РОЗДІЛ 1. Структура та оформлення дипломної роботи

Методичні рекомендації

 

по написанню дипломних робіт

студентами спеціальності «Менеджменту зовнішньоекономічної діяльності»

 

Миколаїв – 2014

Методичні рекомендації по написанню дипломних робіт студентами спеціальності «Менеджменту зовнішньоекономічної діяльності» розроблені: завідувачем кафедри менеджменту ЗЕД д.е.н., професором І.Т. Кіщаком та к.е.н., доцентом Т.В. Порудєєвою

Відповідальний за випуск: д.е.н., професор І.Т. Кіщак та к.е.н. доцент Т.В. Порудєєва

 

Рецензенти:

Ключник А.В, д.е.н., професор кафедри менеджменту ЗЄД Миколаївського національного аграрного університету

Іртищева І.О., д.е.н., професор кафедри менеджменту Миколаївського національного університету кораблебудування ім. адмірала Макарова

 

 

Рекомендовано до видання науково - методичною радою факультету економіки

(протокол № __ від ______________2014 р.)

 

 

Надруковано у видавничому центрі МНУ. Зам. ___. Наклад ___ прим.

 

ЗМІСТ
ВСТУП.............................................................................................................
РОЗДІЛ 1. Структура та оформлення дипломної роботи…………………………………………………………………….
РОЗДІЛ 2. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ
2.1. Загальні вимоги..........................................................................................
2.2. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів..........
2.3. Ілюстрації...................................................................................................
2.4. Таблиці........................................................................................................
2.5. Примітки до тексту..................................................................................
2.6. Примітки до ілюстрацій і таблиць..........................................................
2.7. Формули та рівняння................................................................................
2.8. Скорочення.................................................................................................
2.9. Посилання...................................................................................................
2.10. Список використаних джерел................................................................
2.11. Додатки.....................................................................................................
2.12. Порядок розташування матеріалів у дипломній роботі ……………..
РОЗДІЛ 3. БАЗОВА ТЕМАТИКА ДИПЛОМНИХ РОБІТ……………
ДОДАТКИ.......................................................................................................

ДОДАТОК А ………………………………………………………………… 41

ДОДАТОК Б ………………………………………………………………….. 42

ДОДАТОК В ………………………………………………………………….. 44

ДОДАТОК Г …………………………………………………………………. 45

ДОДАТОК Д …………………………………………………………………. 46

ДОДАТОК Е …………………………………………………………………. 47

ДОДАТОК Ж ………………………………………………………………… 60

ДОДАТОК З ………………………………………………………………….. 61

ДОДАТОК І ………………………………………………………………….. 63

 

ВСТУП

Виконання і захист дипломної роботи дає змогу виявити рівень засвоєння випускником теоретичних знань та практичної підготовки, здатності спеціаліста до самостійної роботи на первинних посадах згідно набутої спеціальності. Результатом захисту дипломної роботи є отримання освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», «спеціаліст», магістр».

Дипломна робота, як заключний метод оцінювання якості підготовки фахівця, має продемонструвати, що випускник володіє системою спеціальних знань, які здобуті у процесі навчання та навиками практичної підготовки на рівні сучасних досягнень науки у конкретній предметній області. Це є запорукою його наукового мислення та творчої професійної, науково-дослідної і педагогічної діяльності, який здатний:

– працювати з різноманітними інформаційними джерелами (законодавчими і нормативними документами, спеціальною науковою літературою, у т.ч. виданою іноземними мовами, матеріалами Інтернету, даними статистичної та фінансової звітності тощо);

– викладати матеріал дослідження науковим стилем, логічно і аргументовано;

– використовувати новітні технології і методи наукового пізнання;

– обґрунтовувати та аналізувати управлінські рішення на основі статистичних та математичних методів;

– застосовувати сучасні наукові методи для проведення теоретичних і емпіричних досліджень;

– використовувати набуті навички для розроблення пропозицій і обґрунтування рекомендацій по суті дослідження;

– генерувати та обґрунтовувати гіпотези, ідеї, пропозиції у предметній сфері наукових досліджень;

– робити висновки щодо результатів проведених досліджень.

Метою дипломної роботи є розв’язання комплексу наукових і прикладних проблем, пов’язаних з удосконаленням управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств (організацій, об’єднаннь), ініціювання впровадження практичних рекомендацій у організацію їх господарювання.

