Зм 8 розмічування криволінійних ділянок

АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ …………………................................................191

8.1 Загальні відомості………………………………………………………….191

8.2 Рівняння перехідної кривої……………………………………………….191

8.3 Розрахунок елементів перехідних кривих……………………………….195

8.4 Детальне розмічування кривих …………………………………………..198

8.4.1 Спосіб прямокутних координат………………………………………..198

8.4.2 Спосіб січних…………………………………………………………….199

8.5 Новий спосіб розмічування перехідних кривих……………………….. 200

ЗМ 9 РОЗМІЧУВАННЯ І ЗЙОМКА З’ЄДНАНЬ І ПАРКІВ

ЗАЛІЗНИЧНИХ КОЛІЙ ……………………………………………………211

9.1 Розмічування з’єднань і парків залізничних колій………………………211

9.1.1 Загальні положення………………………………………………………211

9.1.2 Одиничне звичайне стрілове переведення……………………………..212

9.1.3 Приєднангня паралельних колій……………………………………….212

9.1.4 Стрілові вулиці і парки колій…………………………………………..216

9.1.5 Розмічування габаритних стовпчиків………………………………….219

9.1.6 Виконавчі зйомки……………………………………………………….220

9.2 Зйомка залізничних колій………………………………………………...220

9.2.1 Основні формули………………………………………………………..220

9.2.2 Спосіб евольвент них різниць………………………………………….222

9.2.2.1 Основні положення методики зйомки……………………………….224

9.2.2.3 Розрахунок значень виміряних евольвент……………………………224

9.2.2.3 Підбір радіуса проектної кривої………………………………………224

9.2.2.4 Точність способу……………………………………………………….225

9.2.3 Спосіб стріл вигину……………………………………………………..227 9.2.4 Фотограмметричний спосіб…………………………………………….229

9.2.5 Список контрольних питань…………………………………………….234

 

Перелік використаних джерел… ……………………………………………..237

ВСТУП

Інженерна геодезія - великий розділ геодезичної науки, в якому вивчаються методи топографо-геодезичного забезпечення розв’язку різноманітних наукових і практичних завдань, пов'язаних з будівельно-монтажним виробництвом (включаючи і проектування), дослідженням природних ресурсів та добуванням корисних копалин, геодезичним контролем експлуатаційної надійності будівель, споруд і технологічного обладнання в процесі експлуатації.

Тільки перелік основної навчальної і нормативної літератури з даної галузі містить сотні найменувань, тому обсяг підручника, в якому б описувались детально всі інженерно-геодезичні роботи, важко собі навіть уявити. Для прикладу, фундаментальний посібник [1] проф. Барана П. І. містить більше 600 сторінок і це, не зважаючи на те, що автор доклав чималих зусиль, щоб максимально стисло викласти матеріал, з огляду на це, навіть не приводив доведення формул. Разом з тим, автор даної роботи переконаний, що створити підручник, який би відповідав на всі питання практики, не можливо і не потрібно. Професія інженера-геодезиста, особливо, який спеціалізується в галузі інженерної геодезії - це найбільш творча професія, яка вимагає постійної самостійної роботи як над вдосконаленням нормативних методик виконання доручених інженерно-геодезичних робіт, так і розроблення нових, з максимальним використанням новітніх досягнень, особливо, в галузі геодезичного приладобудування.

Відповідно до запропонованого професором Відуєвим М.Г. (автором першого підручника з інженерної геодезії на українській мові [2]) курс розподіляється на чотири основні розділи:

1) інженерно-геодезичні розвідування;

2) інженерно - геодезичне проектування;

3) геодезичні розпланувальні роботи;

4) інженерно-динамічна геодезія.

Відповідно, посібник складається з чотирьох основних частин, які, в. основному, відповідають цим розділам. Проте, в процесі роботи виявилась необхідність, головним чином за змістом, дещо по іншому сформулювати назви цих розділів, а саме:

- інженерно-геодезичні роботи при інженерних вишукуваннях;

- інженерно-геодезичні роботи при проектуванні будівель і споруд;

- геодезичне забезпечення та геодезичний контроль будівництва та монтажу технологічного обладнання;

- інженерно-динамічна геодезія.

