Склалася на огд у надзвичайній ситуації

 

 

Вихідними даними для прогнозування і оцінки хімічної обстановки є:

- координати місця розташування ХНО;

- загальна кількість СДОР на об’єкті і дані про їх розміщення і запаси в ємкостях, трубопроводах та технологічному обладнанні;

- кількість СДОР, викинутих в атмосферу і характер розливу на підстилку поверхні («вільно», «в піддон», або «в обвалування»);

- висота піддона або обвалування складських ємкостей;

- метеорологічні умови (температура повітря, швидкість вітру на висоті 10м, ступінь вертикальної стійкості повітря).

1. Знаходимо ступінь вертикальної стійкості атмосфери за даними прогнозу погоди (додаток 1).

2. Визначення еквівалентної кількості СДОР ( Q_e1) у первинній хмарі

Під час аварії на ХНО або вразі його руйнування частина СДОР, що знаходилась у ємкостях під тиском, внаслідок викиду в атмосферу миттєво переходить у довкілля, утворюючи первинну хмару зараженого повітря.

Визначають еквівалентну кількість речовини у первинній хмарі:

Q_e1 =K₁∙K₃∙ K₅ ∙K₇ ∙Q₀,

де К₁ - коефіцієнт, який залежить від умов зберігання СДОР (для стиснутих газів К₁ = 1 (додаток 3));

К₃ - коефіцієнт, рівний відношенню граничної токсодози хлору до граничної токсодози іншої СДОР (додаток 3);

К₅ - коефіцієнт, який враховує ступінь вертикальної стійкості атмосфери:

(при інверсії К₅=1, при ізотермії К₅=0.23 і при конвекції К₅=0.08);

К₇ - коефіцієнт, який враховує вплив температури повітря (додаток 3);

Q₀ – початкова маса викинутої (розлитої) СДОР, т.

При аваріях на сховищах стиснутого газу:

Q₀ = d W_х,

де d- густина СДОР, т/м³; W_х – об’єм ємкості, м³.

При аваріях на газопроводі:

Q₀ = n d ,

де d- густина СДОР, т/м³; W_r– об’єм секції газопроводу між автоматичними відсічками, м³, n- частка СДОР у природному газі, %.

Визначаючи Q_e1 для стиснутих газів, що не увійшли до додатків, приймають значення К₇ = 1, а К₁ = , де Ср – питома теплоємність рідкої СДОР, кДж/кг град; - різниця температур рідкої СДОР до і після руйнування ємкості, ⁰С;

- питома теплота випаровування рідкої СДОР при температурі випаровування кДж/кг

3. Визначення тривалості дії фактора зараження(час випаровування ХР)

Визначення проводиться за формулою:

_, де

T - тривалість випаровування речовини, год., d- густина СДОР, т/м³, h- товщина шару розлитої СДОР, м; К₂, К₄, К₇ – коефіцієнти з попередніх розрахунків.

4. Визначення еквівалентної кількісті СДОР( Q_e2 ) у вторинній хмарі.

Частина СДОР, що залишається не викинутою в атмосферу, поширюючись по підстилаючій поверхні, поступово випаровується.

Визначають еквівалентну кількість речовини у вторинній хмарі:

Qe₂ = (1-K₁)∙K₂∙K₃∙ K₄ ∙ K₅ ∙K₆ ∙K₇ ∙ Q₀ / h d,

де: К₂ - коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей СДОР (додаток 3);

К₄ - коефіцієнт, який враховує швидкість вітру у приземному шарі(додаток 4);

К₆ - коефіцієнт, який залежить від часу, що минув після початку аварії N та тривалості випаровування речовини Т;

d - густина СДОР, що розлилася, т/м³ (додаток 3);

h – товщина шару розлитої СДОР, м (при вільному розливі h=0.05 м), а для СДОР, що розлита в піддон (обвалування), визначають співвідношенням h = H – 0,2м, де Н – висота піддону, м.

Коефіцієнт К₆ визначається після розрахунку тривалості випаровування речовини T

При N>T значення К₆=N^0.8, при N<Т - К₆=Т^0.8, при Т<1год К₆=1.

Для речовин, що не включені до додатку, значення K₇ =1, а K₂ = 8,1 10^-6 , де М- молекулярна маса речовини; Р - тиск насиченої пари речовини при заданій

температурі повітря, мм.рт.ст.

5. Визначення глибини зони зараження при аварії на ХНО

Максимальне значення глибини зони зараження первинною (Г₁) чи вторинною (Г ₂) хмарами СДОР за додатком 2.

Отримані значення Г₁ і Г ₂ - це максимальні значення зон зараження первинною або вторинною хмарою, що визначається в залежності від еквівалентної кількості речовини (Qe₁ і Qe₂) і швидкості вітру.

Повна глибина зони зараження Г_, км, що залежить від дії первинної і вторинної хмари НХР, визначається за формулою:

Г = Г₁₍₂₎ + 0.5 ∙ Г_2(1),

де, Г₁₍₂₎ - більша за розміром Г₁ і Г₂; Г₂₍₁₎ - менша за розміром Г₁ і Г₂;

Отримане значення повної глибини зараження Г порівнюється з
максимально можливим значенням глибини переносу повітряних мас Г_п, на даний час, що визначається за формулою:

Г_П = t · , (км)

де: t - час від початку аварії, год;

- швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря при даній швидкості і ступені вертикальної стійкості повітря, км/год (додаток 5).

За кінцеву розрахункову глибину зони зараження приймається менше з дох величин Г і Г _{п .}

6. Визначення площі зони можливого зараження СДОР

Зона можливого хімічного зараження СДОР – це площа кола або його частини з радіусом, що дорівнює глибині (максимальній) поширення хмари повітря з вражаючою концентрацією СДОР:

S_СДОР =

де S_СДОР – площа зони зараження СДОР, км²; Г – повна глибина зараження, км; n – коефіцієнт, що залежить від швидкості вітру (табл..2)

 

Таблиця 2