Показники оцінки майнового стану підприємства.

Для здійснення господарської діяльності кожне під­приємство повинно мати певне майно, котре належить йому на правах власності чи володіння. Усе майно, яке належить підпри­ємству і відображене в його балансі, становить його активи.

Активи — це економічні ресурси підприємства у формі сукуп­них майнових цінностей, які використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку. Активи підприємства складаються із суми необоротних, оборотних (поточних) та ін­ших активів.

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та правильності вкладення фінансових ресурсів у ак­тиви. У процесі функціонування підприємства величина активів і їх структура постійно змінюються. Якісні зміни у структурі май­на підприємства та джерел цього майна можна охарактеризувати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу звітності. Вертикальний аналіз показує структуру майна підприємства та джерел цього майна. Як правило, показники структури розрахову­ються у відсотках до валюти балансу. Відносні показники певною мі­рою пом'якшують негативний вплив інфляційних процесів, які суттєвоускладнюють зіставляння абсолютних показників у динаміці.

Горизонтальний аналіз звітності потребує побудови однієї чи кількох аналітичних таблиць, в яких абсолютні показники допов­нюються відносними — темпами зростання (зниження).

На практиці нерідко об'єднують горизонтальний і вертикаль­ний аналіз, тобто будують аналітичні таблиці, які характеризують як структуру майна підприємства та його джерел, так і динаміку окремих показників.

Загальна сума змін валюти балансу розбивається на складові, що дає змогу зробити попередні висновки про характер руху в Складі активів, джерела її формування та взаємообумовленість. Так,у процесі аналізу зміни складу довгострокових (необорот­них) і поточних (оборотних) засобів розглядаються у взаємо зв'язку зі змінами зобов'язань підприємства.

Структура вартості майна дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах і співвідношення позичкових і власних коштів підприємства. У структурі вартості майна відображається спе­цифіка діяльності кожного підприємства.

Сама по собі структура вартості майна ще не свідчить про фі­нансовий стан підприємства. Структура майна підприємства, її динаміка не дає відповіді на питання, наскільки вигідно для інвес­тори вкладення коштів у дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність зобов’язань для погашення зобов’язань.

Показники:

1. Сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпорядженні. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.

2. Питома вага активної частини основних засобів. Згідно з нор­мативними документами під активною частиною основних засобів розуміють машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці — позитивна тенденція.

3. Коефіцієнт зносу основних засобів. Показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості. Ви­користовується в аналізі для характеристики стану основних засобів. Доповненням цього показника є так званий коефіцієнт при­датності.

4. Коефіцієнт оновлення основних засобів. Показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

5. Коефіцієнт вибуття основних засобів. Показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин.

 

 

Самостійна робота

«Баланс грошових надходжень і витрат. Плановий баланс активів та пасивів в системі фінансового планування»

 

План

 

1. Завдання, методи та значення фінансового планування.

2. Баланс грошових надходжень та витрат.

3. Плановий баланс активів та пасивів в системі фінансового планування.

Література:

1. Л. 1 с. 325 - 340

 

1. Завдання, методи та значення фінансового планування.

 

Можливість і необхідність планування як певного виду діяльності управлінського персоналу зумовлені загальними умовами господарювання.

За допомогою планування зводиться до мінімуму невизначеність ринкового середовища та його негативні наслідки для суб’єкта господарювання.

Фінансове планування – це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді.

Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Принципи фінансового планування:

ü принцип фінансового співвідношення строків;

ü принцип платоспроможності;

ü принцип рентабельності капіталовкладень;

ü принцип збалансованості ризиків;

ü принцип пристосування до потреб ринку;

ü принцип максимальної рентабельності.

Методи фінансового планування – це конкретні способи планових розрахунків. Планування фінансових показників здійснюється за допомогою кількох методів:

1. балансовий – полягає в тому, що балансуються не тільки підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття;

2. нормативний – полягає в тому, що на основі встановлених норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарського суб’єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів;

3. розрахунково - аналітичний – планові показники розраховуються на основі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни у плановому періоді;

4. оптимізація планових розрахунків – полягає у складанні кількох варіантів планових розрахунків;

5. економіко – математичне моделювання – дає змогу знайти кількісне вираження взаємозв’язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають.

Основними завданнями фінансового планування на під­приємстві є:

ü забезпечення необхідними фінансовими ресурсами опера­ційної, інвестиційної і фінансової діяльності;

ü забезпечення розподілу прибутку з урахуванням інтересів
підприємства, акціонерів та інших інвесторів;

ü визначення ефективних напрямів вкладення капіталу, оцінка
раціональності його використання;

ü виявляння внутрішньогосподарських резервів та мобіліза­ція всіх видів ресурсів для збільшення прибутку від звичайної
діяльності, а також збільшення інших доходів;

ü забезпечення контролю за фінансовим станом, платоспро­можністю і кредитоспроможністю підприємства.