Кабінети промислової безпеки та охорони праці, основні завдання та напрямки роботи кабінетів. Кольори, знаки безпеки та сигнальна розмітка.

Кабінет промислової безпеки та охорони праці є о рганізаційним та навчально-методичним осередком пропаганди знань з питань промислової безпеки та охорони праці серед працюючих, інформування працівників про їх права і обов'язки в галузі охорони праці, поширення позитивного досвіду щодо створення здорових і безпечних умов праці, профілактики аварій, виробничого травматизму та професійних захворювань.

Сьогодні нормативно не закріплено обов’язок суб’єктів господарювання створювати кабінет охорони праці. Вирішення даного питання покладається на розсуд роботодавця. Типове положення про кабінет охорони праці визнано таким, що втратило чинність, згідно наказу Держгірпромнагляду від 2 жовтня 2007 року за №235. Однак, в Типовому положенні про службу охорони праці, все ж визначено, однією із функцій даної служби організацію роботи кабінету з охорони праці. Також, згадується про кабінет охорони праці в Типовому положенні про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці. Зокрема, відмічено, що проведення вступного та позапланового інструктажу здійснюється в кабінеті охорони праці.

У зв’язку із визнанням не чинним Типового положення про кабінет охорони праці Держгірпромнаглядом розроблено для роботодавців, які бажають створити такий кабінет Рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці. Рекомендації затверджені головою Держгірпромнагляду 16 січня 2008 року.

Слід відмітити, що окремими відомствами розроблені свої Положення про кабінет охорони праці. До прикладу, в Міністерстві освіти і науки України затверджено Положення про кабінет охорони праці професійно-технічного навчального закладу (ПТНЗ). Вимоги Положення поширюються на всі ПТНЗ незалежно від форм власності та підпорядкування. Розроблене власне Положення про кабінет охорони праці і Міністерством охорони здоров’я України для установ, закладів, підприємств, що безпосередньо йому підпорядковані. Ці відомчі положення чинні і згідно них створюються кабінети охорони праці й організовується їх робота.

Згідно Рекомендацій Держгірпромнагляду кабінет промислової безпеки та охорони праці доцільно створювати на підприємствах з чисельністю 100 й більше працівників, і де специфіка виробництва вимагає проведення з персоналом великого обсягу робіт з питань охорони та безпеки праці. На невеликих підприємствах та в структурних підрозділах може бути створено куточок охорони праці. Також, можуть обладнуватися пересувні кабінети чи куточки, якщо виробнича діяльність суб’єкта господарювання має пересувний характер або працівники перебувають на тимчасових ділянках роботи (наприклад, при роботі вахтово-експедиційним методом).

Приміщення кабінету має відповідати вимогам будівельних норм і правил. Його площа визначається із розрахунку працюючих: до 1000 осіб – 24 м2, більше 1000 – додається 6 м2. Оцінку необхідної площі можна вивести на основі розрахунку потреби в навчанні з питань охорони праці протягом календарного року. Для нових виробничих об'єктів, або тих що реконструюються, місце розташування кабінету потрібно визначати на стадії проектування.

Куточок створюється у вигляді стенду, екрану, комп'ютера з відповідним програмним забезпеченням. Для нього може виділятися як окреме приміщення, так і обладнуватися частина приміщення загального призначення.

Важливо, щоб на підприємстві було забезпечено вільний доступ працівників до кабінету промислової безпеки та охорони праці протягом робочого часу, принаймні упродовж однієї робочої зміни. Адже, в першу чергу кабінет створюється як об’єкт інформування працівників про їх права і обов'язки в галузі безпеки праці, стан умов і охорони праці на підприємстві, на конкретних робочих місцях. Дає розуміння про засоби колективного та індивідуального захисту. Тут зібрана інформація про випадки виробничого травматизму і професійних захворювань та вжиті заходи щодо їх попередження. Кабінет, при можливості, постійно поповнюється новоприйнятими нормативно-правовими актами з охорони праці. Інформація про найновіші надходження доводиться до працівників. Це дає можливість кожному детально ознайомитися та опрацювати відповідні нормативно-правові акти і організувати свою роботу згідно їх вимог.

Серед наочності значну роль відіграють інформаційні стенди, що пропагують позитивний досвід роботи створення здорових і безпечних умов праці.

Згідно вимог Типового положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці вступний та позаплановий інструктажі проводяться з працівниками в кабінеті охорони праці.