Щодо назв перших двох розділів, то автор вважає своїм обов’язком підкреслити, що саме такий, на його погляд, найбільш вдалий, поділ наведено в підручнику [3] проф. Войтенко С.П., в якому “…Висвітлено основні теоретичні і практичні положення з інженерної геодезії при вишукуваннях, проектуванні, зведенні та експлуатації будинків і споруд…”

Що стосується заміни терміну ”розвідування”, який автор вважає більш вдалим, на вишукування, то це пояснюється тим, що тільки термін вишукування, на жаль, застосовується в сучасній нормативній літературі, яка регламентує як виконання інженерних вишукувань, так і будівельних робіт.

Саме тому автор також настоює на використанні в назві третього розділу терміну ”геодезичний контроль”, тим більше, що саме цей термін закріплений в ДБН України [6].

Відзначимо, що термін “інженерна динамічна геодезія” був несправедливо забутий у пізніших монографіях, можливо тому і у даний час слова проф. Відуєва М.Г.: ”…..ця частина інженерної геодезії розроблена найменше. Багато питань проведення й опрацювання таких спеціальних геодезичних спостережень ще не вирішено, немає співставлення геодезичних методів з іншими методами випробовування споруд..” є справедливі й актуальні.

Появу в практиці інженерно-геодезичних робіт сучасних трьох координатних автоматизованих вимірювальних систем (TPS, лазерних сканерів), на нашу думку, уже в наш час, за своїми революційними наслідками можна порівняти із введенням у практику GPS технологій у вищій геодезії, яка на очах перетворилась в динамічну геодезію, вирішуючи навіть і геопланетарні проблеми. Так само ці сучасні прилади в інженерній геодезії зробили геодезичні методи не тільки конкурентоздатними з іншими методами неруйнівного контролю напружено-деформованого стану конструкцій, але, в багатьох випадках, саме цим методам, причому далеко не тільки в будівельній справі, на наше глибоке переконання, буде надана перевага.

Поданий в даному посібнику матеріал перших трьох розділів грунтується в основному на двох нормативних документах, на основі яких розробляють методики інженерно-геодезичних вишукувань: ДБН А.2.1-1-2008 “Інженерні вишукування для будівництва”[5] та “Інструкція з топографічного знімання в масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000,1:500” ГКНТА-2.04.02-98 [7]. Ці документи встановлюють основні положення і вимоги до проведення інженерних вишукувань для будівництва на території України, і є обов’язковими для виконання для всіх і в усіх випадках, без винятку. Разом з тим, ці норми детально не регламентують методи і технології проведення інженерно-геодезичних вишукувань – вони є предметом спеціальних інструкцій і посібників. Так на території України діють більше 240 нормативних актів і документів колишнього СРСР на виконання топографо - геодезичних і картографічних робіт, 36 Законів України та інших законодавчих актів верховної Ради України, указів Президента України, Постанов Кабінету Міністрів, 30 нормативних документів Укргеодезкартографії і список цей постійно розширяється. Вивчення матеріалу даного посібника ні в якій мірі не виключає необхідність вивчення і навіть конспектування цих документів. Спочатку автор наводив у вигляді узагальнювальних таблиць основні вимоги нормативних документів, але з часом зрозумів, що це не виключає можливості замість вдумливого, ретельного вивчення нормативних документів зупинятись на банальному зазубрюванні матеріалу цих таблиць. Це можна порівняти з випадком, коли замість читання першоджерел літературних творів вивчають коментарі літературознавця в підручнику, що в більшості випадків і відбувається. Хоча в випадку літератури (художньої) автор дотримується думки, що учень повинен вивчати твори виключно за першоджерелами, а підручники з літератури треба писати для вчителів і тому вважає абсолютно необхідним вивчення і конспектування основних нормативних документів, але незважаючи на це, він все-таки взявся за написання цього розділу конспекту лекцій. Справа в тому, що величезний список нормативних документів не виключає необхідності, як ми вже відзначали, для майже кожного конкретного об’єкта розробляти свій індивідуальний проект виконання геодезичних робіт, що вимагає творчого застосування їх матеріалу. Це, для прикладу, індивідуальні схеми оптимальної побудови опорної мережі для даного об’єкта, звідси необхідність оцінки її точності в даному конкретному випадку, вибір оптимальних методик виконання знімальних робіт тощо. Практика також показує, що нормативні документи з часом відстають від досягнень науково-технічного прогресу, особливо геодезичного приладобудування, а використання нових приладів вимагає творчого підходу, самостійного розроблення нових методик. Допомогти студентові саме в цьому і намагався автор. На його думку, це можливо тільки в тому випадку, якщо в підручнику не зупинятись тільки на приведенні вимог нормативних документів, а за можливості зосередитись на відповідях на питання, чим обґрунтовується необхідність дотримання тих чи інших їх вимог. Наскільки йому це вдалось, судити Вам. Зважаючи на наявність великої кількості публікацій з тематики, що вивчається, методично досконалих підручників, наприклад [10], в тому числі і сучасних [1],[3], у даній роботі автор в основному зосередився на спеціальних розділах, присвячених суті новітніх методів інженерно-геодезичних вимірів. При цьому він тільки в мінімальній кількості вказує довідковий матеріал, який можна знайти як в згадуваних вище підручниках, так і чинних нормативних документах, зосередившись на новітніх публікаціях, в тому числі і на матеріалах виконаних ним особисто досліджень. Особливо це стосується матеріалу, присвяченого цифровому моделюванню рельєфу та інженерно-динамічній геодезії.

