Розміщення та харчування подорожуючих у Галичині у складі Австро-Угорщини (друга половина XIX ст. - 1914 р.)

У другій половині XIX ст. збільшення мобільності населення та зростання міст підвищили попит на готельні послуги не лише в Західній Європі, але й у східній частині імперії Габсбургів. Наприкінці XIX ст. практично в кожному галицькому містечку вже були готелі. Серед них траплялися й великі заклади, але більшість готелів були дуже малими. У 1902 р. загалом у Галичині (тобто у Східній та Західній Галичині) було 935 готелів, в яких працювало близько 2,9 тис. осіб, тобто в середньому припадало приблизно три особи на один заклад. Готелі, у яких працювало більше б людей, складали 9 % від загальної кількості, а заклади з кількістю працюючих більше 20 - лише 0,5 %.

Переважна більшість приміщень мала дуже скромні інтер'єри, низький рівень комфортності. Але навіть у маленьких та дешевих готелях були один-два відносно комфортабельних покої для вимогливих заможних мандрівників.

Дуже багато готелів було на межі XIX і XX ст. у Львові - 48 (у Кракові тоді налічувалося 18 готелів, у Варшаві - 32).

Серед невеликих закладів переважали дуже скромні, розраховані на комерційних агентів, людей середнього статку, які приїжджали до міста у різноманітних справах. Кімнати здавалися не лише одномісні, деякі клієнти винаймали лише ліжко в багатомісному номері. Водопроводу та каналізації в таких закладах не було, "зручності" розташовувалися на дворі.

Деякі маленькі готелі були, фактично, прихованими будинками розпусти, в них клієнти наймали кімнати погодинно.

Але серед маленьких готелів траплялися й дуже солідні, дорогі, з розкішними меблями, вишуканим інтер'єром, вишколеною обслугою.

Великі престижні готелі Львова кінця XIX - початку XX ст. мали власні лазнички, душі, каналізацію, в таких закладах працювали ресторани, кав'ярні. У холах та вздовж сходів висіли картини, на підлозі лежали килими. Ціни в таких готелях були доступними небагатьом. КУЗАН

Про ціни престижних львівських готелів промовисто каже тодішня популярна приказка:

Три речі з'їдають члувіка:
Любов, готель і аптика.

Ресторани та кав'ярні, розміщені у готелях, мали, як правило, такі ж назви, як і заклади, в яких вони знаходилися. Поєднання послуг з розміщення та харчування приваблювало клієнтів.

Найбільш відомі такі готелі Львова часів австро-угорського панування:

- готель "Жорж"; у 1796 р. було побудовано готель "Dе Lа Rus", в якому, серед інших подорожуючих, зупинявся кілька разів відомий письменник Оноре де Бальзак; пізніше готель став називатися "Готелем Жоржа" за іменем його засновника, Жоржа Гоффмана; у 1894 р. "Жорж" у цьому будинку закрився, і в 1901 р. знову відкрився на іншому місці;

Реклама з газети початку XX ст.: "Всім, хто прибуває до Львова, рекомендуємо першорядний люксусовий готель "Жорж". Він має 93 покої, з яких 32 - це апартаменти з лазничками, впорядкованими на найсучаснішому рівні. Всі номери з водою холодною і гарячою, центральним опалюванням, телефоном і світлосигналами. Ціни кімнат цілком приступні: покій одноліжковий від 6 зол. на добу, покій дволіжковий - від 12 зол. Ціна покою з ванною - 13 зол., дволіжкового з ванною - 24 зол. У готелі є першорядний ресторан і вишукана каварня, в мармуровій залі щовечора концерт сальонної оркестри".

- "Англійський готель"; готельний заклад під назвою "Англійський", на 100 номерів, відкрив у Львові в 1840 р. підприємець із чеського міста Брно; у 1888 р. будівлю готелю розібрали, і заклад перемістився на нове місце, в будинок № 21 по вул. Карла Людвіка;

- "Гранд"; відкрився у 1893 р. по вул. Карла Людвіка, 13, містив 48 номерів і ресторан; інтер'єри у стилі необароко; один за найрозкішніших готелів Львова;

- "Народна Гостинниця"; заснована видатним культурним діячем, архітектором Василем Нагірним, який у своїх спогадах так написав про це: "У 1899 р. засновано за моєю ініціативою товариство з обмеженою порукою під фірмою "Народна Гостинниця". Цим товариством задумав я осягнути таку ціль: 1) дати нашій молоді спромогу вивчитися готельного промислу, каварняного і шинкарського; 2) створити інституцію, що дбала б за ширення замилування до ведення готельного промислу, шинкарського і каварняного..."; готель, кав'ярню і ресторан відкрили у 1906 р; інтер'єр у народному стилі; в "Народній Гостинниці" гуртувалася українська інтелігенція; тут, у ресторані та кав'ярні, регулярно декламували свої твори молоді українські письменники. КРИПАК

Серед львівських готелів виділялися також: "Европейський" (один з найстаріших у Львові, відкритий ще у 1804 р.), "Краківський". "Французький", "Центральний".

За зразком західноєвропейських країн у Галичині створювалися також так звані пансіонати - мебльовані кімнати, в яких, як правило, жили протягом тривалого часу. Зазвичай пансіонат був меншим за готель і відрізнявся затишною, сімейною атмосферою. Кімнати для сну були окремими, але їдальня та салон - спільні. Деякі пансіонати були дуже солідними, престижними закладами, господарі ретельно відбирали нових клієнтів, щоб не відлякати старих постояльців. До таких закладів можна було потрапити лише за рекомендацією.

Незаможним людям, які подорожували Галичиною, ставали в нагоді корчми. На початку XX ст. в Галичині сучасники нараховували більше 20 тис. корчем. Основною масою клієнтів більшості таких закладів були місцеві мешканці, а не подорожуючі, але ними часто користувалися й подорожуючі. Корчми були дуже зручним закладом розміщення і харчування для незаможних мандрівників, тому що їжа тут пропонувалася за низькими цінами (щоправда, асортимент у переважній більшості корчем був вкрай обмежений), а нічліг надавався клієнтам корчми безкоштовно.

Будівлі корчем були, здебільшого, дерев'яні чи глинобитні, на зиму їх для утеплення обкладали снопами. Дахи будували солом'яні.

Напередодні Першої світової війни корчми як заклади розміщення і харчування для подорожуючих стали втрачати популярність, поступилися більш сучасним закладам - готелям і заїздам. ИЛЬЮШИНА