Суб'єкти і об'єкти охорони праці.

Основи охорони праці: Питання

Студентки групи 4 ЕК

Власюк Вікторії

 

 

Змістовий модуль 1. Правові та організаційні питання охорони праці

Тема 1. Загальні питання, правові та організаційні основи охорони праці

1. Суб’єкти і об’єкти охорони праці.

2. Гарантії прав працівників на охорону праці, пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці.

3. Охорона праці жінок, неповнолітніх, інвалідів. Обов'язки працівників щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

4. Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій.

5. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура. Інструкції з охорони праці. Розробка та затвердження актів з охорони праці.

Суб'єкти і об'єкти охорони праці.

Охорона прац і - як галузь людської діяльності — це система пра-вових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямова-них на збереження життя, здоров'я та працездатності людини у процесіїї трудової діяльності. Основною метою охорони праці є створення без-печних умов трудової діяльності людини, забезпечення її високої таефективної працездатності.

Об’єктом охорони праці є здоровя і працездатність людини

Субєками охорони праці є працівники (фізичні особи) та роботодавеці (як фізичні, так і юридичні особи незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, а також їх представництва й філії, наділені правом прийняття і звільнення працівників)

Гарантії прав працівників на охорону праці, пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці.

Гарантії прав громадян на охорону праці

Згідно з діючим законодавством на всіх підприємствах, в установах, організаціях роботодавцями створюються безпечні і нешкідливі умови праці

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, робота машин, механізмів, устаткування, стан засобів колективного та індивідуального захисту, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці

До початку роботи роботодавець зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які ще не усунуті, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці роботодавець зобов'язаний повідомити про це орган державного нагляду за охороною праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах працівник має право:

ü Розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не дотримується законодавства про охорону праці, умов колективного договору з цих питань У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, який передбачений колективним договором, але не менше від тримісячного заробітку

ü Відмовитися від дорученої роботи, якщо виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я, його або людей, які його оточують За період простою з цієї причини за працівником зберігається середній заробіток

Гранично допустимі навантаження для жінок при переміщенні вантажів почергово з іншою роботою (до двох разів на годину) становить 10 кг, а переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни — 7 кг.

Загальна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні — 350 кг, а з підлоги — 176 кг. При переміщенні вантажу на візках або в контейнерах докладене зусилля не повинно перевищувати 10 кг.

Не допускається залучати до робіт у нічний час (з 22 до 6 год. ранку), надурочних робіт, робіт у вихідні та направляти у відрядження вагітних жінок і матерів, що годують грудьми, а також жінок, які мають дітей віком до трьох років. Жінки, що мають дітей у віці від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їхньої згоди.

Вагітні жінки, відповідно до медичного висновку, переводяться на період вагітності на іншу, легшу роботу зі збереженням середнього заробітку з попереднього місця. Жінки, котрі мають дітей віком до трьох років, у разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за місцем попередньої роботи до досягнення дитиною віку трьох років. Перед відпусткою з вагітності й пологів або безпосередньо після неї жінці, за її заявою, надається щорічна відпустка залежно від стажу роботи на даному підприємстві.

Стаття 11. Охорона праці неповнолітніх

Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.

Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов'язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.

Інший порядок передбачено для надання лікувально-профілактичного харчування. Право на безплатне лікувально-профілактичне харчування надає Перелік виробництв, професій та посад, робота на яких дає право на безплатне отримання лікувально-профілактичного харчування в зв'язку з особливо шкідливими умовами праці, раціонів цього харчування, норм безплатної видачі вітамінних препаратів та правил безплатної видачі лікувально-профілактичного харчування, затверджений Постановою Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС 7 січня 1977 року із змінами та доповненнями, тобто нормативний акт, затверджений у централізованому порядку.

Нормативна документація з ОП являє собою обов'язкові для виконання правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи. Розробляється нормативна документація підприємства з урахуванням вимог Порядку № 132.

Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі нормативно-правових актів і затверджують власні нормативні акти з охорони праці, що діють в межах даного підприємства, установи, організації. Нормативні акти підприємства конкретизують вимоги нормативно-правових актів і не можуть містити вимоги з охорони праці менші або слабкіші ніж ті, що містяться в державних нормах.

Компетенцією нормативних актів підприємства можуть бути:

ü організація управління охороною праці на підприємстві;

ü визначення обов'язків, прав та відповідальності служб і посадових осіб за дотриманням функцій щодо охорони праці;

ü забезпечення перспективного і поточного планування роботи щодо поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, усунення причин травматизму професійних та виробничо обумовлених захворювань;

ü організація лабораторних досліджень умов праці, атестація робочих місць на відповідність чинним нормативам з охорони праці;

ü внесення вимог нормативно-правових актів з охорони праці до технологічної і конструкторської документації, встановлення порядку проведення експертизи цієї документації щодо повноти викладення цих вимог;

ü організація правильної експлуатації об'єктів підвищеної;

ü організація проведення інструктажів, навчання і перевірки знань працюючих з питань охорони праці, впровадження чіткої системи допуску до робіт з підвищеною небезпекою;

ü встановлення правил безпечного виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках та робочих місцях;

ü опрацювання, узгодження в установленому порядку та затвердження заходів щодо забезпечення безпеки працівників на певних роботах у разі відсутності в нормативно-правових актах з охорони праці конкретних вимог;

ü визначення заходів щодо пожежної безпеки;

ü організація забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, а також лікувально-профілактичним харчуванням, молоком, газованою підсоленою водою тощо;

ü організація проведення попереднього (при влаштуванні на роботу) і періодичних медичних оглядів працівників певних категорій;

ü встановлення порядку ознайомлення працівника, з яким укладається трудова угода, з умовами праці на підприємстві, можливістю шкідливого впливу на здоров'я, пільгами та компенсаціями за роботу в шкідливих умовах відповідно до чинного законодавства та колективного договору;

ü визначення порядку інформування працюючих про зміни в нормативних актах протягом дії трудового договору.

Визначений перелік не є повним, а власник може затверджувати нормативні акти.

У зв’язку із визнанням не чинним Типового положення про кабінет охорони праці Держгірпромнаглядом розроблено для роботодавців, які бажають створити такий кабінет Рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці. Рекомендації затверджені головою Держгірпромнагляду 16 січня 2008 року.

Слід відмітити, що окремими відомствами розроблені свої Положення про кабінет охорони праці. До прикладу, в Міністерстві освіти і науки України затверджено Положення про кабінет охорони праці професійно-технічного навчального закладу (ПТНЗ). Вимоги Положення поширюються на всі ПТНЗ незалежно від форм власності та підпорядкування. Розроблене власне Положення про кабінет охорони праці і Міністерством охорони здоров’я України для установ, закладів, підприємств, що безпосередньо йому підпорядковані. Ці відомчі положення чинні і згідно них створюються кабінети охорони праці й організовується їх робота.

Згідно Рекомендацій Держгірпромнагляду кабінет промислової безпеки та охорони праці доцільно створювати на підприємствах з чисельністю 100 й більше працівників, і де специфіка виробництва вимагає проведення з персоналом великого обсягу робіт з питань охорони та безпеки праці. На невеликих підприємствах та в структурних підрозділах може бути створено куточок охорони праці. Також, можуть обладнуватися пересувні кабінети чи куточки, якщо виробнича діяльність суб’єкта господарювання має пересувний характер або працівники перебувають на тимчасових ділянках роботи (наприклад, при роботі вахтово-експедиційним методом).

Приміщення кабінету має відповідати вимогам будівельних норм і правил. Його площа визначається із розрахунку працюючих: до 1000 осіб – 24 м2, більше 1000 – додається 6 м2. Оцінку необхідної площі можна вивести на основі розрахунку потреби в навчанні з питань охорони праці протягом календарного року. Для нових виробничих об'єктів, або тих що реконструюються, місце розташування кабінету потрібно визначати на стадії проектування.

Куточок створюється у вигляді стенду, екрану, комп'ютера з відповідним програмним забезпеченням. Для нього може виділятися як окреме приміщення, так і обладнуватися частина приміщення загального призначення.

