Лекція №8. Організація охорони праці на підприємстві.

Лекція №8. Організація охорони праці на підприємстві.

План

1. Основні поняття в галузі охорони праці, терміни та визначення

2.Задачі охорони праці та її структура.

3. Основні положення Закону України «Про охорону праці».

 

Сучасний стан охорони праці в Україні можна охарактеризувати як такий, що викликає серйозне занепокоєння.

Створення безпечних умов праці – це невід’ємна частина соціально-економічного розвитку держави, складова державної політики, національної безпеки та державного будівництва, одна з найважливіших функцій органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад, підприємств.

Зростання кількості випадків виробничого травматизму в неви- робничій сфері, будівництві, хімічній промисловості, на транспорті та агропромисловому комплексі значним чином зумовлене збільшен- ням рівня промислового виробництва в цих галузях, але без адекват- ного вжиття роботодавцями заходів з охорони праці та безпечного ведення робіт.

Як свідчить аналіз, основними причинами аварій та травмування працівників є незадовільна організація робочих місць і виконання робіт, порушення трудової і технологічної дисципліни, безвідпові- дальне ставлення керівників виробництва і безпосередніх виконав- ців до дотримання вимог безпеки праці.

1. Основні поняття в галузі охорони праці, терміни та визначення

Однією зі специфічних форм людської діяльності є трудова діяль­ність, під якою розуміється не лише праця в класичному її розумінні*, а будь-яка діяльність (наукова, творча, художня, надання послуг тощо), якщо вона здійснюється в рамках трудового законодавства.

Трудова діяльність - це джерело розвитку суспільства, ство­рення матеріальних, культурних і духовних цінностей, переду­мова існування як кожної окремої людини, так і людства в ціло­му. У процесі трудової діяльності розвиваються здібності людини, мислення, чуттєве сприйняття світу. З точки зору фізіології будь-яка трудова діяльність - це витрати фізичної і розумової енергії людини, але ці витрати необхідні і корисні для неї. Виконуючи трудові обов'язки, людина працює не лише заради свого блага, а задля блага суспільства в цілому. З економічної точки зору трудова діяльність повинна забезпечувати максимально можливий рівень продуктивно­сті, тому одним із завдань суспільства є забезпечення таких умов її, коли вона не буде спричиняти негативного впливу на здоров'я пра­цюючих, не буде завдавати шкоди оточуючим людям та довкіллю. В ідеалі трудова діяльність повинна надавати людині задоволення і не бути надмірно важкою чи напруженою. Важкість та напруженість праці є одними з головних характеристик трудового процесу.

Важкість праці - це така характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризуєть­ся фізичним (динамічним і статичним) навантаженням, масою ванта­жу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщен­ням в просторі.

Напруженість праці - характеристика трудового процесу, що відоб­ражає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника. До факторів, що характе­ризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емо­ційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.

Під час виконання людиною трудових обов'язків на неї діє сукуп­ність фізичних, хімічних, біологічних та соціальних чинників. Ці чинники звуться виробничим середовищем.

Виробниче середовище забезпечує життєдіяльність під час вико­нання трудових обов'язків, в тому числі і працездатність, але за пев­них обставин ці ж чинники можуть являти небезпеку і причиняти шкоду людині. Будь-які реальні виробничі умови характеризуються, як правило, наявністю деякої небезпеки для працюючого, що полягає у можливості захворювання, отримання травми чи іншого ушкоджен­ня організму.

Сукупність чинників трудового процесу і виробничого середо­вища, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час виконування нею трудових обов'язків складають умови праці.

Люди, знаряддя праці, оточуюче середовище та завдання, що вирі­шуються в процесі трудової діяльності, являють собою динамічну систему, зміна в якій будь-якого з компонентів веде до зміни інших, а результуючий вплив на безпеку інколи буває важко оцінити заздале­гідь. Під безпекою розуміється стан захищеності особи та сус­пільства від ризику зазнати шкоди.