Робота має бути результатом самостійного теоретично-прикладного вирішення актуальної задачі в тій сфері діяльності, для якої готується фахівець (науково-дослідної, педагогічної, організаційно-управлінської, аналітичної тощо). Її зміст можуть складати як результати теоретичних досліджень (розроблення нових методів і методичних підходів для вирішення наукової проблеми), так і результати вирішення задач прикладного характеру. За всі матеріали, викладені у дипломній роботі, обґрунтованість висновків та положень, що в ній містяться, несе відповідальність автор роботи.

Основні етапи виконання дипломної роботи:

– вибір та затвердження теми і наукового керівника;

– розроблення та затвердження завдання і робочого (календарного) плану виконання роботи;

– проведення досліджень;

– опрацювання та викладення результатів досліджень;

– оформлення дипломної роботи;

– представлення роботи науковому керівникові та рецензентові для написання відгуку і рецензії;

– попередній захист дипломної магістерської роботи на випусковій кафедрі;

– захист роботи на засіданні державної екзаменаційної комісії.

Дипломна робота представляє собою авторське вирішення конкретної науково-прикладної проблеми. Пропоновані кафедрою менеджменту ЗЄД методичні рекомендації щодо написання, оформлення і захисту дипломних робіт базуються на положеннях Закону України “Про вищу освіту”, інструкціях Міністерства освіти і науки України, галузевих стандартах вищої освіти з підготовки спеціалістів за спеціальністю 7.03060104 “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”, галузевому стандарті Вищої освіти України “Засоби діагностики якості вищої освіти спеціаліста”, національних класифікаторів: ДК 009:2010 “Класифікація видів економічної діяльності”, ДК 003:2010 “Класифікатор професій”, Державних стандартах вищої освіти України; Положенні про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту); Положенні про організацію навчального процесу та ін. У них визначено основні питання вибору теми і організації виконання робіт, окреслено вимоги до їх обсягу та змісту, запропоновано приблизну тематику робіт, викладено основні етапи їх підготовки до захисту.

Порівняно з існуючими аналогічними розробками дані методичні рекомендації розширюють можливості для творчої самостійної роботи студентів, в тому числі за дистанційною формою навчання, і проведення ними наукового дослідження за темою. З цією метою в них наведено рекомендації з розробки структури роботи, вибору наукового апарату дослідження, оформлення списку використаних джерел, додатків, ілюстративного матеріалу, формул, посилань, приміток, таблиць та ін. Приділено велику увагу питанням обґрунтування актуальності обраної теми, визначення теоретичного і практичного значення дослідження, формулюванню його мети і задач, об’єкта і предмета. З окремих тем надано конкретні пропозиції щодо змісту структурних розділів і підрозділів роботи.

Важливою складовою методичних рекомендацій є додатки, які упорядковують процедуру вибору і закріплення за студентом теми дослідження, закріплення наукового керівника, розроблення завдання та робочого плану підготовки роботи, написання відгуку наукового керівника і рецензії на роботу тощо.

 

Загальні вимоги

Дипломна робота відносяться до текстових документів. Містить суцільний, уніфікований текст (текст, розбитий на графи-таблиці, відомості, специфікації і т.п.) та ілюстрації (схеми, діаграми, графіки, креслення, фотографії тощо). Оформлення дипломної роботи має відповідати загальним вимогам до наукових робіт згідно з державним стандартом ДСТУ 3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення”.

Друк тексту дипломної роботи здійснюється на комп’ютері через 1,5 міжрядкових інтервали (29-30 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення) з одного боку стандартного аркуша паперу формату А4 (210-297мм). Друкується на принтері за допомогою текстового редактора Word Times New Roman. Висота шрифту – 14 мм. Колір друку – чорний. Поля: верхнє і нижнє – 20мм, ліве – 30мм, праве – 15 мм.

У ході виконання роботи необхідно дотримуватися рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення впродовж усього тексту. Всі лінії, літери, цифри і знаки повинні бути однаково чорними. Окремі слова, формули, знаки, які вписують у надрукований текст, також мають бути чорного кольору; щільність вписаного тексту має максимально наближуватись до щільності основного зображення.

Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою-коректором і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого зображення від руки. Виправлене повинно бути чорного кольору. Скорочення слів і словосполучень у роботі не допускається (крім загальноприйнятих). Мова дипломної роботи – державна, стиль – науковий, чіткий, без орфографічних і синтаксичних помилок, послідовність – логічна. Наукові терміни, які застосовуються в тексті, повинні відповідати загальноприйнятим у науковій комунікації. Слід уникати особового займенника “я”, “мною”, краще вживати займенник “ми”, а ще краще терміни “дослідивши”, “визначивши”, “отримано” і т. д. Неприпустимим є також зловживання запозиченими науковими термінами, цитатами зі статей, монографій, підручників та з мережі Інтернет. Робота не повинна носити компілятивний характер.

Розділи та підрозділи повинні мати заголовки. Кожну структурну частину роботи починають з нової сторінки, її заголовки друкують великими літерами (“ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ...”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ”), симетрично до тексту по центру сторінки, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів роботи слід починати з абзацного підступу, друкувати малими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту і дорівнювати п’яти знакам. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.

Відстань між заголовками і подальшим чи попереднім текстом має бути не меншою, ніж два рядки. Відстань між рядками заголовку, а також між двома заголовками приймають такою ж як у тексті.

 

Ілюстрації

Для наочності, дохідливості і зменшення фізичного обсягу суцільного тексту в роботі слід використовувати таблиці та ілюстрації (схеми, діаграми, графіки, креслення, карти, фотографії, алгоритми, комп’ютерні роздруківки тощо). Ілюстрації розташовуються в роботі безпосередньо після абзацу, в якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання.

Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують арабськими цифрами послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою, наприклад: Рис. 2.4 (читається – четвертий рисунок другого розділу). Номер та назву ілюстрації, відокремлених крапкою, розміщують з прийнятого в роботі абзацного відступу під ілюстрацією, наприклад:

Рис.2.4 Зовнішньоекономічна діяльність Миколаївської області у 2011-2013 рр. [джерело]

 

Крапка в кінці назви ілюстрації не ставиться. Ілюстрації, розміри яких перевищують аркуш формату А4, рекомендується розміщувати в додатках.

Нижче подано визначення найчастіше вживаних в економічних дослідженнях ілюстрацій: схем та діаграм.

Схема – це зображення, яке передає зазвичай за допомогою умовних позначень і без дотримання масштабу основну ідею якого-небудь пристрою, предмета, споруди або процесу і показує взаємозв’язок їх головних елементів.

Діаграма – це графічне зображення, яке наочно демонструє функціональну залежність двох і більше змінних величин; спосіб наочного подання інформації, заданої у вигляді таблиць чисел. Вибір типу діаграми залежить від тих завдань, для вирішення яких вона призначена. Діаграма має бути досить простою і наочною.

Одним із найпоширеніших засобів створення діаграм є табличний редактор Microsoft Excel. Даний табличний редактор пропонує 14 стандартних типів діаграм, у кожному з яких виділяються свої підтипи:

1) гістограма – показує зміну даних за певний проміжок часу й ілюструє співвідношення окремих значень. Категорії розташовуються по горизонталі, а значення – по вертикалі. Таким чином, приділяється більша увага змінам у часі;

2) лінійчата діаграма – відображає співвідношення окремих компонентів. На відміну від гістограми в ній категорії розташовані по вертикалі, а значення – по горизонталі. Таким чином, більша увага приділяється зіставленню значень і менша – змінам у часі. Лінійчаті діаграми особливо зручні для порівняльного представлення різних величин у межах одного часового періоду;

3) кільцева діаграма – показує як абсолютну величину кожного елемента ряду даних, так і його внесок у загальну суму. На круговій діаграмі може бути представлений лише один ряд даних. Таку діаграму рекомендується використовувати, коли необхідно підкреслити який-небудь значний елемент. На ній найкраще видно, яку частину цілого становить та чи інша його компонента;

4) графік – відображає тенденції зміни (динаміки) даних у залежності від досліджуваних факторів;

5) точкова діаграма – відображає взаємозв’язок між числовими значеннями в кількох рядах і представляє дві групи чисел у вигляді одного ряду точок в координатах. Ця діаграма часто використовується для представлення даних наукового характеру. На ній зручно ілюструвати розсіювання даних (представлених крапками), а також кореляцію між декількома наборами даних;

6) бульбашкова (пухирцева) діаграма – є різновидом точкової діаграми. Відмінність полягає в тому, що бульбашкова діаграма відображає на площині набори з трьох значень. Перші два значення визначають точку розташування пухирця, а третє значення виражається розміром пухирця;

