Основні тенденції формування сучасного ринку меблів

Меблева промисловість України - це галузь, яка постійно розвивається і продовжує нарощувати обсяги виробництва продукції. Меблеві підприємства поступово модернізують виробничі потужності, застосовують сучасні нові екологічні матеріали, цим самим вдосконалюють продукцію, орієнтуючись на європейський рівень якості та дизайну. Високому темпу зростання меблевого виробництва сприяло активізація попиту та конкурентоспроможності українських меблів.

Український ринок меблів, як і інші українські товарні ринки, пройшов декілька етапів розвитку. Так, до 1987 року на ринку меблів практично були відсутні сегменти спеціалізованих меблів та меблів для офісу. Сфера ринкових відносин обмежувалася в основному побутовими меблями, а поставки для організацій та установ мали планово-розподільний характер.

У сегменті побутових меблів були подані біля 30 найменувань виробів із загальною кількістю артикулів 300-400 одиниць. Характерною рисою цього періоду є широка пропозиція порівняно недорогих меблів мінімального рівня якості. Питаннями імпорту, виробництва та збуту меблів займалися державні установи.

В період 1987 - 1991 роки ситуація на ринку меблі змінилася. У цей час була трохи пом'якшена політика держави по відношенню до приватного підприємця. Це призвело до створення різноманітних кооперативів та малих підприємств, які виробляли в основному корпусні меблі. Проте загальні обсяги виробництва меблів цими структурами були вельми незначними.

В період 1992 -1994 роки ситуація змінилася докорінно. З одного боку, вітчизняна меблева промисловість скоротила обсяги виробництва. З іншого боку, з'явився ажіотажний інфляційний попит на вироби тривалого користування. В цей період почав бурхливо розвиватися приватний бізнес - споживач специфічної меблі. Але в першу чергу вдовольнялися мінімально необхідні потреби, що і визначило насичення ринку дешевою вітчизняною та імпортною продукцією.

У 1995 - 1996 роках сформувався клас достатньо заможних клієнтів, які мали змогу придбати якісні меблі як для роботи, так і для побуту. Саме цей чинник зумовив прихід на український ринок іноземних виробників.

Період з 1997 - 2007 років був часом формування нової банківської системи, який характеризувався зростанням обсягів кредитування підприємств і населення. Попит стимулювався кредитами на нові квартири, які потребували обмеблювання. Попит випереджав пропозицію на всі види меблів і комплектуючих. У цей час почав зароджуватись новий тип національних виробників меблів, який потіснив імпортерів і заповнив нішу, яка утворилася після банкрутства радянських меблевих підприємств-гігантів. Таким чином, наявність стабільного попиту на меблі і сприятливі умови формування пропозиції з боку виробників визначили досить динамічне зростання українського меблевого ринку.

Впродовж декількох років вітчизняні виробники оновлювали устаткування, освоювали нові технології виробництва і застосовували нові матеріали. Українські меблі стали конкурентоздатними за якістю. Значна увага почала приділятись додатковому сервісу, скороченню термінів доставки готових меблів тощо. З’явилась велика кількість магазинів і салонів, що пропонують вітчизняні меблі, асортимент яких задовольняє будь-які потреби населення: у ціновому діапазоні від «економ» (до 1000 грн. за погонний метр) до «преміум» (від 3000 грн. за метр).

У 2001 році була створена профільна бізнес-асоціація – «Українська Асоціація Меблевиків» (УАМ) – добровільне, незалежне, некомерційне об’єднання підприємств, організоване на основі рівноправності, вільного волевиявлення і єдності економічних, юридичних, соціальних та інших інтересів своїх членів. Метою діяльності УАМ є поєднання зусиль компаній, що працюють у меблевій галузі, захист та лобіювання їхніх прав та інтересів.

Серед пріоритетних завдань асоціації є

- сприяння створенню та розвитку інфраструктури ринку виробництва меблів в Україні;

- вивчення і ознайомлення членів з передовим досвідом вітчизняних і зарубіжних компаній. Сюди входить: просвітницька діяльність;

- проведення семінарів для членів Асоціації;

- участь у конференціях, семінарах та інших заходах з питань розвитку ринку меблів;

- співпраця з іншими організаціями та об’єднаннями, які працюють на ринку меблів, у тому числі з міжнародними.

