Співвідношення типів нервової системи та темпераменту

 

Особливості нервових процесів	Тип нервової системи	Тип темпераменту
Сила	Врівноваженість	Рухливість
Сильний	Врівноважений	Рухливий	Живий	Сангвінік
Сильний	Неврівноважений	Рухливий	Невтримний	Холерик
Сильний	Врівноважений	Інертний	Інертний	Флегматик
Слабкий	Неврівноважений	Рухливий або інертний	Слабкий	Меланхолік

Сучасні концепції темпераменту намагаються об'єднати 3 зазначені вище групи теорій темпераменту: гуморально-ендокринну, конституціональну і нейродинамічну. Які б теорії не брались за основу темпераменту, більшість дослідників, як вітчизняних, так і закордонних, визначають темперамент як стійку, уроджену, базову характеристику, що визначає розмаїття поведінкових проявів. Крім того, темперамент є першоосновою, яка визначає індивідуальні особливості поведінки з найперших місяців життя та залишається стійкою протягом багатьох років або всього життя в цілому.

У питанні про те, які прояви психіки і поведінки можна віднести до властивостей темпераменту, дотепер немає єдиної точки зору. До числа властивостей, які найбільше часто включаються в число темпераментних, багато авторів відносять показники ергічності (активності), емоційності, темпу і пластичності. При цьому, зазначені чотири властивості необхідно розглядати в залежності від сфери, в якій ці властивості реалізуються.

Для характеристики темпераменту важливий опис не окремих його характеристик, а їхнього сполучення.

Так, для сангвініка характерним є висока нервово-психічна активність, розмаїття і багатство міміки і рухів, емоційність, вразливість і лабільність. Емоційні переживання сангвініка неглибокі, а його рухливість при негативних виховних впливах приводить до відсутності належної зосередженості, до поспішності, а іноді і поверховості.

Для холерика характерний високий рівень нервово-психічної активності, енергії дій; різкість і стрімкість рухів, сила, імпульсивність і яскрава виразність емоційних переживань.

Флегматик характеризується низьким рівнем активності поведінки і труднощами переключення, повільністю і спокоєм дій, міміки і мови; рівністю, сталістю і глибиною почуттів і настроїв. У випадку невдалих виховних впливів у флегматика можуть розвитися такі негативні риси, як млявість, бідність і слабкість емоцій, схильність до виконання одних лише звичних дій.

Меланхоліка характеризують низький рівень нервово-психічної активності, стриманість і приглушеність моторики і мови, значна емоційна реактивність, глибина і стійкість почуттів при слабкому їхньому вираженні. При невдалих виховних впливах — підвищена до хворобливості емоційна ранимість, замкнутість і відчуженість, схильність до важких внутрішніх переживань таких життєвих обставин, що цього не заслуговують.

Темперамент як основний фактор визначає специфіку реакцій людини, будучиосновою для формування в процесі виховання і навчання індивідуальних рис характеру, навичок, стилів діяльності. З цієї позиції не можна поділяти темпераменти на погані і гарні. Кожний з темпераментів представляє основу адаптивних можливостей людини, зв'язаних з реалізацією його біологічних програм.

 

Конституція і психічні особливості. Зв'язок між конституціональними особливостями і психікою людини була помічена ще Гіппократом, який описав два типи людей, що різко відрізняються один від одного: habitus apoplecticus — щільний, мускульний, сильний і habitus phitisicus — тонкий, витончений, слабкий. В даний час нараховується більш 20 класифікацій типів статури. Поняття конституції ширше, ніж тип статури.

Психофізіологічна конституція – це поняття, що відображує єдність біологічних, фізіологічних і психологічних якостей індивідуума.

Вона включає:

- зовнішній вигляд;

- співвідношення фізіологічної активності внутрішніх органів (артеріальний тиск, частота серцебиттів, що переварюючу здатність і моторику ШКТ, дезинтоксикаційні функції печінки і нирок, кровотворення і т.п.);

- стійкі особливості балансу гормональної активності;

- особливості фізіології нервової системи (медіаторний баланс, характер процесів збудження і гальмування);

- основні риси темпераменту.

До числа найбільш відомих класифікацій типів статур відносяться описані Кречмером і Шелдоном.

Кречмера, як психіатра і психолога, цікавила проблема схильності людей до різного типу психозів. Зіставляючи особливості статури і вид психічного розладу своїх пацієнтів, Кречмер виділив 3 типи конституції, кожному з яких відповідають визначені риси темпераменту і схильність до конкретних видів психічних розладів.

Кречмером був виділений ще один тип статури — диспластичний, але для нього не вдалось виявити відповідного темпераменту.

Зв'язок між статурою і темпераментом Кречмер пояснював особливостями хімічного складу крові і гормональних систем. Його вчення вплинуло на розвиток диференціальної психіатрії і психології.

До числа найбільш відомих сьогодні конституціональних типологій відноситься типологія Шелдона. Розробляючи типологію, він йшов не від клініки, а від норми. В основі його типології лежать не дискретні ознаки, а безупинно розподілені компоненти статури. Шелдон виділив 3 компоненти статури, назвавши їх по імені зародкових листків, з яких вони розвивалися: ендоморфний (з нього розвиваються внутрішні органи); мезоморфний (з нього розвиваються кістки, м'язи, серце, кровоносні судини); ектоморфний (з нього розвиваються нервова система, мозок, рецепторний апарат). Представників кожного типу характеризують визначені особливості статури.