Навчальний предмет: Сучасна українська мова з практикумом з методикою навчання в початкових класах

Зразок відповіді студента на завдання екзаменаційного білета

1. Правопис слів іншомовного походження.

2. Розкрити види вправ над реченням, які сприяють розвитку зв’язного мовлення учнів.

3. Речення для розбору.

Довго, довго буде проводжати мене мати, дивлячись крізь сльози на дорогу, стоятиме з молитвами на зорях вечірніх, щоб не взяла мене ні кулі, ні шабля, ні наклеп лихий.

1. Слова іншомовного походження пишуться згідно з різними принципами українського правопису.

Правопис и, і, ї

а) У загальних назвах після д, т, з, с, ж, (дж), ч, ш, р (правило дев’ятки) в основах слів перед наступною літерою, що позначає приголосний (крім й), пишеться и: диплом, титан, диригент, жирафа. Перед літерами, що позначають голосні та й, пишеться і: діагноз, тіара, ревізія, ілюстрація.

б) Після літер, які позначають усі інші приголосні, в загальних назвах пишеться и чи і відповідно до вимови: візит – вимпел, лімузин – лимон.

в) На початку слів пишеться і: історія, істина, ідилія.

г) У кінці невідмінюваних слів та в деяких словах із суфіксами -іс- пишеться і: таксі, журі, поні, візаві, піанісимо.

д) Після літер, що позначають голосні звуки, пишеться ї, а не і: мозаїка, атеїзм.

е) У власних назвах після літер, що позначають приголосні, пишеться і: Філіппіни, Кіпр. Однак у деяких географічних назвах пишеться и: Африка, Балтика, Рига, Чилі, Британія.

Правопис е, є

1. Е пишеться на початку слова, а також після літер, що позначають голосні звуки, крім і: екскурсія, етап, дуель, дует. Проте на початку слів, переважно давно запозичених, пишеться буква є: Європа, Єгипет, Євпаторія, Єва, Євдокія, єпископ, єфрейтор.

Є пишеться також після і, е, й, знака м’якшення, апострофа: гігієна, реєстрація, п’єдестал, бар’єр.

2. У деяких словах іншомовного походження написання літер е, и, що позначають ненаголошені голосні, не підпорядковуються правилам правопису в основах слів: президент, декрет, репетитор, декламація, декан, секрет та ін.

Подовжені приголосні

1. У загальних назвах літери, що позначають приголосні звуки, не подвоюються: група, колектив, клас, тераса, територія. Подвоєння літер зберігається лише в деяких словах: вілла, ванна, манна, мірра.

2. У власних назвах подвоєння однакових літер, що позначають приголосні, зберігається тоді, коли воно наявне в мові першоджерела: Руссо, Шиллер, Таллін, Міссурі.

М’який знак

У словах іншомовного походження Ь пишеться після д, т, з, с, л, н, які позначають приголосні, перед я, ю, є, йо: альянс, Нью – Йорк, бязь, павільйон, бульйон, батальйон, сеньйор.

Вживання апострофа

Апостроф пишеться:

1. Після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р перед я, ю, є, ї: комп’ютер, прем’єр, миш’як, кар’єра.

2. Після префіксів, які закінчуються на твердий приголосний, перед я, ю, є: ін’єкція, об’єкт, ад’ютант, кон`юктура.

2. Робота з розвитку мовлення молодших школярів включає такі основні напрямки: удосконалення звуковимови учнів і підвищення їхньої вимовної культури; збагачення, уточнення й активізація словникового запасу учнів; уміння вживати слова у власному для них значенні; користуватися виражальними засобами мови залежно від ситуації та мети висловлювання; послідовно і логічно виклади думку; удосконалення граматичного ладу мовлення дітей, оволодіння нормами української літературної мови; засвоєння найважливіших етнічних правил спілкування.

У початковій школі терміном «зв’язне мовлення» називають розділ методики, який ставить своїм завданням навчити дітей будувати висловлювання з огляду на мету, умови спілкування, дотримуючись норм літературної мови.

Існують три етапи оволодіння способами мовленнєвої діяльності:

1) початкове ознайомлення із засобами побудови зв’язних висловлювань у процесі опрацювання розділу «Текст». Тут можна використовувати такі вправи:

а) відновлення, поширення, редагування, переконструювання тексту з опорою на картину;

б)побудова речень на основі графічних форм;

в) побудова самостійних висловлювань різних видів у їх взаємозв’язку за даним малюнком.

2) розвиток комунікативних умінь у їх взаємозв’язку в процесі вивчення граматично-орфографічного матеріалу. Можна запропонувати таке завдання: написати вибірковий диктант на правопис великої букви за поданим текстом (сприяє виробленню орфографічних навичок);

3) взаємозв’язане навчання розповідям, описам, міркуванням на уроках розвитку мовлення. Для вправ добирається сукупність тематично єдиних текстів (дає можливість комплексно у взаємозв’язку навчати дітей переказувати та будувати оповідання, казки, описи наукові, художні).

Отже, виконання таких вправ над реченням сприяє розвитку зв’язного мовлення молодших школярів.

 

3. Речення для розбору.