Теоретико-законодавче підґрунтя землеустрою на новоутворених адміністративних одиницях

 

Дослідженням питань ведення землеустрою займалося багато вітчизняних та зарубіжних науковців. Особливий інтерес становлять праці Тихенко Р.В., який досліджував історичні аспекти формування понять землеустрою в Україні. Значний вклад в розвиток розробки теоретичного підґрунтя землеустрою внесли С.П. Войтенко, М.О. Володін, С. П. Кавелін, П.Г. Казьмір, А.М. Третяк, М.Н. Шульгін та ін.

Сучасними проблеми землеустрою та способами їхнього вирішення займалися О. Мельничук та П. Черняга. Вони виділяють низку проблем землеустрою та здійснюють їх категоріальний поділ:

1. Теоретико-методологічні проблеми

2. Нормативно-правові проблеми

3. Екологічні проблеми землекористування

4. Техніко-технологічні проблеми

5. Організаційно-виробничі проблеми

6. Інші супутні проблеми

Особливий інтерес для дослідження відіграють техніко-технологічні проблеми, які полягають у слабкій державній політиці щодо своєї території. Основною проблемою є відсутність якісних та актуальних картографічних матеріалів. Крім того окремі роботи з землеустрою виконувались без прив’язки до державної геодезичної мережі, державні акти видавались з прив’язкою до твердих контурів з певними розходженнями, встановити які на даний час неможливо. Картографічні плани, схеми створювались в основному в місцевих системах координат без забезпечення переходу до уніфікованої системи координат.

Землеустрій – сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил[закон про землеустрій].

Окрім визначення зазначеного в законодавстві існує ряд іншиш трактувань цього поняття:

ü землеустрій – це цілісна система взаємопов'язаних (організаційних, правових, організаційно-господарських, інженерно-технічних, еколого-економічних і соціальних) заходів і дій, спрямованих є кінцевому результаті на зміну або вдосконалення існуючого порядку і змісту використання або володіння землею. Він здійснюється з метою організації раціонального та найбільш ефективного використання землі (земельної власності) як в інтересах окремої людини, так і групи людей та суспільства в цілому (Л. Я. Новаковський, A.M. Третяк);

ü землеустрій – це сукупність заходів правових, економічних і технічних, спрямованих на раціональну організацію як території усієї країни в цілому, так і окремих її частин, з метою поліпшення прогресивного розвитку народного господарства (С. П. Кавелін);

ü землеустрій – це стан певного територіального устрою визначеної частини просторового базису, що створюється в результаті формування земельних об'єктів (С.П. Войтенко, М.О. Володін)

Відповідно до статті 182 ЗКУ, метою землеустрою є забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища та поліпшення природних ландшафтів.

Згідно законодавства основними завданнями землеустрою є:

а) реалізація політики держави щодо науково обґрунтованого перерозподілу земель, формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань;

б) інформаційне забезпечення регулювання земельних відносин;

в) встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць;

г) здійснення заходів щодо прогнозування, планування, організації раціонального використання та охорони земель;

ґ) організація територій сільськогосподарських підприємств із створенням просторових умов, що забезпечують еколого-економічну оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського призначення;

д) розробка системи заходів по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель;

е) організація територій несільськогосподарських підприємств, організацій і установ.

Землеустрій відповідно до територіальної організації проводять на загальнодержавному, регіональному, місцевому та локальному рівнях. Основною документацією з землеустрою яка ведеться на місцевому рівні є проекти щодо формування земель державної та комунальної власності, встановлення та зміни меж населених пунктів, впорядкування території населених пунктів, відведення земельних ділянок.

Згідно статті 19 закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать:

а) організація і здійснення землеустрою;

б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою;

в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності;

г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм;

ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

У зв’язку з територіальним об’єднанням дані повноваження скоріш за все перейдуть в компетенцію центру територіальної громади. Оскільки згідно закону об’єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов’язків територіальних громад, що об’єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об’єднаною територіальною громадою.[4]