Рівноважний рівень цін та рівноважн. Реальний обсяг нац.. виробництва.

Макроекономічна рівновага є центральною проблемою суспільного відтворення. Це ключова категорія економічної теорії та економічної політики, яка характеризує збалансованість та пропорційність економічних процесів: виробництва і споживання, пропозиції та попиту, виробничих витрат і результатів, матеріально-речових та фінансових потоків. Рівновага відбиває той вибір, який влаштовує усіх у суспільстві.

Розрізняють ідеальну та реальну рівновагу.

Ідеальна (теоретично бажана) рівновага досягається у економічній поведінці індивідів про повній оптимальній реалізації їх інтересів у всіх структурних елементах, секторах, сферах народного господарства.

Реальна макроекономічна рівновага - це рівновага, яка встановлюється у економічній системі в умовах недосконалої конкуренції та при впливу зовнішніх чинників на ринок.

Перетин кривих Ad та AS дозволяє знайти точку макроекономічної рівноваги, яка визначає рівноважний рівень національного виробництва та рівноважний рівень цін.

Згадаємо, що крива AS має такі відрізки: кейнсіанський, висхідний (проміжний) та класичний. Важливим є те, на якому відрізку крива сукупного попиту перетинається з кривою сукупної пропозиції. Розглянемо, як встановлюється рівновага у точці перетину AS та AD на висхідному, проміжному відрізу. якщо збільшення попиту відбувається на висхідному відрізку, зростає одночасно і рівень цін і реальний обсяг виробництва.

На кейнсіанському (горизонтальному відрізку), який характеризує національний обсяг виробництва у короткому періоді. У цьому випадку рівень цін не має значення у створенні рівноважного реального обсягу національного виробництва. Цей відрізок відбиває негнучкість цін, тому при зміні попиту виробники будуть пристосовувати обсяги виробництва не до цін, а до величини попиту.

Якщо крива AD перетинає криву AS на класичному (вертикальному) відрізку – тривалий період, повна зайнятість ресурсів, що свідчить про зростання сукупного попиту, зростання реального обсягу національного виробництва не відбудеться, ціни зростуть, тобто зросте номінальний національний продукт.

Зворотній рух сукупного попиту (тобто його зменшення) можуть і не відновити рівновагу, особливо - за короткий період часу. Пояснюється це дією ефекту храповика, в економіці - це негнучкість цін у сторону зниження. Інакше кажучи, якщо ціни зросли внаслідок зростання сукупного попиту, то при зменшенні попиту вони не повертаються до попереднього рівня.

Класична економічна теорія.

Найбільш відомими економістами - класиками вважаються Д.Рікардо, Джон Стюарт Мілль, Жан Батист Сей, Ф.Еджуорт, Альфред Маршалл, А.Пігу. Цей напрямок економічної думки сформувався у Х1Х - та початку ХХ сторіччя

У основі класичної теорії зайнятості - два головних поняття.

По-перше, стверджувалось, що неможлива ситуація, за якою при повній зайнятості ресурсів рівень витрат буде недостатнім для закупки виробленої продукції.

По-друге, навіть якщо б рівень витрат з якихось причин зменшився і не забезпечував продаж всіх вироблених товарів, ринок своїми механізмами швидко повернув би економіку до стану рівноваги. Такими механізмами є ціни, заробітна плата, норма процента.

Класична теорія рівноваги базується на законі Сея. Закон Сея - проста ідея про те, що сам процес виробництва товарів створює дохід, рівний вартості вироблених товарів, інакше кажучи, виробництво само створює для себе попит, а тому величина попиту і величина пропозиції завжди співпадають, отже, економіка завжди знаходиться у стані рівноваги. Це відбувається за рахунок гнучкості цін та тільки в умовах повної зайнятості. Сей виходив з припущення, що весь дохід, отриманий економічними суб'єктами, витрачається, і кожен витрачає тільки власні кошти.

Якщо якісь ресурси не використовуються, розвивається додаткове виробництво до того моменту, коли буде досягнута повна зайнятість. Класики вважали, що можливі тільки тимчасові порушення рівноваги і ринок через ціні швидко відновлює рівновагу.

Безробіття, вважають класики, було б неможливим, якби заробітна плата була гнучкою, тобто якби вона знижувалась при даному рівні цін.

Згідно з класичною теорією, безробіття є добровільним, у ньому повинні самі робітники, які не погоджуються на зниження заробітної плати.

