній ставці, що на графіку показано кривою попиту на гроші з боку активів. Припустимо, рівновага на грошовому ринку встановилася, коли попит та пропозиція грошей дорівнювали 200 млрд. доларів, рівноважна ставка проценту - 5%. Пропозиція грошей зменшилась до 150 млрд. доларів, господарюючим суб'єктам не вистачає 50 млрд. доларів. Вони спробують їх отримати, продавши частку цінних паперів, наприклад - облігацій. Зростання пропозиції облігацій зменшить їх ціну. Зниження цін облігацій підвищить відсоткову ставку. Чому? Припустимо, облігація номіналом у 1000 доларів приносила щорічно 50 доларів, тобто: 50/1000*100%=5%. Якщо ціна облігації знизилась до 667 доларів, але як і раніше приносить 50 доларів доходу на рік, ставка проценту буде 500/667*100%=7,5%. Якби ціни облігацій зросли, відсоткова ставка - зменшилась. Як діє відсоткова ставка на попит на гроші? Якщо відсоткова ставка висока, люди прагнуть тримати гроші на вкладах, які приносять високий відсоток і попит на гроші скорочується. Внаслідок цього на грошовому ринку відновлюється рівновага.

39. Державний бюджет та його структура. Дефіцит державного бюджету. Державний бюджет - це основний фінансовий план створення та використання централізованого фонду грошових коштів держави. Державний бюджет - це ретельно розроблений урядом кошторис прибутків та видатків за джерелами надходження та основними каналами витрат коштів. Державний бюджет включає в себе дохідну частину, яка формується за рахунок податків, зборів, доходів від зовнішньоекономічної діяльності держави та видаткової частини. Видаткові статті бюджету підрозділяються на видатки по державному управлінню, військові видатки, видатки на соціально-економічні цілі, видатки на господарську діяльність держави, на здійснення зовнішньо - економічної діяльності. Перевищення державних видатків над надходженнями (доходами) викликає дефіцит державного бюджету. Профіцит державного бюджету - це перевищення надходжень до бюджету над державними видатками. За роки незалежності України тільки один раз спостерігався бюджетний профіцит. Яким чином держава може скоротити або ліквідувати дефіцит бюджету? 1. Уряд здійснює емісію кредитних грошей - це призводить до зростання інфляції. 2. Уряд випускає на відкритий ринок цінні папери (державна позика). Ця дія уряду викликає ефект витіснення приватних інвестицій. Зростання відсоткової ставки зменшить інвестиційну активність. Треба завважити, що ефект витіснення виникає тільки при повній зайнятості ресурсів. Іншим наслідком випуску державних цінних паперів є зростання державного боргу. Крім того, скорочується попит на товари з боку населення, оскільки купівля цінних паперів - це форма збереження. 3. Уряд скорочує державні видатки, або підвищує податки, або водночас здійснює і те, і інше. Скорочення державних видатків, це, насамперед, скорочення соціальних програм, різних форм допомоги населенню, скорочення витрат на соціальну сферу. Ці заходи призводять до зниження життєвого рівня значної частки населення, до скорочення сукупного попиту. Підвищення податкових ставок змушує частку товаровиробників переходити до тіньового сектору економіки.

40. Грошовий ринок. Попит на гроші та пропозиція грошей. Грошовий ринок - це ринок, на якому попит на гроші та їх пропозиція визначають рівень відсоткової ставки, "ціну" грошей, це ланка інститутів, що забезпечують взаємодію попиту і пропозиції грошей. Розрізняють такі види відсоткових ставок: Номінальна відсоткова ставка - це ставка, не скоригована на інфляцію. Якщо ми кладемо гроші на депозитний рахунок, або купуємо облігацію, ми отримуємо номінальну ставку. Реальна відсоткова ставка характеризує зміну купівельної спроможності грошей, вона дорівнює номінальній ставці мінус рівень інфляції r = i - π де r - реальна ставка відсотку, i - номінальна ставка відсотку, - π рівень інфляції. Таким чином, реальна відсоткова ставка - це різниця між номінальною ставкою та рівнем інфляції, а номінальна відсоткова ставка - це реальна відсоткова ставка плюс рівень інфляції. Депозитний відсоток - це відсоток, який сплачує банк вкладникам банків по депозитним вкладам. Позичковий відсоток - це відсоток, який позичальник сплачує кредитору. Обліковий відсоток - це ставка, за якою Національний банк надає кредити комерційним банкам. Дисконтний відсоток – це відсоток, який одержує банк при купівлі векселів до кінця терміну їх дії. Пропозиція грошей - це грошова маса в обігу, тобто сукупність платіжних засобів, які обертаються в країні на даний момент. Грошова маса - той обсяг грошової пропозиції в країні, який формується центральним та комерційними банками у вигляді їх зобов'язань. Політика дешевих грошей спрямована на доступність кредитів за низькими відсотковими ставками. Вона запроваджується в періоди економічного спаду - центральний банк зменшує норму позичкового відсотку. Політика дорогих грошей спрямована на те, щоб не допустити буму, після якого наступає спад, для цього центральний банк робить кредити більш дорогими, підвищуючи ставку позичкового проценту. Операції на відкритому ринку цінних паперів. Якщо центральний банк переконується, що в країні спостерігається надлишкова пропозиція грошей (надлишкова грошова маса), він прагне вилучити з обігу частку грошей. З цією метою центральний банк виходить на відкритий ринок з пропозицією цінних паперів. Продавши цінні папери, центральний банк на певний термін "зв'язує" певну кількість грошей. Якщо ж пропозиція грошей недостатня для нормального функціонування економіки, банк купує цінні папери, збільшуючи пропозицію грошей. Зміни норми обов'язкового резерву. Якщо НБУ вважає необхідним збільшити пропозицію грошей, він зменшує резервну норму і навпаки.

