Суть організаційно-економічних відносин в організації.

Тема6: Регулювання організаційно-економічних відносин в організації

ПЛАН

1. Суть організаційно-економічних відносин в організації.

2. Система заходів громадського і державного регулювання соціально-трудових відносин.

3. Колективні договори і угоди – основа соціального партнерства. Зміст колективного договору та відповідальність за його невиконання

4. Трудовий контракт: переваги, структура, значення в соціально-трудових відносинах.

5. Система соціального партнерства (самостійне опрацювання).

Нормативно-правова база:

1. Господарський кодекс України вiд 16.01.2003 № 436-IV, р. 1, гл. 4, ст. 42-47, р. 2, гл. 6, ст. 55-59;

2. Кодекс законів про працю України, ст..21,24.

Основна література:

3. Богиня Д.П. Основи економіки праці: Навчальний посібник. К.:, 2001. – с.154-169;

4. Семенов Г.А. Організація і планування на підприємстві: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 2006. с.348-355;

5. Буряк П.Ю. Економіка праці й соціально-трудові відносини: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2004. – с.232-247;

6. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учеб. для вузов. - 3-е изд., перераб. и доп. - М., 2001.

7. Друкер Питер Ф. Задачи менеджмента в XXI веке: Учеб. пособие для вузов: Пер. с англ. - М., 2000.

8. Ковалев А. Г. Руководителю о работнике. Практический аспект изучения личности. - М., 1988.

Додаткова література:

9. Дарченко Н.Д. Економіка праці та соціально трудові відносини. Збірник завдань і вправ. - К., 2007.

Ключові терміни і поняття:

Соціально-трудові відносини, державне регулювання, громадське регулювання, соціальне партнерство, угода, колективний договір, внутрішньо-господарські відносини, нормативно-регулююча система, МОП, профспілки, положення про підрозділ,внутрішній договір, нормативно-правові акти.

Тема6: Регулювання організаційно-економічних відносин в організації

ПЛАН

1. Суть організаційно-економічних відносин в організації.

2. Система заходів громадського і державного регулювання соціально-трудових відносин.

3. Колективні договори і угоди – основа соціального партнерства. Зміст колективного договору та відповідальність за його невиконання

4. Трудовий контракт: переваги, структура, значення в соціально-трудових відносинах.

5. Система соціального партнерства (самостійне опрацювання).

Нормативно-правова база:

1. Господарський кодекс України вiд 16.01.2003 № 436-IV, р. 1, гл. 4, ст. 42-47, р. 2, гл. 6, ст. 55-59;

2. Кодекс законів про працю України, ст..21,24.

Основна література:

3. Богиня Д.П. Основи економіки праці: Навчальний посібник. К.:, 2001. – с.154-169;

4. Семенов Г.А. Організація і планування на підприємстві: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 2006. с.348-355;

5. Буряк П.Ю. Економіка праці й соціально-трудові відносини: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2004. – с.232-247;

6. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учеб. для вузов. - 3-е изд., перераб. и доп. - М., 2001.

7. Друкер Питер Ф. Задачи менеджмента в XXI веке: Учеб. пособие для вузов: Пер. с англ. - М., 2000.

8. Ковалев А. Г. Руководителю о работнике. Практический аспект изучения личности. - М., 1988.

Додаткова література:

9. Дарченко Н.Д. Економіка праці та соціально трудові відносини. Збірник завдань і вправ. - К., 2007.

Ключові терміни і поняття:

Соціально-трудові відносини, державне регулювання, громадське регулювання, соціальне партнерство, угода, колективний договір, внутрішньо-господарські відносини, нормативно-регулююча система, МОП, профспілки, положення про підрозділ,внутрішній договір, нормативно-правові акти.

Суть організаційно-економічних відносин в організації.

В ряду фундаментальних проблем з якими стикається сучасне українське суспільство стоїть і проблема формування та удосконалення соціально - трудових відносин.

Соціально-трудові відносини характеризують взаємовідносини між найманим працівником і роботодавцем, які в умовах ринкової економіки націлені на забезпечення високого рівня і якості життя людини та суспільства загалом.

Соціально-трудові відносини можна поділити на три напрямки: суб’єкти, предмет, типи.

Суб’єктами соціально - трудових відносин є індивідууми і соціальні групи. Для сучасної економіки найбільш важливими суб'єктами відносин є: найманий працівник, роботодавець, об’єднання найманих працівників (профспілка), об’єднання роботодавців, держава.

Найманий працівник-це особа, яка заключила договір з представником підприємства, організацією чи державою.

Роботодавець - це особа, яка наймає для виконання роботи одного, або декількох працівників.

Профспілки - створюються для захисту економічних інтересів найманих працівників.

Держава - як суб’єкт соціально - трудових відносин виступає: в ролі законодавця, захисника прав громадян і організацій, роботодавця, посередника і арбітра при трудових спорах.

В якості предметів соціально-трудових відносин виступають: на рівні індивідуумів - певні сторони в трудовому житті людини, на рівні колективних відносин - кадрова політика. Багатогранність соціально-трудових відносин представляють предмети, які можна поділити на три складові: соціально- трудові відносини зайнятості, соціально-трудові відносини пов'язані з організацією і ефективністю праці та соціально-трудові відносини пов’язані з нагородженням за працю.

Типи соціально-трудових відносин характеризують психологічні, етичні і правові форми взаємовідносин в процесі трудової діяльності. За організаційними формами існують такі типи соціально-трудових відносин: патерналізм, партнерство, конкуренція, солідарність, субсидіарність, трудових відносин зі сторони держави або керівництва підприємства. Це вид “батьківської турботи” держави про потреби населення або адміністрації підприємства про його працівників.

Партнерство пропонує здійснення захисту своїх інтересів суб’єктами соціально-трудових відносин і їх самореалізація в політику погодження взаємних пріоритетів.

Конкуренція характеризується досконалістю між людьми, або колективами.

Солідарність представляє загальну відповідальність і взаємну допомогу, основану на спільності інтересів групи людей.

Субсидіарність - означає прагнення людини до особистої відпові-дальності за досягнення своїх цілей і своїх дій при рішенні соціально-трудових проблем.

Дискримінація - це незаконне обмеження прав суб’єктів соціально- трудових відносин. Дискримінація може виражатися по віку, расі, національності, статі, конфесії та ін. ознаках, а також дискримінація може проявлятися і при виборі професії, поступлення на навчання до навчального закладу, просування по службі, оплаті праці, звільненні.

Конфлікт - є крайньою мірою протиріччя в соціально-трудових відносинах. Найбільшими формами прояву трудових конфліктів є: трудові спори, страйки, масові звільнення (локаути).