При залученні нових членів у випадку, якщо є претензії до якості їх продукції та ведення бізнесу, лише після ліквідації цих недоліків вони можуть бути зарахованими до асоціації.

Всі діючі члени Української асоціації меблевиків отримують можливість:

вирішення їхніх питань на державному рівні;

участі в профільних виставках та розміщення реклами в профільних журналах на спеціальних умовах;

підвищення професійного рівня співробітників на тренінгах, майстер класах, семінарах, організованих УАМ безкоштовно.

Для консолідації зусиль добросовісних компаній меблевої галузі, які є членами УАМ, для забезпечення високої якості їх професійної діяльності був створений Кодекс честі члена української меблевої асоціації. У ньому позначені принципи внутрішніх відносин членів УАМ (добросовісна конкуренція, взаємодопомога, нерозголошення конфіденційної інформації, корпоративна солідарність), взаємин з клієнтами (турбота про якість, про договірні і фінансові зобов’язання), зі співробітниками (шанобливе ставлення до персоналу, уникнення тиску на співробітників), стосунки з зовнішнім світом (робота на благо суспільства, турбота про навколишнє середовище, благодійність).

За даними Української Асоціації Меблевиків (УАМ), на кінець 2010 року було зареєстровано понад 400 підприємств, пов’язаних з меблевою діяльністю, при цьому на долю майже 30 з них припадає від 50% до 60% об’єму меблевої продукції, що виробляється в Україні. А серед основних лідерів меблевого ринку можна виділити "Меркс", "Енран", "Ліга-Нова", "Прогрес", "Аматі", Narbutas &Ко, "Снайт", "Екмі", "Новий стиль", "Офіс Солюшнз" і "Артметалфурнітура". Фактично вони присутні у всіх регіонах. Хоча є в регіонах свої, дрібніші виробники й оператори (продавці) меблів.

Представлені на українському ринку підприємства по виробництву різних видів меблів можна розділити на три групи:

великі (з щомісячним випуском продукції на суму не менше 220 тисяч у.о, їх частка складає 3-5%);

середні, які випускають меблі на 25-35 тисяч доларів на місяць, на які доводиться 60-65% загального числа виробників;

дрібні з випуском продукції на суму менше 25 тисяч доларів на місяць (30%).

Рис.1.1 Частка компаній на ринку меблів залежно від обсягів виробництва

Сучасний асортимент меблів класифікується за такими ознаками:

ü виду продукції, що випускається (домашні меблі, офісні меблі і спеціальні меблі (для барів, кафе, ресторанів та ін.);

ü від цінового діапазону (низький, середній і високий).

У секторі українського ринку домашніх меблів намітилася тенденція до заміщення іноземних компаній вітчизняними виробниками. Якість цих меблів останніми роками помітно покращилась, а асортимент розширився. Структура попиту на меблі для дому в 2010 році розподіляється таким чином: м’які меблі – 30%; меблі для кухонь – 20%; віталень – 20%; спалень – 15%; дитячих кімнат – 10%. Кількість підприємств, що виробляють меблі для дітей, за декілька останніх років зросла в 4 рази, причому цей показник продовжує збільшуватися за рахунок дрібних виробників, що пропонують свою продукцію за прийнятними цінами. Досить насиченим виявився і український ринок кухонних меблів. Якщо в 2006 році частка кухонних корпусних меблів становила половину усіх проданих меблів, у 2009 році 65%, а в 2010 році ці показники перевищили 75%.

Рис.1.2 Структура реалізації побутових корпусних меблі

 

Реалізація офісних меблів, власне, які в 90-х складали основну частку виробництва, навпаки, знизилися. У структурі офісних меблів можна виділити три основні категорії споживачів. Перша категорія – нові, тільки що створені підприємства, які розраховують, в основному, на дешеві імпортні меблі або меблі, виготовлені під замовлення. Друга – підприємства, які розвиваються. Вони орієнтовані на дорожчі і якісніші меблі. І третя категорія – фізичні особи, що купують меблі для себе. У 2009 році для комерційних та державних підприємств було придбано 25% офісних меблів від загального обсягу ринку меблів, а у 2010 році – лише 20%.