Важливо, щоб на підприємстві було забезпечено вільний доступ працівників до кабінету промислової безпеки та охорони праці протягом робочого часу, принаймні упродовж однієї робочої зміни. Адже, в першу чергу кабінет створюється як об’єкт інформування працівників про їх права і обов'язки в галузі безпеки праці, стан умов і охорони праці на підприємстві, на конкретних робочих місцях. Дає розуміння про засоби колективного та індивідуального захисту. Тут зібрана інформація про випадки виробничого травматизму і професійних захворювань та вжиті заходи щодо їх попередження. Кабінет, при можливості, постійно поповнюється новоприйнятими нормативно-правовими актами з охорони праці. Інформація про найновіші надходження доводиться до працівників. Це дає можливість кожному детально ознайомитися та опрацювати відповідні нормативно-правові акти і організувати свою роботу згідно їх вимог.

Серед наочності значну роль відіграють інформаційні стенди, що пропагують позитивний досвід роботи створення здорових і безпечних умов праці.

Згідно вимог Типового положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці вступний та позаплановий інструктажі проводяться з працівниками в кабінеті охорони праці.

Куточок з охорони праці структурного підрозділу підприємства може додатково містити інформацію про: плани роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці підприємства; графіки проведення інструктажів і розклад учбових занять з охорони праці; виконання заходів з поліпшення стану умов і безпеки праці, передбачених у колективних договорах та угодах; наявні шкідливі і небезпечні виробничі фактори на робочих місцях структурного підрозділу (ділянки) та засоби захисту від них тощо.

Організацією роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці займається відповідальна особа. Зазвичай це спеціаліст служби охорони праці підприємства або інша особа, яка призначається наказом роботодавця. Вона не лише організовує і забезпечує належне функціонування та обладнання кабінету, а й налагоджує зв'язки з іншими підприємствами, закладами освіти та науковими установами з питань навчання та пропаганди безпеки та охорони праці, співпрацює з Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, територіальним органом з нагляду за охороною праці.

Як колективний засіб від шкідливих та небезпечних факторів застосовується сигналізація безпеки. Це важливий засіб попередження, а не ліквідації небезпеки.

Сигнальні кольори і знаки безпеки призначені для привертання уваги працюючих до безпосередньої небезпеки, застерігання про можливу небезпеку, приписування і дозволу певних дій з метою забезпечення безпеки, а також для необхідної інформації.

Сигнальні кольори і знаки безпеки регламентуються ГОСТом 12.4.126—76*. Відповідно до цього нормативного документу у нас, як і в багатьох інших країнах, прийняті наступні основні сигнальні кольори: червоний — „небезпека", жовтий — „увага'', зелений — „безпека", синій — „інформація".

Червоний сигнальний колір застосовується як заборонний і вказує на безпосередню небезпеку та засоби пожежогасіння. Він застосовується для нанесення заборонних написів і символів на знаках пожежної безпеки, для фарбування внутрішніх частин кожухів і корпусів, що відкриваються, тощо.

Жовтий сигнальний колір застосовується для попередження можливої небезпеки. Він наноситься на будівельні конструкції, елементи виробничого обладнання, запобіжні пристрої.

Зелений сигнальний колір застосовується для нанесення знаків, що вказують на безпеку і наказують, що треба робити.

Синій сигнальний колір застосовується для інформації та вказівок.

Для підсилювання контрасту сигнальних кольорів їх належить застосовувати на фоні контрастних кольорів. Контрастні кольори необхідно застосовувати також для виконання символів та пояснюючих написів.

Заборонні знаки призначені для заборони певної дії. Виконуються у вигляді кола червоного кольору з білим полем усередині, білою по контуру знака каймою із символічним зображенням чорного кольору на внутрішньому білому полі, перекресленому нахиленою смугою червоного кольору. Замість нахиленої смуги червоного кольору на деяких знаках робиться пояснювальний напис, який виконується шрифтом чорного кольору.

