Основні свiтлотехнiчнi величини та поняття

Світло - це видима частина оптичного спектру електромагнітного випромінювання з довжиною хвилі 0,38-0,76 мкм. Попадання світла на сітчасту оболонку очей викликає зорове відчуття. Свiтлотехнiчнi величини -

показники, що визначають виробниче освітлення. Розрізнюють кiлькiснi та якiснi показники, що характеризують освiтлення виробничих приміщень. Основні кiлькiснi світлотехнічні показники: світловий потік, сила світла, освітленість та яскравість. Світловий потік (Ф, лм) - потік променевої енергії, яка оцінюється людським оком по світловому відчуттю.

Одиниця світлового потоку – люмен (лм) – дорівнює потоку, який створюється в тілесному куті величиною 1 стерадіан (тілесний кут з вершиною у центрі сфери, який вирізає на поверхні сфери радіусом 1 м площину, що дорівнює 1 м². Розподіл світлового потоку у просторі враховує сила світла. Сила світла I - відношення світлового потоку до величини тілесного кута , у межах якого він розповсюджується рiвномiрно:

, (3.1)

де . Одиницею виміру сили світла є кандела (кд).

Освiтленiсть Е - густина світлового потоку на поверхні, що освітлюється – величина світлового потоку, який припадає на одиницю освітлюваної поверхні:

. (3.2)

Одиниця виміру освітленості – люкс (лк) – освітленість поверхні площею м² при світловому потоці лм, який падає на неї. Зорове сприйняття освітлюваної поверхні залежить від сили світла, відбитого поверхнею у напрямку зору. Для кількісної оцінки зорового сприйняття введено поняття яскравості. Яскравість L - густина сили світла на поверхні, що освітлюється у заданому напрямку:

, (3.3)

де a - кут мiж напрямком світлових променів та нормаллю до освітлюваної поверхні. До основних якісних показників, що визначають умови зорової роботи, відносяться фон, контраст, видимість, осліпленіість та пульсації освітленості. Фон – це поверхня, яка прилягає до об’єкту розрізнення, характеризується коефіцієнтом відбиття світлових променів від освітлюваної поверхні

(3.4)

де Ф_відб і Ф_пад - відбитий і падаючий світловий потік, лм. Фон вважається: темним при: ; середнім при ; світлим при . Контраст об’єкту з фоном К, характеризується співвідношенням яскравості освітлення об’єкту, що розрізняється, та фону і визначається за виразом:

. (3.5)

Контраст вважається великим при , середнім при і малим при . Видимість характеризує здатність ока розрізняти об’єкт на фоні. Видимість визначається співвідношенням фактичної величини контрасту до його порогового значення , найменший контраст, що сприймається органами зору (. Показник осліпленості є критерієм осліплювальної дії освітлювальної установки:

, % (3.6)

де і видимість при екрануванні блискучих джерел і коли вони у полі зору, відповідно. Для визначення рівню пульсації освітленості використовують показник пульсації , який визначає співвідношення між максимальним та мінімальним рівнем освітленості:

, % (3.7)

Блискучість – це підвищена яскравість освітлених поверхонь, що погіршує видимість об’єктів. Об'єкт розрізнення - предмет, що розглядається, окрема його частина або дефект, що розрізнюється (крапка, лiнiя, товщина шрифту літер i та ін.).