Суть та структура грошової системи.

Суть та структура грошової системи.

Грошова система – це форма організації грошового обороту в країні, установлена загальнодержавними законами.

Грошові системи сформувалися в ХУІ – ХУІІ ст. із виникненням і затвердженням капіталістичного способу виробництва. По мірі розвитку виробництва, товарно-грошових відносин відбуваються і суттєві зміни в грошовій системі.

Грошова система регулюється законами держави та іншими юридичними актами.

Грошова система – це сукупність визнаних загальнодержавними законами норм, правил, принципів, структур, методів, інструментів, які регулюють грошовий обіг в країні.

Отже:

- грошова система створюється державою;

- має нормативно-правовий характер.

Тобто, це явище суб’єктивне на відміну від грошового обігу, який є об’єктивним.

Грошова система формується і функціонує на базі банківської системи і може розглядатися як складова останньої. Тому в багатьох країнах, правові норми, що формують грошову систему, визначаються безпосередньо в банківському законодавстві, насамперед у законах, що регламентують діяльність центральних банків. Відповідно до цих законів центральним банкам

 

надаються широкі повноваження з регулювання грошового обороту. Тому є всі підстави вважати центральний банк інституційним центром грошової системи. Йому належить вирішальна роль у забезпеченні ефективного функціонування грошової системи країни.

Оскільки грошова система кожної країни визначається її внутрішнім законодавством, саме явище грошової системи є суто національне. Кожна держава формує свою власну грошову систему, намагаючись надати їй повну незалежність та здатність протистояти зовнішнім впливам, якщо вони загрожують інтересам національної економіки. Наявність такої суверенної грошової системи є однією з ключових ознак політичної та економічної самостійності держави.

При нормативно-правовому підході до грошової системи в її складі можна виділити кілька окремих елементів, кожний з яких законодавчо зафіксований.

В грошовій системі України можна виділити такі елементи:

- найменування грошової одиниці;

- види та купюрність грошових знаків, які мають статус законного платіжного засобу;

- масштаб цін;

- регламентація безготівкових грошових розрахунків;

- регламентація готівкового грошового обороту;

- регламентація режиму валютного курсу та операцій з валютними цінностями;

- регламентація режиму банківського процесу;

- державні органи, які здійснюють регулювання грошового обороту та контроль за дотриманням чинного законодавства.

1. Грошова одиниця – це встановлений в законодавчому порядку грошовий знак, який служить для вимірювання і вираження цін всіх товарів. Кожна країна дає грошовій одиниці свою назву.

 

 

Грошова одиниця, як правило, ділиться на більш дрібні кратні частини. В більшості країн встановлена десяткова система поділу 1: 10:100.

1 дол. – 100 центів;

1 фунт стерлінгів – 100 пенсів;

1 грн. – 100 коп.

2. Види грошових знаків, що використовуються в національній грошовій системі країни, визначаються відповідними юридичними актами.

В Україні це:

- банкноти (банківські білети) – гривня;

- розмінна монета.

Монета має законодавчо визначені форму, вагу, склад металу, зображення та надписи.

Розмінна монета зараз карбується із сплавів звичайних металів.

- міді, нікелю, алюмінію (така монета називається білонною).

Грошова система України

Становлення України як незалежної, суверенної держави обумовило необхідність створення власної грошової системи, яка забезпечувала б можливість керувати грошовим оборотом та грошовим ринком в інтересах розвитку національної економіки.

Організаційно-право­ві засади створення грошової системи України були закладені в Законі України «Про банки і банківську діяльність», ухваленому Верховною Радою України 20 березня 1991 р.

Цим законом Національному банку України надавалося монопольне право здійснювати емісію грошей на території України та організовувати їх обіг, забезпечувати стабільність грошей, проводити єдину грошово-кредитну політику тощо.

Перші практичні кроки щодо створення власної грошової системи були зроблені після виходу України зі складу СРСР, коли 10 січня 1992 р. були запроваджені українські купоно-карбованці багаторазового користування як доповнення до рублевої грошової маси. Тобто в обороті одночасно опинилися два види валюти — попередні рублі, емісія яких перейшла від союзного уряду до Російської Федерації, та купоно-карбованці, право емісії яких було закріплено за НБУ.

Весь безготівковий оборот продовжував обслуговуватися виключно попередньою, тепер уже російською, валютою — рублями.

