Рівні і форми організації реальності

Як термін поняття "реальність " вживається в різних значеннях.

1) під ним розуміють усе існуюче взагалі. У цьому значенні поняття реальності виражає немов би зміст буття.

2) реальність може складати і весь об'єктивний світ, в т. ч. і об'єктивний світ людського духу, суб'єктивно-об'єктивний світ культури, що існує незалежно від людської волі і уявлень.

3) реальність це є і дійсність як актуальне буття.

У теоретико-пізнавальному плані реальне виступає перш за все в аспекті об'єкта пізнання. У сучасному науковому пізнанні термін "реальність" використовується для позначення того чи іншого аспекту чи фрагмента універсуму, що складає предметну галузь відповідної науки (наприклад, "фізична реальність", "біологічна реальність" та інші).

У теорії пізнання використовуються також поняття "емпірична реальність" і "теоретична реальність". Вихідними поняттями заведено вважати поняття "об'єктивна реальність", "суб'єктивна реальність".

Об'єктивна реальність – матерія в усій сукупності конкретних форм її існування. Характеризується певною внутрішньою системою організації, упорядкованість.

Суб'єктивна реальність – явища свідомості.

Поняття "фізична реальність" – система теоретичних об'єктів, побудованих окремою фізичною теорією (або сукупністю теорій) і наділених онтологічним статусом. Фізична реальність об'єктивно характеризує реальний світ через призму теоретико-фізичних понять, законів і принципів. Зрозуміло, дане поняття не можна повною мірою ототожнювати з об'єктивною реальністю, бо вона залежить не лише від фізичних теорій, а і від багатьох інших наукових положень.

Фізична реальність являє собою теоретичну модель фізичних об'єктів і процесів, яка відтворюється в формі абстрактних, ідеалізованих структур, чуттєво не сприйнятної сутності фізичних явищ. Вона вказує на способи, засоби і правила розгортання програм фізичних досліджень. У цьому розумінні поняття "фізична реальність" близьке до поняття фізичної картини світу, воно допомагає розробляти стиль відповідного наукового мислення, формувати парадигми специфічного наукового знання. Фізична реальність - багаторівнева ієрархічна система. Вищий і найбільш абстрактний її рівень характеризують фундаментальні концепції структури. Вони, як правило, загальні для всіх теоретичних пошуків (наприклад, структура атомістичної програми).

Інший рівень фізичної реальності (більш низький, разом з тим більш змістовний) формує структури фізичних принципів інваріантності і симетрії, що виділяють фундаментальні взаємодії (взаємодії різних видів енергії). Далі йде рівень фундаментальної (наприклад, квантової) фізичної теорії на якому власне виникає "теоретизований світ". Нарешті, більш дрібні деталі пізнавального процесу розкриваються на рівні прикладних фізичних теорій і конкретних моделей, таких, як механіка суцільних середовищ, гідродинаміка, теорія когерентного випромінювання, моделі надтекучості, надпровідності.

Взаємозв'язки між усіма цими рівнями забезпечуються правилами логічного висновку, семантичною інтерпретацією, операційними визначеннями, конвенціями та ін.

Співвідношення фізичної реальності з об'єктивно-реальним світом здійснюється в ході розгортання практики фізичного експерименту і за допомогою матеріального втілення теоретичних законів в технічних устроях, приладах і засобах виробництва.

У сучасній філософсько-методологічній літературі є й інші концепції обгрунтування фізичної реальності.

Рівні реальності:

1. абстрактний, що характеризує фундаментальні концепції структури

2. формує структури принципів існування і взаємодії

3. рівень фундаментальної теорії

4. рівень прикладних теорій та конкретних моделей.

Взаємозв'язки між рівнями забезпечуються правилами логічного висновку, семантичною інтерпретацією, операційними визначеннями. Співвідношення зі світом здійснюється в ході практики за допомогою матеріального втілення теоретичних законів.