Право публічного органу на балансування бюджету реалізовується через фінансово-правову компетенцію відповідних державних органів і забезпечується їхніми відповідними повноваженнями.

Повноваження Кабінету Міністрів України випливають із ролі Уряду у бюджетному процесі. Відповідно до Конституції України, Уряд подає на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, а відтак, пропозиції щодо здійснення державних запозичень та управління державним боргом. Кабінет Міністрів повинен здійснювати інституційне забезпечення ефективного управління державними боргом, координацію діяльності вищих органів виконавчої влади, створювати відповідні спеціальні структурні одиниці. Відповідно до статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 16.05.2008 р. № 279-VI, уряд обслуговує державний борг України, приймає рішення про випуск облігацій державної внутрішньої та зовнішньої позик. Відтак, ухвалює рішення щодо випуску (емісії) державних боргових цінних паперів; надає внутрішні та зовнішні державні гарантії; здійснює контроль за порядком отримання державою позик та надання державних гарантій; цільовим використанням коштів, залучених шляхом державного запозичення, в тім числі й з метою фінансування дефіциту платіжного балансу; ухвалює рішення про емісію державних цінних паперів відповідно до законодавства України. Уряд повинен нести відповідальність за ефективне формування та виконання Державного бюджету України, формування й погашення державного боргу та ефективне управління ним.

Згідно з Положенням про Міністерство фінансів України, одними з головних завдань Міністерства є:

розроблення стратегії фінансування державного бюджету;

здійснення заходів з підвищення ефективності управління державними фінансами;

забезпечення здійснення державних запозичень, надання державних гарантій, погашення та обслуговування державного боргу;

удосконалення методів фінансового і бюджетного планування;

Реалізація державної політики у сфері випуску та проведення лотерей.

Міністерство фінансів розробляє та оприлюднює орієнтовні графіки розміщення облігацій у порядку, визначеному його нормативно-правовими актами.

Зовнішніми кредиторами України є міжнародні економічні та фінансові організації, окремі держави й окремі суб’єкти економічної та фінансової діяльності.

Перші зовнішні державні позики Україна здійснила ще в 1992 р., і станом на 1 січня 1993 р. зовнішній державний борг України в доларовому еквіваленті становив 396 млн дол. США. У подальшому зовнішній державний борг зростав, і станом на 31.07.2010 р. становив 153.947.672,08 тис.грн. (42,52% загального обсягу державного боргу) або 19.503.835,21 тис.дол.США. [9]

Сьогодні найбільшими кредиторами України є міжнародні фінансові організації (МФО) передусім Міжнародний валютний фонд та Світовий банк. Україна вступила у МВФ та Світовий банк у 1992 р., відповідно до Закону України «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного Банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій» вiд 20.06.2006 р. № 844. Членство України у Міжнародному валютному фонді (МВФ), Міжнародному банку реконструкції та розвитку (МБРР), Багатосторонньому агентстві по гарантіях інвестицій (БАГІ), Міжнародній фінансовій корпорації (МФК), Міжнародній асоціації розвитку (МАР), Чорноморському банку торгівлі і розвитку (ЧБТР) та Європейському банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) сприяє доступу до порівняно дешевих кредитних ресурсів, які надають на пільгових умовах.[10].

План співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями – окремий розділ Державної програми економічного і соціального розвитку України на календарний рік, який розробляє Міністерство економіки за поданням заінтересованих центральних органів виконавчої влади.

Згідно з Положенням Про порядок ініціювання, підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 р. № 1027, виділяють системний проект - спрямований на підтримку реформ в Україні, у рамках якого позика використовується для фінансування державного бюджету та інвестиційний проект - проект, реалізація якого передбачається на умовах фінансової самоокупності та у рамках якого погашення і обслуговування позики здійснюється за рахунок коштів бенефіціара, або проект розвитку інституціональної спроможності органу виконавчої влади, установи чи організації, у рамках якого погашення та обслуговування позики здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Ухвалення рішення щодо реалізації проекту економічного і соціального розвитку України, які підтримують міжнародні фінансові організації – процес складний і тривалий. Можна визначити певні стадії проходження проекту: ініціювання проекту; підготовка проекту; переговори між Україною та МФО з підписанням відповідного протоколу; підтвердження результатів переговорів Кабінетом Міністрів України; ратифікація міжнародного договору Верховною Радою України, у випадках передбачених міжнародно-правовими нормами; реалізація проекту; завершення реалізації проекту та звіт. Кабінет Міністрів України затверджує склад міжвідомчої координаційної ради, а також міжвідомчої робочої групи для забезпечення координації та контролю за підготовкою і реалізацією системного проекту. В низці випадків існує ще процедура підтвердження чинності Угоди Радою Директорів міжнародної фінансової організації.