7) діаграма з областями – підкреслює зміни протягом певного періоду часу, показуючи суму введених значень. Вона також відображає внесок окремих значень у загальну суму;

8) пелюсткова діаграма – кожна категорія має власну вісь координат, яка виходить з початку координат. Лініями з’єднуються всі значення з певної серії. Пелюсткова діаграма дозволяє порівнювати загальні значення з декількох наборів даних;

9) площинна діаграма – використовується для пошуку найкращого поєднання двох наборів даних. Сукупність усіх значень відображається на діаграмі у вигляді поверхні, області якої являють собою ряди даних. Як на топографічній карті, області з одним значенням виділяються однаковим візерунком і кольором. Цей тип діаграм досить складний для сприйняття, а тому найчастіше використовується для трудомістких наукових досліджень;

10) біржова діаграма – використовується для демонстрації цін на акції. Вона відображає набори даних з трьох значень (найвищий курс, самий низький курс і курс закриття). Цей тип діаграми також може бути використаний для наукових даних, наприклад, для визначення температури;

11) циліндрична, конічна та пірамідальні діаграми можуть надавати вражаючий вигляд об’ємним гістограмам і об’ємним лінійчатим діаграмам.

 

Таблиці

Таблиця є методом уніфікованого тексту, і такий текст, представлений у вигляді таблиці, характеризується великою інформаційною ємністю, наочністю, дозволяє строго класифікувати, кодувати інформацію, легко підсумовувати аналогічні дані. Таблиці, так само як і ілюстрації, слід розміщувати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці (коли на даній сторінці недостатньо місця). Якщо таблиці не є результатом дослідження автора, то при використанні їх у роботі необхідно дотримуватися вимог чинного законодавства про авторські права (робити посилання на джерело).

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, які наводяться у додатках. У такому випадку номер таблиці складається з номера розділу і, власне, порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою. Таблиця повинна мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої), жирним шрифтом і розміщують симетрично над власне самою таблицею. Назва має точно і стисло відображати зміст таблиці, роки (місяці) і об’єкт (підприємство, галузь) дослідження. Слово таблиця і її номер друкують з прописної літери курсивом з правого боку над її назвою, без крапки в кінці, наприклад:

 

Таблиця 2.2

Примітки до тексту

Примітки – це порівняно короткі доповнення до основного тексту або пояснення окремих його фрагментів, що мають характер довідки. В залежності від місця розташування примітки діляться на внутрішньо текстові і підтекстові.

Внутрішньо текстові примітки розташовують усередині або в кінці тексту, який вони пояснюють. Починають їх словом “ Примітка”, яке друкують з прописної літери з абзацу в розрядку, тобто – П р и м і т к а. Якщо примітка одна, то її не нумерують, а після слова “П р и м і т к а” ставиться крапка. Якщо дві і більше примітки згруповані разом, вони розташовуються під спільним заголовком “П р и м і т к и:”. У цьому випадку тексту кожної примітки передує арабська цифра на початку її першого рядка, а нумерація приміток проводиться окремо, тобто 1, 2, 3 і т. д., наприклад:

П р и м і т к и: 1.

2.

і т. д.

Після кожної примітки ставлять крапку. Примітки відокремлюються від основного тексту 2-3 міжрядковими інтервалами.

Підрядкова примітка – це примітка, розміщена внизу сторінки під основним текстом у вигляді виноски і пов’язана з ним знаком виноски – цифровим номером або зірочкою по верхній лінії рядка.

 

Формули та рівняння

Формули та рівняння нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу та порядкового номера формули в розділі, відокремлених крапкою, наприклад: 1.2 – друга формула першого розділу. Номер зазначають на рівні формули у крайньому правому положенні в круглих дужках. Посилання в тексті на порядкові номери формул надають у дужках, наприклад: у формулі (1.2).

Формули та рівняння слід виділяти з тексту в окремий рядок. Вище і нижче кожної формули та рівняння необхідно залишати не менше одного вільного рядка. В якості символів і числових коефіцієнтів формули слід застосовувати позначення, встановлені відповідними нормативними документами. Пояснення символів і числових коефіцієнтів, якщо вони не були пояснені в тексті раніше, повинні бути приведені безпосередньо під формулою, кожний з нового рядка і у тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Перший рядок пояснення має починатися зі слова “де” без двокрапки. Наприклад, статистичною характеристикою, що використовується при контролі якості продукції, є розмах (R), що визначається за формулою [джерело]:

(2.3)

де Xmax – максимальне значення контрольованого параметра у вибірці; Xmin – мінімальне значення контрольованого параметра у вибірці.