Паралельне використання в 1992 р. двох валют — старої і нової — зумовлювалося рядом обставин:

¾ Центральний банк РФ ще з вересня 1991 р. перестав над-
силати в Україну рублеву готівку, що спровокувало значні усклад­нення в забезпеченні потреб обороту в готівці;

¾ Україна не мала в той час власної бази для виготовлення грошових знаків, а фінансове становище держави не давало змоги зразу замовити за кордоном достатню масу грошей, щоб швидко замінити ними старі гроші.

Поступове, виважене запровадження нових грошей поряд зі старими відкривало можливість уникнути обвального переповнення ними каналів обороту, не допустити швидкого знецінення, забезпечити їм певні конкурентні переваги порівняно з рублем. Тому спочатку купоно-карбованець котувався навіть вище від рубля.

Недоліки двовалютної системи грошового обороту - істотно ускладнювалося управління внутрішнім готівковим обігом, організацією внутрішніх безготівкових розрахун­ків та зовнішніх розрахунків, насамперед з Російською Федерацією. Незабаром купоно-карбованець втратив свої початкові переваги перед рублем і став швидко знецінюватися.

Вільне використання російського рубля на внутрішньому ринку України сприяло широкому відпливу товарів за межі України, підриву товарної основи внутрішнього грошового обігу. Тому уряд України змушений був перевести весь готівковий обіг на карбованцеву валюту і вилучити з нього рублеву валюту. Цей крок забезпечував повний контроль НБУ за сферою готівкового обороту. Проте він відкривав широкі можливості для використання емісії грошей для покриття фінансових потреб уряду, які в той час зростали надзвичайно швидко, що стало одним із головних чинників розкручування в Україні гіперінфляції.

Повне запровадження карбованця в готівкову сферу при обслуговуванні безготівкового обороту виключно рублем призвело до механічного розриву єдиного грошового обороту на дві відокремлені частини.

Щоб послабити негативні наслідки паралельного обігу двох валют, Президент України указом «Про реформу грошової системи України» від 12 листопада 1992 р. запровадив купоно-карбованець у сферу безготівкового обороту і вилучив з нього рублеві гроші.

Нові гроші були названі «український карбованець», дістали статус тимчасових національних грошей і стали єдиним на території України засобом платежу.

Уведенням у загальний оборот українського карбованця завершився перший етап формування національної грошової системи України.

На другому етапі Національний банк України, спираючись на норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» (1991 р.), відпрацьовував окремі елементи та організацію функціонування грошової системи. До основних напрямів та найбільш відчутних результатів розвитку грошової системи на цьому етапі можна віднести:

1. Розбудову власного емісійного механізму, який включає:

¾ створення Банкнотно-монетного двору НБУ, що має повний цикл високоякісного виробництва паперових грошей та монети;

¾ розроблення дизайну, установлення номіналу, платіжних ознак, забезпечення системи захисту грошових знаків та монет;

¾ розроблення правил випуску в обіг, зберігання, інкасації, вилучення з обігу готівки, ведення касових операцій тощо.

2. Формування механізму регулювання НБУ пропозиції грошей, завданням якого є:

¾ відпрацювання механізму централізованого регулювання банківських резервів;

¾ запровадження механізму рефінансування комерційних банків;

¾ розвиток операцій на відкритому ринку.

3. Розроблення методики та методології грошово-кредитної політики НБУ, накопичення досвіду практичного застосування інструментів грошово-кредитної політики, розмежування сфер застосування фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики.

4. Розбудова національної платіжної системи, що охоплює:

¾ створення системи електронних платежів на міжбанківському рівні;

¾ розроблення методичних та інструктивних документів щодо організації безготівкових розрахунків на міжгосподарському рівні;

¾ розроблення методичних та організаційних засад створення електронної системи масових платежів.

5. Формування механізму валютного регулювання, який включає:

¾ розвиток інфраструктури валютного ринку і формування методичних та організаційних засад здійснення операцій на ньому;

¾ порядок регулювання валютного курсу;

¾ створення механізму формування та використання золото-валютних резервів;

¾ формування звітності щодо платіжного балансу країни, здійснення його аналізу та прогнозування.

6. Розроблення та випробування на практиці спеціальних заходів з подолання гіперінфляції та регулювання інфляції.

Перелічені заходи дали можливість сформувати протягом 1993—1996 рр. правові та організаційні основи національної гро­шової системи ринкового типу, яка спроможна була забезпечити належне управління грошовим оборотом відповідно до потреб економіки країни.