Запровадження нових технологічних процесів, навіть тих, що спря­мовані на полегшення праці* чи підвищення її безпеки, часто пов'яза­не з появою нових чинників, загроза яких життю та здоров'ю працюю­чих часто може бути неусвідомленою або навіть невідомою.

Реальне виробництво супроводжується шкідливими та небезпеч­ними чинниками (факторами) і має певний виробничий ризик.

Виробничий ризик - це ймовірність ушкодження здоров'я праців­ника під час виконання ним трудових обов'язків, що зумовлена ступенем шкідливості та/або небезпечності умов праці та нау­ково-технічним станом виробництва.

Шкідливий виробничий фактор - небажане явище, яке супрово­джує виробничий процес і вплив якого на працюючого може призве­сти до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворю­вання, виробничо зумовленого чи професійного, і навіть смерті, як результату захворювання.

Захворювання - це порушення нормальної життєдіяльності орга­нізму, зумовлене функціональними та/або морфологічними змінами.

Виробничо зумовлене захворювання - захворювання, перебіг якого ускладнюється умовами праці, а частота якого перевищує частоту його у працівників, які не зазнають впливу певних професій­них шкідливих факторів.

Професійне захворювання (профзахворювання) - це захворю­вання, що виникло внаслідок професійної діяльності та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

Небезпечний виробничий фактор - небажане явище, яке супро­воджує виробничий процес і дія якого за певних умов може призвести до травми або іншого раптового погіршення здоров'я працівника (гос­трого отруєння, гострого захворювання) і навіть до раптової смерті.

Виробнича травма - пошкодження тканин, порушення анатоміч­ної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів. Як правило, виробнича травма є наслідком нещасного випадку на виробництві.

Нещасний випадок на виробництві - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'яз­ків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Поділення несприятливих чинників виробничого середовища на шкідливі та небезпечні зумовлене різним характером їх дії на людсь­кий організм, тим, що вони потребують різних заходів та засобів для боротьби з ними та профілактики викликаних ними ушкоджень, а також рядом причин організаційного характеру. В той же час між шкідливими та небезпечними виробничими факторами інколи важко провести чітку межу. Один і той же чинник може викликати травму і захворювання (наприклад, високий рівень іонізуючого або теплового випромінювання може викликати опік або навіть призвести до мит­тєвої смерті, а довготривала дія порівняно невисокого рівня цих же факторів - до хвороби; пилинка, що потрапила в око, спричиняє травму, а пил, що осідає в легенях, - захворювання, що зветься пнев-моконіоз). Через це всі несприятливі виробничі чинники часто роз­глядаються як єдине поняття - небезпечний та шкідливий виробни­чий фактор (НШВФ).

За своїм походженням та природою дії НШВФ ділять на 5 груп: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні та соціальні*.

До фізичних НШВФ відносяться машини та механізми або їх еле­менти, а також вироби, матеріали, заготовки тощо, які рухаються або обертаються; конструкції, які руйнуються; системи, устаткування або елементи обладнання, які знаходяться під підвищеним тиском; підви­щена запиленість та загазованість повітря; підвищена або понижена температура повітря, поверхонь приміщення, обладнання, матеріалів; підвищені рівні шуму, вібрації, ультразвуку, інфразвуку; підвищений або понижений барометричний тиск та його різкі коливання; підвище­на та понижена вологість; підвищена швидкість руху та підвищена іоні­зація повітря; підвищений рівень іонізуючих випромінювань; підвище­не значення напруги в електричній мережі; підвищені рівні статичної електрики, електромагнітних випромінювань; підвищена напруженість електричного, магнітного полів; відсутність або нестача світла; недо­статня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; пониже­на контрастність; прямий та віддзеркалений блиск; підвищена пульса­ція світлового потоку; підвищені рівні ультрафіолетової та інфрачерво­ної радіації; гострі кромки, задирки, шершавість на поверхні заготовок, інструментів та обладнання; розташування робочого місця на значній висоті відносно землі (підлоги); слизька підлога; невагомість.

