Виявлення прогресивних засобів, що формують образ міста

Прогресивні засоби що формують образ міст повинні бути певним системним підходом до сформованого середовища, який спрямований на збереження історичної основи; розкриття й збагачення її потенціалу, оптимальне рішення сучасних проблем. Під прогресивними засобами дизайну архітектурнго середовища слід розуміти систему засобів та заходів, рекомендацій і практичних дій, що забезпечують якісне удосконалення середовища історичних кварталів й центру міста в цілому. Кінцевою метою бачеться високий художній рівень і комфортність середовища, збереження і відродження історичної спадщини, єдність містобудівного ансамблю, позитивний соціальний і економічний ефект. Для виявлення прогресивних засобів, що формуватимуть образ міста майбутнього потрібно проаналізувати деякі найважливіші можливі зміни в розвитку міст, які в перспективі нададуть великий вплив на розвиток просторових систем розселення і міст і повинні враховуватися при проектуванні:

1. Революційні зміни в енергетиці та видобутку сировинних ресурсів. (невикористання електростанцій і котельних на вугіллі, особливо низькоякісному) і залучення альтернативних джерел енергії.

2. Відмова від викопних ресурсів (нафта, газ, вугілля), що спричинить зміни транспортної системи та структури міст в цілому.

3. Нові технології, та розвиток техніки, становлення нових технологічних і виробничих систем. Прогресивні засоби дизайну формуються сукупністю елементів, що впливають на розвиток міського середовища до яких належать:

1. Транспорт. Важливим засобом дизайну урбаністичного середовища є розв’язання транспортної проблеми.Багато століть тому виникли шляхи, які склали історичний ґрунт для трасування міських вулиць і доріг, складення міського каркасу. Особливо це характерно для центрів історичних міст. Вулично-дорожня мережа історично сформованих міст, зокрема Львова формувалась до появи механічного транспорту і не відповідає сучасним вимогам автомобільного руху. Ознаками цього є підвищення небезпеки автомобільного руху, зростання ДТП, підвищення швидкості руху, виникнення транспортних заторів, а також підвищене забруднення повітряного простору міст відпрацьованими газами (СО₂) автомобільних двигунів і зріст рівня вуличного шуму. На теперішній час, коли гужовий транспорт відійшов у небуття, біля 70% автомобілів концентрується у містах. Вулично-дорожні мережі у міських центрах працюють на межі її пропускної спроможності. Інтенсивність пішохідного руху в центрах міст у 20 разів перевищує її середню величину по місту. Все це ускладнює відведення територій не лише для транспорту, що рухається, а й для того, який потребує місць стоянки (паркінгів). Виникає необхідність раціонального та ефективного створення пішохідних зон у комплексі з вирішенням транспортних проблем, що виникають при цьому. Із розвитком цивілізації і науково-технічного прогресу, обсягів виробництва та його відходів проблеми стосунків між природою і суспільством дедалі загострюються. В останні десятиріччя порушення природної рівноваги в навколишньому середовищі набуло особливо драматичного характеру. Така ситуація зумовлена багатьма чинниками.

2.Озеленення. Навколишній ландшафт може мати різну дію на психоемоційний стан людини. Інтенсивний розвиток промисловості, транспорту, розширення території міст призвели до нагромадження в ґрунті, повітрі та воді шкідливих речовин і погіршення санітарно-гігієнічних умов життя. З огляду на здатність зелених насаджень сприятливо впливати на стан навколишнього середовища, їх необхідно максимально наближати до місця життя, роботи, навчання й відпочинку людей. Важливою складовою є не тільки загальна кількість площі зелених насаджень у структурі міста, а й рівномірний розподіл по всій території міських поселень, особливо у складі житлових мікрорайонів. Зелені насадження не тільки створюють сприятливі мікрокліматичні й санітарно-гігієнічні умови, але й підвищують естетичну виразність міського середовища. Особливе місце повинні займати захисні зелені зони навколо промислових підприємств і автострад, у яких рекомендується висаджувати дерева й чагарники, стійкі до забруднення. У розміщенні зелених насаджень необхідно дотримувати принципу рівномірності й безперервності для забезпечення надходження свіжого заміського повітря в усі житлові зони міста. Найважливішими компонентами системи озеленення міста є насадження в житлових мікрорайонах, на ділянках дитячих установ, шкіл, спортивних комплексів та ін. Шкідливий вплив урбанізації став небезпечним не тільки для здоров'я людей, але і для існування міського населення загалом. Зелені насадження є невід'ємною частиною комплексу заходів щодо захисту й перетворення навколишнього середовища. Вони не тільки створюють сприятливі мікрокліматичні й санітарно-гігієнічні умови, але й підвищують художню виразність архітектурних ансамблів. Особливе місце навколо промислових підприємств і автострад повинні займати захисні зелені зони, у яких рекомендується висаджувати дерева й чагарники, стійкі до забруднення. Саме тому архітектори повинні використовувати всі засоби сучасної науки і техніки, щоб запобігти можливим катастрофічним змінам біологічного середовища.

