Способи навчання конструювання

Конструювання за зразком, пропоноване ще Фрідріхом Фребелем (Frederick Froebel), полягає у тому, що дітям пропонують зра­зок будівлі, виробу з паперу та показують спосіб виготовлення цього об’єкту. Як зразок можна пропонувати фото або малюнок (за Фаіною Ізотовою). Перетворення зразка за заданими умовами (за Ла­рисою Парамоновою) — це перехідний етап від конструювання за зразком до конструювання за заданими умовами.

Наприклад, проводячи заняття «Будинок для кошеняти», вихо­ватель показує дітям зразок — аплікацію з зображенням коше­няти — та пропонує кожній дитині зробити кошеня з готових деталей. У дітей виходять кошенята менші за розміром. Потім вихователь пропонує дітям зробити будиночок для сво­го кошеняти із запропонованих геометричних фігур. Вихова­тель робить більший будиночок, а діти — менші, адже їхні ко­шенята менші за розмірами.

Вихователь з’ясовує з дітьми, чим відрізняються їхні будиноч­ки: один більший, інші — менші.

Пропонуємо декілька варіантів завдань для різних вікових груп.

Молодша група:

· зразок—«Будинок»;

· завдання — побудуй такий самий, але вищий.

Середня група:

· зразок — «Гірка»;

· завдання — побудуй гірку з двома скатами.

Старша група:

· зразок—«Міст»;

· завдання — побудуй міст через річку, якою ходить водний транспорт.

У конструюванні за умовами дітям не дають зразка, а пропону­ють лише умови, яким має відповідати будівля. Ці умови визначають функцію об’єкта, скажімо: міст через річку певної ширини для тран­спорту та перехожих.

Наприклад, продовжуючи заняття «Будинок для кошеняти», вихователь пропонує дітям зробити будиночок для мами-кішки. При цьому вихователь з’ясовує з дітьми, який за розміром будиночок їй потрібний: для мами-кішки слід зробити ще біль­ший будиночок, адже вона більша за кошенят.

У конструюванні за моделлю дітям пропонують модель, у якій вигляд окремих деталей прихований (наприклад, конструкція, об­клеєна папером). Так, дітям пропонують завдання, але не показують способів його розв’язання.

Навчання конструювання за простими кресленнями та наоч­ними схемами доцільно розпочинати з використання простих схем, а потім переходити до конструювання за кресленнями.

Підготовчим етапом до виконання конструювання за креслен­нями є виконання з дітьми схем до вже готових споруд. Для початку варто запропонувати обрати необхідну схему з кількох запропонова­них варіантів.

Наприклад, дітям пропонують ряд предметів та декілька схем, серед яких потрібно обрати ту, що відповідає заданому ряду геометричних фігур.

У конструюванні за заданою темою дітям пропонують темати­ку конструкцій, а їх характер, матеріали для них діти обирають само­стійно. Конструювання за заданою темою близьке до конструюван­ня за задумом, але обмежене певною темою.

Пропонуємо такі теми для:

· площинного конструювання — «Квіткова поляна», «Чарів­ний килим», «Печиво», «Калейдоскоп», «Сніжинка» (з ко­льорових кришечок);

· об’ємного конструювання — «Зоопарк», «Подвір’я», «Міс­то», «Дитячий майданчик», «Залізничний вокзал».

Конструювання з використанням каркасу передбачає поперед­нє ознайомлення дітей із простим каркасом як основою конструкції і демонстрацію різних трансформацій конструкції у зв’язку зі зміна­ми каркасу.

Наприклад, вихователь розглядає з дітьми фото риби-їжака або її зображення на малюнку, а потім показує рибу-їжака, ту­луб якої зроблений з проволоки, а хвіст та плавники з різноко­лірних ниток. Змінюючи форму проволоки (з овальної форми робить більш круглу чи навпаки), показує, як змінюється фор­ма риби. Вихователь пропонує прикрасити рибку, обмотавши тулуб нитками, зробити рибі око. Можна використати такі теми для каркасного кон­струювання: «Сніжинка», «Квіточка», «Листячко», «Дерево».

Конструювання за задумом не є засобом на­вчання, воно лише дає змогу використати та за­кріпити знання та вміння, набуті дитиною раніше у процесі конструювання за зразком, за умовами тощо.

