Організація і порядок виконання

КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РОБІТ

 

Виконання кваліфікаційної роботи починається з вибору теми. Ознайомлення студентів з тематикою кваліфікаційних робіт здійснюється перед початком педагогічної практики. Це робиться для того, щоб вони могли під час її проходження почати попередній збір необхідних матеріалів і самостійно визначитися з вибором теми кваліфікаційної роботи. Тематика робіт розробляється на кафедрі і кожному студенту надається право самостійного вибору теми кваліфікаційної роботи. Студент може запропонувати і власну тему у відповідності зі своїми здібностями, нахилами, інтересами. Закріплення за студентами тем кваліфікаційних робіт (із вказівкою керівника) оформляється наказом по університету.

За затвердженими темами керівники кваліфікаційних робіт розробляють індивідуальні завдання для кожного студента. Завдання для кваліфікаційної роботи розглядаються профільною кафедрою, підписуються керівником роботи і затверджуються завідувачем профільної кафедри.

Індивідуальні завдання на кваліфікаційні роботи видаються студентам особисто. Під час видачі індивідуальних завдань на кваліфікаційну роботу керівником роботи зі студентами проводиться відповідна вступна бесіда, на якій роз’яснюються загальні положення щодо написання кваліфікаційної роботи, значення і завдання кваліфікаційної роботи, її обсяг, принципи складання і склад пояснювальної записки, її орієнтовний план, послідовність і порядок оформлення графічної частини, орієнтовний розподіл часу на виконання окремих складових частин роботи, необхідність підбору спеціальної літератури для виконання кваліфікаційної роботи (проектної, графічної частини і виробу в матеріалі).

Цілком закономірно, що у складений графік надалі можуть вноситись відповідні корективи, але вони не повинні порушувати загальний термін виконання кваліфікаційної роботи. Наявний у студента графік дисциплінує його роботу.

Керівництво кваліфікаційними роботами повинно доручатися, як правило, викладачам з високою фаховою кваліфікацією. На підставі завдання на кваліфікаційну роботу студент разом з призначеним керівником складають графік її виконання. У ньому встановлюється час на виконання окремих етапів і видів робіт.

Керівники кваліфікаційних робіт повинні:

1) допомагати студентам у визначенні переліку питань і матеріалів, які вони повинні вивчити і зібрати під час педагогічної практики;

2) надавати допомогу студентам у підборі літератури та інших матеріалів, якими вони повинні користуватись при виконанні кваліфікаційної роботи;

3) надавати систематичні консультації студентам з питань послідовності виконання кваліфікаційної роботи, визначення обсягу і змісту роботи та з питань виготовлення зразків об’єктів праці учнів, наочних приладів або пристроїв для оснащення навчального процесу.

Кількість студентів, які закріплюються за кожним керівником кваліфікаційних робіт, регламентується нормативними документами по університету на підставі існуючих підходів до планування навчального навантаження викладачів.

Крім основного керівника кваліфікаційної роботи можуть призначатися консультанти з окремих питань або частин кваліфікаційної роботи. Консультантами із окремих розділів кваліфікаційної роботи можуть призначатися професора і доценти інших кафедр університету, а також педагогічні працівники і наукові співробітники інших установ та організацій за профілем розділу. Консультанти надають допомогу студенту в роботі над відповідним розділом, перевіряють якість його виконання і ставлять на титульному листі свій підпис.

За графіком поетапного виконання кваліфікаційної роботи у встановлені терміни студент зобов’язаний звітуватися перед керівником про хід виконання ним роботи. Для цього він дає кожну частину пояснювальної записки на перевірку керівникові, потім при необхідності відповідно до його вказівок доопрацьовує або заново пише їх. Після усунення недоліків і помилок робота роздруковується начисто, вичитується. Після закінчення всієї кваліфікаційної роботи керівник підписує пояснювальну записку, необхідні креслення роботи і разом із завданням здає на кафедру.

Кафедра встановлює терміни періодичного звітування за виконання кваліфікаційної роботи для студентів денної та заочної форм навчання. У ці терміни студент звітується перед керівником і завідувачем кафедри, які визначають ступінь готовності роботи.

До початку виконання кваліфікаційної роботи випускаюча кафедра факультету забезпечує студентів відповідними методичними рекомендаціями, в яких визначений обов’язковий обсяг вимог до кваліфікаційної роботи, відповідно за напрямком підготовки6.010103 «Технологічна освіта».

 

4. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РОБІТ

 

Оформлення кваліфікаційної роботи являє собою важливий елемент її виконання і є одним із багатьох факторів, які враховуються при оцінюванні під час захисту. Перш за все, звертається увага на змістовну сторону викладу матеріалу: логічність і послідовність, повноту і широту використання наукових джерел, загальну грамотність та відповідність стандартам і прийнятим правилам, на текст роботи, список літератури і додатків.

Кваліфікаційну роботу рекомендується виконувати спочатку в чорновому варіанті. Це дозволяє вносити до тексту необхідні зміни і доповнення як з ініціативи самого автора, так і в зв’язку з зауваженнями керівника.

