ТОП 10:

Схема пасивного розрахункового рахунка



Дебет Кредит
Оборот - зменшення заборгованості (-) Сальдо - залишок кредиторської заборгованості на звітну дату
Оборот - збільшення заборгованості (+)
Сальдо - кредитове

В аналітичному обліку пасивні розрахункові рахунки деталізуються по кожному окремому кредитору.

Активно-пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розрахунків з таким підприємством, організаціями та особами, характер заборгованості яких змінюється, тобто стосовно даного підприємства вони можуть виступати то як дебітори, то як кредитори. До них належать рахунки: "Розрахунки за податками і платежами", "Розрахунки по інших операціях" та ін.

Обороти по дебету і кредиту таких синтетичних активно-пасивних рахунків відображають розрахункові операції різного змісту: дебет в одних випадках показує збільшення дебіторської заборгованості, в інших - зменшення кредиторської заборгованості; кредит рахунка, навпаки, - збільшення кредиторської і зменшення дебіторської заборгованості. Тому для відображення справжнього становища розрахункових відносин сальдо на активно-пасивних рахунках показують розгорнуто: залишок дебіторської заборгованості записують на дебеті рахунка, кредиторської заборгованості - на кредиті. Це сальдо можна одержати тільки за допомогою аналітичних рахунків, що відкриваються до відповідного синтетичного активно-пасивного розрахункового рахунка.

Окремі аналітичні рахунки, що відкриваються для обліку розрахунків з кожним дебітором і кредитором, можуть мати дебетове або кредитове сальдо. Оскільки із залишків окремих аналітичних рахунків складається залишок синтетичного рахунка, то активно-пасивні розрахункові рахунки мають одночасно дебетове і кредитове сальдо. Це сальдо можна одержати за допомогою оборотної відомості по аналітичних рахунках, які ведуться до відповідного синтетичного рахунка.

 

Схема активно-пасивного розрахункового рахунка

Дебет Кредит
Сальдо– залишок дебіторської заборгованості Сальдо – залишок кредиторської заборгованості
Оборот – збільшення дебіторської заборгованості (+) або зменшення кредиторської заборгованості (-) Оборот – збільшення кредиторської заборгованості (+) або зменшення дебіторської заборгованості (-)
Сальдо – залишок дебіторської заборгованості (-) Сальдо - залишок кредиторської заборгованості

 

У практиці бухгалтерського обліку активно-пасивними розрахунковими рахунками користуються порівняно рідко - тільки для обліку розрахунків з такими підприємствами й організаціями, характер заборгованості яких безперервно змінюється, через що їх незручно обліковувати на різних рахунках - активному і пасивному. В усіх інших випадках для досягнення ясності в обліку розрахунків з дебіторами і кредиторами користуються активними або пасивними рахунками.

Регулюючі рахунки

Регулюючі рахунки призначені для регулювання (уточнення) оцінки господарських засобів або джерел їх формування, які обліковуються на основних рахунках. Використовуються ці рахунки у тих випадках, коли по окремих об'єктах обліку необхідно одержати додаткову інформацію, потрібну для управління (наприклад, про первинну і залишкову вартість основних засобів). Регулюючими можуть бути як синтетичні рахунки, так і аналітичні, а також субрахунки. Проте науково обґрунтований принцип регулювання, який забезпечує потрібну для управління інформацію про об'єкти, що обліковуються, від цього не втрачає свого значення.

Самостійного значення регулюючі рахунки не мають, тому кожен з них розглядається тільки разом з тим рахунком, який він регулює. Залежно від того, збільшують чи зменшують регулюючі рахунки залишок рахунка, що регулюється, вони поділяються на: доповнюючі, контрарні і контрарно-доповнюючі.

Доповнюючі регулюючі рахунки завжди збільшують суму залишку рахунка, що регулюється. Застосовуються вони в тих випадках, коли матеріальні цінності на основних рахунках відображаються в оцінці, меншій від фактичної вартості їх придбання (заготівлі).

До доповнюючих регулюючих активних рахунків належить аналітичний рахунок "Транспортно-заготівельні витрати" (до рахунка "Виробничі запаси" та ін.).