Способи навчання конструювання:

Конструювання за зразком, пропоноване ще Фрідріхом Фребелем (Frederick Froebel), полягає у тому, що дітям пропонують зразок будівлі, виробу з паперу та показують спосіб виготовлення цього об’єкту. Як зразок можна пропонувати фото або малюнок (за Фаіною Ізотовою). Перетворення зразка за заданими умовами (за Ларисою Парамоновою) — це перехідний етап від конструювання за зразком до конструювання за заданими умовами[19 c.98].

Наприклад, проводячи заняття «Будинок для кошеняти», вихователь показує дітям зразок — аплікацію з зображенням кошеняти — та пропонує кожній дитині зробити кошеня з готових деталей. У дітей виходять кошенята менші за розміром. Потім вихователь пропонує дітям зробити будиночок для свого кошеняти із запропонованих геометричних фігур. Вихователь робить більший будиночок, а діти — менші, адже їхні кошенята менші за розмірами.

Вихователь з’ясовує з дітьми, чим відрізняються їхні будиночки: один більший, інші — менші.

Пропоную декілька варіантів завдань для різних вікових груп.

Молодша група:

зразок—«Будинок»;

завдання — побудуй такий самий, але вищий.

Середня група:

зразок — «Гірка»;

завдання — побудуй гірку з двома скатами.

Старша група:

зразок—«Міст»;

завдання — побудуй міст через річку, якою ходить водний транспорт.

 

 

2.2. Конструювання – як засіб розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку

Конструювання належить до продуктивних видів діяльності, оскільки спрямоване на отримання певного продукту. На заняттях з конструювання дошкільники вчаться планувати майбутню діяльність, аналізувати та контролювати власні дії, виправляти помилки, робити висновки. У процесі такої роботи у дітей розвиваються рухи рук, дрібна моторика пальців, зорово-моторні координації, цілеспрямовані дії з предметами на основі тактильного та зорового сприйняття, окомір та перцептивно-рухова пам’ять.

Під дитячим конструюванням традиційно розуміють створення різноманітних конструкцій і моделей з будівельних матеріалів і деталей конструкторів різних видів, виготовлення виробів з паперу, картону, природного та залишкового матеріалу[23 c.86]

· У процесі конструювання розв’язуються такі основні завдання:

· формувати уявлення про елементи різних конструкторів та будівельних матеріалів;

· формувати уміння аналізувати споруду, виріб, схему, малюнок;

· вчити розділяти складну форму на складові частини та навпаки — з простих форм складати складні споруди;

· учити будувати споруду за заданими умовами (зразок, модель, вказівки тощо) та навпаки — робити графічне зображення до запропонованої моделі;

· сприяти засвоєнню сенсорних еталонів (розмір, форма, колір, просторова характеристика) та використовувати їх для характеристики об’єктів;

· формувати навички просторової орієнтації;

· розвивати зорово-рухову координацію;

· розвивати дрібну моторику рук;

· формувати вміння створювати художній образ;

· формувати художній смак у процесі оформлення конструкцій;

· розвивати мовлення дітей.

У роботі з дошкільниками виокремлюють технічне та художнє конструювання.

Під час технічного конструювання діти відображають реальні об’єкти дійсності та створюють конструкції за асоціаціями з деякими казковими образами. При цьому вони моделюють їх основні структурні та функціональні ознаки: будівля з дахом та вікнами тощо.

Під час художнього конструювання, створюючи образи, діти відображають не тільки структуру, скільки своє ставлення до об’єкту, характер образу.

Дитяче конструювання, особливо технічне, тісно пов’язане з ігровою діяльністю. На думку таких відомих педагогів, як Валентина Нечаєва, Євгенія Фльоріна, Тамара Поніманська, це дає підстави розглядати конструювання як один з видів дитячої гри.

Але доктор педагогічних наук Лариса Парамонова, зважаючи на особливості ігрової діяльності і конструювання, вважає доцільним розведення цих двох понять. На етапі раннього дитинства конструювання дійсно злите з грою. Згодом гра зумовлює розвиток навичок конструювання, а у старшому дошкільному віці сформована конструкційна діяльність стимулює розвиток гри. Тому не слід висувати вимоги до якості конструкцій, які зведені під час сюжетно-рольової гри, адже це може зруйнувати хід самої гри. І обов’язково слід навчати дітей конструювання, не обмежуючись примітивними дитячими спорудами, — це значно збагатить розвиток дітей, зокрема розвиток ігрової діяльності. [21,c.58].