Попереджувальні знаки призначені для попередження працюючих про можливу небезпеку. Вони виконуються у вигляді рівнобічного трикутника з округленими кутами жовтого кольору, направленого вершиною догори, з каймою чорного кольору та символічним зображенням чорного кольору.

Наказові знаки призначені для дозволу певних дій працюючих тільки за умов дотримання конкретних вимог безпеки праці, пожежної безпеки та позначення шляхів евакуації. Виконуються вони у вигляді квадрата зеленого кольору з білою каймою по контуру і білим полем квадратної форми усередині нього. Усередині білого квадрата наносяться чорним кольором символічне зображення або пояснюючий напис. На знаках пожежної безпеки пояснюючі написи виконуються червоним кольором.

Вказівні знаки призначені для позначення місць знаходження різних об'єктів, пунктів медичної допомоги, вогнегасників тощо. Виконується знак у вигляді синього прямокутника, окантованого білою каймою по контуру з білим квадратом усередині. У білому квадраті наносяться символічне зображення або пояснюючий напис чорного кольору, за винятком символів і пояснюючих написів пожежної безпеки, що виконуються червоним кольором.

Стимулювання охорони праці

Стимулювання охорони праці є невід’ємною складовою комплексу заходів з підвищення безпеки праці. Система зовнішнього стимулювання, тобто стимулювання роботодавця з боку держави є закріпленою в Україні на законодавчому рівні.

Так в Законі “Про охорону праці” стимулюванню охорони праці присвячений окремий IV розділ. В статті 25 цього розділу йдеться про економічне стимулювання охорони праці і зазначається наступне, що під час розрахунку розміру страхового внеску для кожного підприємства ФССНВ, за умови досягнення належного стану охорони праці і зниження рівня або відсутності травматизму і професійної захворюваності внаслідок здійснення роботодавцем відповідних профілактичних заходів, може бути встановлено знижку до нього або надбавку до розміру страхового внеску за високий рівень травматизму і професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці.

Розрахунок розміру страхового внеску із застосуванням знижок та надбавок для кожного підприємства, передбачених частиною другою цієї статті, провадиться відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно зі статтею 26 Закону “Про охорону праці” роботодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог охорони праці іншим юридичним чи фізичним особам. Роботодавець також відшкодовує витрати на проведення робіт з рятування потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на розслідування і проведення експертизи причин аварії, нещасного випадку або професійного захворювання, на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці осіб, які проходять обстеження щодо наявності професійного захворювання, а також інші витрати, передбачені законодавством.

За порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці роботодавці притягаються до сплати штрафу. Якщо на роботодавця протягом календарного року накладався штраф за порушення законодавства про охорону праці, він втрачає право на знижку страхового тарифу.

У разі систематичних порушень нормативних актів про охорону праці, внаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, підприємство у будь-який час за рішенням відповідного робочого органу виконавчої дирекції ФССНВ може бути віднесено до іншого, більш високого класу професійного ризику виробництва.

Таким чином, штрафні санкції, а також збільшені страхові виплати, що повинні здійснюватися роботодавцем у випадку незадовільної роботи з охорони праці, наявності фактів травмування працівників та профзахворювань, сьогодні досить значні, тому змушують його замислитись, що краще: зазнавати збитків, не займаючись охороною праці, чи своєчасно вкласти прийнятні кошти у профілактичні заходи, зберігши при цьому життя та здоров'я людей, та не конфліктувати з Законом.

Серед стимулюючих заходів, передбачених законодавством, слід відзначити і наступні:

ü отримання підприємствами на безповоротній основі фінансової допомоги від ФССНВ для розв'язання гострих проблем з охорони праці;

ü отримання безкоштовних консультацій і допомоги при створенні та реалізації ефективної системи управління охороною праці;

Не менш важливе значення для забезпечення охорони праці має система внутрішнього стимулювання охорони праці, тобто, стимулювання безпечного ведення робіт окремими працівниками. До працівників підприємства можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та покращення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором, угодою.

