Підстави та процедура припинення статусу судді.

Конституція містить положення, відповідно до якого звільнити суддю із займаної посади може лише відповідний суб’єкт, що призначив (обрав) його на посаду. Рішення про звільнення судді з посади міститься у відповідному акті Президента чи Верховної Ради України із зазначенням підстав його винесення.

Згідно зі статтями 31, 32 Закону України “Про Вищу раду юстиції” розрізняється звільнення судді з посади на загальних (пункти 1 – 3, 7 – 9 ст. 126 Конституції) та особливих підставах (пункти 4 – 6 ст. 126 Конституції).

Аналіз конституційного положення дозволяє виділити наступні групи підстав звільнення судді з посади:

1) настання певної умови, що перешкоджає подальшому перебуванню судді на посаді: а) закінчення строку, на який його було обрано чи призначено; б) досягнення суддею шістдесяти п’яти років; в) хвороба судді, що перешкоджає подальшому виконанню обов’язків судді; г) подання ним заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;

2) у порядку дисциплінарного провадження у випадках: а) порушення суддею вимог щодо несумісності дій займаній посаді; б) порушення суддею присяги;

3) у зв’язку з встановленням певного юридичного факту: а) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді; б) припинення його громадянства; в) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Смерть судді імперативно визначено як підставу для автоматичного припинення його повноважень.

Слід зазначити, що закінчення строку, на який обрано чи призначено суддю, стосується тільки суддів Конституційного Суду і суддів, які вперше призначаються на посаду. Решта суддів обіймає посади безстроково, але відповідно до п. 2 ст. 126 Конституції України вони повинні бути звільнені з посади після досягнення шістдесяти п’яти років.

Підстави набуття статусу судді нерозривно пов’язані з підставами припинення повноважень носія судової влади. Втрата або порушення якоїсь вимоги, обов’язкової для набуття статусу судді, призводить до порушення питання про припинення повноважень.

Звільнення судді з посади внаслідок порушення присяги. У встановленому Конституцією переліку підстав звільнення з посади немає таких підстав, як звільнення судді з посади в порядку дисциплінарного провадження, за професійною невідповідністю чи невідповідності судді займаній посаді. Суддя може бути звільнений з посади за дисциплінарні правопорушення тільки у випадку порушення ним вимог щодо несумісності дій займаній посаді чи присяги. Водночас порушення суддею вимог несумісності є однією з форм порушення присяги, що випливає із сутності присяги судді.

Набрання законної сили обвинувальним вироком стосовно судді є підставою припинення не тільки суддівських повноважень, але й статусу судді. Суддя звільняється з посади у разі вчинення злочину, в обвинуваченні якого його віддано до суду та в установленому порядку визнано винним, а обвинувальний вирок набув законної сили. Якщо стосовно судді набере законної сили обвинувальний вирок суду іншої країни, він підлягає звільненню з посади за цією підставою.

Припинення громадянства України є неодмінною та безумовною підставою звільнення судді з посади. Підстави, умови та порядок припинення громадянства України визначаються Законом України “Про громадянство України”. До прийняття та набуття чинності указу Президента України про припинення громадянства суддя не може бути звільнений з підстав припинення громадянства.

Суддя звільняється з посади у разі визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим. За загальними умовами, передбаченими статтями 43, 46 ЦК України, особа може бути визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою в порядку, визначеному ЦПК України.

Судді можуть припинити свою судову діяльність за власним бажанням. Заява про звільнення судді за власним бажанням повинна подаватися до Вищої ради юстиції, яка згідно з ч. 2 ст. 31 Закону України “Про Вищу раду юстиції” вносить подання про звільнення судді з посади до органу, який його призначив або обрав, після попереднього з’ясування дійсного волевиявлення судді та чи не було на нього стороннього впливу або примусу. Загальні підстави звільнення за власним бажанням передбачені ст. 38 Кодексу законів про працю України. Якщо суддя відпрацював на посаді судді не менше 20 років, він має право вийти у відставку та набути статусу судді у відставці (ст. 43 Закону України “Про статус суддів”).