Пояснювально - розрахункова частина

Матеріал, викладений в розділі, повинен відповідати завданню на проектування, бути достатнім для розкриття суті дипломного (курсового) проекту, тобто повністю розкривати і обгрунтовувати прийн­яті рішення та отримані результати.

Текст пояснювальної записки викладають, розділяючи матеріал на розді­ли, які, у свою чергу, можуть поділятися на підрозділи, пункти та підпункти. Кожен пункт і підпункт повинен містити закінчену інформацію.

Якщо в пояснювальній записці необхідно навести повні розрахунки, напри­клад, математичні, чи інші подробиці проектування, їх розміщують у додатках.

В загальній частині викладаються результати аналізу стану питання та завдання, формулювання технічних вимог до об’єкту розробки;

В розрахунковій частині рекомендується розглянути такі питання:

- розрахунок принципової електричної схеми;

- розрахунок електричних параметрів системи або пристрою;

- розрахунок ….

Приклад оформлення текстового матеріалу наведений у Додатку Г

 

Спеціальна частина

В розділі рекомендується розглянути наступні питання:

- детальний опис роботи окремої структурної частини системи або пристрою, що розглядається в даному проекті за принциповою схемою.

- розробка технологічних карт по ремонту або обслуговуванню систем або пристроїв;

- розробка схем та виготовлення діючих макетів;

- розробка інструкційних карт для виконання лабораторних робіт з використанням виготовленого макету;

- розробка та пояснення роботи програм для ПК у відповідності до завдання.

 

Розділ з охорони праці

В розділі розглядаються небезпечні та шкідливі чинники, які діють на робочому місці електромеханіка, та розробляються заходи по уникненню ушкодження здоров'я працівника, проводиться розрахунок необхідного захисного заземлення обладнання, що обслуговується, або необхідного освітлення на робочому місці за вибором керівника проекту.

Завдання видається керівником проекту. Зміст розділу та якість виконання завдання контролюється консультантом.

Обсяг розділу на менше 12 аркушів.

 

Економічна частина

В розділі приводяться економічні розрахунки витрат на впровадження системи або пристрою, видатки на його ремонт та експлуатацію, розраховується економічна ефективність запропонованих в роботі технічних рішень.

 

Перелік посилань

Розділ включає перелік всіх джерел, на які є посилання в тексті пояснювальної записки.

Перелік посилань слід складати у порядку появи посилань на них у тексті за прикладами бібліографічних описів

Об’єктами опису є всі види опублікованих та неопублікованих документів на будь-яких носіях.

Відповідно до стандарту, пунктуація в бібліографічному описі виконує дві функції: звичайних граматичних розділових знаків (пунктуація), та розділових знаків, що мають розпізнавальний характер для областей та елементів бібліографічного опису (знаки приписної пунктуації).

Заголовок від опису відокремлюють крапкою. Області опису відокремлюють одна від одної крапкою і тире. При повторенні окремих областей повторюють крапку і тире, за винятком області серії (відомості про кожну серію беруться в окремі круглі дужки без знаку крапка і тире між ними).

У стандарті підкреслено, що для розрізнення приписної та граматичної пунктуації застосовують проміжок в один друкований знак до і після приписного знака. Виняток — крапка та кома — проміжки залишають тільки після них. Знаки крапка з комою та три крапки до винятку не відносяться.

Правила вживання великої та малої літер. Їхнє вживання продиктоване не тільки нормами мови, а й розділенням областей бібліографічного опису. Перші слова відомостей, що відносяться до назви та відомостей про відповідальність записуються з малої літери, якщо вони не є власними назвами, першими словами назви чи цитатами. Винятком є загальне позначення матеріалу та будь-які назви у всіх областях опису.

Відомості, що запозичені не з приписного джерела інформації, наводять у квадратних дужках (уклад. В. Петренко [та ін.] або [б. м.] (без місця) тощо). Необхідно від значити, що квадратні дужки застосовуються у межах однієї області. Якщо суміжні елементи відносяться до різних областей, то кожен елемент береться в окремі квадратні дужки.

