Область і умови застосування заземлення.

Область і умови застосування заземлення.

Заземлення в шахтах здійснюється за допомогою спеціальних заземлюючих пристроїв, які складаються із заземлювача і заземлюючих провідників.

1.2. Головні заземлювачі за допомогою стальної смуги (троса) перерізом не менше як 100 мм² з’єднуються із заземлюючим контуром (збірними заземлюючими шинами) приствольних електромашинних камер і центральної підземної підстанції. Заземлюючий контур виконується зі стальної смуги перерізом не менше як 100 мм².

1.3. Місцеві заземлювачі повинні встановлюватися в наступних пунктах:

а) у кожній розподільній або трансформаторній підстанції, а також у кожній електромашинній камері, за винятком центральної підземної підстанції та приствольних електромашинних камер, заземляючи контури яких з’єднані з головними заземлювачами провідниками;

б) біля кожного стаціонарного або пересувного пункту розподілення, крім розподільних пунктів, встановлених на платформах, які щодобово пересуваються по рейках;

в) біля кожного окремо встановленого вимикача або розподільного пристрою;

г) біля кожної кабельної муфти. Заземлювачі на муфтах можуть бути відсутніми, якщо їх влаштування заважке (відсутність стічної канави, віддаленість джерел електропостачання, міцні породи, відсутність металокріплення); заземлення муфт повинно проводитися відповідно до п. 4.4 цієї Інструкції Допускається для мережі стаціонарного освітлення налагоджувати місцеве заземлення не для кожної муфти або світильника, а через кожні 100 м кабельної мережі;

д) біля окремо встановлених машин.

1.4. У разі встановлювання одного заземлювача на групу заземлюємих об'єктів повинні застосовуватися збірні заземлювачі провідники (шини), що виконані із сталі або міді з мінімальним перерізом відповідно 50 або 25 мм². Ці збірні шини приєднуються до місцевого заземлювача за допомогою штаби (троса). Вимоги до матеріалу й перерізу штаби такі, як і до збірних шин.

1.5. Кожен об’єкт, що належить заземленню, повинен приєднуватися до збірних заземлюючих провідників (шин) або заземлювача за допомогою окремого відгалуження зі сталі перерізом не меншим як 50 мм² або з міді перерізом не меншим як 25 мм². Для улаштування зв’язку допускається приєднання апаратури до заземлювачів сталевим або мідним проводом перерізом відповідно не меншим за 12 і 6 мм².

Заземлення повинно бути виконано так, щоб при від’єднанні окремих апаратів і машин від заземлення не порушувалось заземлення решти устаткування. Послідовне приєднання заземлюючих об’єктів до збірних заземлюючих провідників або заземлювачів забороняється, крім кабельних муфт і світильників у мережі стаціонарного освітлення.

1.6. Як провідники, що зв’язують місцеві та головні заземлювачі, повинні використовуватися сталева броня та свинцева оболонка броньованих кабелів або інші провідники.

Крім місцевого заземлення, всі електричні машини й апарати, муфти та інша кабельна арматура з приєднаним броньованим кабелем повинні бути облаштовані перемичками зі сталі перерізом не меншим як 50 мм² або з міді перерізом не меншим як 25 мм², за допомогою яких здійснюється безперервне коло свинцевих оболонок і сталевої броні окремих відрізків броньованих кабелів, як це показано на мал. 1.

У разі застосування кабелів із заземлюючими жилами безперервне коло складається шляхом з'єднання заземлюючих жил. Якщо ці кабелі мають металеві оболонки та броню, то і в цьому випадку наявність перемичок обов’язкова.

Температура і вологість повітря у гірничих виробках.

Скорость воздуха,	Допустимая температура, t°, при относительной влажности, %
м/с	60-75	76-90	свыше 90
До 0,25	16-24	18-23	18-22
0,50	18-25	19-24	19-23
1,00	19-26	20-25	20-24
2,00 и более	20-26	22-26	22-26

Область і умови застосування заземлення.

Заземлення в шахтах здійснюється за допомогою спеціальних заземлюючих пристроїв, які складаються із заземлювача і заземлюючих провідників.

1.2. Головні заземлювачі за допомогою стальної смуги (троса) перерізом не менше як 100 мм² з’єднуються із заземлюючим контуром (збірними заземлюючими шинами) приствольних електромашинних камер і центральної підземної підстанції. Заземлюючий контур виконується зі стальної смуги перерізом не менше як 100 мм².

1.3. Місцеві заземлювачі повинні встановлюватися в наступних пунктах:

а) у кожній розподільній або трансформаторній підстанції, а також у кожній електромашинній камері, за винятком центральної підземної підстанції та приствольних електромашинних камер, заземляючи контури яких з’єднані з головними заземлювачами провідниками;

б) біля кожного стаціонарного або пересувного пункту розподілення, крім розподільних пунктів, встановлених на платформах, які щодобово пересуваються по рейках;

в) біля кожного окремо встановленого вимикача або розподільного пристрою;

г) біля кожної кабельної муфти. Заземлювачі на муфтах можуть бути відсутніми, якщо їх влаштування заважке (відсутність стічної канави, віддаленість джерел електропостачання, міцні породи, відсутність металокріплення); заземлення муфт повинно проводитися відповідно до п. 4.4 цієї Інструкції Допускається для мережі стаціонарного освітлення налагоджувати місцеве заземлення не для кожної муфти або світильника, а через кожні 100 м кабельної мережі;

д) біля окремо встановлених машин.

1.4. У разі встановлювання одного заземлювача на групу заземлюємих об'єктів повинні застосовуватися збірні заземлювачі провідники (шини), що виконані із сталі або міді з мінімальним перерізом відповідно 50 або 25 мм². Ці збірні шини приєднуються до місцевого заземлювача за допомогою штаби (троса). Вимоги до матеріалу й перерізу штаби такі, як і до збірних шин.

1.5. Кожен об’єкт, що належить заземленню, повинен приєднуватися до збірних заземлюючих провідників (шин) або заземлювача за допомогою окремого відгалуження зі сталі перерізом не меншим як 50 мм² або з міді перерізом не меншим як 25 мм². Для улаштування зв’язку допускається приєднання апаратури до заземлювачів сталевим або мідним проводом перерізом відповідно не меншим за 12 і 6 мм².

Заземлення повинно бути виконано так, щоб при від’єднанні окремих апаратів і машин від заземлення не порушувалось заземлення решти устаткування. Послідовне приєднання заземлюючих об’єктів до збірних заземлюючих провідників або заземлювачів забороняється, крім кабельних муфт і світильників у мережі стаціонарного освітлення.

1.6. Як провідники, що зв’язують місцеві та головні заземлювачі, повинні використовуватися сталева броня та свинцева оболонка броньованих кабелів або інші провідники.

Крім місцевого заземлення, всі електричні машини й апарати, муфти та інша кабельна арматура з приєднаним броньованим кабелем повинні бути облаштовані перемичками зі сталі перерізом не меншим як 50 мм² або з міді перерізом не меншим як 25 мм², за допомогою яких здійснюється безперервне коло свинцевих оболонок і сталевої броні окремих відрізків броньованих кабелів, як це показано на мал. 1.

У разі застосування кабелів із заземлюючими жилами безперервне коло складається шляхом з'єднання заземлюючих жил. Якщо ці кабелі мають металеві оболонки та броню, то і в цьому випадку наявність перемичок обов’язкова.