Новій ситуації, що склалася в управлінні грошовим оборотом, не відповідав статус тимчасової валюти, що зберігався за українським карбованцем.

У зв’язку з цим особливої гостроти набуло питання запровадження в оборот постійної грошової одиниці — гривні.

25 серпня 1996 р. Президент України підписав Указ «Про грошову реформу в Україні», згідно з яким з 2 по 16 вересня 1996 р. з обороту був вилучений український карбованець і введена по­стійна грошова одиниця — гривня та її сота частина — копійка. Цим закінчився другий етап розбудови грошової системи України і розпочався третій.

На третьому етапі відбувається подальше вдосконалення механізмів та інструментів грошової системи, що були розроблені на попередньому етапі. Важливою віхою тут стало прийняття Верховною Радою України в травні 1999 р. Закону «Про Національний банк України».

У ньому чітко виписані права та обов’язки НБУ щодо забезпечення стабільності національних грошей, регулювання грошо­вого обороту, визначені методи та інструменти грошово-кре­дитної політики та інші види діяльності НБУ, що формують грошову систему країни.

Грошова система України має кредитний ринковий характер, який формувався поступово в процесі ринкової трансформації її економіки, розвитку грошового ринку та його інфраструктури.

Суть та структура грошової системи.

Грошова система – це форма організації грошового обороту в країні, установлена загальнодержавними законами.

Грошові системи сформувалися в ХУІ – ХУІІ ст. із виникненням і затвердженням капіталістичного способу виробництва. По мірі розвитку виробництва, товарно-грошових відносин відбуваються і суттєві зміни в грошовій системі.

Грошова система регулюється законами держави та іншими юридичними актами.

Грошова система – це сукупність визнаних загальнодержавними законами норм, правил, принципів, структур, методів, інструментів, які регулюють грошовий обіг в країні.

Отже:

- грошова система створюється державою;

- має нормативно-правовий характер.

Тобто, це явище суб’єктивне на відміну від грошового обігу, який є об’єктивним.

Грошова система формується і функціонує на базі банківської системи і може розглядатися як складова останньої. Тому в багатьох країнах, правові норми, що формують грошову систему, визначаються безпосередньо в банківському законодавстві, насамперед у законах, що регламентують діяльність центральних банків. Відповідно до цих законів центральним банкам

 

надаються широкі повноваження з регулювання грошового обороту. Тому є всі підстави вважати центральний банк інституційним центром грошової системи. Йому належить вирішальна роль у забезпеченні ефективного функціонування грошової системи країни.

Оскільки грошова система кожної країни визначається її внутрішнім законодавством, саме явище грошової системи є суто національне. Кожна держава формує свою власну грошову систему, намагаючись надати їй повну незалежність та здатність протистояти зовнішнім впливам, якщо вони загрожують інтересам національної економіки. Наявність такої суверенної грошової системи є однією з ключових ознак політичної та економічної самостійності держави.

При нормативно-правовому підході до грошової системи в її складі можна виділити кілька окремих елементів, кожний з яких законодавчо зафіксований.

В грошовій системі України можна виділити такі елементи:

- найменування грошової одиниці;

- види та купюрність грошових знаків, які мають статус законного платіжного засобу;

- масштаб цін;

- регламентація безготівкових грошових розрахунків;

- регламентація готівкового грошового обороту;

- регламентація режиму валютного курсу та операцій з валютними цінностями;

- регламентація режиму банківського процесу;

- державні органи, які здійснюють регулювання грошового обороту та контроль за дотриманням чинного законодавства.

1. Грошова одиниця – це встановлений в законодавчому порядку грошовий знак, який служить для вимірювання і вираження цін всіх товарів. Кожна країна дає грошовій одиниці свою назву.

 

 

Грошова одиниця, як правило, ділиться на більш дрібні кратні частини. В більшості країн встановлена десяткова система поділу 1: 10:100.

1 дол. – 100 центів;

1 фунт стерлінгів – 100 пенсів;

1 грн. – 100 коп.

2. Види грошових знаків, що використовуються в національній грошовій системі країни, визначаються відповідними юридичними актами.

В Україні це:

- банкноти (банківські білети) – гривня;

- розмінна монета.

Монета має законодавчо визначені форму, вагу, склад металу, зображення та надписи.

Розмінна монета зараз карбується із сплавів звичайних металів.

- міді, нікелю, алюмінію (така монета називається білонною).