Методичні рекомендації із підготовки і складання звіту про корпоративну соціальну відповідальність підприємства

Методичні рекомендації із підготовки і складання звіту про корпоративну соціальну відповідальність підприємства

Чернівці - 2015

Вступ

Методичні рекомендації зі складання звітності про корпоративну соціальну відповідальність (далі - КСВ) містять принципи, структуру та етапи підготовки звітності, а також її стандартні елементи, які будуть корисні й направлятимуть студентів при складанні звіту про КСВ для будь-якої організації, незалежно від розміру, галузевої належності або місцезнаходження.

Соціальна звітність - це процедура складання звіту про соціальну діяльність підприємства, яка передбачає використання порівнюваних показників-індикаторів.

Соціальний звіт підприємств має бути орієнтований на визначену цільову аудиторію, котра має складатися з конкретних груп стейкхолдерів підприємства. Тож, для мінімізації можливої негативної реакції та забезпечення позитивної реакції на звіт доцільно виявити інтереси, переваги та рівень сприйняття обраних цільових груп. Ці групи можуть складатися як з декількох груп стейкхолдерів, так і з однієї.

В західних країнах соціальна звітність отримала своє розповсюдження в якості попередження конфліктів зі стейкхолдерами.

Отже, підприємства мають враховувати ряд наступних особливостей при формування соціальної звітності:

- можливими перевагами публікації соціальної звітності є: розширення сегменту ринку, зниження витрат страхування інвестицій та ризиків, довіра інвесторів, споживачів, постачальників; захист ділової репутації підприємства; залучення та утримання кваліфікованого персоналу; можливість впливу на стейкхолдерів, перш за все споживачів; налагодження системи оберненого зв’язку зі стейкхолдерами підприємства; можливість дослідження тенденцій в бізнесі та приймати більш обґрунтовані стратегічні рішення і, таким чином, реалізовувати випереджальний розвиток підприємства;

- основні умови публікації соціальної звітності: орієнтація підприємства на довгострокове зростання та розвиток, підвищена увага підприємств до реалізації соціальних та екологічних технологій та наявність конкретних успіхів в цій галузі, бажання співробітництва зі стейкхолдерами, відсутність проблем із законодавством;

- витрати: наявність ресурсів для підготовки, публікації звітності;

- ризиками публікації соціальної звітності можуть бути: негативна реакція зі сторони певної групи стейкхолдерів, використання оприлюдненої інформації конкурентами в негативних цілях, попередні підвищені очікування щодо змісту звітності зі сторони стейкхолдерів.

Етапи формування соціального звіту підприємств:

1. Прийняття рішення про публікацію соціального звіту.

2. Визначення цільових груп стейкхолдерів, на які розрахована публікація соціального звіту.

3. Розробка концепції подання інформації соціального звіту.

4. Процес збору даних для публікації соціального звіту.

5. Аналіз та інтерпретація даних, підготовка тексту соціального звіту.

Працівники

Конкуренти

Державні органи контролю

Акціонери

Споживачі

Інвестори

Місцеве населення

8. Публікація соціального звіту в обраному форматі.

6. Внутрішній соціальний аудит.

7. Корекція даних соціального звіту.

9. Розповсюдження соціального звіту серед обраних цільових груп стейкхолдерів.

10. Аналіз інформації оберненого зв’язку та її вплив на соціальний капітал підприємства.

Послідовність формування соціального звіту зображена на Рис. 1.

 

 

Рис. 1. Послідовність етапів формування соціального звіту підприємств.

Принципи підготовки звітності мають велике значення для забезпечення прозорості звітності у сфері сталого розвитку і повинні у зв’язку з цим застосовуватися всіма організаціями при підготовці звіту. Це – принципи Глобальної ініціативи щодо звітності (GRI).

Всі принципи поділяються на дві групи: принципи визначення змісту звіту (табл. 1) та принципи забезпечення якості звіту (табл. 2).

Принципами визначення змісту звіту слід керуватися при прийнятті рішень про те, яким має бути зміст звіту, враховуючи діяльність організації, характер її впливу, а також розумні очікування і інтереси зацікавлених сторін.