До хімічних НШВФ відносяться хімічні речовини, які по характеру дії на організм людини поділяються на токсичні, задушливі, нарко­тичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні та такі, що впливають на репродуктивну функцію. За шляхами проникнення в організм людини вони поділяються на такі, що потрапляють через:

1) органи дихання;

2) шлунково-кишковий тракт;

3) шкіряні покриви та слизисті оболонки.

До біологічних НШВФ відносяться патогенні мікроорганізми (бак­терії, віруси, рикетсії, спірохети, грибки, найпростіші) та продукти їхньої життєдіяльності, а також макроорганізми (тварини та рослини).

До психофізіологічних НШВФ відносяться фізичні (статичні та динамічні) перевантаження і нервово-психічні перевантаження (розу­мове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Соціальні НШВФ - це неякісна організація роботи, понаднормова робота, необхідність роботи в колективі з поганими відносинами між його членами, соціальна ізольованість з відривом від сім'ї, зміна біо-ритмів, незадоволеність роботою, фізична та/або словесна образа та її ризик, насильство та його ризик.

Один і той же НШВФ за природою своєї дії може належати водно­час до різних груп.

Однією з причин появи НШВФ є небезпечні речовини.

Небезпеч­на речовина - це хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.

Такий стан умов праці, при яких виключена дія на працюючого небезпечних та шкідливих виробничих факторів зветься безпекою праці.

Виходячи з того, що в житті, а тим більше у виробничому процесі, абсолютної безпеки не існує, нерозумно було б вимагати від реально­го виробництва повного викорінення травматизму, виключення можливості будь-якого захворювання. Але реальним і розумним є ста­вити питання про зведення до мінімуму впливу об'єктивно існуючих виробничих небезпек. На досягнення цієї мети спрямована охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

 

 

2. Задачі охорони праці та її структура

Наведене вище визначення охорони праці, яке встановлене Зако­ном України «Про охорону праці», свідчить, що охорона праці являє собою сукупність законів, нормативно-правових актів, а також ком­плекс різноманітних заходів та засобів, які забезпечують безпеку праці, збереження життя, здоров'я та працездатності людей при вико­нанні ними трудових обов'язків.

Лекція №8. Організація охорони праці на підприємстві.

План

1. Основні поняття в галузі охорони праці, терміни та визначення

2.Задачі охорони праці та її структура.

3. Основні положення Закону України «Про охорону праці».

 

Сучасний стан охорони праці в Україні можна охарактеризувати як такий, що викликає серйозне занепокоєння.

Створення безпечних умов праці – це невід’ємна частина соціально-економічного розвитку держави, складова державної політики, національної безпеки та державного будівництва, одна з найважливіших функцій органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад, підприємств.

Зростання кількості випадків виробничого травматизму в неви- робничій сфері, будівництві, хімічній промисловості, на транспорті та агропромисловому комплексі значним чином зумовлене збільшен- ням рівня промислового виробництва в цих галузях, але без адекват- ного вжиття роботодавцями заходів з охорони праці та безпечного ведення робіт.

Як свідчить аналіз, основними причинами аварій та травмування працівників є незадовільна організація робочих місць і виконання робіт, порушення трудової і технологічної дисципліни, безвідпові- дальне ставлення керівників виробництва і безпосередніх виконав- ців до дотримання вимог безпеки праці.

1. Основні поняття в галузі охорони праці, терміни та визначення

Однією зі специфічних форм людської діяльності є трудова діяль­ність, під якою розуміється не лише праця в класичному її розумінні*, а будь-яка діяльність (наукова, творча, художня, надання послуг тощо), якщо вона здійснюється в рамках трудового законодавства.