Рахунок "Транспортно-заготівельні витрати" застосовується у випадку, коли матеріальні цінності в аналітичному обліку відображаються за купівельною вартістю. Фактична ж собівартість придбання (заготівлі) матеріальних цінностей включає також і транспортно-заготівельні витрати (витрати на перевезення, навантажувально-розвантажувальні роботи, страхування вантажу тощо). Такі витрати обліковуються на окремому аналітичному рахунку "Транспортно-заготівельні витрати" (у складі рахунка "Виробничі запаси") з наступним розподілом між окремими видами придбаних матеріальних цінностей для включення до їх собівартості.

У даному разі фактична собівартість придбаних (заготовлених) матеріальних цінностей визначається шляхом додавання до їх купівельної вартості суми транспортно-заготівельних витрат.

Якщо, наприклад, купівельна вартість придбаних матеріалів становила 100 000 грн., а транспортно-заготівельні витрати, пов'язані з їх придбанням, - 18000 грн., то в бухгалтерському обліку показники, пов'язані з цими операціями, матимуть такий вигляд:

 

Рах. "Виробничі запаси"   Рах. "Транспортно-заготівельні витрати"
Д-т К-т   Д-т К-т
Сальдо 100 000 (+)   Сальдо 18 000  

 

Таким чином, фактична собівартість придбаних матеріалів (118 000 грн.) складається з їх купівельної вартості (100 000) і транспортно-заготівельних витрат (18 000).

Отже, доповнюючі регулюючі активні рахунки використовуються у тих випадках, коли господарські засоби на основних рахунках обліковуються в оцінці, меншій від фактичної собівартості їх придбання (заготівлі).

Схема регулюючих доповнюючих активних рахунків

 

Основний активний рахунок (що регулюється)   Регулюючий доповнюючий активний рахунок
Дебет Кредит   Дебет Кредит
Залишок А     Залишок Б  
А + Б = В

 

Пояснення:

А - облікова ціна матеріальних цінностей;

Б - сума, що доповнює цю оцінку;

В - фактична собівартість матеріальних цінностей.

З наведеної схеми видно, що залишок регулюючого доповнюючого активного рахунка показує, на яку суму має бути збільшена вартість матеріальних цінностей, що обліковується на активному основному рахунку.

Контрарні регулюючі рахунки, на відміну від доповнюючих, зменшують оцінку залишку активів або їх джерел, що обліковуються на відповідних основних рахунках (що регулюються). Вони поділяються на: контрактивні (тобто протипоставлені активним рахункам) і контрпасивні (тобто протипоставлені пасивним рахункам).

Контрактивні регулюючі рахунки призначені для уточнення оцінки залишку на окремих рахунках матеріальних цінностей у тих випадках, коли ці цінності відображені в сумі, яка перевищує їх фактичну (реальну) вартість. Фактичну вартість обліковуваного об'єкта у цьому випадку визначають вирахуванням із суми його залишку суми, відображеної на пасивному (контрактивному) регулюючому рахунку.

До регулюючих контрактивних рахунків (субрахунків) належать:

- рахунок "Знос необоротних активів" (субрахунок "Знос основних засобів", "Знос інших необоротних матеріальних активів", "Знос нематеріальних активів") відповідно до рахунків: "Основні засоби", "Інші необоротні матеріальні активи", "Нематеріальні активи";

- субрахунок "Торгова націнка" до субрахунка "Товари в торгівлі" (рахунка "Товари");

- рахунок "Резерв сумнівних боргів" - до рахунка "Розрахунки з покупцями і замовниками".

Розглянемо порядок застосування регулюючих контрактивних рахунків (субрахунків) на прикладі субрахунка "Знос основних засобів", який ведеться до рахунка "Основні засоби".