З цією метою розроблено і знаходять застосування багато різноманітних підходів і показників, найтиповішим із них є коефіцієнт охорони праці К_оп, який визначається як добуток трьох коефіцієнтів:

К_оп = К_вб К_тб К_вд

де К_вб – коефіцієнт виробничої безпеки, що характеризує виконання працівниками норм та правил охорони праці – це відношення кількості працюючих, які суворо дотримуються вимог безпеки праці до загальної кількості працюючих в цеху (на ділянці);

К_тб – коефіцієнт технічної безпеки – відношення кількості машин, механізмів, іншого обладнання, що повністю відповідає вимогам безпеки до загальної кількості одиниць обладнання у підрозділі;

К_вд – коефіцієнт виконавчої дисципліни – відношення кількості виконаних заходів з охорони праці за певний термін до загальної кількості намічених заходів.

Аналізуючи динаміку зміни К_оп або інших коефіцієнтів можна робити висновки щодо рівня та спрямованості роботи з охорони праці у підрозділі. Можна планувати зростання цих коефіцієнтів, можна використовувати їх для заохочення (стимулювання) колективів та окремих працівників.

До методів стимулювання дотримання нормативних вимог з охорони праці на підприємстві відносять як методи заохочення, так і методи покарання.

Серед методів заохочення можна виділити наступні:

a) матеріальні:

ü систематичне заохочення: преміювання; підвищення розмірів надбавок;

ü разові заохочення: премії переможцям змагань, конкурсів;

ü подарунки; пільгові путівки до санаторіїв, у будинки відпочинку; кредитні чеки або інші матеріальні заохочення за роботу протягом певного періоду без нещасних випадків;

b) моральні:

ü подяка (усна чи в наказі);

ü визнання зразком поведінки (в засобах інформації);

ü першочерговість професійного зростання

ü визнання переможцем змагань чи конкурсів

ü нагородження відомчими відзнаками, спеціальними вимпелами, занесення до дошки пошани тощо.

 

Методи покарання:

ü матеріальні: штрафи; зниження виплат на заохочення;

ü моральні: стягнення (усне чи в наказі); критика в засобах інформації; співбесіда чи обговорення в колективі.

Метод світлового потоку

Призначений для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь. Цей метод дозволяє врахувати як прямий світловий потік, так і відбитий від стін та стелі.

Коефіцієнт г) визначається за світлотехнічними таблицями залежно від показника приміщення і, коефіцієнтів відбиття стін та стелі.

Порахувавши світловий потік лампи Фл, за таблицею обирають найближчу стандартну лампу і визначають електричну потужність усієї освітлювальної установки.

Точковий метод

Призначений для розрахунку локалізованого та комбінованого освітлення, а також освітлення похилих площин.

Величини сили світла наводяться в світлотехнічних довідниках.

Метод питомої потужност і вважається найбільш простим, однак і найменш точним, тому його застосовують лише при наближених розрахунках. Цей метод дозволяє визначити потужність кожного світильника (лампи) Р (Вт) для створення в приміщенні нормованої освітленості

Основи охорони праці: Питання

Студентки групи 4 ЕК

Власюк Вікторії

 

 

Змістовий модуль 1. Правові та організаційні питання охорони праці

Тема 1. Загальні питання, правові та організаційні основи охорони праці

1. Суб’єкти і об’єкти охорони праці.

2. Гарантії прав працівників на охорону праці, пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці.

3. Охорона праці жінок, неповнолітніх, інвалідів. Обов'язки працівників щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

4. Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій.

5. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура. Інструкції з охорони праці. Розробка та затвердження актів з охорони праці.

Суб'єкти і об'єкти охорони праці.

Охорона прац і - як галузь людської діяльності — це система пра-вових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямова-них на збереження життя, здоров'я та працездатності людини у процесіїї трудової діяльності. Основною метою охорони праці є створення без-печних умов трудової діяльності людини, забезпечення її високої таефективної працездатності.

Об’єктом охорони праці є здоровя і працездатність людини

Субєками охорони праці є працівники (фізичні особи) та роботодавеці (як фізичні, так і юридичні особи незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, а також їх представництва й філії, наділені правом прийняття і звільнення працівників)