3.Повітря. Наявність атмосфери є однією з необхідних умов існування життя на Землі. Атмосфера регулює клімат Землі, добові коливання температури на планеті. Вона також відіграє роль провідника вологи на Землі, є середовищем поширення звуку. Атмосфера служить джерелом кисневого дихання, сприймає газоподібні продукти обміну речовин, впливає на теплообмін і інші функції живих організмів.

У результаті господарської діяльності людини спостерігається забруднення повітряного басейну в тих районах, де розміщені великі міста. Тут в атмосфері відзначають наявність різних твердих і газоподібних речовин, що несприятливо впливають на умови життя й здоров'я населення.

Особливо згубно діє на людину забруднення атмосфери в тих випадках, коли метеорологічні умови сприяють застою повітря над містом.

Шкідливі речовини, що утримуються в атмосфері, впливають на людський організм при контакті з поверхнею шкіри або слизовою оболонкою. Поряд з органами дихання забруднювачі вражають органи зору й нюху. Ознаки й наслідки дій забруднювачів повітря на організм людини проявляються здебільшого в погіршенні загального стану здоров'я: з'являються головні болі, нудота, почуття слабості, знижується або губиться працездатність.

Нарешті різні прояви дискомфорту у зв'язку із забрудненням повітря - неприємні запахи, зниження освітленості та ін, психологічно негативно діють на людей. Деякі речовини, що викидаються, руйнують металеві конструкції, бетон, природні будівельні кам'яні матеріали, і т.д., наносячи тим самим шкоду промисловим об'єктам і архітектурним пам'ятникам.

4.Вода На сьогодні багато річок у великих містах забруднені або взагалі протікають в колекторах у вигляді каналізації. Так, свого часу, було заховано р. Полтву у підземні труби.Вода формує міський клімат, робить його м’якшим та сприятливішим для існування людей в урбанізованому середовищі. Саме тому потрібно забезпечити міське середовище достатньою кількістю вологи, очистити та вивести з колекторів річки.Не слід нехтувати і заощадженням дощової води. Так як запаси прісної води в світі дуже обмежені. Дощова вода з дахів може збиратися та використовуватися в господарстві (для поливу або у технічних потребах). Найбагатші міста світу не дозволяють собі витрачати питну воду на полив зелені і вулиць або миття машин, прокладаючи дві гілки водогону - одну для господарських потреб, іншу - для питної води. На більшості наших широт вода ллється з неба у неабияких обсягах, великий обсяг і талих вод. Величезні маси води з покрівель та асфальтованих площ доводиться направляти до зливової каналізації, а потім потужними насосами гнати, нерідко багато кілометрів, на механічну очистку, скидаючи потім у річки. Вода з асфальту, неминуче забруднена бензином та мастилами, спрямовується на станції очистки і далі в колектор. Вода з покрівель та газонів, якій забезпечений стік по відкритих канавках і жолобах, легко чиститься повторно використовується.

5. Шум. Людина завжди жила у світі звуків і шуму. Звуком називають такі механічні коливання зовнішнього середовища, які сприймаються слуховим апаратом людини (від 16 до 20 000 коливань у секунду). Коливання більшої частоти називають ультразвуком, меншої - інфразвуком.

Для всіх живих організмів, у тому числі й людини, звук є одним із впливів навколишнього середовища.

У природі голосні звуки є рідкісними, шум відносно слабкий і нетривалий. Сполучення звукових подразників дає час тваринам і людині, необхідне для оцінки їхнього характеру й формування відповідної реакції. Звуки й шуми великої потужності вражають слуховий апарат, нервові центри, можуть викликати болючі відчуття й шок. Так діє шумове забруднення.

Тихий шелест листя, дзюркіт струмка, пташині голоси, легкий плескіт води й шум прибою завжди приємні людині. Вони заспокоюють його, знімають стреси. Але природні звучання голосів природи стають усе більш рідкісними, зникають зовсім або заглушаються промисловими, транспортними й іншими шумами. Тривалий шум несприятливо впливає на органи слуху, знижуючи чутливість до звуку.

Рівень шуму виміряється в одиницях, що виражають ступінь звукового тиску, - децибелах. Цей тиск сприймається не безмежно. Рівень шуму в 20-30 децибел (ДБ) практично нешкідливий для людини, це природне шумове тло. Що ж стосується голосних звуків, то тут припустима границя становить приблизно 80 децибел. Звук в 130 децибел уже викликає в людини болюче відчуття, а 150 стає для нього нестерпним. Недарма в середні віки існувала страта “під дзвін”. Гул дзвону мучив і повільно вбивав засудженого.