Формули, що наведені одна за одною і не розмежовані текстом, відокремлюються комами. Переносити формули на наступний рядок можна тільки на знаках виконуваних операцій: (=), (+), (-), (х), (:), причому знак на початку наступного рядка повторюють.

Порядок викладу математичних рівнянь такий же, як і формул.

 

Скорочення

Уживані в дипломних магістерських роботах малопоширені скорочення, умовні позначення, символи, одиниці і специфічні терміни, які повторюються більше трьох разів, повинні бути представлені на окремому аркуші – “CПИСОК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ”, який розміщується перед таким структурним елементом роботи, як “ЗМІСТ”. Текст переліку розташовують стовпцем. Зліва в алфавітному порядку наводять скорочення, умовні позначення, символи, одиниці і терміни, праворуч – їх детальне розшифрування (див. додаток Г).

Посилання

Інформація, отримана з різних джерел, може використовуватися в тексті дипломної магістерської роботи прямо або непрямо. Непрямо – означає в переробленому вигляді, тобто переказу в довільній формі змісту джерела з посиланням на нього, але без лапок. Якщо в тексті використовуються прямі цитати, їх слід обов’язково брати в лапки і давати посилання. Цитати дозволяють з максимальною точністю передати авторську думку з метою її подальшого використання для обґрунтування своїх висновків чи для полеміки з автором. Цитати залучають також і для ілюстрації або надання більшої переконливості власним судженням. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення може спотворити зміст, викладений автором. У теоретичній частині на одній сторінці тексту можна наводити 2-3 цитати різних авторів.

Загальні вимоги до цитування такі:

1) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;

2) цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні авторського тексту позначається трьома крапками, які можуть ставитися на початку, всередині та в кінці цитати;

3) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

4) при непрямому цитуванні слід бути максимально точним щодо думок автора, коректним в оцінюванні його результатів і робити відповідні посилання на джерела;

5) цитування повинно бути оптимальним, враховуючи, що надмірне цитування створює враження компілятивності, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу.

Таким чином, посилання – це словесна або цифрова вказівка всередині роботи, яка адресує читача до іншої роботи (бібліографічне посилання) або фрагменту її тексту (внутрішньо текстове посилання). Посилання на джерело обов’язкове при використанні запозичених з літератури даних, висновків, цитат, формул тощо, а також під кожною запозиченою таблицею та ілюстрацією. Бібліографічне посилання в тексті на літературне джерело здійснюють шляхом приведення номера по бібліографічному списку джерел або номера підрядкової виноски. Посилання на джерело необхідно вказувати відразу після згадування його в тексті, проставляючи в квадратних дужках порядковий номер, під яким значиться джерело в бібліографічному списку.

При використанні в роботі запозичених з літературних джерел цитат, ілюстрацій, таблиць тощо слід вказувати поряд з порядковим номером джерела також і номери сторінок, ілюстрацій, таблиць. Наприклад, [2, с.21, табл. 5], де 2 – номер джерела в бібліографічному спискові, 21 – номер сторінки, на якій міститься таблиця, 5 – порядковий номер таблиці.

Якщо таблиці та ілюстрації складені автором самостійно, то для фіксації даного факту використовуються внутрішньо текстові примітки (згідно з п. 3.5 даних методичних вказівок) під таблицею, наприклад, “Розроблено автором” або “Складено автором”, “Побудовано автором”.

Підтекстові посилання – це текст пояснювального або довідкового характеру (бібліографічне посилання), який відокремлюють від основного тексту горизонтальною лінією довжиною 30-40мм з лівого боку, наприклад:

_______________

1. Інвестиційно-інноваційний розвиток економіки регіону [Текст]: матеріали IV з’їзду Спілки економістів України та Міжнародної науково-практичної конференції / Спілка економістів України; за заг. ред. В.В. Оскольського. – К.: [б. в.], 2010. – 409 с.

 

Знак виноски ставлять безпосередньо після того слова, числа, символу, пропозиції, по якому дається пояснення та перед текстом пояснення. Знак виноски позначають арабськими цифрами з дужкою або без неї і розміщують по верхній лінії рядка, наприклад, (... даного дослідження¹, або... даного дослідження¹⁾). Нумерація виносок окрема для кожної сторінки. Допускається замість цифр позначати виноски зірочками: *, **, ***, але використання більше чотирьох зірочок не допускається. Не допускається також перенесення виноски з даної сторінки на наступну.