Продаж спеціальних меблів (для барів і ресторанів, готелів і розважальних комплексів, навчальних і оздоровчих центрів) знизився з 2009 року удвічі, а в кінці 2010 року склав усього 5% від загальної суми продажів. Проте Українська асоціація меблевиків розраховує на підйом продажів у секторі офісних і спеціальних меблів найближчим часом (у зв’язку з майбутнім Чемпіонатом Європи по Футболу в 2012 році).

Рис.1.3. Сегменти меблевого ринку

 

У зв’язку з активним розвитком українського ринку меблів виникла гостра конкуренція практично в усіх його сегментах. Це відноситься як до дистриб’юторів, так і до виробників меблів.

Динамічний і стабільний розвиток вітчизняного меблевого ринку спостерігався буквально до вересня 2008 року, тобто до початку фінансової кризи.

Економічна криза України (скорочення бюджету країни та доходів населення, зростання безробіття) загалом зумовила споживчу кризу (відмова від купівлі товарів тривалого користування на користь товарів щоденного попиту). Наступила «психологічна» криза – інстинктивне бажання економити, а не витрачати кошти. Плани купівлі меблів переносяться на невизначений термін. Негативно позначилося на купівельній спроможності населення обмеження споживчих кредитів.

Падіння меблевого ринку відбулося дуже стрімко у 2008році. Починаючи з кінця літа 2009 року ситуація почала потроху стабілізуватися.

Рис.1. 4. Обсяги виробництва меблів за 1998-2011 роки (млрд. грн.)

 

Економічна ситуація, що ускладнилася, внесла свої корективи:

багато виробників знизили темпи виробництва;

відмовилися від реклами, тобто від головного двигуна будь-якого ринку.

Руйнівним для ринку меблів став різкий спад обсягів будівництва житла та зростання інфляції.

Кількість компаній, що займаються виробництвом побутових та офісних меблів скоротилась майже на 30%. У цій групі компаній недостатньо фінансових резервів та замалий ринок збуту. Найменше постраждали підприємства Дніпропетровської, Київської та Львівської області, де перепади попиту не були такими значними. Виробники меблів західних регіонів змогли протистояти кризі завдяки експорту меблів з натурального дерева.

У всіх областях, від 30 до 50% дрібних і середніх компаній припинили свою офіційну діяльність або змінили форму діяльності. Причини ті ж, що і в перших двох групах: відсутність фінансових резервів, зменшення замовлень у декілька разів, зростання цін на сировину та комплектуючі, податкові зміни в законодавстві. Чисельність працівників скорочена до мінімуму, та й ті працюють коли надходить замовлення. Приватні підприємці – найбільш численна і найбільш постраждала частина меблевиків у країні.

Українська асоціація меблевиків для запобігання кризі галузі активно працює з урядом України. На даний момент розробляються питання по стабілізації меблевого ринку України, а саме:

· створення механізму, що стимулюватиме інвестування коштів у перспективні вітчизняні наукові дослідження;

· впровадження стратегічних напрямів щодо подальшого використання вітчизняного обладнання, фурнітури та матеріалів для нівелювання залежності від імпортних товарів;

· встановлення високих ставок імпортного мита;

· скасування ПДВ на ввіз сировини та обладнання, які не виробляються в Україні;

· видача пільгових кредитів для експортно-орієнтованих компаній під 5-7% річних;

· повна або часткова компенсація вітчизняним компаніям участі у закордонних виставках;

· зменшення кількості перевірок контролюючими органами.

Це призведе до створення позитивних передумов для випуску вітчизняними виробниками більш якісної продукції з порівняно не високою вартістю та виходу на міжнародний ринок меблів.