Дуже високий рівень і промислові шуми. На багатьох роботах і гучних виробництвах він досягає 90-110 децибелів і більше. Не набагато тихіше й у житлових будинках, де з'являються нові джерела шуму - побутова техніка.

Кожна людина сприймає шум по-різному. Багато чого залежить від віку, темпераменту, стану здоров'я, оточуючих умов.

Постійний вплив сильного шуму може не тільки негативно вплинути на слух, але й викликати інші шкідливі наслідки - дзенькіт у вухах, запаморочення, головний біль, підвищення втоми. Дуже гучна сучасна музика також притупляє слух, викликає нервові захворювання. Шум підступний, його шкідливий вплив на організм відбувається незримо, непомітно. Порушення в організмі людини через шум стають помітними лише із часом. У цей час лікарі говорять про шумову хворобу, що розвивається в результаті впливу шуму з ураженням слуху й нервової системи.

6.Благоустрій. До об'єктів благоустрою населених пунктів належать:

· території загального користування:

· парки (лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики;

· пам'ятки культурної та історичної спадщини;

· майдани, площі, бульвари, проспекти;

· вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки;

· пляжі;

· прибудинкові території;

До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

1. покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів;

2. зелені насадження уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;

3. системи збирання, вивезення та переробки відходів;

4. засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами;

5. комплекси та об'єкти монументального мистецтва;

6. обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків;

7. малі архітектурні форми;

7.Ресурси. Енергетичні природні ресурси — це запаси сировини та енергії,які людина добуває із нашого природного оточення. Енергетичні ресурси поділяються на дві категорії: такі, що знаходяться у надрах Землі і є вичерпними, і такі, що виробляються від тепла і світла Сонця, а також гравітації космічних тіл і мають здатність до самовідновлення.

До вичерпних енергетичних ресурсів відносяться:

· горючі корисні копалини: вугілля, нафта, природний газ, горючі сланці;

· а також і ядерне паливо (хоча яого запаси в надрах Землі значно більші ніж нафти і природного газу): уран, торій, літій, дейтерій.

При сьогоденному використанні первинних енергоносіїв земних запасів нафти вистачить ще на 40 років, а газу на 70.

До енергоресурсів, що мають здатність до самовідновлення належать:

· енергія Земних надр (геотермальне тепло);

· енергія Сонця (енергія руху повітря (вітер);

· енергія океанських течій, хвиль;

· випромінювана теплова сонячна енергія;

· кінетична енергія — результат гравітаційного притягнення місяця та інших космічних тіл;

· енергія обертання Землі (приливи).

До відносно вичерпних належать біологічні джерела енергії, тобто:

· сировина рослинного походження, яка є невичерпною, доки її насаджувати і далі, а не тільки вирізати (дерево, а також інші рослинні матеріали, які можна або спалювати в якості палива, або перероблювати у горючі хімічні продукти).

· Безгосподарне використання природних ресурсів та засмічення навколишнього середовища призвели до так званого парникового ефекту, який, у свою чергу сприяє потеплінню клімату Землі. Поява та ріст дір в озоновому шарі Землі позбавляють людину життєво необхідного для неї захисту від радіоактивного ультрафіолетового випромінювання (що викликає між іншим і захворювання на рак). Погіршання якості повітря, забруднення земної атмосфери – все це одразу ж напряму (астма, алергія) або з часом (рак, спадкоємні хвороби) впливає на здоров’я людини. Ріст населення спричинив зміну системи життєзабезпечення: зросла потреба в продуктах харчування, воді, чистому повітрі, енергоносіях, в транспортних засобах, тощо. А використання в будівництві в останні десятиріччя великої кількості штучних будівельних і оздоблювальних матеріалів, призвело до різкого погіршення стану здоров’я людей, що викликано великим відсотком шкідливих речовин в цих матеріалах. Людство змушене перейти до ресурсозберігаючого виробництва і керуватися екологічними пріоритетами у взаємодії з природним середовищем. Це вимагає від архітектора глибоких знань взаємозв’язків між об’єктами що проектуються і навколишнім середовищем.

