Лекція 3. Соціально–психологічна проза в російській літературі ІІ пол. Хіх століття

Лекція 3. Соціально–психологічна проза в російській літературі ІІ пол. ХІХ століття

План:

1. Загальна характеристика російської літератури ІІ пол. ХІХ століття.

2. Життєвий і творчий шлях Ф.Достоєвського.

3. Філософські, етичні й естетичні погляди письменника та їх утілення в художніх творах.

4. Життя і творчість Л.Толстого як найповніший вияв можливостей реалістичної літератури.

5. Роман “Анна Кареніна” як художнє дослідження сімейних стосунків. Історія створення.

Теорія літератури. Роман-трагедія, психологічно-філософський та соціальний роман, поліфонія; поняття про психологічний аналіз (“діалектика душі”).

 

Спогади Марії Дмитрівни Ісаєвої

Ви запитаєте про смерть письменника?...Якою вона була? Залишати світ нелегко. Спостерігаючи за нею з порогу Маріїнської лікарні для бідних, він, мабуть, її вже уявляв. Але це знову ж моменти страждання, каяття? Чи були вони в письменника? Він прийняв … віру, надію, милосердя, любов, страждання,каяття, терпіння. Бо Іїсус теж страждав. За нас. За наше сьогодні та наше завтра.

3. Філософські, етичні й естетичні погляди письменника та їх утілення в художніх творах.

Ф.М.Достоєвський створив новаторський поліфонічний роман, який увібрав у себе ознаки різних структур.

Поліфонія – багатоголосся, багатозвучність. Термін «позичений» з теорії музики літературознавцем М.Бахтіним для позначення нового поліфонічного типу мислення в романах Ф.М.Достоєвського.

Поліфонічний роман – це поліфонічний реалістичний роман ідей, у якому носіями ідей виступають герої твору. Кожний голос – це окрема точка зору на світ. Кожний герой – носій своєї правди. Автор лише зводить героїв один із одним у „великому діалозі” всього твору. Авторська точка зору існує нарівні з позиціями інших персонажів. Але при всьому розмаїтті повинні бути і домінанти, що забезпечують цілісність тексту, і своя периферія.

Ознаки поліфонії в романах Ф.Достоєвського (М.Бахтін. "Проблеми поетики Достоєвського", 1963):

- всі голоси персонажів звучать як самостійні партії. Його герой, пише Бахтін, "більше всього думає про те, що про нього думають і можуть думати інші, він прагне забігти вперед чужої свідомості, кожної чужої думки про нього, кожній точці зору на нього. При усіх суттєвих моментах своїх зізнань він намагається передбачити можливе визначення та оцінку його іншими, вгадати зміст і тон цієї оцінки і намагається ретельно сформулювати ці можливі чужі слова про нього, перебиваючи свою промову уявними чужими репліками".

- передача ідей героїв іншими персонажами.

(Ось приклад поліфонічного проведення ідеї в романі "Злочин і кара": Раскольніков ще до початку дії роману опублікував у газеті статтю з викладенням теоретичних основ своєї ідеї. Достоєвський ніде не викладає цієї статті в монологічній формі. Ми вперше знайомимося з її змістом в напруженому і страшному для Раскольнікова діалозі з Порфирієм. Спочатку статтю викладає Порфирій, і до того ж викладає в нарочито перебільшеній формі. Цей внутрішній діалогізований виклад весь час перебивається питаннями, зверненими до Раскольнікова, і репліками останнього. Потім свою статтю викладає сам Раскольніков. В результаті ідея Раскольникова з'являється перед нами в інтеріндивідуальній зоні напруженої боротьби кількох індивідуальних свідомостей, причому теоретичний статус ідеї нерозривно поєднується з останніми життєвими позиціями учасників діалогу").

- голос автора роману не має жодних переваг перед голосами персонажів.

- герої, обростаючи чужими голосами, набувають ідеологічних двійників. (двійниками Раскольникова є Свидригайлов і Лужин).

 

Лекція 3. Соціально–психологічна проза в російській літературі ІІ пол. ХІХ століття

План:

1. Загальна характеристика російської літератури ІІ пол. ХІХ століття.

2. Життєвий і творчий шлях Ф.Достоєвського.

3. Філософські, етичні й естетичні погляди письменника та їх утілення в художніх творах.

4. Життя і творчість Л.Толстого як найповніший вияв можливостей реалістичної літератури.

5. Роман “Анна Кареніна” як художнє дослідження сімейних стосунків. Історія створення.

Теорія літератури. Роман-трагедія, психологічно-філософський та соціальний роман, поліфонія; поняття про психологічний аналіз (“діалектика душі”).