За перше півріччя 2011 року спостерігається позитивна динаміка – приріст виробництва склав 19%. Станом на 2011 рік на ринку меблів вже сформований перелік лідерів – це компанії, що працюють здебільшого у середній ціновій позиції, пропонуючи меблі від 500 до 1000 за погонний метр. Поступове насичення ринку з кожним роком обмежує можливості нових операторів зайняти повноцінне місце на меблевому ринку. Проте поява нових гравців і досі цілком реальна. Хоча спроба зайняти відповідну нішу навіть на регіональному ринку потребує досить значних інвестицій - більших, ніж декілька років тому. Тож, зважаючи на загальні тенденції розвитку меблевого ринку та можливість отримання значних прибутків лише у віддаленій перспективі, очікувати появи нових потужних операторів ринку, зокрема виробників, найближчим часом не доводиться.

Сучасний ринок меблів розподілено між десятками виробників, жоден з яких не претендує на монопольне становище. У найдорожчому сегменті працюють як німецькі, італійські компанії із загальносвітовим ім’ям, так і вітчизняні підприємства, що використовують винятково імпортовані плиту, фурнітуру і моделі. Серед них слід назвати «Меркс», «Навігатор», «Краст», «Меблі-Неман», Verona, BEEM тощо. Деякі з них спеціалізуються лише на кухонних гарнітурах, інші — виготовляють широкий асортимент меблів для офісу і дому.

Пропозиція на сучасному ринку меблів представлена такими групами:

До першої належать звичні вітчизняному споживачеві меблеві гарнітури - стандартний набір меблів із кількох предметів. Такі моделі пропонують як вітчизняні, так і іноземні виробники (з Польщі, Білорусі, Росії, Італії). Ціна коливається від 200 до 1000 і може бути навіть вище. Недолік гарнітурів – всі вони розраховані на приміщення певних розмірів і конфігурації і не передбачають «вбудовування» побутової техніки.
Друга група - модульний набір, в модулі якого можна вбудовувати техніку (габарити і дизайн меблів ідеально для цього підходять). Велика варіативність можлива, по-перше, за рахунок широкого асортименту предметів (одна модель має від 300 до 600 найменувань шафок, полиць), а по-друге, за рахунок невеликого розміру окремих модулів (їх довжина коливається від 15 до 30 см). Такі меблі передбачають елементи індивідуального підходу. Майже всі салони і магазини, що пропонують модульні меблі, роблять проект її розміщення в домі замовника (як правило, і складання проекту, та збирання меблів входять у вартість покупки). Якщо говорити про широту вибору таких меблів, то, на думку фахівців, вона величезна. Свої моделі представляють багато вітчизняних виробників (Р.К.С., «Рода», «Меркс», «Інтерстиль», «Лагода» тощо), а також меблеві фабрики Білорусі, Росії, Чехії. Їх продукція розрахована, в основному, на споживача із середнім рівнем доходу (вартість погонного метра від 200 до 500) і є однією з кращих по співвідношенню ціна / якість. Окрему нішу на вітчизняному ринку займають «елітні» меблі від визнаних в світі лідерів-виробників: Rational (Німеччина), Berloni, Scavolini (Італія) та ін в ціновому діапазоні 800-1500 за погонний метр. Представлені також недорогі (350-1000 за 1 п / м) моделі законодавців «меблевої моди» – італійських компаній Europlak, Sicc, Atma, Ar-Due, і ін.До третьої групи відносяться меблі, зроблені під замовлення. Покупець може вибирати не тільки розміри і конфігурацію окремих модулів, але і матеріал, колір. Послуги такого роду пропонують виробники модульної техніки. Ціна меблів «під замовлення» вище вартості серійних меблів на 30-50% і більше (залежно від складності роботи), а типовий термін виготовлення – від 2 тижнів до 2 місяців. «Індивідуальні» меблі ідеально підходять для кімнат складної конфігурації (з арками, стінними виступами і т. д.).

Український ринок корпусних меблів можна поділити на такі цінові сегменти:

1. Недорог а цінова категорія. Основна вимога до яких - низька ціна. Покупці таких меблів в більшості випадків не піклуються ні про зовнішній вигляд, ні про довговічність такої продукції. Для досягнення найменшої ціни виробники використовують в основному вітчизняне ДСП, найбільш просту і дешеву фурнітуру, недорогі кромочні матеріали - в основному меламінову крайку, яка не є антиударною, тобто не захищає торці виробів від механічних пошкоджень. Термін служби таких меблів - до п'яти років, товарний вигляд вона зберігає не більше,ніж вісімнадцять місяців.

