Петербург в юнацькі роки Достоєвського. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Петербург в юнацькі роки Достоєвського.



1837 р. батько повіз старших синів у Петербург і віддав у підготовчий пансіон К.Костомарова, після закінчення якого обидва брати повинні були стати «кондукторами» Головного інженерного училища, куди, проте, прийняли лише Федора — старший брат не пройшов медичної комісії, і його відправили на службу у Ревельську інженерну команду.

Училище, в якому Достоєвський провчився майже шість років (1838-1843). Достоєвський вважав своєю «помилкою». Попри те, у ньому він суттєво поповнив свою освіту. Найголовніше, чого Достоєвський набув, — відчуття форми, перш за все просторової, архітектурної. В училищі читав власні твори в літературному гуртку. Окрім майстерних міських пейзажів, що пронизують усі його твори, це підтверджують чудові «психологічні» портрети «скривдженого» будиночка у «Білих ночах» чи рогожинського дому в «Ідіоті».

1843 р. Достоєвський закінчує училище. Не прослуживши й року після здобутої спеціальності, Достоєвський в серпні 1844 р. вийшов у відставку в чині поручника. Тоді ж за невелику одноразово виплачену суму, з якою вирішив розпочати нове життя, відмовився від спадкових прав на тульські маєтки. Тепер єдине джерело його прибутку — література. У середині 1844 р. у журналі «Репертуар і пантеон» з'явилася перша друкована робота письменника — переклад роману О. де Бальзака «Євгенія Гранде».

1846 р. повість «Бідні люди». Схвально сприйнята Некрасовим і Белінським. Участь у літературних гуртках. Нові твори. Не всі прийняті.

З 1847 року Достоєвський зближується із Михайлом Буташевичем-Петрашевським. Письменник почав відвідувати його відомі «п'ятниці», де знайшов коло нових друзів. Радикальні погляди «петрашевців» підігрівалися подіями революції 1848 року. Федір Михайлович виступив за негайне скасування кріпацтва в Росії — навіть шляхом повстання. 15 квітня 1849 року в гуртку зачитували заборонений тоді «Лист Белінського до Гоголя». 23 квітня 1849 року 37 учасників гуртка «петрашевців» заарештували. Федір Михайлович стійко пережив 7-місячне слідство і був засуджений до смертної кари, яку, проте, невдовзі замінили на каторгу.

Микола I спеціально придумав такий жорстокий жарт, щоб учасникам таємного гуртка більше було не повадно здійснювати крамолу, але він навіть не припускав, що його витівка відкриє неймовірний талант XIX століття.

У лютому 1854 року Достоєвського, за рішенням суду, визначають рядовим в Семипалатинський лінійний батальйон, де він намагається писати.

1 жовтня 1856 року отримав офіцерський чин, а мало чим раніше йому був повернений дворянський титул.

На початку 1857 року Достоєвський одружується. Його дружиною стає вдова відставного чиновника Марія Дмитрівна Ісаєва (в шлюбі прожили 7 років, померла від сухот).

Березень1859 року Достоєвський добивається переїзду в північну столицю, і в другій половині грудня 1859 року, рівно 10 років опісля "страти" на Семеновськом плацу, він знову повертається до Санкт-Петербургу.

¨ 1861-1863 р.р. – Журнал “Час”, який він відкриває з братом.

¨1864-1865 р.р. – Журнал “Епоха”

У першому ж номері журналу «Врємя» Достоєвський почав друкувати свій новий роман «Принижені та зневажені» («Униженные и оскорбленные»). Він писав про нерівність, про людей, що забуті усіма та страждають, про несправедливість, що лежить у підґрунті існуючих людських відносин.

Влітку 1862 року Достоєвський вперше виїхав за кордон. Відвідав Париж, Лондон, мандрував Німеччиною, Швейцарією та Північною Італією.