41. Циклічність як форма розвитку економіки. Економіка кожної окремої країни і світова економіка в цілому розвивається не по прямій лінії, яка весь час плавно іде вгору; періоди економічного підйому, ділової активності змінюються на періоди спаду. Чисто монетарна теорія. Її поява та популярність пояснюється зростанням ролі грошей та кредитних відносин у сучасній економіці. Сутність монетаристських поглядів на циклічність розвитку полягає у такому: економічний цикл є наслідком зміни кількості грошей в суспільстві. Якщо банки будуть проводити м’яку кредитну політику (доступність кредиту та невисока норма позичкового проценту), кількість грошей в економіці зросте, підприємці збільшать попит на інвестиційні товари (товари виробничого призначення), а населення – на предмети особистого споживання. Виробництво відповість на зростання попиту зростанням пропозиції, тобто почнеться підйом економіки. Теорія перенагромадження. В цій теорії питання щодо причин циклічності переноситься з грошового, номінального сектору економіки в реальний, виробничий сектор. Ця теорія набирає все більше послідовників і виглядає найбільш обґрунтованою. Причиною будь-якої кризи є той факт, що нова порція інвестицій не приносить прибутку, який за своєю величиною перевищує, або дорівнює середньому прибутку. Це в економічній науці називається перенагромадження капіталу. Отже, перенагромадження капіталу визначається тим, що підприємці не отримують очікуваного прибутку від інвестицій, а тому починають скорочувати інвестиції. Висловлюється думка, що перенагромадження капіталу виникає внаслідок формування диспропорцій в економіці: більш високими темпами розвиваються галузі, які виготовляють товари виробничого призначення у порівнянні з галузями, які виробляють споживчі товари. Причиною кризи є диспропорція в реальному секторі економіки, а не нестача грошей. Теорія недоспоживання. Сутність теорії недоспоживання в слідуючому: - Населення прагне не витрачати весь свій доход на споживання, певну частину доходу спрямовують на заощадження. Якщо заощаджені кошти не ідуть на інвестування, це може привести до депресії. - Заощадження призводять до скорочення попиту на споживчі товари. Внаслідок цього заощадження можуть перевищувати інвестиції, а попит на споживчі товари скоротиться. Прихильники теорії недоспоживання важливе значення надають ринку споживчих товарів, і вважають, що коли на цьому ринку попит стабільний, економіці не загрожує криза, зростання ж заощаджень призводить до спаду. Психологічні теорії. на ділову активність впливають окрім об’єктивних економічних факторів, таких як гроші, норма позичкового процента суто психологічні фактори - оптимістичні чи песимістичні очікування господарюючих суб’єктів. Деякі з них вважають, що оптимізм чи песимізм підприємців залежить від політики банків: вони налаштовані оптимістично весь час, коли розширяється кредит, внаслідок чого зростає попит і стають песимістами, коли кредит скорочується і попит падає.

42. Циклічність як форма розвитку економіки. Економічний цикл та його фази. економічний цикл – це регулярні коливання рівня ділової активності (звичайно представлені національним доходом), при яких за зростанням активності наступає її зниження, яке змінюється наступним зростанням. Криза. Класична криза – це криза перевиробництва. Спочатку вона охоплює сферу обігу: торгівлю, фондовий ринок. Розвиток кризи починається з нагромадження товарів у оптовій торгівлі, роздрібна торгівля не встигає реалізовувати отримані товари. Виробники товарів, продавши їх оптовикам, вважають товари реалізованими і продовжують нарощувати випуск. Один потік товарів наздоганяє інший доти, поки не з’ясується, що товари не дійшли до споживачів. Зростають товарні запаси, товарні ціни починають знижуватись. Масштаби товарообміну різко скорочуються, що призводить до падіння виробництва, над підприємствами постає загроза банкрутства. Щоб запобігти банкрутству, підприємці шукають кредити, тому попит на кредити різко зростає й відповідно зростає норма позичкового проценту. Різко скорочується комерційний кредит. Відбувається знецінення основного капіталу. З розвитком кризи зростає кількість збанкрутілих підприємств, внаслідок чого зростає рівень безробіття, доходи населення скорочуються. У фазі кризи великі, потужні фірми можуть за безцінь придбати збанкрутілі підприємства, а це означає, що посилюються процеси централізації капіталу. Депресія. На цій фазі циклу припиняється падіння виробництва і падіння цін, збанкрутілі підприємства вже покинули ринок, норма позичкового проценту знижується, капітали переливаються в більш перспективні сфери застосування. Товарні запаси частково продаються за низькими цінами, частково – знищуються. Підприємці за цих умов шукають шляхи виходу з кризи. Виникає потреба оновлення морально та фізично застарілого основного капіталу, тільки цей шлях дасть можливість скоротити витрати на одиницю продукту і випускати принципово нову продукцію. З оновлення основного капіталу починається фаза пожвавлення ділової активності. Починає зростати попит на засоби виробництва, робочу силу, відповідно зростають прибуток і заробітна плата. У ході пожвавлення досягається докризовий рівень розвитку економіки, формуються оптимістичні сподівання на подальше піднесення. Підйом. Фаза піднесення характеризується тим, що економіка виходить на рівень,