Перша велика битва між польським військом під командуванням М.

Перша велика битва між польським військом під командуванням М.

Калиновського і М. Потоцького, яке налічувало понад 20 тис. чол., і

українськими козаками відбулася наприкінці квітня — на початку травня

1648 р. під Жовтими Водами. Після штурму польського табору, який тривав

майже два тижні, Б. Хмельницький 5-6 травня дав генеральний бій, поляки

змушені були відступити. Налякані звісткою про поразку і переконані

підісланими козаками, що сили повстанців набагато перевищують головні

сили польського війська, поляки відступили, залишивши зручні позиції під

Корсунем. 26 травня поляки, провідниками яких були козаки Б.

Хмельницького, за дуже несприятливих умов зустрілися з 15-тисячним

загоном козаків. У цьому бою поляки знову зазнали поразки. У полон було

взято близько 9 тис. вояків, у тому числі й командувачів М.

Калиновського і М. Потоцького.

 

Перші перемоги козацьких військ сколихнули все населення України. До

Середини літа 1648 р. були звільнені Київське, Чернігівське та

Брацлавське воєводства. Народні виступи розросталися на Волині та

західноукраїнських землях. У цей час вмирає польський король Владислав

IV.

 

Упродовж літа Б. Хмельницький перебував зі своїм табором під Білою

Церквою. Основні зусилля Б. Хмельницький спрямував на створення

дисциплінованої, добре організованої армії, яка складалася з 16 полків і

налічувала до кінця літа 40 тис. чол. По-перше, Б. Хмельницький не хотів

виводити козацькі полки з Наддніпрянщини, оскільки не вірив союзникам —

татарам, які після виведення козацьких військ могли кинутися грабувати

мирне населення. По-друге, Б. Хмельницькому важливо було знати, який

міжнародний резонанс викличуть його перемоги над поляками.

 

Поляки, щоб виграти час, почали переговори з Б. Хмельницьким, що дало їм

можливість мобілізувати 32 тис. шляхти і 8 тис. німецьких найманців. На

чолі нової польської армії стояли Д. Заславський, який любив розкоші, М.

Остророг, учений-латиніст, і дев'ятнадцятирічний А. Конєцпольський. Б.

Хмельницький, з властивим йому гумором, охрестив їх "периною", "латиною"

і "дитиною". Воюючі армії 23 вересня 1648 р. зустрілися під Пилявцями,

Де відбулася грандіозна битва, в якій поляки зазнали нищівної поразки.

26 вересня у Старокостянтинові відбулася козацька рада за участю

Тугай-бея, яка ухвалила рішення продовжувати наступ на Західну Україну.

На початку жовтня армія Б. Хмельницького оточила Львів і могла здобути

Його. Але через небажання Б. Хмельницького зруйнувати прекрасне місто і ого зруйнувати прекрасне місто і

Завдяки величезному викупу в 200 тис. злотих на користь Тугай-бея облогу

Було знято.

 

На початку листопада 1648 р. козацьке військо підійшло до добре

укріпленої польської фортеці Замостя і почало готуватися до штурму. У

цей час прийшло повідомлення, що новим королем обрано Яна II Казимира,

якого й хотів бачити на престолі Б. Хмельницький. Дев'ятого листопада до

гетьмана прибуло офіційне посольство нового польського короля, який

запропонував перемир'я. Б. Хмельницький визнав своє підданство і віддав

наказ військам повертатися в Наддніпрянщину.

 

Залишається загадкою, чому Б. Хмельницький, який міг тоді знищити Річ

Посполиту, вирішив повернутися в Наддніпрянщину. Очевидно, він все ще

сподівався, що новий король задовольнить вимоги козацтва. До того ж

насувалася зима, війська були дуже втомлені, в Україні почалися голод і

чума. Союзники гетьмана — кримські татари — збиралися повернутися

додому. Б. Хмельницький розумів також, що вторгнення козацьких військ

безпосередньо в польські землі може спричинити вибух масової визвольної

боротьби поляків.

 

Таким чином, 14 листопада 1648 р. козаки знімають облогу Замостя і

Вирушають до Києва. 23 грудня Б. Хмельницький прибув до Києва, де його

Усний договір, яким було рішення Переяславської ради 8 січня 1654 р., не задовольняв Б. Хмельницького і старшину ні формою, ні змістом (він стосувався тільки загальних положень входження України у підданство до Росії, не конкретизуючи їх). Тому під керівництвом Б. Хмельницького були вироблені письмові умови договору з Московською державою — «Просительні статті» з 23 пунктів.

