Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності

З 1 квітня 2001 р. вступив у дію Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Згідно Закону всі підприємства повинні зареєструватися в регіональних Управліннях виконавчої дирекції Фонду соціального страхування і отримати страхове свідоцтво.

Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, встановлені знижки до нього чи надбавки, максимальний розмір яких складає 50 %. Всього передбачено 67 класів професійного ризику.

Розмір щомісячних страхових внесків обчислюється для підприємств як встановлений відсоток від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні й компенсаційні виплати. Найбільші страхові внески становлять 13,8 % (67 клас професійного ризику), найменші – 0,86 % (1 клас).

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі. Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у Фонді соціального страхування можуть застрахуватися особи, які забезпечують себе роботою самостійно та громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності.

У разі нещасного випадку працівник може тимчасово втратити працездатність, отримати стійку втрату професійної працездатності або померти.

Якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, то Фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує всі витрати на його лікування. Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується в розмірі 100 % середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому перші п'ять діб тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати. Сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від інших страхових виплат.

У разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілим її с тупінь установлюється Медично-соціальною експертною комісію (МСЕК) за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої обчислюються внески до Фонду.

Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров'я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, то розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш ніж на 50 %.

У разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків, згідно з порядком, визначеним Кабміном України.

У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

У разі смерті потерпілого право на одержання пенсій мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

—діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

—жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

—інваліди — члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

—неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував аліменти;

—непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює і доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.