Набір додаткових обов’язкових елементів бібліографічного опису:

- перші відомості про відповідальність в усіх областях (області назви та відомостей про відповідальність, області видання, області серії);

- додаткові відомості про видання;

- ім’я видавця, розповсюджувача тощо;

- основна назва серії та підсерії;

- Міжнародний стандартний номер серіального видання, що було надано серії чи підсерії (ISSN);

- номер випуску серії чи підсерії;

- окремі примітки в описі певних видів документів (в описі електронних ресурсів - примітки про джерело основної назви, примітки про системні вимоги).

У відповідності до основних принципів ISBD, відомості у бібліографічному описі слід наводити в тому вигляді, в якому вони зазначені в документі (відомості про відповідальність обов’язково зазначають, навіть якщо вони збігаються із заголовком).

Відомості про видання наводять у формулюваннях та в послідовності, зазначеній у джерелі інформації: порядковий номер видання не виноситься на перше місце, як це було раніше. Додаткові відомості про видання (виправлене, доповнене, стереотипне, перероблене тощо) та перші відомості про відповідальність, що відносяться до конкретного зміненого видання твору, є обов’язковими елементами.

Після області видання в описі розміщена область специфічних відомостей, яка є новою для загального переліку областей. Вона використовується під час опису об’єктів, що є особливим видом публікацій або розміщені на специфічному носії (картографічні, нотні, серіальні документи; стандарти та технічні умови; патентні документи, а також електронні ресурси).

Відомості про тираж треба зазначати в області приміток.

Перед елементами та областями у бібліографічному описі ставлять знаки приписаної пунктуації (за старою термінологією — умовні розділові знаки). На відміну від зви чайних граматичних знаків, знаки приписаної пунктуації виконують розпізнавальні функції областей та елементів.

Заголовок від опису відділяють крапкою, а області одну від іншої крапкою й тире. Якщо якась область наводиться з абзацу, то знак тире не ставлять. При повторенні окремих областей повторяють крапку й тире, за винятком області серії. При повторенні області серії відомості про кожну серію беруть у круглі дужки без знака крапка й тире між ними.

Головним джерелом інформації є елемент документа, який уміщує основні вихідні та аналогічні їм відомості — титульний аркуш, титульний екран, тикетка, наклейка тощо.

Головне джерело інформації вибирається для складання опису в цілому, а для кожної області опису встановлено приписане, залежно від виду документа. При різночитанні однорідних відомостей у різних джерелах, перевагу віддають бібліографічним відомостям, за позиченим з приписаного джерела інформації. Відомості, взяті із неприписаного джерела інформації, наводять у квадратних дужках, наприклад, якщо відомості про авторів, редакторів, перекладачів та інших осіб зазначені не на титульній сторінці книги, а на звороті титульного аркуша, то в описі їх беруть у квадратні дужки.

Необхідно відзначити, що у квадратних дужках також наводяться відомості, запозичені із джерел поза документом і сформульовані бібліографом на основі його аналізу. В новому стандарті застосування цього правила проведено послідовніше, ніж у ГОСТ 7.1—84: доповнення "[та ін.]" (та інші), зазначення "[б. м.]" (без місця), "[б. в.]" (без видавця), що додає в опис бібліограф, потрібно також брати у квадратні дужки. Квадратні дужки застосовуються у межах однієї області. Якщо суміжні елементи відносяться до різних областей, то кожен елемент береться в окремі квадратні дужки

До області назви і відомостей про відповідальність уперше уведено новий елемент — загальне визначення матеріалу.

Загальне позначення матеріалу уможливлює визначення знакової природи документа (текст, ноти, карти, зображення, шрифт Брайля тощо) чи фізичну форму об’єкта опису (мікроформа, електронний ресурс).

Приклади наведені у додатках Д, Е, Ж.