Куточок з охорони праці структурного підрозділу підприємства може додатково містити інформацію про: плани роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці підприємства; графіки проведення інструктажів і розклад учбових занять з охорони праці; виконання заходів з поліпшення стану умов і безпеки праці, передбачених у колективних договорах та угодах; наявні шкідливі і небезпечні виробничі фактори на робочих місцях структурного підрозділу (ділянки) та засоби захисту від них тощо.

Організацією роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці займається відповідальна особа. Зазвичай це спеціаліст служби охорони праці підприємства або інша особа, яка призначається наказом роботодавця. Вона не лише організовує і забезпечує належне функціонування та обладнання кабінету, а й налагоджує зв'язки з іншими підприємствами, закладами освіти та науковими установами з питань навчання та пропаганди безпеки та охорони праці, співпрацює з Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, територіальним органом з нагляду за охороною праці.

Як колективний засіб від шкідливих та небезпечних факторів застосовується сигналізація безпеки. Це важливий засіб попередження, а не ліквідації небезпеки.

Сигнальні кольори і знаки безпеки призначені для привертання уваги працюючих до безпосередньої небезпеки, застерігання про можливу небезпеку, приписування і дозволу певних дій з метою забезпечення безпеки, а також для необхідної інформації.

Сигнальні кольори і знаки безпеки регламентуються ГОСТом 12.4.126—76*. Відповідно до цього нормативного документу у нас, як і в багатьох інших країнах, прийняті наступні основні сигнальні кольори: червоний — „небезпека", жовтий — „увага'', зелений — „безпека", синій — „інформація".

Червоний сигнальний колір застосовується як заборонний і вказує на безпосередню небезпеку та засоби пожежогасіння. Він застосовується для нанесення заборонних написів і символів на знаках пожежної безпеки, для фарбування внутрішніх частин кожухів і корпусів, що відкриваються, тощо.

Жовтий сигнальний колір застосовується для попередження можливої небезпеки. Він наноситься на будівельні конструкції, елементи виробничого обладнання, запобіжні пристрої.

Зелений сигнальний колір застосовується для нанесення знаків, що вказують на безпеку і наказують, що треба робити.

Синій сигнальний колір застосовується для інформації та вказівок.

Для підсилювання контрасту сигнальних кольорів їх належить застосовувати на фоні контрастних кольорів. Контрастні кольори необхідно застосовувати також для виконання символів та пояснюючих написів.

Заборонні знаки призначені для заборони певної дії. Виконуються у вигляді кола червоного кольору з білим полем усередині, білою по контуру знака каймою із символічним зображенням чорного кольору на внутрішньому білому полі, перекресленому нахиленою смугою червоного кольору. Замість нахиленої смуги червоного кольору на деяких знаках робиться пояснювальний напис, який виконується шрифтом чорного кольору.

Попереджувальні знаки призначені для попередження працюючих про можливу небезпеку. Вони виконуються у вигляді рівнобічного трикутника з округленими кутами жовтого кольору, направленого вершиною догори, з каймою чорного кольору та символічним зображенням чорного кольору.

Наказові знаки призначені для дозволу певних дій працюючих тільки за умов дотримання конкретних вимог безпеки праці, пожежної безпеки та позначення шляхів евакуації. Виконуються вони у вигляді квадрата зеленого кольору з білою каймою по контуру і білим полем квадратної форми усередині нього. Усередині білого квадрата наносяться чорним кольором символічне зображення або пояснюючий напис. На знаках пожежної безпеки пояснюючі написи виконуються червоним кольором.

Вказівні знаки призначені для позначення місць знаходження різних об'єктів, пунктів медичної допомоги, вогнегасників тощо. Виконується знак у вигляді синього прямокутника, окантованого білою каймою по контуру з білим квадратом усередині. У білому квадраті наносяться символічне зображення або пояснюючий напис чорного кольору, за винятком символів і пояснюючих написів пожежної безпеки, що виконуються червоним кольором.

Стимулювання охорони праці

Стимулювання охорони праці є невід’ємною складовою комплексу заходів з підвищення безпеки праці. Система зовнішнього стимулювання, тобто стимулювання роботодавця з боку держави є закріпленою в Україні на законодавчому рівні.

Так в Законі “Про охорону праці” стимулюванню охорони праці присвячений окремий IV розділ. В статті 25 цього розділу йдеться про економічне стимулювання охорони праці і зазначається наступне, що під час розрахунку розміру страхового внеску для кожного підприємства ФССНВ, за умови досягнення належного стану охорони праці і зниження рівня або відсутності травматизму і професійної захворюваності внаслідок здійснення роботодавцем відповідних профілактичних заходів, може бути встановлено знижку до нього або надбавку до розміру страхового внеску за високий рівень травматизму і професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці.

