Охарактеризуйте принципи юридичної відповідальності.

Важливим видом відповідальності у державному управлінні є юридич­на відповідальність, яка настає за вчинення правопорушень і за порушен­ня конкретних норм правових актів, здійснюється у певних процесуальних формах уповноваженими органами (посадовими особами) державної влади.

Значний інтерес у науці викликає проблема класифікації юридичної від­повідальності. Деякі автори розрізняють відповідальність за видами право­порушень і за характером застосовуваних санкцій. Так, О. Лейст виділяє персональну й колективну відповідальність, розрізняючи її за суб'єктом правопорушення. За характером порушення він розділяє «відповідальність за вину» і «відповідальність без вини», за способом її виникнення і здійс­нення - відповідальність, що виникає безпосередньо із закону внаслідок правопорушення, і ту, що виникає на основі закону [124].

Ряд авторів класифікує види юридичної відповідальності за матері­альною ознакою. Така точка зору пояснюється тим, що зміст юридичної відповідальності визначає її галузеву належність. Матеріальна ознака, як сукупне поняття, охоплює ряд елементів, які відрізняють один вид право­вої відповідальності від іншого. До таких елементів належать: характер застосовувальних санкцій, міра державного осуду, першочерговість вико­нуваних завдань, сфера дії. Всі ці елементи випливають зі змісту правової відповідальності, а тому матеріальна ознака є провідною і за своєю суттю відрізняється від процесуальних класифікаційних підходів, базуючись на матеріальному критерії класифікації'. Виділяють ще такі види юридичної відповідальності: кримінальну, адміністративну, дисциплінарну, цивільну, відміну незаконних актів і рішень державних органів, а також громадських організацій та їх органів [58].

При цьому скасування незаконних актів і рішень навряд чи можна ви­знати самостійним видом юридичної відповідальності. Адже юридична відповідальність являє собою врегульовані нормами права відносини між державою і правопорушником, що пов'язані з державним осудом і застосуванням до винуватця заходів державного примусу, тоді як скасування незаконних актів і рішень з правопорушенням може бути й не пов'язана. Видання таких актів може бути наслідком недостатнього вивчення конкрет­них питань, незнанням законодавства та з інших причин. У такому разі скасування незаконного акта є лише поновленням законності, а не мірою відповідальності.

Стаття 38 Закону «Про державну службу» встановлює, що особи, винні у порушенні законодавства про державну службу, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із чинним зако­нодавством. До державних службовців застосовуються такі види юридич­ної відповідальності:

· матеріальна (статті 130, 133 Кодексу законів про працю України);

· дисциплінарна (ст. 14 Закону України «Про державну службу»);

· в адміністративна і кримінальна (ст. 16 Закону «Про державну служ­бу», закон «Про боротьбу з корупцією»), а також про звільнення з держав­ної служби за порушення Присяги державного службовця (п. 6 ст. ЗО За­кону «Про державну службу»).

Отже, у державному управлінні існують такі види юридичної відпові­дальності: дисциплінарна,

Отже, юридична відповідальність в її традиційному розумінні може за­стосовуватися до будь-якого складу суб'єктів державного управління, об­меженого нормами права. Процеси децентралізації управління, розвиток системи державного управління у напрямі саморегулювання не тільки не знімають проблему соціального й державно-правового контролю, а відпо­відно, примусу й відповідальності, але, навпаки демократизація суспіль­них відносин і становлення правової держави ще більшою мірою пе­редбачають гарантування належного виконання суспільно необхідних обов'язків як визначальну умову свободи й захисту суб'єктивних прав усіх учасників суспільних відносин.

Відповідно, юридичний механізм відповідальності повинен розвива­тися на основі демократичних інститутів соціального й державного конт­ролю.