Таблиця 1

ІЗ СТЕЙКХОЛДЕРАМИ

 

ПˈЯТЬ ЕТАПІВ

ПОВНОТА Ефективна взаємодія із стейкхолдерами   ІСТОТНІСТЬ РЕАГУВАННЯ

Проектувати процес і залучати до взаємодії Обрати ефективну модель організації взаємодії Планувати процес

Розвивати здатність до взаємодії Розвивати можливості реагувати Розвивати компетенції всередині компанії Розвивати готовність Стейкхолдерів до взаємодії

Аналізувати і планувати Оцінити результати Навчатись і шукати партнерів Вивчати стейкхолдерів Встановлювати цілі по відношенню до них Визначати межі

Діяти, аналізувати результати і репортувати Планувати реакцію Забезпечити засвоєння уроків Аналізувати взаємодію Завірити впевненість

Мислити стратегічно Сформувати карту стейкхолдерів Визначити проблеми Встановити стратегічні завдання Встановлювати пріоритети

I vIO1SNyok9DfEKcCJJCQeqGl6tWJlyQQryPbbcPbsz3BcTTfzs4U69H24oQ+dI4UpJMEBFLtTEeN go/dy90SRIiajO4doYIfDLAur68KnRt3pnc8bWMjOIRCrhW0MQ65lKFu0eowcQMSe5/OWx1Z+kYa r88cbnuZJclcWt0Rf2j1gM8t1t/bo1XwVWnDl7hfPB02Sz9u3sLrbqbU7c34+AAi4hj/YLjU5+pQ cqfKHckE0bOer1JGFWSLGQgGsmm6AlGxM03uQZaF/D+h/AUAAP//AwBQSwECLQAUAAYACAAAACEA toM4kv4AAADhAQAAEwAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAW0NvbnRlbnRfVHlwZXNdLnhtbFBLAQItABQA BgAIAAAAIQA4/SH/1gAAAJQBAAALAAAAAAAAAAAAAAAAAC8BAABfcmVscy8ucmVsc1BLAQItABQA BgAIAAAAIQD/youWjgIAAFAFAAAOAAAAAAAAAAAAAAAAAC4CAABkcnMvZTJvRG9jLnhtbFBLAQIt ABQABgAIAAAAIQCkQ6YT3gAAAAoBAAAPAAAAAAAAAAAAAAAAAOgEAABkcnMvZG93bnJldi54bWxQ SwUGAAAAAAQABADzAAAA8wUAAAAA " adj="10800" fillcolor="#9bbb59 [3206]" strokecolor="#4e6128 [1606]" strokeweight="2pt"/>

 

Рис 1. Структура розвитку взаємодії зі стейкхолдерами

 

Розкриття інформації Завчасно, змістовно і доступно інформувати заінтересовані сторони в ході процесу прийняття рішень, продовжувати комунікаційний процес протягом всього періоду здійснення проекту.

Консультації з заінтересованими сторонами Складати план для кожного етапу процесу консультацій, проходити індивідуальні консультації, документувати процес і повідомляти про прийняті за його підсумками наступні заходи.

Виявлення і вивчення заінтересованих сторін Передбачити час для виявлення заінтересованих сторін і визначення їх пріоритетності, а також для оцінки їх інтересів і проблем.

Функції управління Створити і підтримувати на достатньо високому рівні потенціал компанії в сфері управління процесами взаємодії із заінтересованими сторонами, відстеження ходу виконання зобов’язань і звітів про хід роботи.

Переговори і партнерство Чесно вести переговори по всім суперечливим і складним питанням, прагнучи до задоволення інтересів всіх сторін. Підвищувати дієвість заходів щодо пом’якшення несприятливих наслідків, посилення вигід від проекту через створення стратегічних партнерств.

Звітність перед заінтересованими сторонами Звітувати перед заінтересованими сторонами – як перед тими, з ким проводились консультації, так і перед тими, кого в цілому цікавить проект і здійснююча його компанія, - про хід роботи в екологічній, соціальній та економічній сферах.

Участь заінтересованих сторін в моніторингу проектів Безпосередньо залучати заінтересовані сторони, яких це торкається, в процес моніторингу результативності проекту, створюваних ним вигід, і пом’якшення його несприятливих наслідків; залучати зовнішній моніторинг там, де він може сприяти підвищенню транспарентності і довіри.

Процедури урегулювання конфліктів Надати заінтересованим сторонам доступні і дієві способи обговорення тривожних питань і проблем протягом всього періоду реалізації проекту.

Належна взаємодія із заінтересова-ними сторонами

Рис. 2. Основні принципи взаємодії із заінтересованими сторонами.

 

 

Таблиця 5

Висновок

Узагальнена характеристика організації, ключових стейкхолдерів і пріоритетів взаємодії з ними. Можна звернути увагу на основні значення показників (найбільші досягнення організації у сері сталого розвитку та КСВ, і навпаки) та окреслити основний напрям розвитку КСВ даної організації.

