Справи, підсудні суду присяжних і народних засідателів за процесуальним законодавством України.

 

часть народних засідателів і присяжних у здійсненні судової влади є їхнім громадянським обов’язком. Причому у правовому становищі народних засідателів поєднуються два начала: за способом їх обрання — вони виступають як представники громадськості, а за характером здійснюваної ними діяльності у суді — представниками держави, від імені якої вони діють. Тому діяльності народних засідателів у суді властива низка особливостей, характерних також для професійних суддів. Процесуальне законодавство під суддею безпосередньо розуміє й народного засідателя. Наприклад, при розгляді у суді кримінальної справи народний засідатель має рівні з професійним суддею права при здійсненні правосуддя (ст. 17 КПК), підлягає відводу на тих же підставах, що й суддя (ст. ст. 54–57 КПК), а у разі прийняття завідомо неправосудного вироку — кримінальній відпові­дальності (ст. 375 КК).

Серед обов’язків народних засідателів та присяжних можна виокремити наступні:

1) повідомити голову суду про обставини, що виключають можливість його внесення до списку присяжних;

2) надати необхідну правдиву інформацію про себе і про стосунки з іншими особами, що беруть участь у справі;

3) своєчасно подати заяву про звільнення від виконання обов’язків народного засідателя або присяжного у конкретній справі;

4) вчасно з’являтися для участі в судовому засіданні;

5) зберігати порядок у судовому засіданні і підкорятися законним розпорядженням головуючого;

6) не відлучатися із залу судового засідання під час розгляду справи;

7) не спілкуватися у справі з особами, що не входять до складу суду, бе

з дозволу головуючого;

8) не збирати відомості у справі поза судовим засіданням.

Неявка без поважних причин у судове засідання народного засідателя і присяжного вважається неповагою до суду.

За порушення цих обов’язків на присяжного постановою головуючого може бути накладене грошове стягнення в розмірі до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Постанова про накладення грошового стягнення виноситься в судовому засіданні і оскарженню не підлягає.

Народний засідатель і присяжний вправі:

1) брати участь у дослідженні всіх доказів, які мають значення для вирішення питань по справі, що розглядається за їх участі;

2) ставити питання підсудному, потерпілому, свідкам, екс­пертам;

3) брати участь в огляді речових доказів, документів, а також під час провадження судом інших процесуальних дій;

4) просити головуючого роз’яснити норми закону, що стосуються справи, не зрозумілі для нього поняття, зміст оголошених у суді документів;

5) робити письмові нотатки під час судового засідання.

При порушенні обов’язків, зазначених у цій статті, присяжний може бути відсторонений постановою головуючого від подальшої участі в розгляді справи.

Передбачені законом гарантії незалежності і недоторканності для професійних суддів поширюються на народних засідателів і присяжних під час виконання ними обов’язків щодо здійснення правосуддя.

Для захисту прав і законних інтересів народних засідателів і присяжних можуть застосовуватися такі заходи: а) їх особиста охорона, охорона їх житла та майна; б) видача їм зброї, засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку; в) встановлення телефону за місцем їх проживання; г) використання технічних засобів контролю і прослуховування їх телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження; ґ) їх тимчасове розміщення у місцях, що забезпечують безпеку; д) забезпечення конфіденційності даних про об’єкти захисту; е) переведення їх на іншу роботу, направлення на навчання, заміна документів тощо (ст. 5 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»).

Недоторканність народного засідателя і присяжного під час їх участі у розгляді справи поширюється на їх особистість, житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв’язку, кореспонденцію, належне їм майно та документи. Народний засідатель і присяжний не можуть бути без згоди Верховної Ради України затримані чи заарештовані до винесення обвинувального вироку судом, якщо вони визнані обвинуваченими по справі, в розгляді якої приймали участь у складі суду. Ця кримінальна справа розглядається по першій інстанції апеляційним судом.

Народний засідатель і присяжний не зобов’язані давати будь­які пояснення щодо суті розглянутих справ і нікому не підзвітні.

За прояв неповаги до народного засідателя або присяжного, а також за перешкоджання посадовою особою під будь­яким приводом явці до суду народного засідателя або присяжного настає адміністративна відповідальність (ст. 185­3, ст. 185­5 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Кримінальну відповідальність тягне втручання у будь­якій формі в діяльність народного засідателя або присяжного з метою перешкодити виконанню ними обов’язків або домогтися винесення неправосудного рішення (ст. 376 КК), а також погроза або насильство щодо народного засідателя чи присяжного, умисне знищення або пошкодження їх майна, посягання на життя у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із справлянням правосуддя (ст. ст. 377, 378, 379 КК).

Важливою передумовою справедливого розгляду справи за участі представників народу є належний рівень оплати за виконання обов’язків народних засідателів та присяжних у суді. Наразі розмір винагороди визначається виходячи з розміру середньомісячного заробітку чи пенсії народного засідателя чи присяжного, але не менш, ніж посадовий оклад судді відповідного суду (ч. 3 ст. 72 Закону України «Про судоустрій України»). У разі коли народний засідатель або присяжний на момент виконання обов’язків у суді тимчасово не працює, нарахування винагороди провадиться виходячи з розміру посадового окладу судді відповідного суду. Також їм відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові.

Зазначені виплати здійснюються судом за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України.

Під час виконання народним засідателем і присяжним обов’язків у суді звільнення їх з роботи або переведення на іншу роботу без їх згоди, а також з мотивів виконання обов’язків народного засідателя або присяжного визнається грубим порушенням законодавства про працю й тягне від­повідальність винних осіб (ч. 4 ст. 72 Закону України «Про судоустрій України»).