Рівновага в економіці досягається рівністю збережень та інвестицій: S = I

Інструментом, який призведе до того, що всі заощадження перетворяться на інвестиції є норма процента. Також, однією із умов досягнення рівновагі є гнучкість цін і заробітної плати. Ефективність цих механізмів класики пов'язують з тим, що ціни гнучкі, а пропозиція еластична.

Класики вважали, що на грошовому ринку заощадження населення будуть відбиватися кривою пропозиції грошей S, а інвестиційні плани підприємств - на кривій попиту на гроші D.

Чим вище норма позичкового відсотку, тим більше заощаджень, тим більше пропозиція грошей, тому крива пропозиції має позитивний нахил.

Інвестори зацікавлені в зниженні ставки відсотку, тому крива попиту на гроші має від'ємний нахил.

Величина відсоткової ставки r буде врівноважувати попит і пропозицію грошей. Рівноважна ставка відсотку - в точці перетину кривих попиту і пропозиції грошей.

Класики стверджують: будь - яка відсоткова ставка буде врівноважувати попит і пропозицію грошей, тобто заощадження і інвестиції.

17. Кейнс iанська теорiя: загальнi теоретичнi передумови

Кейнс піддав критичному аналізу основні положення класичної теорії, насамперед - існування механізму обов'язкового досягнення рівноваги повної зайнятості. Наявність безробіття, кризи, що періодично повторюються, спростовують твердження класичної школи. Кейнс звернув увагу на те, що ціни та заробітна плата нееластичні в сторону зниження. Кейнс також спростував ствердження Сєя щодо того, що сама пропозиція створює попит. Кейнс стверджував, що попит створює пропозицію. Підприємці виробляють товари та послуги, вважаючи, що на них існує попит. Попит приносить підприємцям дохід, який дозволяє відшкодувати витрати та отримати прибуток. Це означає, що обсяг виробництва і рівень зайнятості в економіці залежать від розташування кривих сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Кейнс висунув теорію ефективного попиту; зрозуміти, як за Кейнсом формується ефективний попит нам допоможе графік на рис. 3 рис.

Крива сукупної пропозиції AS показує, які доходи потрібно отримати підприємцям, щоб відшкодувати витрати та отримати прибуток. Це - доходи, які підприємці очікують, планують, прагнуть отримати. Крива сукупного попиту AD показує фактичні доходи, які забезпечуються попитом. Підприємці, власники ресурсів виходять на ринок з ціною пропозиції Ps, споживачі - з ціною попиту Pd.

Обсяг виробництва і рівень зайнятості визначається точкою перетину Е кривих AD та AS. Ця точка показує величину ефективного попиту і відбиває рівність очікуваного (запланованого) доходу з фактично отриманим доходом, який забезпечив відшкодування витрат та отримання прибутку.

Рівновага в точці Е є стійкою, тому що при її порушенні приходять в дію механізми, які повертають попит і пропозицію до стану рівноваги.

Кейнс піддав критичному аналізу основні положення класичної теорії рівноваги та показав, що той механізм, який за ствердженнями класиків, забезпечує в економіці рівновагу повної зайнятості, не діє. Висновок, який зробив Кейнс полягає в тому, що ринковий механізм не в змозі забезпечити оптимальний розподіл ресурсів, насамперед, не може забезпечити такий рівень інвестицій, який буде сприяти досягненню повної зайнятості.

Головний висновок, зроблений Кейнсом та його послідовниками: держава повинна активно втручатися в економічне життя суспільства, регулюючи економічні процеси, стимулюючи попит, особливо - інвестиційний.

18. Кейнсiанська макроекономiчна модель та зображення

Користуючись кейнсіанським інструментарієм (споживання, заощадження, інвестиції), з'ясуємо, як формується рівноважний обсяг виробництва. Для цього існує два методи, один з них - зіставлення сукупних витрат і обсягу виробництва.

Для закритої економіки рівноважний стан визначається рівнянням C + In = ЧНП і вказує який рівень обсягу виробництва може стабільно забезпечити економіка.

Якщо ЧНП зростає більше рівноважної величини, обсяг виробництва буде більше сукупних витрат (тобто сукупного попиту), зростуть запаси, зменшиться прибуток підприємств, внаслідок цього скоротиться обсяг виробництва, зайнятість і дохід.

Якщо ЧНП буде нижче рівноважного, сукупні витрати (сукупний попит) будуть більше обсягу виробництва, товарні запаси зменшаться, зросте прибуток, ЧНП почне зростати, економіка повернеться до стану рівноваги.

