Особливості ринку послуг охорони здоров’я

Ринок охорони здоров’я є частиною загальноекономічного ринкового середовища. Йому властиві ті ж ознаки, але він має свої специфічні особливості, а саме:

- частина медичних послуг має характер «суспільних благ»;

- «асиметричність» інформації;

- обмеженість доступу на ринок;

- залежність попиту від сезону року та від структури населення;

- поєднання виробництва і споживання медичних послуг у просторі й часі.

 

Частина медичних послуг має характер «суспільних благ». Їх споживчий ефект розповсюджується на всю громаду і навіть на осіб, які не беруть участь в ринковій угоді, через неплатоспроможність чи з інших причин. Вигоди від використання цих послуг мають усі.

До суспільних благ належать санітарно – протиепідемічні, профілактичні, медичні заходи, результатом яких є запобігання захворюванням і покращення здоров’я всієї громади.

Задоволення потреб населення в цих послугах здійснюють санітарно – епідеміологічні станції, центри здоров’я, які фінансуються з бюджету.

«Асиметричність» інформації на ринку медичних послуг впливає на економічні відносини між надавачем медичних послуг та їх споживачем.

З одного боку, недостатня інформованість пацієнта щодо стану його здоров’я, обсягів і ціни медичної послуги дає можливість лікарю впливати на попит («попит, нав’язаний пропозицією») та реалізувати свої економічні інтереси (пропонувати необов’язкові для досягнення клінічного результату медичні послуги). Через це відзначається зростання ціни в лікарняному секторі на 60% (США).

З іншого боку, у пацієнта може виникнути «моральна спокуса», без явних на те потреб, на дорогі діагностичні дослідження, оперативні втручання, ліки, а при страхуванні здоров’я – на часте відвідування лікаря.

Доступність і рівність у одержанні медичних послуг – це основна стратегія сучасних систем охорони здоров’я. Вона базується на історично сформованому принципі суспільної солідарності: здоровий платить за хворого, багатий за бідного; той, хто працює, платить за того, хто не працює. Принцип запроваджується за участю держави (обов’язкове медичне страхування).

У світі обсяг споживання медичної допомоги не визначається виключно платоспроможністю пацієнта, а в ряді випадків залежить від терміновості надання медичної допомоги. Навіть в умовах приватної системи охорони здоров’я екстрена медична допомога може надавати безоплатно.

Виробники медичних послуг одночасно виступають і їх продавцями. Це пов’язано з поєднанням у просторі й часі виробництва, реалізації та споживання медичних послуг.

Складна структура попиту на послуги охорони здоров’я пов’язана з необхідністю їх персоніфікації та індивідуалізації.

Особливість динаміки попиту на медичні послуги характеризується його коливанням залежно від сезону року (влітку зменшується, а в осінньо – зимовий період збільшується), від структури населення в різних територіальних сегментах ринку охорони здоров я.

Результат медичної діяльності може бути визначений тільки після споживання послуги, його складно виразити у вартісній формі.

Висока мінливість ринкової кон’юнктури пов’язана зі зміною епідемічної й екологічної ситуації в країні.

Особливість територіальної сегментації ринку залежить від структури захворюваності населення даного регіону.

Обмеженість доступу на ринок медичних послуг пояснюється наявністю спеціальної вищої медичної освіти, тестування, ліцензування, високої плати за навчання.

Етико – економічна невідповідність. З одного боку, медична допомога потребує значних коштів, а з іншого – аморально вимагати гроші за врятування життя та повернення здоров’я. В економічно розвинутих країнах історично відпрацьований механізм – наявність державної медицини для бідних і страхової медицини для інших верств населення.