Розрахунок розміру страхового внеску із застосуванням знижок та надбавок для кожного підприємства, передбачених частиною другою цієї статті, провадиться відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно зі статтею 26 Закону “Про охорону праці” роботодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог охорони праці іншим юридичним чи фізичним особам. Роботодавець також відшкодовує витрати на проведення робіт з рятування потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на розслідування і проведення експертизи причин аварії, нещасного випадку або професійного захворювання, на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці осіб, які проходять обстеження щодо наявності професійного захворювання, а також інші витрати, передбачені законодавством.

За порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці роботодавці притягаються до сплати штрафу. Якщо на роботодавця протягом календарного року накладався штраф за порушення законодавства про охорону праці, він втрачає право на знижку страхового тарифу.

У разі систематичних порушень нормативних актів про охорону праці, внаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, підприємство у будь-який час за рішенням відповідного робочого органу виконавчої дирекції ФССНВ може бути віднесено до іншого, більш високого класу професійного ризику виробництва.

Таким чином, штрафні санкції, а також збільшені страхові виплати, що повинні здійснюватися роботодавцем у випадку незадовільної роботи з охорони праці, наявності фактів травмування працівників та профзахворювань, сьогодні досить значні, тому змушують його замислитись, що краще: зазнавати збитків, не займаючись охороною праці, чи своєчасно вкласти прийнятні кошти у профілактичні заходи, зберігши при цьому життя та здоров'я людей, та не конфліктувати з Законом.

Серед стимулюючих заходів, передбачених законодавством, слід відзначити і наступні:

ü отримання підприємствами на безповоротній основі фінансової допомоги від ФССНВ для розв'язання гострих проблем з охорони праці;

ü отримання безкоштовних консультацій і допомоги при створенні та реалізації ефективної системи управління охороною праці;

Не менш важливе значення для забезпечення охорони праці має система внутрішнього стимулювання охорони праці, тобто, стимулювання безпечного ведення робіт окремими працівниками. До працівників підприємства можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та покращення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором, угодою.

З цією метою розроблено і знаходять застосування багато різноманітних підходів і показників, найтиповішим із них є коефіцієнт охорони праці К_оп, який визначається як добуток трьох коефіцієнтів:

К_оп = К_вб К_тб К_вд

де К_вб – коефіцієнт виробничої безпеки, що характеризує виконання працівниками норм та правил охорони праці – це відношення кількості працюючих, які суворо дотримуються вимог безпеки праці до загальної кількості працюючих в цеху (на ділянці);

К_тб – коефіцієнт технічної безпеки – відношення кількості машин, механізмів, іншого обладнання, що повністю відповідає вимогам безпеки до загальної кількості одиниць обладнання у підрозділі;

К_вд – коефіцієнт виконавчої дисципліни – відношення кількості виконаних заходів з охорони праці за певний термін до загальної кількості намічених заходів.

Аналізуючи динаміку зміни К_оп або інших коефіцієнтів можна робити висновки щодо рівня та спрямованості роботи з охорони праці у підрозділі. Можна планувати зростання цих коефіцієнтів, можна використовувати їх для заохочення (стимулювання) колективів та окремих працівників.

До методів стимулювання дотримання нормативних вимог з охорони праці на підприємстві відносять як методи заохочення, так і методи покарання.

Серед методів заохочення можна виділити наступні:

a) матеріальні:

ü систематичне заохочення: преміювання; підвищення розмірів надбавок;

ü разові заохочення: премії переможцям змагань, конкурсів;

ü подарунки; пільгові путівки до санаторіїв, у будинки відпочинку; кредитні чеки або інші матеріальні заохочення за роботу протягом певного періоду без нещасних випадків;

b) моральні:

ü подяка (усна чи в наказі);

ü визнання зразком поведінки (в засобах інформації);

ü першочерговість професійного зростання

ü визнання переможцем змагань чи конкурсів

ü нагородження відомчими відзнаками, спеціальними вимпелами, занесення до дошки пошани тощо.

 

Методи покарання:

ü матеріальні: штрафи; зниження виплат на заохочення;

ü моральні: стягнення (усне чи в наказі); критика в засобах інформації; співбесіда чи обговорення в колективі.