 

Додатки

У додатках розміщують матеріали, які:

- є необхідними для повноти розкриття теми дипломного (курсового) проекту, але включення їх до основної частини може змінити упорядковане та логічне по­дання тексту;

- через великий обсяг, специфіку, або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (наприклад схеми, перелік елементів, специфікації, опис комп’ютерних програм, таблиці з виміряними даними та ін.), на які мають бути посилання у відповідних розділах;

- додаткові ілюстрації, таблиці, тощо.

 

Графічна частина

Графічна частина представляє собою конструкторські документи, до яких згідно стандару відносять документи, що окремо або сумісно визначають склад та улаштування виробу та мають необхідні дані для його розробки або виготовлення, пояснення принципів роботи, контролю, експлуатації та ремонту. Назви та визначення документів наведені у таблиці 1.

Таблиця 1

Вид документу	Визначення
Креслення деталиі	Документ, що має у своєму складі зображення деталі та інші дані, необхідні для її виготовлення та контролю
Збірне креслення	Документ, що має у своєму складі зображення збірної одиниці та іші дані, необхідні для її збирання (виготовлення) та контролю. До збірних креслень відносять іші креслення, за якими виконують гідромонтаж та пневмомонтаж
Креслення загального вигляду	Документ, що визначає конструкцию виробу, взаємодію його складових частин та пояснюючий принцип дії виробу
Теоретичне креслення	Документ, що визначає геометричну форму (обриси) виробу та координати розміщення складових частин
Габаритне креслення	Документ, що має у своєму складі контурне (спрощене) зображення виробу з габаритними, встановочними та під'єднувальними розмірами
Електромонтажние креслення	Документ, що має у своєму складі дані, необхідні для виконання електричного монтажу виробу
Монтажне креслення	Документ, що має у своєму складі контурне (спрощене) зображення виробу, а також дані, необхідні для його установки (монтажу) на місці використання. До монтажних креслень відносять креслення фундаментів, що розробляються для встановлення виробу
Схема	Документ, на якому показані, у вигляді умовних зображень або позначень складові частини виробу та зв'язки між ними
Специфікація	Документ, що визначає склад зірної одиниці, комплексу або комплекту
Відомість специфікацій	Документ, що має у своєму склад перелик усіх специфікацій складових частин виробу з зазначенням їх кількості та місця, куди вони входять
Відомость покупних виробів	Документ, що має у своєму склад перелик покупних виробів, що використані у виробі, що розробляється

Графічна частина виконується згідно завдання на проектування з дотриманням вимог ЄСКД.

При виконанні креслень з використанням комп'ютера дозволяється використовувати бази елементів відповідного графічного редактора.

Рекомендується Microsoft Office Visio.

Перелік видів і типів схем подано в таблицях 1 та 2, наведених нижче

Таблиця 1 - Види схем

 

Вид схеми	Шифр виду	Вид схеми	Шифр виду
Електрична	Е	Вакуумна	В
Гідравлічна	Г	Газова	Х
Пневматична	П	Ділення	Е
Кінематична	К	Енергетична	Р
Оптична	Л	Комбінована	С

 

Таблиця 1 – Типи схем

 

Тип схеми	Шифр типу	Призначення схеми
Структурна		Визначає основні функціональні частини виробу, їх призначення і взаємозв'язок.
Функціональна		Пояснює процеси, які відбуваються в окремих функціональних колах виробу, а також у виробі в цілому.
Принципова (повна)		Визначає повний склад елементів та зв'язків між ними і дає детальне уявлення про принципи роботи виробу.
З'єднань (монтажна)		Визначає з'єднання складових частин виробу і показує з'єднувальні дроти, джгути, кабелі, а також місця їх приєднання.
Підключення		Показує зовнішні підключення виробу.
Загальна		Визначає складові частини комплексу та їх з'єднання між собою на місці експлуатації.
Розташування		Визначає відносне розташування складових частин виробу, а також дротів, джгутів та кабелів, які їх з'єднують.