Організація та способи проведення спецобробки

Для запобігання шкідливого впливу на людей та тварин РР, Б0Р, НХР, БЗ, виконується комплекс робіт зі спеціальної обробки територій, приміщень, техніки, приладів, устаткування, меблів, одягу, продуктів харчування, води, відкритих ділянок тіла людини. Вона передбачає насамперед механічне видалення, а також нейтралізацію хімічним і фізичним способами небезпечних речовин та знищення хвороботворних мікробів. Спецобробка включає дезактивацію, дегазацію, дезінфекцію заражених поверхонь, а також проведення санітарної обробки людей. Вона може бути частковою і повною. При частковій обробляються основні проїзди, вантажно-розвантажувальні площадки, склади, виробничі та житлові приміщення, в тому числі і підсобки, проходи до них, особовий склад формувань аварійно-рятувальних служб та виробничий персонал. Вона не забезпечує повного знезаражування і тим самим не гарантує людям захист від ураження, тому з першою нагодою запроваджується повна обробка – миття людей у лазні чи душових установках теплою водою з милом і мочалкою, зі зміною білизни й одягу (улітку її можна здійснювати в незаражених проточних водоймах), знезаражування всієї території об'єкта, житлових, підсобних приміщень, устаткування. Спецобробку здійснюють у ЗІЗ органів дихання і шкіри при суворому дотриманні заходів безпеки. Працювати в приміщенні, де знаходиться заражений одяг, одній людині забороняється. Не можна розстібати або знімати засоби захисту шкіри, лягати, сідати на заражені предмети чи доторкатися до них, приймати їжу, пити воду, курити і відпочивати на робочих місцях. Це можна робити тільки на спеціально відведеній території. Забороняється відкрите збереження, у тому числі і тимчасове, а також транспортування зараженого одягу. Усі речі повинні знаходитися в зав'язаних прогумованих (поліетиленових) мішках. Необхідно обережно поводитися зі знезаражуючими речовинами і технікою.

Видалення із заражених об'єктів РР, що виключає враження людей від впливу ІВ і забезпечує їхню безпеку має назву дезактивації. Процес дезактивації зазвичай відбувається у дві стадії. Перша - це руйнування зв'язку між носіями радіоактивних забруднень і поверхнею оброблюваного об'єкта, друга - транспортування радіоактивних забруднень з оброблюваного об'єкта. Обидві стадії можуть застосовуватися одночасно або з перевагою якої-небудь з них. Виключення складає дезактивація шляхом зняття верхнього забрудненого шару.

Розрізняють рідинні способи дезактивації – коли видалення РР здійснюється за допомогою струменя води чи пари або фізико-хімічних процесів між рідким середовищем і РР та безрідинні - механічне видалення РР, а саме: змітання, відсмоктування, здування, (з урахуванням напрямку вітру – від себе), зняття зараженого шару. Ефективність рідинного способу залежить від витрати і напору води, напрямку її струменя, відстані до оброблюваної поверхні, а також від якості спецдомішок, якщо вони застосовуються (поверхнево-активні миючі речовини, відходи виробництв, що містять у своєму складі луг, речовини окисно-хлорної дії, а також органічні розчинники, сорбенти, іонообмінні матеріали, що істотно підвищують миючі здібності води). На ділянках з твердим покриттям дезактивують поверхню сильним струменем води з брандспойтів. Органічними розчинниками (бензином, гасом, дизельним паливом) дезактивують головним чином металеві поверхні (змивають ганчір’ям, щітками, пензликами, змоченими в розчинниках). На ділянці без твердого покриття знімають поверхневий заражений шар ґрунту чи снігу, який потім відвозять або виносять на ношах у спеціально відведене місце.

Для знезаражування одягу, взуття, ЗІЗ обладнують спеціальну ділянку, де встановлюють щити, натягають мотузки, вбивають коли для дезактивації взуття. Біля цих робочих місць створюють запаси води, розчинів, ганчір’я, віників, вибивачів (ціпків). Для стоку брудної води риють канави і вбирні колодязі. Кожне робоче місце позначають табличками з указівкою напрямку вітру - з чистої половини на брудну. На чистій половині обладнують місце для дозиметриста. Якщо він виявляє, що після дезактивації зараженість перевищує допустиму величину, то майно повертається на додаткову обробку. На чистій половині обладнується склад для обмінного фонду одягу і взуття, на брудній – склад для майна, що не піддається дезактивації.

Спеціальні захисні костюми з прогумованої тканини, взуття зі шкіри і гуми, ЗІЗ дезактивують шляхом протирання вологими ганчірками, обмиванням струменем води або спеціальним розчином із щітками, відкриті ділянки шиї, рук обмивають; лицьову частину протигаза протирають й тільки після цього знімають. Потім умиваються, полощуть рот та горло.