Трудова діяльність - це джерело розвитку суспільства, ство­рення матеріальних, культурних і духовних цінностей, переду­мова існування як кожної окремої людини, так і людства в ціло­му. У процесі трудової діяльності розвиваються здібності людини, мислення, чуттєве сприйняття світу. З точки зору фізіології будь-яка трудова діяльність - це витрати фізичної і розумової енергії людини, але ці витрати необхідні і корисні для неї. Виконуючи трудові обов'язки, людина працює не лише заради свого блага, а задля блага суспільства в цілому. З економічної точки зору трудова діяльність повинна забезпечувати максимально можливий рівень продуктивно­сті, тому одним із завдань суспільства є забезпечення таких умов її, коли вона не буде спричиняти негативного впливу на здоров'я пра­цюючих, не буде завдавати шкоди оточуючим людям та довкіллю. В ідеалі трудова діяльність повинна надавати людині задоволення і не бути надмірно важкою чи напруженою. Важкість та напруженість праці є одними з головних характеристик трудового процесу.

Важкість праці - це така характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризуєть­ся фізичним (динамічним і статичним) навантаженням, масою ванта­жу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщен­ням в просторі.

Напруженість праці - характеристика трудового процесу, що відоб­ражає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника. До факторів, що характе­ризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емо­ційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.

Під час виконання людиною трудових обов'язків на неї діє сукуп­ність фізичних, хімічних, біологічних та соціальних чинників. Ці чинники звуться виробничим середовищем.

Виробниче середовище забезпечує життєдіяльність під час вико­нання трудових обов'язків, в тому числі і працездатність, але за пев­них обставин ці ж чинники можуть являти небезпеку і причиняти шкоду людині. Будь-які реальні виробничі умови характеризуються, як правило, наявністю деякої небезпеки для працюючого, що полягає у можливості захворювання, отримання травми чи іншого ушкоджен­ня організму.

Сукупність чинників трудового процесу і виробничого середо­вища, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час виконування нею трудових обов'язків складають умови праці.

Люди, знаряддя праці, оточуюче середовище та завдання, що вирі­шуються в процесі трудової діяльності, являють собою динамічну систему, зміна в якій будь-якого з компонентів веде до зміни інших, а результуючий вплив на безпеку інколи буває важко оцінити заздале­гідь. Під безпекою розуміється стан захищеності особи та сус­пільства від ризику зазнати шкоди.

Запровадження нових технологічних процесів, навіть тих, що спря­мовані на полегшення праці* чи підвищення її безпеки, часто пов'яза­не з появою нових чинників, загроза яких життю та здоров'ю працюю­чих часто може бути неусвідомленою або навіть невідомою.

Реальне виробництво супроводжується шкідливими та небезпеч­ними чинниками (факторами) і має певний виробничий ризик.

Виробничий ризик - це ймовірність ушкодження здоров'я праців­ника під час виконання ним трудових обов'язків, що зумовлена ступенем шкідливості та/або небезпечності умов праці та нау­ково-технічним станом виробництва.

Шкідливий виробничий фактор - небажане явище, яке супрово­джує виробничий процес і вплив якого на працюючого може призве­сти до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворю­вання, виробничо зумовленого чи професійного, і навіть смерті, як результату захворювання.

Захворювання - це порушення нормальної життєдіяльності орга­нізму, зумовлене функціональними та/або морфологічними змінами.

Виробничо зумовлене захворювання - захворювання, перебіг якого ускладнюється умовами праці, а частота якого перевищує частоту його у працівників, які не зазнають впливу певних професій­них шкідливих факторів.

Професійне захворювання (профзахворювання) - це захворю­вання, що виникло внаслідок професійної діяльності та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

Небезпечний виробничий фактор - небажане явище, яке супро­воджує виробничий процес і дія якого за певних умов може призвести до травми або іншого раптового погіршення здоров'я працівника (гос­трого отруєння, гострого захворювання) і навіть до раптової смерті.

Виробнича травма - пошкодження тканин, порушення анатоміч­ної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів. Як правило, виробнича травма є наслідком нещасного випадку на виробництві.