2. Середня цінова категорія. В основному, це меблі з ДСП, з використанням антиударних кромок і меблевої фурнітури середньої цінової категорії. Більшість виробників пропонують досить широкий модельний ряд. Відмінна характеристика українського ринку є популярність всіляких криволінійних поверхонь - спадщина західноєвропейської моди десятирічної давності. Іноді це приймає курйозні форми, але це не зменшує кількість шанувальників вигнутих ліній ні серед покупців, ні серед виробників. Ще один вітчизняний парадокс - вміння найбільш відомих виробників позиціонувати меблі з ДСП, як вироби високого рівня дизайну та престижності. Термін служби таких меблів доходить до десяти років, товарний вигляд зберігається до 5 років.
3. Дорога цінова категорія зарубіжного виробництва чи вітчизняні аналоги. Сегмент ринку майже 25%. Якщо зарубіжні меблі вражають уяву не тільки дизайном, але й абсолютно високими цінами, то вітчизняна продукція - дійсно місцевий аналог, який на жаль, багато в чому не дотягує до закордонного прототипу. Пояснення цьому досить просте - наші виробники не мають у своєму розпорядженні потрібного обладнання,адже воно дуже дороге, а перспективи його окупності дуже малі. Крім того вітчизняний ринок меблевої фурнітури, в порівнянні з європейським, украй бідний, тому й доводиться вибирати не з того, що хочеться, а з того, що є.

Виробники, що працюють у найдорожчому і середньому сегменті, розраховують як на серійний випуск меблів, так і на індивідуальні замовлення. Поки що масове чи конвеєрне виробництво переважає. Однак, оператори впевнені – надалі відсоток індивідуальних замовлень зростатиме.

Однією з основних проблем притаманних мебельному ринку України, зокрема і виробництву корпусних мебелів є високий відсоток меблів, не врахований офіційною статистикою. Неофіційне виробництво складається з двох складових: частину виробників просто не подає звітність в органи офіційної статистики, інша частина виробляє меблі нелегально.Сьогодні відбувся значний зріст розвитку дрібних виробників, або як їх називають “гаражники”. По оцінкам експертів вони виготовляють до 40% меблів. Деякі крупні компанії зізнаються, що рівень продажу в них знижується, бо покупець масово “йде” до невеликих виробників. Постраждалі компанії вимагають “нанесення удару” по дрібним виробникам ахіллесова п’ята яких – невиконання норм і стандартів постановки виробів на виробництво. І, взагалі, удар можна було б нанести, добившись від влади введення ліцензування виробництва і продажу меблів, обов’язкової сертифікації. Але в багатьох крупних операторів є побоювання, що в першу чергу постраждають вони ж самі.

Зате для багатьох торговців вітчизняними меблями “гаражники” –вигідні постачальники продукції. В них в порівнянні з великими компаніями більш низькі ціни, більш вигідні умови постачання, вони уважно відносяться до вимог реалізаторів, бо власних каналів збуту не мають.

Невдоволені лише продавці, бо багато “гаражників” часто випускають меблі низької якості. Але й дана проблема вирішується легко. Продавці селекціонують товар, і недобросовісні виробники відсіюються. Другий недолік продукції “гаражників” – її безіменність. Але й це може бути перевагою для торговців, що бажають мати свою власну торгову марку і розкрутити її.

В 2010 році реальний об’єм виробництва корпусних меблів перевищив офіційний в 2 рази. Позитивною тенденцією на ринку корпусних меблів є зниження коефіцієнта неофіційності виробництва, адже в 2005 році він був помітно вище – 2,8. Якщо ця тенденція буде продовжена, то до 2015 року дані офіційної і неофіційної статистики повинні порівнятися.