Покажемо це на графіку (рис.6)

 

Відомо, що ЧНП є рівноважним, якщо Y = E, тобто все, що вироблене - продане. Виробництво утворило дохід. Але частка цього доходу була спрямована на заощадження. Заощадження скорочують величину витрат, частина товарів залишається нереалізованою, а це призводить до зменшення загального обсягу виробництва. У той же час, частина продукту, представлена засобами виробництва, реалізується всередині підприємницького сектору, приймає форму інвестицій. Тому інвестиції є ін'єкції, вприскування в потік витрат, у той час, як заощадження є вилучення з цього потоку. Якщо заощадження більше інвестицій (S більше I), то витрати (С + In) більше ЧНП, ЧНП не стійкий, він вище рівноважного. Якщо ж заощадження менше інвестицій (S менше In), то витрати більше ЧНП і ЧНП нижче рівноважного. Рівновага досягається при (S = In), тоді (C + In) = ЧНП.

19.Iнвестицii валові та чисті

інвестиції - це майнові і інтелектуальні цінності, вкладені в різні види діяльності з метою отримання доходу. Інвестування, або капіталоутворення - чистий приріст реального капіталу у суспільств

Валові інвестиції — це загальний обсяг інвестування за певний пе-ріод, що спрямоване на нове будівництво, придбання засобів виробницт-ва та приріст товарно-матеріальних засобів.

Чисті інвестиції — це додаткові інвестиції, тобто їхній приріст понад зношення капіталу в цьому році. Різниця між валовими і чистими інвестиціями становить амортизацію.

Чинниками, які формують інвестиційний попит є:

- Очікувана норма чистого прибутку. Якщо отриманий дохід від інвестицій відшкодує витрати на придбання та експлуатацію інвестиційних товарів і принесе чистий прибуток - інвестування здійсниться.

- Податки з підприємства, якщо податок вище очікуваного прибутку, інвестування не відбудеться.

- Реальна ставка позичкового відсотку. Якщо очікувана норма прибутку вище реальної ставки відсотку, підприємці інвестують.

Мультиплікатор інвестицій - числовий коефіцієнт, який показує у скільки разів зросте дохід при даному зростанні інвестицій:

Зміни у реальному ЧНП

Мультиплікатор= ---------------------------------------

Зміни в інвестиціях

Якщо домогосподарства починають збільшувати заощадження при даному рівні доходу, рівень виробництва і зайнятості буде нижчим. Це так званий парадокс заощадливості. Цей парадокс стверджує, що зростання збережень небажане тому що їх збільшення у домогосподарствах призводить до скорочення споживання, а значить - і до зменшення сукупного попиту

20. Iнвестицii фактори

інвестиції - це майнові і інтелектуальні цінності, вкладені в різні види діяльності з метою отримання доходу. Інвестування, або капіталоутворення - чистий приріст реального капіталу у суспільств

Чинниками, які формують інвестиційний попит є:

- Очікувана норма чистого прибутку. Якщо отриманий дохід від інвестицій відшкодує витрати на придбання та експлуатацію інвестиційних товарів і принесе чистий прибуток - інвестування здійсниться.

- Податки з підприємства, якщо податок вище очікуваного прибутку, інвестування не відбудеться.

- Реальна ставка позичкового відсотку. Якщо очікувана норма прибутку вище реальної ставки відсотку, підприємці інвестують.

Якщо домогосподарства починають збільшувати заощадження при даному рівні доходу, рівень виробництва і зайнятості буде нижчим. Це так званий парадокс заощадливості. Цей парадокс стверджує, що зростання збережень небажане тому що їх збільшення у домогосподарствах призводить до скорочення споживання, а значить - і до зменшення сукупного попиту

Збільшення збережень не компенсується збільшенням інвестицій. Чому? По-перше, плани заощаджень і інвестицій не співпадають. По-друге, коли споживчий попит скорочується, нема сенсу нарощувати інвестиції, адже ви пам'ятаєте, що попит на ресурси є похідним від попиту на вироблені товари. Отже, при зростанні збережень зменшується стимул для інвестування.

Якщо домогосподарства починають збільшувати заощадження при даному рівні доходу, рівень виробництва і зайнятості буде нижчим. Це так званий парадокс заощадливості. Цей парадокс стверджує, що зростання збережень небажане тому що їх збільшення у домогосподарствах призводить до скорочення споживання, а значить - і до зменшення сукупного попиту.