Під час другої закордонної поїздки Достоєвський перебував у страшній матеріальній скруті — захопився азартними іграми і не міг зупинитися програвати.

1864 — померли, брат Достоєвського, Михайло, та його дружина Марія Дмитрівна. Федір Михайлович взяв на себе всі борги брата.

Роман “Записки з підпілля” -- (1864) – пролог до великого п`ятикнижжя:

“Злочин і кара”(1866)

“Ідіот”, “Біси”(1872),

“Підліток”(1875),

“Брати Карамазови”(1879)

Друге кохання Достоєвського – Аполінарія Суслова.

Третє кохання Достоєвського – Ганна Григорівна Сніткіна.

З любов'ю йому все-таки пощастило. Хай вона зустрілася пізно, але останнє відчуття трепетне і ціноване. Достоєвському пощастило, нарешті, зустріти жінку з добрим серцем (доброту він цінував в прекрасній половині над усе). Нею стала Ганна Григорівна Сніткіна.

Йому потрібна була та, яка змогла б зрозуміти, як мати, і піклуватися, як нянька. Письменник шукав і співробітницю, і читача, і музу, і матір своїх дітей. Все сталося неначе випадково. Достоєвський підписав з видавцем Стеловським дуже невигідний контракт, що свідчить: «Якщо автор не встигає в строк здати рукопис, то видавець отримує право в продовж 10 років видавати дарма все, що вийде з-під пера літератора». Добровільне рабство. Як на зло Достоєвський не встигав. Врятувати його міг лише роман-стенограма. Саме з цією метою – стати стенографісткою і допомогти письменникові до терміну написати обіцяний твір – прийшла до Достоєвському двадцятирічна дівчина Ганна Григорівна Сніткина. Так за 26 днів було написано роман «Гравець» («Игрок»). 15 лютого 1867 року Анна Григорівна стала другою дружиною Достоєвського.

Він мріяв про забезпеченість, але бідність йшла попереду нього. Він хотів зрозуміти людину, але в той же час не зміг розгледіти в другові і в братові зрадників. Він хотів стати великим письменником. Лише це і збулося. На початку 1879 року з'явився до пана письменника Дмитро Сергійович Арсеньев. Вихователь великих князів Сергія і Павла, молодших синів імператора Олександра II, прийшов від імені царя просити Федора Михайловича знайти час для зустрічі з дітьми государя, щоби своїми бесідами благотворно на них повпливати.

Колись в перших боязких напівдитячих мріях він вже бачив себе рівним всім «царям земним». Бував і Шиллером, і Наполеоном, і Магометом. Потім марив про терен російського письменника – може, найвищою і масивною зі всіх нив. Ледве встигнувши зробити перший крок в літературі, був засуджений до страти. Цар його помилував і зараз, через півстоліття, запрошував в палац до своїх дітей як вчителя життя. Так, ця людина відправиться в палац, але піде так само, як пішов би і до жебрака, тому що він тепер – Достоєвський. Жодні багатства світу, жодні спадкові права не дають тієї влади, яка дана йому як дар і яку він вистраждав всім своїм життям. До 1880 року Достоєвський досяг захопленого визнання, небувалого впливу, всенародної слави. У 1877 році його вибрали в члени-кореспонденти Академії наук.

1878 року від нападу епілепсії помер син Федора Михайловича, Олексій. Письменник тяжко переживав втрату сина. Відбулася бесіда Достоєвського із старцем Амвросієм в Оптинській пустині. 1879 року з'явився роман «Брати Карамазови».

У січні 1881 року хвороба Достоєвського ускладнюється. 27 січня Федір Михайлович попрощався із дружиною та дітьми, попросив передати синові Євангеліє, що той отримав від дружин декабристів у Тобольську. Ввечері того ж дня Достоєвського не стало.

1 лютого 1881 року Достоєвського поховали в Олександро-Невській лаврі



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-12-27; просмотров: 117; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.202.90.91 (0.148 с.)