Дослідження показало, що останнім часом продавці намагалися експериментувати – “змішувати” меблі різних цінових груп в одному салоні. Результати виявилися негативними. Покупець не сприймає, наприклад, в салоні, що спеціалізується на продажу дорогого товару, дешеві меблі, і навпаки в “дешевому” салоні – дорогу продукцію.

Зате продаж меблів в “непрофільних магазинах”, наприклад в супермаркетах, які відвідують тисячі покупців, являється ефективним. Зразки, компактно розміщені на невеликих орендованих площах, стіл з каталогами, два продавці, що працюють позмінно, - ось і весь “мікросалон ”. По моїм спостереженням, продавці на таких точках завантажені більше чим їх колеги з меблевих салонів. Як правило, таким чином працюють дрібні виробники і підприємці, що працюють на єдиному податку.

Торгівля меблями по каталогам на сьогодні себе не виправдовує. Але з розвитком ринку дана система продажу буде ставати більш популярною, особливо при невеликих об'ємах покупки.

В вихідні дні продаж зростає в 5-6 раз в порівнянні з іншими днями тижня. В минулому році в зв’язку з збільшенням конкуренції продовжувалося зниження цін на меблі. Одні компанії знизили ціни на 10-15% (наприклад, Білицька меблева фабрика). Другі начебто підвищили якість своїх меблів при збереженні ціни. А треті (наприклад, ЗАТ”Коріна Рост”) – збільшили знижки.

Продавці відмічають, що останнім часом смаки і запити споживачі змінюються. Багато з них хочуть, щоб меблі були не лише довговічними і зручними, але й відрізнялися оригінальним дизайном, використанням модних оздоблювальних тканин, металевих ніжок і іншої сучасної фурнітури. На вибір меблів впливає й вік покупця. Так люди старші віддають перевагу класичним формам. Молоді – більш авангардний стиль: прямі лінії, оригінальні форми з елементами металу. Наприклад, дивани на металевих ніжках.

Сезон активного продажу меблів починається в кінці серпня і закінчується перед Новим роком. З Нового року і до кінця березня на ринку меблів – повне затишшя. В цей період окремі фірми всім складом йдуть у відпустку. Інші використовують “мертвий сезон” для навчання персоналу. А імпортери меблів повинні враховувати, що італійські та німецькі виробники відпочивають в липні.

В цілому, важливою перепоною підвищення продажу побутових меблів залишиться неможливість ефективного використання системи продажу в кредит.

Динамічний розвиток сучасного українського меблевого ринку сьогодні неможливо уявити без використання нових матеріалів та ідей, більш надійних і не менш оригінальних. Зростаючі вимоги до якості та безпеки товару, стають однією з причин жорсткої конкурентної боротьби між учасниками. Висока конкуренція серед компаній, які випускають серійні меблі, а таких в Україні близько 3 тис., тривалий термін окупності призводять до того, що на ринок активно виходять ексклюзивні меблі, рентабельність яких може сягати 200%. Споживачі все частіше звертають увагу на вироби ручної роботи, виробництво яких потребує творчих людей, а не величезних фінансових, технічних та організаційних ресурсів.

Таким чином, сьогодні більш чітко простежується тенденція переходу до нецінової конкуренції, яка підвищує попит на нові конструкторські, технологічні та дизайнерські рішення, оригінальні матеріали. У виробництві виникає необхідність використання сучасних технічних досягнень для розробки легких, але в той же час міцних та надійних меблів. Особливим попитом користується фурнітура з підйомними механізмами, які застосовуються в меблях для кухні, шафах-купе, ліжках, оскільки є сполучним та декоративним елементом. Акцент робиться на екологічності, ергономіці, технології поєднання різних матеріалів та фактур. Все більш актуальним та затребуваним в сфері дизайну інтер'єру стає меблевий текстиль, який включає не тільки оздоблюючі тканини, але й різноманітні аксесуари.

Також не виходять з моди цінні породи дерева та його імітація, декор або використання в якості основного матеріалу склом, металом, пластиком.