Нещасний випадок на виробництві - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'яз­ків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Поділення несприятливих чинників виробничого середовища на шкідливі та небезпечні зумовлене різним характером їх дії на людсь­кий організм, тим, що вони потребують різних заходів та засобів для боротьби з ними та профілактики викликаних ними ушкоджень, а також рядом причин організаційного характеру. В той же час між шкідливими та небезпечними виробничими факторами інколи важко провести чітку межу. Один і той же чинник може викликати травму і захворювання (наприклад, високий рівень іонізуючого або теплового випромінювання може викликати опік або навіть призвести до мит­тєвої смерті, а довготривала дія порівняно невисокого рівня цих же факторів - до хвороби; пилинка, що потрапила в око, спричиняє травму, а пил, що осідає в легенях, - захворювання, що зветься пнев-моконіоз). Через це всі несприятливі виробничі чинники часто роз­глядаються як єдине поняття - небезпечний та шкідливий виробни­чий фактор (НШВФ).

За своїм походженням та природою дії НШВФ ділять на 5 груп: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні та соціальні*.

До фізичних НШВФ відносяться машини та механізми або їх еле­менти, а також вироби, матеріали, заготовки тощо, які рухаються або обертаються; конструкції, які руйнуються; системи, устаткування або елементи обладнання, які знаходяться під підвищеним тиском; підви­щена запиленість та загазованість повітря; підвищена або понижена температура повітря, поверхонь приміщення, обладнання, матеріалів; підвищені рівні шуму, вібрації, ультразвуку, інфразвуку; підвищений або понижений барометричний тиск та його різкі коливання; підвище­на та понижена вологість; підвищена швидкість руху та підвищена іоні­зація повітря; підвищений рівень іонізуючих випромінювань; підвище­не значення напруги в електричній мережі; підвищені рівні статичної електрики, електромагнітних випромінювань; підвищена напруженість електричного, магнітного полів; відсутність або нестача світла; недо­статня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; пониже­на контрастність; прямий та віддзеркалений блиск; підвищена пульса­ція світлового потоку; підвищені рівні ультрафіолетової та інфрачерво­ної радіації; гострі кромки, задирки, шершавість на поверхні заготовок, інструментів та обладнання; розташування робочого місця на значній висоті відносно землі (підлоги); слизька підлога; невагомість.

До хімічних НШВФ відносяться хімічні речовини, які по характеру дії на організм людини поділяються на токсичні, задушливі, нарко­тичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні та такі, що впливають на репродуктивну функцію. За шляхами проникнення в організм людини вони поділяються на такі, що потрапляють через:

1) органи дихання;

2) шлунково-кишковий тракт;

3) шкіряні покриви та слизисті оболонки.

До біологічних НШВФ відносяться патогенні мікроорганізми (бак­терії, віруси, рикетсії, спірохети, грибки, найпростіші) та продукти їхньої життєдіяльності, а також макроорганізми (тварини та рослини).

До психофізіологічних НШВФ відносяться фізичні (статичні та динамічні) перевантаження і нервово-психічні перевантаження (розу­мове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Соціальні НШВФ - це неякісна організація роботи, понаднормова робота, необхідність роботи в колективі з поганими відносинами між його членами, соціальна ізольованість з відривом від сім'ї, зміна біо-ритмів, незадоволеність роботою, фізична та/або словесна образа та її ризик, насильство та його ризик.

Один і той же НШВФ за природою своєї дії може належати водно­час до різних груп.

Однією з причин появи НШВФ є небезпечні речовини.

Небезпеч­на речовина - це хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.

Такий стан умов праці, при яких виключена дія на працюючого небезпечних та шкідливих виробничих факторів зветься безпекою праці.

Виходячи з того, що в житті, а тим більше у виробничому процесі, абсолютної безпеки не існує, нерозумно було б вимагати від реально­го виробництва повного викорінення травматизму, виключення можливості будь-якого захворювання. Але реальним і розумним є ста­вити питання про зведення до мінімуму впливу об'єктивно існуючих виробничих небезпек. На досягнення цієї мети спрямована охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

 

 

2. Задачі охорони праці та її структура

Наведене вище визначення охорони праці, яке встановлене Зако­ном України «Про охорону праці», свідчить, що охорона праці являє собою сукупність законів, нормативно-правових актів, а також ком­плекс різноманітних заходів та засобів, які забезпечують безпеку праці, збереження життя, здоров'я та працездатності людей при вико­нанні ними трудових обов'язків.