При внутрішньо текстових посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, додатки тощо рекомендується вживати такі вирази: “... відповідно до розділу 2”,
“... згідно 2.1”, “... по 2.1.2”, “... відповідно до 2.2”, “... у відповідності з табл. 2.3”, “... відповідно до рис. 1.2.”, “... за формулою (7)”,
“... відповідно до додатка А” і т.д. У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації можна вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад: див. табл. 1.2, див. рис. В.2.

При посиланнях на структурну частину тексту, що має нумерацію з цифр, не розділених крапкою, слід вказувати найменування цієї частини повністю, наприклад: “... згідно з розділом 2...”, “... за пунктом 1...”, а при нумерації з цифр, розділених крапкою, найменування структурної частини не вказують, наприклад: “... згідно 2.1”, “... по 2.2.1”, “... відповідно до 1.3”.

При посиланнях на стандарти і технічні умови вказують тільки їх позначення, допускається не вказувати рік їх затвердження за умови повного опису стандарту і списку використаних джерел відповідно ДСТУ 7.1:2006.

 

Список використаних джерел

Наприкінці дипломної магістерської роботи наводиться список використаних джерел. Рекомендована кількість назв – до 100.

До списку літератури включаються всі публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, на які є посилання в роботі. Всі джерела вказуються мовою видання. Неприпустимим є переклад російських видань українською мовою. Список розміщують в алфавітному порядку за прізвищами авторів або першої літери назв творів. Можна також розміщувати джерела у списку за порядком появи посилань у тексті роботи. Література іноземними мовами наводиться в кінці списку.

При складанні списку використаних джерел необхідно дотримуватися національного стандарту ДСТУ 7.1:2006 “ Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання ”. Він прийнятий для уніфікації складання бібліографічного опису на міжнародному рівні, забезпечення можливості обміну результатами каталогізації.

Основними елементами бібліографічного опису є інформація про: автора (-ів); назву твору; вид видання (за потреби – про перевидання чи переклад); місце видання; видавництво; рік видання та обсяг публікації. Авторів, які мають однакові прізвища, наводять за алфавітним порядком їхніх ініціалів, а праці одного автора – за першими літерами назв його праць. Прізвища авторів наводяться у тій послідовності, в якій вони подані у виданні, та розділяються комами (Додаток Ж).

 

Додатки

Додатки оформлюються як продовження дипломної магістерської роботи на наступних її сторінках (після списку використаних джерел). Розміщують їх у порядку появи посилань на них у тексті. Безпосередньо перед додатками в роботі повинен розміщуватися аркуш зі словом “ДОДАТКИ”, розташованим по середині сторінки. Зазвичай у додатки виноситься матеріал, який:

– є необхідним для повноти роботи, але включення його до основної частини її може змінити впорядковане й логічне уявлення про роботу;

– не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг матеріалу або способи його відтворення;

– може бути вилучений для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців даної галузі.

У більшості випадків у додатки виноситься матеріал, що має допоміжний характер, таблиці з проміжними розрахунками, первинні документи і дані спеціальних спостережень, нормативні та довідкові матеріали і т. ін. Усі додатки повинні бути пронумеровані наскрізною нумерацією у порядку посилань на них у тексті роботи.

Кожний додаток друкується з нової сторінки з зазначенням угорі з правого її боку слова “Додаток...” (без знака №) та великої літери, що позначає додаток, (наприклад, Додаток А). Під ним з великої літери та симетрично тексту сторінки подається заголовок додатка. Додатки позначаються послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, И, О, Ч, Ь. Текст кожного додатка може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумеруються у межах кожного додатка. У цьому випадку ілюстрації, таблиці, формули, які винесені в додатки також слід нумерувати у межах кожного додатка, наприклад, Рис. Д. 1.2. – другий рисунок першого розділу додатка Д, формула А1 – перша формула додатка А, таблиця В.3 – третя таблиця додатка В. Якщо зміст додатка не вміщується на одну сторінку, то на наступній сторінці у верхньому правому куті зазначається “Продовження додатка...”.

Додатки є необов’язковим структурним елементом магістерської роботи. Проте за потреби вони доповнюють і ілюструють основний текст.

