Центральний громадський простір міста як основний чинник, який формує повсякденне життя його мешканців 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Центральний громадський простір міста як основний чинник, який формує повсякденне життя його мешканців



Унікальність центру, його винятковість по відношенню до всіх інших елементів міста визначається не тільки тим, що він збирає в собі найкращі зразки діяльності в різних сферах, але і дає можливість вибору типу поведінки, видів діяльності, форм спілкування. Так було завжди, і тому, цілком природно, що саме міський центр наповнювався найбільш цінними архітектурними спорудами, творами садово-паркового мистецтва, скульптурою, фонтанами - всім тим, що не тільки підвищує побутовий комфорт, але й створює самодостатнє видовище. Численні дослідження підтверджують, що значна частка відвідувачів центру називають метою свого руху туди бажання "побути в центрі", відчути його атмосферу.

З соціально-психологічної точки зору виходить так, що в людській свідомості все місто виявляється представленим у образі його центру. Звичайно ж, ми відзначаємо відмінності в рядовому міському середовищі. І все ж, зіставляючи бачені міста один з одним, ми мимоволі уникаємо всього, що відносно прирівнює їх один до одного, і зосереджуємо увагу на тому, що їх принципово відрізняє.

Характерною ознакою західноєвропейських міст - двоелементний символічний центр. Його "ключем" був і залишається кафедральний собор, який завжди планували не тільки як храм, але і як вираз колективної сили, загальної слави міста. Так, над Флоренцією, безумовно, панує купол собору Санта Марія дель Фьоре, хоча форт, побудований герцогами Тосканськими вже після того, як місто втратило незалежність, стоїть вище. Навіть і зараз, під'їжджаючи до Кельну, з відстані п'ятнадцяти кілометрів видно собор, який будувався майже 500 років, буквально здіймається над масивами міської забудови. І всередині міста він присутній постійно - то тут, то там за покрівлями будинків, над вулицями проступають десь угорі величезні вежі.
Однак поруч із собором завжди знаходилася центральна площа, колишній Ринок, з будівлею Ратуші та ошатними будинками. Собор служить надійним орієнтиром, і втратити напрямок неможливо, як би не крутили вулички і провулки.

Складніше в дуже давніх і дуже великих містах. Символічних центрів у них може бути кілька, і вони немов конкурують за увагу глядача. Нехай на місці комплексу імператорських форумів Риму - руїни, серед яких піднімаються лише тріумфальні арки Тита і Костянтина та колона Траяна - це безсумнівний "центр центру". Проте, важко заперечити й те, що центром Риму є собор св. Петра, хоча, юридично собор належить не Риму, а окремому державі – Ватикану.

Символічний центр - духовна цінність. Саме тому його розуміння вимагає не тільки формальної шанобливості до минулого, не тільки високого професіоналізму архітектора, але і найглибшого такту, моральної чистоти задумів, здатності підпорядкувати свободу творчого самовираження того, що римляни називали "генієм місця". "Геній місця" присутній скрізь, у кожному куточку міського середовища, але в символічному центрі міста цей особливий його "дух" значніший, ніж де інде.

Площа центрів - 2-3% від міста, але вони є носіями образу. Архітектурно- просторові проблеми центрів історичних міст повинні вирішуватися на високому професійному рівні. Та існує дилема: збереження історичного центру або вторгнення містобудівних новацій. Вже усвідомлено, що цінність представляє все історичне середовище центру міста. Приклади: відновлення історичних центрів Варшави та Гданська, збереження районів Праги (Старо Място, Ново Място, Мала Країна), виділення заповідних зон, в яких забороняється будівництво. Однак, питання про консервацію дуже тонке - історичні центри завжди перебудовувалися і не завжди погано (наприклад, Ейфелева вежа або паризький Помпіду). Навколо них було багато критики, але тепер це найбільш відвідувані туристами місця. Інший приклад - висотки Москви. Поєднання історичного і сучасного може бути дуже вражаючим (наприклад: історична магістраль Краківське передмістя і паралельна їй Маршалковське вулиця, східна частина Берліна, в Будапешті - палаци з сучасними готелями). Разом з тим руйнування - акт містобудівного вандалізму. Інша дилема - вибір між функціями центру-музею і діловим центром. Необхідне тонке поєднання. Як правило, в центрі - урядовий центр, головні громадські будівлі, ділові ж заклади - за межами історичного центру (Дефанс у Парижі, Докленд в Лондоні). Необхідне перенесення з центру другорядних установ для розвитку магазинів, ресторанів, кафе, готелів,музеїв, галерей та ін. Урядові, ділові та туристичні установи в історичному центрі можуть розміщуватися в безпосередній близькості один від одного, але можуть формувати і територіально спеціалізовані зони. (Лондон - Вест-Енд вздовж Темзи, різкі кордони між зонами, утаких містах,як Вашингтон, Прага, Будапешт.)