Нейтралізація НХР та БОР чи їхнє видалення з поверхні доти, поки зараженість не знизиться до допустимих меж або зникне цілком, має назву дегазації. Вона є трудомістким процесом, тому спочатку знезаражують місця можливого пересування людей, тварин і техніки, інші ділянки обносять знаками огородження. Найчастіше використовують механічний, фізичний або хімічний способи дегазації. При механічному видаляють НХР (БОР) з якої-небудь поверхні, території, техніки, транспорту й інших окремих предметів. Наприклад, заражений шар ґрунту зрізують і вивозять у спеціально відведені місця для поховання або, якщо це допускається їх властивостями, засипають піском, землею, гравієм, щебенем. Прифізичному способі верхній шар ґрунту пропалюють паяльною лампою чи спеціальними вогнетворними пристосуваннями. Найбільше поширення знайшовхімічний спосіб дегазації. Він заснований на застосуванні речовин, що окислюють і хлорують (хлорне вапно, хлорит кальцію, аміак, гашене вапно і т.д.). Якщо ґрунт пухкий, то заражену ділянку засипають порошком хлорного вапна з розрахунку 1 кг на 1 м² і переорюють його на глибину 3…4 см, а потім повторно покривають порошком. Заражені ділянки на твердому ґрунті, асфальтовому, бетонному покритті обробляють хлорним вапном (0,5 кг на 1 м²), а потім через 20 хв поливають водою (1 л на 1 м²). При вітряній погоді роблять навпаки. Через визначений час використані речовини зчищають, поверхню змивають водою. Процес самодегазації БОР, НХР відбувається за рахунок випаровування, всмоктування в ґрунт і хімічного розкладання. Підвищення температури повітря, збільшення швидкості вітру й опадів прискорюють розкладання БОР, НХР.

Знищення в навколишньому середовищі збудників заразних хвороб називають дезінфекцією. Існує три її види: профілактична, поточна і заключна. Профілактична – запроваджується постійно і передбачає виконання звичайних гігієнічних норм (миття рук, посуду, прання білизни, вологе прибирання приміщень). Поточна – передбачає реалізацію комплексу протиепідемічних заходів при інфекційних захворюваннях і полягає у виконанні санітарно-гігієнічних правил, проведенні знезаражування різних об'єктів навколишнього середовища, а також виділень хворої людини (фекалій, сечі, мокротиння). Вона є обов'язковою і спрямована на попередження поширення інфекційних захворювань за межі осередку ураження. Заключна – здійснюється після госпіталізації хворого або після його смерті.

Дезінфекція здійснюється фізичним, хімічним і комбінованим способами. Фізичний – заснований на руйнуванні хвороботворних мікробів під впливом високих температур (застосування пари, кип'ятіння, прасування гарячою праскою). Хімічний – полягає у застосуванні дезинфікуючих розчинів, що здатні знищувати хвороботворні мікроорганізми (хлоровмісткі препарати: хлорне вапно, монохлорамін, лізол та інші). Але найбільш надійним способом є комбінований, коли руйнування хвороботворних мікробів та їхніх токсинів забезпечується одночасним впливом хімічних речовин і високої температури розчину. Термін повної дезінфекції території, що заражена неспоровими мікробами та токсинами, складає 2 години, а споровими мікробами – 4 і більше. Людям, що виконують роботи з дезінфекції, повинні бути зроблені щеплення від особливо небезпечних інфекційних хвороб. При дезінфекції одягу, взуття, засобів захисту, застосовуються два способи: пароповітряний і пароформаліновий. Для відпочинку через годину роботи при дегазації і дезінфекції повинна запроваджуватися зміна працюючих у брудній половині.

Для знезаражування техніки, транспорту, споруд і території використовуються такі технічні засоби:

а) для обробки техніки: індивідуальний комплект для спецобробки (ІДК), дегазаційний комплект (ДК-4), начіпний насос (НШН-600), що працює від двигуна автомобіля;

б) для знезаражування території і споруд: піскові розбризкувачі, поливально-миючі і підмітально-прибиральні машини, шнекороторні снігоочисники, бульдозери, автогрейдери, скрепери, плуги тракторні, начіпні відвали, обприскувачі, насоси для подачі розчинів при будівництві (усіх модифікацій);

в) для санітарної обробки людей: індивідуальні протихімічні пакети всіх типів, санітарно-обмивальні пункти на базі лазень, санперепускників, душових; дезінфекційно-душові пересувні установки на автомобілях і причепах; комплекти санітарної обробки, що складаються з наметів та душових установок з відділеннями для роздягання, миття і вдягання.

Санітарно-обмивальний пункт влаштовують так, щоб не було зустрічних і пересічних потоків людей. При цьому необхідно мати приміщення для роздягання та вдягання, комори для збереження чистої й зараженої білизни, оглядові відділення з дозиметристами, обмивальне відділення, обладнане душовими приладами.

Особовий склад, що прибуває на санітарно-обмивальний пункт, перед входом у роздягальне відділення знімає верхній одяг та засоби захисту (крім протигаза) і складає їх у зазначеному місці. У роздягальному приміщенні знімається білизна, проходиться медогляд, дозиметричний контроль, після чого він спрямовується в обмивальне відділення. Після виходу з обмивального відділення проводиться повторний медичний і дозиметричний контроль.

У вдягальному відділенні особовий склад одержує незаражений одяг (свій оброблений, чи з обмінного фонду). Тривалість санітарної обробки - у межах 30 хвилин.