 

ДОДАТКИ

Додаток А

ЗАВДАННЯ НА ДИПЛОМНУ РОБОТУ (ПРОЕКТ) СТУДЕНТУ

____________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

 

1. Тема роботи ______________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

керівник роботи (проекту) _____________________________________ ____________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)

2. Строк подання студентом роботи (проекту) ____________________

3. Вихідні дані до роботи (проекту) _____________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити) __________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових

креслень) ___________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

6. Дата видачі завдання _______________________________________

Продовження додатку Б

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН (приклад)

Етапи виконання дипломної роботи (проекту)	Строк виконання	Відмітка наукового керівника
Вибір та затвердження теми дослідження і наукового керівника	До 10.09.13 р.
Розроблення робочого плану та затвердження завдання на виконання роботи	До 15.09.13 р.
Підбір і опрацювання інформаційних джерел за темою роботи, збір і оброблення інформації	До 17.09.13 р.
Коригування теми та плану роботи (при необхідності)	17.09.13 р. – 31.09.13 р.
Написання і подання на ознайомлення науковому керівникові:
1-го розділу	До 06.11.13р.
2-го розділу	До 16.02.14р.
3-го розділу	До 16.05.14р.
Оформлення вступу та висновків роботи	До 18.05.14р.
Подання закінченої роботи на перевірку науковому керівникові (в н/п вигляді) та членам комісії з попереднього її захисту для ознайомлення	20.05.14 р.
Написання доповіді, підготовка ілюстративних матеріалів	24.05.14 р.
Попередній захист роботи на кафедрі	25–27.05.14 р.
Доопрацювання, переплетення в обкладинку, рецензування роботи	До 01.06.14 р.
Подання закінченої і укомплектованої усіма матеріалами роботи на кафедру	За 10 днів до засідання ДЕК
Захист роботи на засіданні ДЕК	Згідно графіка

Студент _____________________ / ________________

(підпис) (прізвище, ініціали)

 

Керівник роботи (проекту) _____________ / ________________

(підпис) (прізвище, ініціали)

Примітка. Календарний план розробляється керівником дипломної роботи (проекту) і видається як додаток до ЗАВДАННЯ НА ДИПЛОМНУ РОБОТУ (ПРОЕКТ) СТУДЕНТУ.

 

Додаток В

ДИПЛОМНИЙ РОБОТА (ПРОЕКТ)

на здобуття

освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста зі спеціальності

7.03060104 - менеджмент зовнішньоекономічної діяльності

 

Формування іміджу підприємства (назва підприємства, на матеріалах якого виконується робота на зовнішньому ринку

 

 

Науковий керівник: д.е.н. (к.е.н.),

професор (доцент)

_____________________________

(прізвище, ініціали, підпис)

 

(місце для візи завідувача кафедри про

допуск дипломної магістерської роботи

до захисту)

МИКОЛАЇВ 201...

Додаток Г

Використаних джерел

Книги:

Один автор

1. Василій Великий. Гомілії / Василій Великий; пер. з давньогрец. Л. Звонська. – Львів: Свічадо, 2006. – 307 с. – (Джерела християнського Сходу. Золотий вік патристики ІV–V ст.).

 

2. Коренівський Д. Г. Дестабілізуючий ефект параметричного білого шуму в неперервних та дискретних динамічних системах / Д. Г.Коренівський. – К.: Ін–т математики, 2006. – 111 с. – (Математика та її застосування).

 

3. Матюх Н. Д. Що дорожче срібла–золота / Н. Д. Матюх. – К.: Ін–т соц. іміджмейкінгу, 2006. – 311 с. – (Ювеліри України).

 

4. Шкляр В. Елементал: роман / В. Шкляр. – Львів: Кальварія, 2005. – 196 с. – (Першотвір).

Два автори

5. Матяш І. Діяльність Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині: історія, спогади / І. Матяш, Ю. Мушка. – К.: Києво–Могилян. акад., 2005. – 397 с. – (Бібліотека наукового щорічника "Україна дипломатична").

Продовження дод. Е

 

6. Ромовська З. В. Сімейне законодавство України / З. В. Ромовська, Ю. В. Черняк. – К.: Прецедент, 2006. – 93 с. – (Юридична бібліотека. Бібліотека адвоката).

 

7. Суберляк О. В. Технологія переробки полімерних та композиційних матеріалів: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / О. В. Суберляк, П. І. Баштанник.