Коли центр міста звично називають його "серцем", за цією нехитрою аналогією виявляється прихований досить складний сенс. По-перше, підтверджується наше інтуїтивне відчуття, що місто багато в чому подібне до живого організму і тому має відносну самостійність еволюції. По-друге, підкріплюється теж інтуїтивне переконання, що міський центр є потужним генератором імпульсів, що відгукуються на усій території міста і далеко за її умовною зовнішньою межею.

Реконструкція міст, а тим паче, загальноміського центру є однією з найскладніших проблем сучасного містобудування і актуальність даного питання лежить у площині, по-перше, постійного динамічного процесу забудови центру, по-друге, у перевтіленні й оновленні сформованої десятками і сотнями років центральної частини міста для корінного покращення життєдіяльності його мешканців. За період масової забудови периферії міста не велась комплексна реконструкція міського центру. Не відновлювалася історична забудова або відновлювалася з втратою історичного вигляду об’єктів і середовища, що призвело до втрати автентичності пам’яток архітектури національного та світового значення.

Загострюються соціальні протиріччя: динамічними темпами збільшується щільність забудови центральних кварталів, фонова рядова забудова з них витісняється. На фоні цих негативних тенденцій сприйняття міста та міського центру як цілісної структури стає неможливим. Психологи, культурологи, медики, філософи, архітектори та ін. відзначають негативний вплив цих факторів. Останнім часом ця проблема набула виразу як «синдром великого міста».

Ні в якому разі не можна забувати, що міський центр завжди був і залишається фокусом тяжіння для приїжджих, що особливо відчувається в столичних містах, але не менш істотною проблемою для обласних, і для районних центрів. Люди, що приїжджають в місто у справах служби, особистим справам або як туристи, складають зазвичай не надто велику частку міського населення - втім, в таких центрах міжнародного туризму, як Париж або Рим, Флоренція або Афіни їх щоденна доля піднімається в розпал сезону до 15-20 відсотків постійного населення міста! Проте і в тих випадках, коли йдеться лише про декілька тисяч або навіть декілька сотень людей, що збільшують населення міста, основне навантаження їх діяльності неодмінно лягає на міський центр.

Основні проблеми центру м. Львова:

Транспорт

· постійне зростання кількості автомобілів;

· низька автомобілепропускна спроможність вулиць;

· недостатня кількість паркувальних місць, що спричиняє стихійне паркування в непередбачених для цього місцях, яке заважає руху транспорту і пішоходів;

· транспортні розв’язки не витримують реальної кількості автомобілів, що спричиняє затори у години пік, це проявляется у перевантаженні центральної частини міста через щіьну забудову і невідповідність історично сформованої вуличної мережі з новим транспортним навантаженням;

· низька якість громадського транспорту;

· недостатня популярність вело транспорту;

 

Інфраструктура

· зростання кількості туристів вимагає збільшення кількості пішохідних зон;

· недостатня кількість зелених зон;

· надмірні скупчення людей у соціально-активних зонах;

· недостатня кількість культурно-розважальних об’єктів (музеї, кінотеатри, відкриті зони відпочинку);

· відсутність природних і штучних водойм;

· відсутність територій розвитку громадських об’єктів.

· проблеми водопостачання та застарілість інженерної системи міста;

Містобудування:

· неврегульованість взаємних комунікацій міста з приміськими територіями;

· проблема житла у центральній частині;

· збереження історичного середовища, де велика частка старого житлового фонду вимагає не тільки збереження, а й модернізації з метою поліпшення побутових зручностей;

· проблема нових територій для міста і проблема територіального розвитку загальноміського цен­тру, коли внутрішні територіальні резерви в міському центрі вичерпані, але зберігається потреба в новому будівництві, а також з’являються функції, що тяжють до загальноміського центру.

Екологія

· невирішеність питань знешкодження та переробки побутових відходів;

· недостатнє використання відновлюваних джерел енергії: сонячна, вітрова, геотермальна, енергія біомаси,використання дощової води;

· забруднення водойм, повітря, надмірний рівень шуму;

· енергоефективне будівництво;

· нераціональне використання ресурсів;

 

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 102; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.152.5.73 (0.015 с.)