Корисні посилання:

1. Спільнота «Соціально відповідальний бізнес», розділ «звіти»: http://svb.org.ua/reports

2. Руководство по отчетности в области устойчивого развития G4: https://www.globalreporting.org/resourcelibrary/Russian-G4-Part-One.pdf

https://www.globalreporting.org/resourcelibrary/Russian-G4-Part-Two.pdf

Методичні рекомендації із підготовки і складання звіту про корпоративну соціальну відповідальність підприємства

Чернівці - 2015

Вступ

Методичні рекомендації зі складання звітності про корпоративну соціальну відповідальність (далі - КСВ) містять принципи, структуру та етапи підготовки звітності, а також її стандартні елементи, які будуть корисні й направлятимуть студентів при складанні звіту про КСВ для будь-якої організації, незалежно від розміру, галузевої належності або місцезнаходження.

Соціальна звітність - це процедура складання звіту про соціальну діяльність підприємства, яка передбачає використання порівнюваних показників-індикаторів.

Соціальний звіт підприємств має бути орієнтований на визначену цільову аудиторію, котра має складатися з конкретних груп стейкхолдерів підприємства. Тож, для мінімізації можливої негативної реакції та забезпечення позитивної реакції на звіт доцільно виявити інтереси, переваги та рівень сприйняття обраних цільових груп. Ці групи можуть складатися як з декількох груп стейкхолдерів, так і з однієї.

В західних країнах соціальна звітність отримала своє розповсюдження в якості попередження конфліктів зі стейкхолдерами.

Отже, підприємства мають враховувати ряд наступних особливостей при формування соціальної звітності:

- можливими перевагами публікації соціальної звітності є: розширення сегменту ринку, зниження витрат страхування інвестицій та ризиків, довіра інвесторів, споживачів, постачальників; захист ділової репутації підприємства; залучення та утримання кваліфікованого персоналу; можливість впливу на стейкхолдерів, перш за все споживачів; налагодження системи оберненого зв’язку зі стейкхолдерами підприємства; можливість дослідження тенденцій в бізнесі та приймати більш обґрунтовані стратегічні рішення і, таким чином, реалізовувати випереджальний розвиток підприємства;

- основні умови публікації соціальної звітності: орієнтація підприємства на довгострокове зростання та розвиток, підвищена увага підприємств до реалізації соціальних та екологічних технологій та наявність конкретних успіхів в цій галузі, бажання співробітництва зі стейкхолдерами, відсутність проблем із законодавством;

- витрати: наявність ресурсів для підготовки, публікації звітності;

- ризиками публікації соціальної звітності можуть бути: негативна реакція зі сторони певної групи стейкхолдерів, використання оприлюдненої інформації конкурентами в негативних цілях, попередні підвищені очікування щодо змісту звітності зі сторони стейкхолдерів.

Етапи формування соціального звіту підприємств:

1. Прийняття рішення про публікацію соціального звіту.

2. Визначення цільових груп стейкхолдерів, на які розрахована публікація соціального звіту.

3. Розробка концепції подання інформації соціального звіту.

4. Процес збору даних для публікації соціального звіту.

5. Аналіз та інтерпретація даних, підготовка тексту соціального звіту.

Працівники

Конкуренти

Державні органи контролю

Акціонери

Споживачі

Інвестори

Місцеве населення

8. Публікація соціального звіту в обраному форматі.

6. Внутрішній соціальний аудит.

7. Корекція даних соціального звіту.

9. Розповсюдження соціального звіту серед обраних цільових груп стейкхолдерів.

10. Аналіз інформації оберненого зв’язку та її вплив на соціальний капітал підприємства.

Послідовність формування соціального звіту зображена на Рис. 1.

 

 

Рис. 1. Послідовність етапів формування соціального звіту підприємств.

Принципи підготовки звітності мають велике значення для забезпечення прозорості звітності у сфері сталого розвитку і повинні у зв’язку з цим застосовуватися всіма організаціями при підготовці звіту. Це – принципи Глобальної ініціативи щодо звітності (GRI).

Всі принципи поділяються на дві групи: принципи визначення змісту звіту (табл. 1) та принципи забезпечення якості звіту (табл. 2).

Принципами визначення змісту звіту слід керуватися при прийнятті рішень про те, яким має бути зміст звіту, враховуючи діяльність організації, характер її впливу, а також розумні очікування і інтереси зацікавлених сторін.

Таблиця 1