Кваліфікаційну роботу набирають на комп’ютері через 1.5 інтервали (29-30 рядків на сторінці) і друкують на принтері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм).

Середній обсяг кваліфікаційної роботи 60-70 сторінок. В облікований обсяг роботи не включають список використаних джерел та додатки.

Друкуючи роботу, залишають поля: ліве – не менше 25 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє і нижнє – 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, щільність тексту роботи повинна бути однаковою. Стандарт комп’ютерного шрифту: Times New Roman, розмір шрифту 14.

Текст кваліфікаційної роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та, за необхідністю – підпункти.

Заголовки структурних частин роботи “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ”, ”ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, ”ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ” друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу.

Всі заголовки формулюються коротко. Вони повинні розкривати зміст відповідної структурної частини роботи. У заголовках не можна робити переноси слів. Кожна структурна частина роботи починається з нової сторінки, якщо попередня частина закінчується на початку сторінки. У кінці заголовків і підзаголовків крапок не ставлять.

Нумерацію сторінок, розділів, пунктів, підпунктів, таблиць, малюнків, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, що включається до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші і завданні на бакалаврську роботу номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Підрозділи нумеруються у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти, діаграми) і таблиці подаються в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися із номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: “Рис. 1.2” (другий рисунок першого розділу).

Цифровий матеріал часто подають у таблицях, в яких інформація групується в рядки і графи, відокремлені одна від одної вертикальними та горизонтальними лініями. Як правило, таблиця складається з таких елементів: порядкового номера і тематичного заголовка, боковика, заголовків вертикальних граф, горизонтальних рядків і вертикальних граф.

Таблиці нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її порядкового номера. Номер таблиці повинен складатися з номеру розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу).

Обов’язковий елемент наукової праці – звертання до цитат. Звертатись до них доцільно тільки у тих випадках, коли цитата дійсно містить потрібну аргументацію. Слід пам’ятати, що цитування – це не засіб для захисту авторитетною думкою власного тексту або аргументованого переконання опонентів. Цитата повинна бути лише засобом розвитку власних міркувань за допомогою раніше висунутих іншими авторами правильних чи неправильних (на думку автора даної праці) ідей.

Щоб вказати джерела цитат, запозичень конкретних відомостей, застосовують бібліографічні посилання. Такі посилання дають змогу відшукати першоджерела і перевірити достовірність відомостей про цитування джерела. Якщо використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі. Наприклад, цитата в тексті: “Вчитель технологій виробництва, порівняно з вчителем трудового навчання, матиме більш широкі можливості працевлаштування…” [6, с. 12].

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “у працях [2-11]”. Посилання на ілюстрації роботи вказуються порядковим номером ілюстрації, наприклад, “рис. 3.3” (третій рисунок третього розділу).

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” в тексті пишуть скорочено, наприклад: “…в табл. 4.2.”

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад, “див. табл. 2.3.”.

Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Високі вимоги ставляться не тільки до змісту і результатів кваліфікаційної роботи, а й до її літературного та зовнішнього оформлення. Однією з найважливіших вимог є написання роботи державною мовою, матеріал слід викладати в логічній послідовності, грамотно, з детальним описом методики дослідження.

У кваліфікаційній роботі не рекомендується вживати слова і вирази-штампи типу “на всі сто відсотків”, “на даний момент” і т.п.; слід уникати частих повторень слів чи словосполучень. Разом з тим необхідно прагнути дотримуватись прийнятої термінології, позначень, умовних скорочень і символів. Наведемо кілька загальноприйнятих умовних скорочень, що використовуються:

а) після перерахування (і т.ін. – і таке інше, і т.п. – і тому подібне, і т.д. – і так далі);

б) при посиланнях (див. – дивись, пор. – порівняй);

в) при позначенні цифрами століть і років (ст. – століття, р. – рік, рр. – роки).

Існують також такі загальноприйняті скорочення: т. – том, н.е. – наша ера, м. – місто, обл. – область, гр. – громадянин, с. – сторінки, акад. – академік, доц. – доцент, проф. – професор. Слова “та інші”, “і таке інше” всередині речення не скорочують.

У кваліфікаційній роботі не рекомендується вести виклад від першої особи однини: “Я спостерігав”, “Я вважаю”, “Мені здається”, “На мою думку” і т. ін., чи множини: “Ми отримуємо”, “Ми спостерігаємо”, “Ми маємо” і т.д. Допускаються звороти із збереженням першої особи множини, в яких виключається займенник “ми”, тобто вживаються означено-особові речення: “спостерігаємо”, “встановлюємо”, “маємо на увазі” та ін.

В окремих випадках можна використовувати вирази “на наш погляд”, “на нашу думку”, або “на думку автора кваліфікаційної роботи”, або “вивчення передового педагогічного досвіду свідчить про те, що …”, або “на основі зробленого аналізу можна стверджувати …”, або “проведені досліди підтвердили …”, чи “… дають підстави вважати, робити висновки …” та ін.

При згадуванні в тексті прізвищ (вчених-дослідників, вчителів), їх ініціали, як правило, ставляться перед прізвищем (О.М.Коберник, а не Коберник О.М., як це прийнято в списках літератури).