Споруди, які створюють у процесі конструювання, можуть бути площинними або об’ємними.

Завдання зі спорудження площинних об’єктів:

· продовж ряд (червоний трикутник, зелений овал, синій круг, червоний трикутник, зелений овал, …);

· склади на дошці візерунок з різноколірних гумок;

· склади об’єкт із геометричних фігур, використовуючи, площинний варіант логічних блоків Дьєнеша;

· склади задану фігуру з математичних головоломок — «Пентаміно», «Піфагор», «Листочок», «Танграм», «Колумбове яйце», «Монгольська гра» тощо;

· склади геометричні фігурі з лічильних паличок або з трубочок для коктейлю — два трикутника з п’яти паличок; три трикутника із семи паличок; два прямокутника з п’яти паличок тощо.

Завдання зі спорудження об’ємних об’єктів:

· побудуй конструкцію з баночок з-під йогурту;

· побудуй вежу, враховуючи колір елементів;

· склади аркуш паперу за схемою, щоб вийшла ширма;

· зроби з прищіпок вежу;

· виклади двох’ярусний візерунок із кришок різного кольору та розміру.

У процесі конструювання дуже важливо створити ігрову ситуацію, зацікавити дітей, пояснивши їм необхідність виконати завдання.

 

Використана література

1. Бауэр Т. Психическое развитие младенца. - М.: Прогресс, 1979. - 320 с.

2. Венгер Л., Мухина В. Развитие внимания, памяти и воображения в дошкольном возрасте // Дошкольное воспитание. - 1974. -№12. - С. 24-30.

3. Волкова Н. Внимание детей во время занятий // Дошкольное воспитание. - 1971. - №12. - С. 6-9.

4. Выготский Л. С. Развитие высших форм внимания в детском возрасте / Хрестоматия по вниманию / Под ред. А. Н. Леонтьева, А. А. Пузырея, В. Я. Романова. - М.: Изд-во МГУ, 1976. - С. 184-219.

5. Дубровинская Н. В. Некоторые характеристики внимания в онтогенезе // Психологический журнал. - 1982. - Т. 3. - № 5. - С. 54-65.

6. Кондратенко Т. Д., Котырло В. К., Ладывир С. А. Обучение старших дошкольников. - К.: Радянська школа, 1986. - 152 с.

7. Люблінська Г. О. Дитяча психологія. - К.: Вища школа, 1974. - С. 153-167.

8. Морфофункциональное созревание основных физиологических систем организма детей дошкольного возраста / Под ред М. В. Антроповой, М. М. Кольцовой. - М.: Педагогика, 1983. - 160 с.

9. Проскура Е. В., Шибицкая Л. А. Как учить самых маленьких. -К.: Рад школа, 1987. - 112 с.

10. Рутман Э. М. Исследование развития внимания в онтогенезе // Вопросы психологии. - 1990. - № 4. - С. 161-167.

11. Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. - М.: Изд. Центр "Академия", 1997. - С. 115-124.

12. Давидчук А.Н. Розвиток у дошкільників конструктивного творчості. — М., 1976.
13. Комарова Т. С. Образотворча діяльність в дитячому садку: Навчання і творчість. — М., 1990.
14. Мухіна B.C. Образотворча діяльність як форма засвоєння соціального досвіду. — М., 1981.
15. Парамонова Л., Ударовскіх Г. Роль конструктивних завдань у формуванні розумової активності дітей (старший дошкільний вік) / / Дошкільне виховання. -1985. — № 7. — С.
16. Полуянов Ю.А. Діти малюють. — М., 1988.

17. Давидчук А.К. Конструктивное творчество дошкольников. Пособие для воспитателей – М.: Просвещение, – 1983.

18. Парамонова Л. Творческое конструирование: психологические и педагогические основы его формирования //Дошкольное воспитание. – 2000. – №11.

19. Содержание и методы умственного воспитания дошкольников / Под ред. Н.Н. Поддьякова. – М.: Педагогика, 1980.

20. Умственное воспитание детей дошкольного возраста / Под ред. Н.Н. Поддьякова, Ф.А. Сохина. – М.: Просвещение, 1984.

21. Формирование творческой активности дошкольников. /Под ред. Коваленко Е.И., Щербакова К.И. – Запорожье, 1995.