Загальною тенденцією розвитку ринку меблів в цьому році буде напрямок на розвиток регіональних структур, де немає такої великої конкуренції, як в столиці. Передбачене збільшення об'єму продажу, за деякими оцінками, може скласти в загалі по ринку 10-15%. Передбачається, що серед побутових меблів за рівнем попиту будуть лідирувати кухонні гарнітури і взагалом меблі за цінами, які розташовані в “прикордонній мережі” між дешевою та середньою вартістю.

Загальні тенденції моди по всім сегментам ринку меблів, скоріше за все, залишаться стабільними, буде рости попит на меблі з натуральних матеріалів та “теплих” тонів.

За деякими даними, можливо посилення конкурентної боротьби в сегменті якісних офісних меблів вітчизняного виробництва.

Важливим є те, що крім підвищення рівня конкурентоспроможності корпусних меблів вітчизняного виробництва, спостерігається тенденція поступового витіснення з ринку України імпортованих. Досягнення високого рівня конкурентоспроможності зумовлене модернізацією виробничої бази меблевих підприємств, що проводилася протягом десяти останніх років. Стрімкий рівень імпортних поставок припинився і можна сказати, урівноважився, щоправда, ще й досі знаходиться на надто високому рівні.

Крім того, система вітчизняних підприємств вже довела, що їх нові товари не гірші за імпортні аналоги. І мінлива меблева мода певних країн змушує деякі іноземні фірми весь час підштовхувати покупців до придбання нових моделей. Для того вони свідомо роблять “короткоживучий товар”. А наші співвітчизники купують продукцію на десятиріччя-частково через бідність, а частково за звичкою.

Така ситуація, а також досвід вітчизняних підприємств конструювання довговічних меблів дають змогу сподіватися на зростання виробництва меблів не лише для українського ринку, а й на експорт.

Виходячи з викладеного, можна зробити ряд висновків та визначити перспективи подальшого розвитку меблевої галузі в цілому. Отже, дослідження показало, що український ринок меблів динамічно розвивається. Попит на меблі в цілому не знижується. Тільки змінюється структура попиту і вимоги покупців.

У цілому, прогноз вітчизняного меблевого ринку на 2012 рік виглядає оптимістично. Активно розвиватимуться великі компанії, що мають доступ до безперебійного імпорту фурнітури і комплектуючих. Сформований налагоджений попит буде рости пропорційно темпу відновлення будівельного ринку, тому передбачається, що до кінця року він збільшиться до 35-40%. Розширення меблевого бізнесу в маленьких містах буде можливим завдяки розвитку транспортної логістики, доступності Інтернету. Дослідження свідчать, що коло споживачів українських меблів буде розширюватись, оскільки у січні 2011 року, порівняно з відповідним періодом 2010 року, попит збільшився на 50,2% до $ 22 млн. 551 тис.

Це дає підстави стверджувати, що ринок далекий від насичення –меблів потребуватимуть дедалі більше і якість їх при цьому як важливий чинник постійно зростатиме. Тому навіть дрібні оператори будуть утримувати свої позиції до останнього, що, в свою чергу, обов’язково загострить конкуренцію на ринку. Майбутнє обіцяє меблярам жорстку конкуренцію.

На сьогодні десятки фабрик пропонують якісні меблі за доступними цінами. Тому конкуренція серед вітчизняних меблярів відбувається вже не в області цін, і навіть не в співвідношенні ціна-якість, а скоріше, в області додаткових сервісних послуг. Зокрема: безкоштовний виїзд до замовника, вимір приміщення і консультації дизайнера, доставка, збірка, кредитування покупки. У сфері надання передпродажних і післяпродажних сервісних послуг вітчизняні виробники мають реальну перевагу перед зарубіжними зважаючи на територіальну близькість до замовника. Оновлення та розширення товарного асортименту, збереження старих та налагоджених нових господарських зв’язків, врахування актуальних тенденцій меблевої моди та дизайну – невід’ємні елементи подальшого розвитку меблевого ринку України.

Отож, на сьогоднішній день сучасний меблевий ринок - це, мабуть, одна з найбільш заповнених торгово-виробничих ніш, де основними інструментами конкурентної боротьби виступають не тільки всілякі дизайнерські рішення, а й здатність запропонувати споживачеві якісну, надійну і в той же час недорогу продукцію.