Необхідність використання регулюючого субрахунки "Знос основних засобів" зумовлена тим, що на рахунку "Основні засоби" згідно зі встановленим порядком засоби праці (основні засоби) обліковуються за їх первинною вартістю (тобто вартістю будівництва, придбання або виготовлення, яку об'єкти мали при введенні в експлуатацію). В процесі використання, як відомо, основні засоби поступово зношуються (фізично, морально). Отже, в результаті зносу первинна вартість основних засобів також поступово зменшується. Проте зменшення цієї вартості на рахунку "Основні засоби" не відображається. Нарахування зносу основних засобів відображається на кредиті пасивного регулюючого (контрактивного) субрахунка "Знос основних засобів" з одночасним включенням суми зносу в затрати виробництва або обігу (дебет рахунків "Виробництво" та ін.).

Таким чином, в бухгалтерському обліку на дебеті активного рахунка "Основні засоби" відображається первинна вартість основних засобів, а на кредиті регулюючого до нього пасивного рахунка "Знос основних засобів" - сума нарахованого зносу. Щоб визначити залишкову (реальну) вартість основних засобів на звітну дату, треба з їх первинної вартості (дебетове сальдо рахунка "Основні засоби") вирахувати суму нарахованого зносу на цю дату (кредитове сальдо субрахунка "Знос основних засобів").

 

Приклад. Первинна вартість основних засобів на звітну дату - 200 000 грн., сума нарахованого зносу - 30 000 грн.

У бухгалтерському обліку ці дані будуть відображені так:

 

Рах. "Основні засоби"   Субрах. "Знос основних засобів"
Д-т К-т   Д-т К-т
Сальдо - 200 000 (–)     Сальдо - 30 000

 

З наведеного прикладу видно, що залишкова вартість основних засобів на звітну дату дорівнює сумі 170 000 грн. (200 000 - 30 000).

Таким чином, регулюючий субрахунок "Знос основних засобів" дає змогу здійснювати облік основних засобів на рахунку "Основні засоби" за первинною вартістю і мати інформацію про їх залишкову вартість. Обидві оцінки основних засобів потрібні для управління діяльністю підприємства. Так, облік основних засобів за первинною вартістю потрібен для контролю за їх збереженням, для нарахування амортизації, визначення фондовіддачі тощо. Інформація про залишкову вартість основних засобів потрібна як показник реальної цінності на звітну дату.

Аналогічну функцію виконують також субрахунки "Знос інших необоротних матеріальних активів" (до рахунка "Інші необоротні матеріальні активи") і "Знос нематеріальних активів" (до рахунка "Нематеріальні активи").

Субрахунок "Торгова націнка" торговими підприємствами використовується у тому випадку, коли облік товарів на субрахунку "Товари в торгівлі" (роздрібні торгові підприємства) ведеться за продажними цінами. Для визначення купівельної (реальної) вартості залишку товарів на звітну дату з їх вартості за продажними цінами (дебетове сальдо субрахунка "Товари в торгівлі") вираховують суму торгової націнки (кредитове сальдо регулюючого субрахунка "Торгова націнка"). В бухгалтерському обліку такі дані матимуть вигляд:

 

Субрах. “Товари в торгівлі”   Субрах. “Торгова націнка”
Д-т К-т   Д-т К-т
Сальдо - 100 000 (–)     Сальдо - 30 000
(продажна вартість товарів)     (торгова націнка)

 

З наведеного прикладу видно, що вартість товарів за продажними цінами - 100 000 грн., сума торгової націнки на товари - 30 000 грн. Щоб визначити купівельну вартість залишку товарів на звітну дату, треба з їх вартості за продажними цінами (100 000 грн.) вирахувати суму торгової націнки (30 000 грн.).

Отже, купівельна вартість товарів у даному прикладі становить 70 000 грн. (100 000 - 30 000 грн.).

Регулюючий рахунок "Резерв сумнівних боргів" призначений для уточнення суми дебіторської заборгованості покупців і замовників, що відображається на рахунку "Розрахунки з покупцями і замовниками". При складанні балансу сума, відображена на статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги", до підсумку балансу включається за чистою реалізаційною вартістю, яка визначається шляхом вирахування із суми дебіторської заборгованості суми резерву сумнівних боргів.

Виходячи з розглянутих прикладів, схему регулюючих контрактивних рахунків можна зобразити так:

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-12-30; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.234.97.53 (0.01 с.)