Підстави виникнення зобов’язань. Договір як найпоширеніша підстава виникнення зобов’язань.

Підстави виникнення зобов’язань. Договір як найпоширеніша підстава виникнення зобов’язань.

Ст. 509 Поняття зобов’язання та підстави його виникнення

- Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

- Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 (підстави виникнення цивільних прав та обов’язків).

- Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Принципи виконання зобов’язання.

Виконання зобов'язання - це вчинення боржником або іншою особою на користь кредитора або третьої особи певної дії або утримання від дії, яка становить предмет виконання зобов'язання. Виконання зобов'язання як правомірна дія, що спрямована на припинення зобов'язання, по своїй суті є правочином. Внаслідок цього на виконання зобов'язання мають поширюватися загальні вимоги щодо правочинів.

Принципи (умови) виконання зобов'язань. Під принципами виконання зобов'язань розуміються загальні засади, згідно яких здійснюється виконання зобов'язання. Як правило, виокремлюється декілька принципів виконання зобов'язань, серед яких: належне виконання зобов'язання; реальне виконання зобов'язання; справедливість добросовісність та розумність (ч. З ст. 509 ЦК).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: а) належними сторонами; б) щодо належного предмету; в) у належний спосіб; г) у належний строк (термін); ґ) у належному місці.

Суб’єкти виконання. Заміна кредитора чи боржника в зобов’язанні.

Суб'єктами зобов'язання є його сторони - кредитор і боржник (ч. 1 ст. 510 ЦК).

Сторонами зобов'язання в більшості випадків є один кредитор і один боржник. Однак існують також зобов'язання, у яких може бути декілька кредиторів та/або боржників (ч. 2 ст. 510 ЦК). Йдеться про зобов'язання з множинністю суб'єктного складу. Виділяють три види зобов'язань з множинністю осіб: а) зобов'язання з активною множинністю осіб (декілька кредиторів та один боржник); б) зобов'язання з пасивною множинністю осіб (декілька боржників та один кредитор) та в) зобов'язання зі змішаною множинністю осіб (декілька кредиторів та декілька боржників).

Ст 512 Підстави заміни кредитора у зобов’язанні

Кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

- Передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)

- Правонаступництва

- Виконання обов’язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем)

- Виконання обов’язку боржника третьою особою

Кредитор у зобов’язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом

Кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

 

Ст.520 Заміна боржника у зобов’язанні

- Боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Тема: забезпечення виконання зобов’язання

Поняття та види неустойки

Ст. 549 поняття неустойки

- Неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання

- Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання

- Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

В- припинення поуки

Ст. 559 припинення поруки

- Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

- Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов’язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем

- Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника

- Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не приедявить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

Гарантія

Стаття 560. Поняття гарантії
1. За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.
Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

 

а) поняття гарантії та її відмінність від поруки;

· Відмінності гарантії від поруки полягають у такому:
1. На відміну від поруки гарантія може бути односторонньою цивільно-правовою угодою, заснованою на волевиявленні однієї особи — гаранта.
2. Гарант несе субсидіарну (додаткову) відповідальність, тобто він повністю виконує зобов’язання, але лише за умови відсутності в основного боржника коштів, необхідних для належного виконання зобов’язання. Поручитель, якщо іншого не встановлено договором поруки, у разі невиконання зобов’язання боржником відповідає разом з ним перед кредитором солідарно.
3. Оформлення гарантії договором не є обов’язковим, тоді як для поруки закон цього вимагає. Якби гарантія грунтувалася лише на договорі і при цьому закон поширював на неї правила поруки, то в ній як у самостійному виді забезпечення зобов’язань не було б потреби. Тому, характеризуючи гарантію, законодавець акцентує увагу на тому, що вона видається, а не укладається в договірному порядку.
4. Якщо поручитель відповідає в тих самих межах, що й боржник, то гарант у договорі може обмежити свою відповідальність частиною зобов’язань боржника. Тобто передбачене гарантією зобов’язання обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію.
Отже, під гарантією слід розуміти зобов’язання гаранта, що видається на прохання іншої особи (принципала), за яким гарант зобов’язується сплатити кредиторові принципала відповідно до умов гарантійного зобов’язання певну грошову суму. Виплачуючи кредиторові принципала відповідну грошову суму, зазначену у гарантії, гарант має право зажадати від принципала в порядку регресу відшкодування сплачених за гарантією сум, якщо інше не передбачено договором гаранта з принципалом

б) права та обов'язки гаранта. Строк дії гарантії;

Стаття 564. Обов'язки гаранта під час розгляду вимоги кредитора
1. Після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами.
2. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Стаття 565. Право гаранта на відмову в задоволенні вимоги кредитора
1. Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
2. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.
3. Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника.
Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
Стаття 566. Обов'язок гаранта
1. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію.
У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії

 

Стаття 561. Строк дії гарантії

1. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана.

2. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.

3. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

 

в) припинення гарантії

Стаття 568. Припинення гарантії
1. Зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:
1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;
2) закінчення строку дії гарантії;
3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.
2. Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про це боржника.

 

Притримання.

Застава

Стаття 572. Поняття застави

1. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

а) поняття, правова природа га види застави. Особливості іпотеки;

Стаття 576. Предмет застави

1. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

2. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

3. Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором.

4. Предметом застави не можуть бути:

культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;

пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

5. Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом.

6. Предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

7. Застава окремих видів майна може бути заборонена або обмежена законом.

Способи звернення стягнення

У перших двох випадках (на підставі рішення суду і на підставі виконавчого напису нотаріуса) реалізація предмета застави здійснюється державною виконавчою службою згідно Закону України «Про виконавче провадження». Виконавче виробництво відкривається держвиконавцем на підставі виконавчого листа, виданого судом, або виконавчого напису нотаріуса. Надалі реалізація предмета застави відбувається на публічних торгах (аукціоні). За рахунок виручених від продажу заставного майна коштів погашається сума основного боргу перед кредитором, а також сума відсотків, пені, штрафних санкцій і т. д. і т. п. Якщо сума виручених від реалізації майна коштів перевищує розмір заборгованості, різниця повертається боржникові, якщо ж виручених коштів виявляється недостатньо для погашення всієї заборгованості, стягнення може бути звернено на інше майно боржника.

Заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на майно виконанням забезпеченого заставою зобов’язання (виплатою боргу).

Якщо сторони домовилися про позасудовий порядок звернення стягнення на предмет застави, кредитор або стає власником такого майна (після державної реєстрації, якщо того вимагає закон) і може розпоряджатися ним далі на свій розсуд, або продає таке майно від свого імені покупцю, якого вибере сам. Переваги такого способу в тому, що обидві сторони економлять на судових витратах і не потрібно чекати, поки буде організований і проведений аукціон.

Е – припинення застави

Ст. 593 припинення права застави

- Право застави припиняється у разі: 1- припинення зобов’язання, забезпеченого заставою, 2- втрати предмета застави, якщо застоводавець не замінив предмет застави, 3- реалізації предмета застави, 4- набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

- У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

- У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов’язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов’язаний негайно повернути його заставодавцеві.

 

Зміна умов зобов»язання

Різновидом зміни зобов'язання є заміна осіб у зобов'язанні. Іншими словами, якщо сталися зміни і не мають своїм наслідкам заміну одного зобов'язання іншим, наявності зміна, а не припинення зобов'язання. Навпаки, при припиненні зобов'язання, зокрема, шляхом заміни одного зобов'язання іншим, колишнє правовідносини не зберігається. Не зовсім точно говорити про зміну зобов'язання при частковому його виконанні, так як в цьому випадку зобов'язання не зазнає змін, а лише припиняється в якійсь своїй частині. Наприклад, при прийнятті кредитором часткового виконання від боржника боку має право в установленому порядку оформити факт часткового припинення зобов'язання. Стосовно до договору в ст. 453 ЦК йдеться, що при зміні договору зобов'язання сторін зберігаються в зміненому вигляді, а при розірванні договору зобов'язання сторін пре-скорочується. У деяких випадках зобов'язання може бути змінено на вимогу лише однією з його сторін. Зокрема, така можливість може бути передбачена в договорі, який пов'язує сторони. Оскільки більшість існуючих зобов'язань є двосторонньо зобов'язуючими (або взаємними), коли кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, то на практиці виділити окремо цесію або переведення боргу іноді неможливо. Тому в таких випадках виникає певний гібрид - суміш двох цих інститутів, який в літературі пропонується позначати узагальнюючим терміном "заміна сторони у договорі". При цьому заміна сторони взаємного зобов'язання має відбуватися на основі застосування тієї норми, яка передбачає більш жорсткі правила заміни. Наприклад, якщо заміна кредитора в зобов'язанні за загальним правилом не потребує згоди боржника (ст. 516 ЦК), а боржник може бути заміненим іншою особою лише за згодою кредитора (ст. 520 ЦК), то заміна сторони в двосторонньому договірному зобов'язанні (з договору купівлі-продажу, міни, оренди тощо) можлива тільки за згодою іншої сторони договору1.

 

Підстави виникнення зобов’язань. Договір як найпоширеніша підстава виникнення зобов’язань.

Ст. 509 Поняття зобов’язання та підстави його виникнення

- Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

- Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 (підстави виникнення цивільних прав та обов’язків).

- Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.