 

У березні 1654 р. українське посольство на чолі з генеральним суддею С. Зарудним і переяславським полковником П. Тетерею повезло пропозиції української сторони до Москви. Посольство урочисто прийняв цар Олексій Михайлович, після чого почалися двотижневі переговори, результатом яких було затвердження так званих

 

Березневих статей (або Переяславсько-Московського договору, або «Статей Богдана Хмельницького»). Ці «Статті» встановлювали:

 

• підтвердження прав, привілеїв та вільностей Війська Запорозького, української шляхти та міщан;

 

• укладення реєстру у 60 тис. осіб;

 

• збереження місцевої адміністрації та збирання нею податків, які повинні були надходити до царської казни під контролем московських урядовців;

 

• обрання Військом Запорозьким гетьмана;

 

• право гетьмана зноситися з іноземними державами за умови повідомлення царя та заборону зносин з Річчю Посполитою та Туреччиною без царського дозволу;

 

• боротьбу Московської держави проти Речі Посполитої та татар;

 

• збереження прав київського митрополита.

 

Незважаючи на деякі обмеження суверенітету, «Березневі статті» надавали Україні широку автономію під протекторатом Росії. «Статті» привели до юридичного розриву Гетьманщини з Річчю Посполитою. Україна здобувала сильного союзника в боротьбі з Польщею.

 

Однак кожна зі сторін вбачала у Переяславсько-Московському договорі засіб для реалізації власних планів. Чигирин прагнув використати Московію для остаточного виходу українських земель зі складу Речі Посполитої та збереження і розширення автономії, Москва — «третій Рим» — прагнула часткову залежність України з часом перетворити на цілковиту, зробити з неї провінцію Московської держави. Так, вже у 1654 р. московський уряд поставив у Києві військовий гарнізон з воєводою, який став безпосереднім представником царської влади в Україні.

 

Історики по-різному оцінюють «Березневі статті». Одні вважають їх персональною унією (це були незалежні держави, які мали власні уряди та визнавали владу одного монарха), інші оцінюють їх як васальну залежність України від Росії (сильна сторона захищає слабкішу), треті — як автономію України у складі Московської держави, четверті — як військовий союз між Росією і Україною, яка уклала його тимчасово з метою боротьби проти Речі Посполитої.

 

Відомий історик О. Субтельний вважає, що «Статті» стали «.. поворотним пунктом в історії України, Росії та всієї Європи. Раніше ізольована і відстала Московія зробила гігантський крок уперед на шляху перетворення на велику державу. А доля України стала в усьому — доброму й лихому — невід'ємно пов'язаною з долею Росії».

 

Богдан Хмельницький.

Богда́н Хмельни́цький (27 грудня 1595 (6 січня 1596)[1] — 27 липня (6 серпня) 1657) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави в Наддніпрянській Україні (1648–1657). Шляхтич, реєстровий козак, військовий писар, з 1648 року — гетьман Війська Запорозького. Організатор повстання проти панування шляхти в Україні, яке переросло у Національно-визвольну війну українського народу проти Речі Посполитої. Засновник козацької держави на теренах Центральної України — Війська Запорозького, більш відомої як Гетьманщина. Через ненадійність кримських союзників та важку війну з Річчю Посполитою, у 1654 році в Переяславі уклав військовий союз з Московським царством. Наприкінці свого життя намагався переорієнтуватися на союз зі Швецією та Османською Портою, вбачаючи в амбіціях Москви небезпеку козацькому суверенітету.

 

 

Не бачу сенсу більше розписувати, оскільки, я сподіваюсь, ви всі зможете проаналізувати попередні відповіді і дасте гарну відповідь і на це запитання=)

 

24.Період Руїни (друга половина XVII ст.). Поділ України на 2 гетьманства.

 

Трагічний період, який розпочався для українського народу після смерті Б. Хмельницького (1657 р.) і позначився боротьбою між представниками козацької верхівки, увійшов в історію під назвою «Руїна».

Перша велика битва між польським військом під командуванням М.

Калиновського і М. Потоцького, яке налічувало понад 20 тис. чол., і

українськими козаками відбулася наприкінці квітня — на початку травня

1648 р. під Жовтими Водами. Після штурму польського табору, який тривав

майже два тижні, Б. Хмельницький 5-6 травня дав генеральний бій, поляки

змушені були відступити. Налякані звісткою про поразку і переконані

підісланими козаками, що сили повстанців набагато перевищують головні

сили польського війська, поляки відступили, залишивши зручні позиції під

Корсунем. 26 травня поляки, провідниками яких були козаки Б.

Хмельницького, за дуже несприятливих умов зустрілися з 15-тисячним

загоном козаків. У цьому бою поляки знову зазнали поразки. У полон було

взято близько 9 тис. вояків, у тому числі й командувачів М.