У роботі багато уваги присвячено Державній геодезичній мережі України, причому питання її створення в даній роботі, розглядаються в історичному аспекті. Така підвищена увага до історії створення пояснюється тим, що при інженерних вишукуваннях дуже широко використовують архівні матеріали і тому треба добре розбиратись в яких системах координат виконувались роботи, як їх привести до Української системи координат (УСК-2000), як цього вимагають нормативні документи. З цієї ж причини, також в історичному аспекті розглядаються питання, пов'язані з супутниковими методами визначення координат. Крім того, аналіз чинних нормативних документів свідчить, що в переважній більшості випадків при виконанні інженерних вишукувань геодезистові доводиться самостійно створювати заповнюючі опорні мережі з безпосередньою прив’язкою до Української перманентної мережі глобальних навігаційних супутникових спостережень. Разом з тим, у цій частині підручника автор майже не приділяє уваги спеціальним інженерно-геодезичним мережам: будівельній сітці, мостовій тріангуляції, геодезичним без діагональним чотирикутникам тощо. На думку автора, цей матеріал доцільніше розглядати при викладі розділу, присвяченого геодезичному супроводу і контролю будівельно-монтажного виробництва. Крім того, на думку автора, перші два методи створення планової основи застаріли і з успіхом можуть бути замінені більш економічними методами побудов з використанням електронних тахеометрів- TPS.

Багато уваги в роботі присвячено сучасним методикам супутникових методів визначення координат. Вже в наш час їх широко використовують для інженерно-геодезичних робіт, причому не тільки для створення обґрунтування великомасштабних зйомок при інженерно-геодезичних вишукуваннях, але й навіть, і при виконанні розмічувальних робіт. Складається враження, що вже в найближчий час науковий прогрес у цій області і області дистанційного зондування дозволить чи не повністю автоматизувати інженерно-геодезичні вишукування. Незважаючи на те, що в навчальному плані передбачено порівняно багато часу на вивчення дисципліни “Супутникова геодезія”, автор вважав необхідним, можливо в більш популярній формі пояснити деякі основні “секрети” супутникових технологій. Наприклад, суть імпульсного методу вимірювання псевдодальностей з використанням псевдовипадкових кодів, геометричну суть задачі розв’язку неоднозначності при визначенні віддалей до супутника за псевдодальностями, для чого потрібні виміри на двох частотах і т. п. Детально описано види диференціальних поправок, організація базової станції тощо. Цим питанням присвячено розділ 3 роботи.

У розділі 5 описано, чи не найбільш проблемні питання великомасштабного картографування, пов’язані з пошуком та зніманням підземних комунікацій, в тому числі і найбільш сучасний радіолокаційний метод пошуку.

Сучасний стан наземної лазерної зйомки описаний в розділі 7.

Разом з тим, автор добре усвідомлює, що взявся за невдячну роботу. Прогрес в галузях електронного приладобудування і спеціалізованого програмного забезпечення такий, що зовсім не виключається те, що на момент, коли даний підручник потрапить у руки читачеві, він безнадійно застаріє. Крім того, виробники сучасних геодезичних приладів не відкривають до кінця технологічних секретів своїх виробів, і доводиться сприймати їх як свого роду “чорні ящики”. Користувач приладу одержує вичерпну інформацію про те, що повинно поступати на вхід, про те, що ми одержуємо в результаті вимірів, але про те, що відбувається всередині приладу, він може лише здогадуватись. У деяких випадках навіть не зрозуміло, який принцип, для прикладу, вимірювання віддалей використовується: фазовий чи імпульсний у даному приладі.