Фактори, що впливають на процесс вилучення діючих речовин з рослинної сировини.

На динаміку екстракційного процесу впливають такі фактори: співвідношення між кількістю сировини і екстрагента; стандартність сировини; гістологічна будова сировини; ступінь подрібнення сировини; матеріал застосовуваної апаратури; температура і час настоювання; вплив ферментів і мікрофлори; хімічний склад діючих речовин; рН середовища.
СПІВВІДНОШЕННЯ КІЛЬКОСТІ СИРОВИНИ І ЕКСТРАГЕНТА. Настої і відвари в рецептах можуть прописуватися різними способами.
1. Вказується кількість вихідної рослинної сировини й об’єм водного витягу. Наприклад:
Rp.: Infusi herbae Hyperici ex 10.0 – 200m Da. Signa. Для полоскання.
За даним прописом необхідно з 10 вагових частин трави звіробою приготувати 200 об’ємних частин настою.
2. вказується тільки об’єм витягу. Лікар у цьому випадку надає право фармацевту вирішити питання про кількість сировини відповідно до вказівок ДФ ХІ.
Якщо кількість лікарської рослинної сировини в рецепті не зазначена, настої і відвари готують у співвідношення 1:10.
Настої із трави горицвіту, кореневища і коріння валеріани готують із розрахунку 1:30 (за ДФ Х у такому ж співвідношенні готують водні витяги зі споришу, трави конвалії, кореня китятки, сенеги, синюхи, собачого мила, бульб морської цибулі).
Витяги з лікарської рослинної сировини, що містить сильнодіючі речовини (трави термопсису, листя наперстянки та ін.), готують за прописом лікаря, а при відсутності вказівок про кількість сировини – у співвідношенні 1:400 і в основному з екстрактів концентратів.
Для одержання повноцінного витягу необхідно використовувати максимально можливу за даних умов кількість води, тому що лікар у рецепті вказує кількість (об’єм) готового витягу, а не води, необхідної для його одержання
Кількість води, що поглинається сировиною, залежить від гістологічної будови і ступеня подрібнення сировини. Тому необхідно використовувати індивідуальні коефіцієнти поглинання води сировиною.
Коефіцієнт водопоглинення (Кв) – показує кількість рідини, яку утримує 1.0 г рослинної сировини стандартного ступеня після його відтискання в перфорованій склянці інфундирки.
Для найбільш часто застосовуваних видів сировини Кв приведені в ДФ ХІ, а також у наказі МОЗ України № 197 від 07.09.93 р. Якщо Кв не зазначений, то рекомендується використовувати загальноприйняті коефіцієнти: для коренів – 1.5, кори, квітів і трав – 2.0, насіння – 3.0.
Таким чином, кількість води, необхідну для виготовлення настою або відвару, визначають сумою об’єму витягу, зазначеного в рецепті і додаткової кількості води, яку рохраховують шляхом множення маси сировини на коефіцієнт водопоглинання.
Однак при виготовленні витягів із врахуванням коефіцієнта водопоглинення їх об’єм все одно виходить трохи меншим, тому, відповідно до ДФ ХІ, до процідженого витягу після відтискання сировини додають воду до об’єму, прописаного в рецепті.
У випадку приготування настоїв і відварів не можна користуватися концентрованими розчинами солей.
СТАНДАРТНІСТЬ СИРОВИНИ. Стандартною називається сировина, що відповідає вимогам НТД. Лікарська сировина повинна надходити в аптеки з вказівкою на етикетці упаковки вмісту діючих речовин у відсотках чи біологічної активності в одиницях дії (ОД).
Згідно з ДФ ХІ, для одержання водних витягів може застосовуватися тільки стандартна або сировина з великим вмістом діючих речовин і підвищеною біологічною активністю.
У цьому випадку необхідно зробити перерахунок нестандартної сировини за формулою:
,

де х – кількість сировини з підвищеним вмістом діючих речовин,
А – кількість сировини, прописаної в рецепті, г,
С – фактична кількість діючих речовин в сировині, % або ОД;
В – стандартний вміст діючих речовин.
ГІСТОЛОГІЧНА БУДОВА СИРОВИНИ. Швидкість екстрагування багато в чому залежить від структури клітинних оболонок, що є значною перешкодою для проходження екстрагента, причому у тим більшому ступені, чим товщі і щільніші.
При виготовленні водних витягів вибір способу екстракції рослинного матеріалу, як правило, визначається його гістологічною будовою. З пухкої сировини (квітки, листя, трави) зазвичай готують настої, зі щільної (кори, корені, кореневища) - відвари. Винятки: корені з кореневищами валеріани (готують настій), листя мучниці, сенни, брусниці (відвари).
СТУПІНЬ ПОДРІБНЕННЯ РОСЛИННОГО МАТЕРІАЛУ. Зі збільшенням ступеня подрібнення рослинної сировини збільшується поверхня її контакту з екстрагентом, що полегшує його проникнення в клітини, а отже, прискорюється і сам процес екстракції. Відповідно до ДФ Х було прийнято, що листя і трави подрібнюють до 5 мм, листя мучниці, евкаліпта, брусниці та інші шкіряні листки - до 1 мм; стебла, кору і корені – до 3 мм; плоди і насіння – до 0.5 мм. Розміри часток кукурудзяних приймочок – не більше 10 мм.
ТЕМПЕРАТУРА І ТРИВАЛІСТЬ ПРОЦЕСУ. Підвищення температури збільшує швидкість дифузійного обміну і тому прискорює екстракцію. В аптечній практиці використовують методи гарячого екстрагування – Infusa calide parata (настої, відвари, слизи) і холодного екстрагування – Infusa fluide parada (для настою кореня алтея).
Відповідно до вимог ДФ Х та ХІ настої нагрівають на киплячій водяній бані 15 хв, відвари – 30 хв. Після закінчення зазначених термінів екстрагування охолоджують при кімнатній температурі: настої – протягом 45 хв, відвари – 10 хв.
При виготовленні витягів об’ємом 1000 – 3000 мл час нагрівання на водяній бані для настоїв збільшується до 25 хв, для відварів – 40 хв.
ФЕРМЕНТИ І МІКРОФЛОРА. У лікарських рослинах містяться численні ферменти, що є речовинами білкової природи. Діяльність ферментів протікає переважно у вологому і слабо кислому середовищі. Короткочасний температурний вплив вище 60-70⁰С приводить до денатурації й інактивації ферментів. Таку є дію має висушування лікарської сировини. Тому в аптеках водні витяги готують тільки з висушеної рослинної сировини, яка зберігається в сухому і провітрюваному приміщені.
Мікрофлора може потрапити у витяжку під час виготовлення і, викликаючи різні бродильні процеси, призвести до псування. Температура киплячої водяної бані призводить до загибелі мікроорганізмів. При необхідності до водних витягів у процесі виготовлення додають різні консерванти, дозволені до медичного застосування.