· Непродумані технології, організація і виконання робіт можуть привести до великих втрат енергії і матеріалів, високого ступеню забруднення навколишнього середовища. Дехто може заперечити, що людство вже тисячоліттями будує та опалює будівлі, але й досі не настала екологічна катастрофа. Річ в тім, що з приходом в кінці 19 ст. нових конструкцій, на основі сталевого каркасу – радикально змінилися основні конструктивні засади будівництва. Споконвіку стіна будувалася в основному з місцевих матеріалів і була головним конструктивним елементом, а тому мала достатню (з точки зору теплоізоляції) товщину. Але зараз стало конструктивно можливим зведення будівлі на каркасній основі, коли стіна отримає товщину декількох сантиметрів, і, якщо цього і вистачає конструктивно, то з точки зору теплоізоляції така стіна не відповідає стандартам. Крім цього останнім часом з’являється дедалі більша кількість штучних будівельних матеріалів, виробництво яких часто з одного боку пов’язане з викидом великої кількості шкідливих речовин в атмосферу; а з іншого – в будівлі ці матеріали (особливо більшість теплоізоляційних та оздоблювальних матеріалів) негативно впливають на здоров’я людини.

· Економне використання енергоресурсів є однією з найважливіших світових проблем. Слід зазначити, що з тієї енергії, що її використовує людство, найбільша частка (до 45 %) йде саме на опалення будівель. В Україні ця проблема набуває особливої важливості у зв’язку з недопустимою енергоємністю національної промислової продукції. Будівництво і житлово-комунальне господарство України є найбільш енергоємним сектором національної економіки. Відомо, що житлові будинки в містах і селах України потребують натурального палива близько 55000 т на 1 млн. м2 житлової площі за один опалювальний період. Цей показник у 1,5-2 рази вищий за аналогічні показники країн Західної Європи.

У містах людина придумує тисячі хитрих засобів для зручності свого життя - гарячу воду, телефон, різні види транспорту, автодороги, сферу обслуговування й розваг. Однак у містах особливо сильно проявляються й недоліки життя - житлова й транспортна проблеми, підвищення рівня захворюваності. Так, наприклад, насичення середовища й виробництва швидкісними й швидкодіючими машинами підвищує напругу, вимагає додаткових зусиль від людини, що приводить до перевтоми.

Забруднене повітря в місті, отруюючи кров окисом вуглецю, наносить некурящій людині таку ж шкоду, як і викурювання курцем пачки сигарет у день. За основними біологічними показниками (здоров'я, народжуваності, смертності) місто в порівнянні з селом знаходиться в гіршому положенні.

Використовуючи прогресивні засоби дизайну потрібно вносити позитивні зміни у “інтер'єр” міста, частково забезпечувати й поліпшувати такі показники, як легкість пересування й безпека, доступність для споживачів регулювання транспортного режиму, вжити заходи з поліпшення аерації й інсоляції, акустичні міри (усунення шуму), вирішувати санітарно-гігієнічні проблеми (очищення вулиць), робити пом’якшення кліматичних умов, що, у свою чергу, визначає життєздатність міста.

Все це робить необхідним виробити певні прогресивні принципи щодо покращення, гуманізації, та «екологізації» урбаністичного середовища.

Такі засоби формування міського середовища повинні мати комплексний характер та включати в себе цілу низку дій спрямованих на покращення міського середовища, зокрема серед таких засобів можна виділити:

1.Реставрацію існуючих споруд та елементів архітектурного середовища; (Рис 1.2.1.)

2.Збільшення площі міського озеленення використовуючи:

-збільшення кількості зелених насаджень (Рис 1.2.2.)

-озеленення дахів(Рис 1.2.3.)

-введення елементів господарства; (Рис 1.2.4.)

-вертикальне озеленення; (Рис 1.2.5.)

3.Забезпечення якості громадських просторів що повинні включати:

-спортивні зони; (Рис 1.2.6.)

-дитячі майданчики; (Рис 1.2.7.)

-амфітеатри та відкриті аудиторії; (Рис 1.2.8.)

-зони вигулу тварин; (Рис 1.2.9.)

-елементи благоустрою; (Рис 1.2.10.)

-збільшення кількості водойм; (Рис 1.2.11.)

4.Реорганізацію транспортної інфраструктури:

-введення нових екологічних видів транспорту; (Рис 1.2.12.)

-збільшення площі пішохідних зон; (Рис 1.2.13.)

-покращення якості громадського транспорту;

-популяризація та розробка відповідної інфраструктури велотранспорту. (Рис 1.2.14.)

5.Використання екологічних аспектів проектування міського середовища:

-використання відновлюваних джерел енергії: сонячна, вітрова, геотермальна, енергія біомаси,використання дощової води(Рис 1.2.15.)

-переробка сміття;

-енергоефективне будівництво;

-зменшення викидів і забруднення навколишнього середовища;

-раціональне використання ресурсів;

 

 

Рис1.2.1. Рис1.2.2. Рис1.2.3. Рис1.2.4. Рис1.2.5. Рис1.2.6. Рис1.2.7. Рис1.2.8.

Рис1.2.9. Рис1.2.10. Рис1.2.11. Рис.1.2.12. Рис1.2.13.

 

 

Рис.1.2.14.

Рис1.2.15.