СРСР став унітарною тоталітарною державою.

ПОЗИТИВНІ НАСЛІДКИ НЕПУ

1. Правлячим режимом більшовиків досягнуто політичної стабілізації в суспільстві.

2. Нова економічна політика дала змогу швидко подолати економічну кризу і відбудувати зруйноване громадянською війною господарство.

3. Відроджувалася економіка Росії.

4. Введення продподатку стимулювало зростання вироб­ництва сільськогосподарської продукції:

5. Успішно відбудовувалася промисловість. У 1927 р. проми­слове виробництво перевищило рівень 1913 р.

6. У 1922-1924 рр. була здійснена грошова реформа. Була введена в обіг нова грошова одиниця — червонець (один червонець дорівнював 10 золотим карбованцям).

7. Державі вдалося залучити іноземний капітал.

8. Формувався збалансований бюджет.

9. Покращилися умови життя та праці робітників і селян.

НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ НЕПУ

1. Залишалася надмірна централізація управління.

2. Зберігався державний контроль над економікою.

3. Існував жорсткий однопартійний більшовицький режим у політико-ідеологічній сфері.

4. Склалася адміністративно-ринкова система в економіці, яка довго існувати не могла.

Протягом 1928-1929 рр. відбулося згортання ринкових від­носин і перехід до командно-адміністративної системи управління економікою. Неп був призупинений сталінською політикою індуст­ріалізації.

 

УТВОРЕННЯ СРСР

ПЕРЕДУМОВИ УТВОРЕННЯ СРСР

1. Спільне політичне керівництво всіх радянських республік, однаковість політичної системи.

2. Правлячою була більшовицька партія.

3. Місцеві республіканські організації більшовицької партії не мали автономії.

4. Керівництво радянських республік було абсолютно залеж­ним від центру.

5. Для всіх республік існувала єдина армія, єдине військове ке­рівництво. В роки громадянської війни утворився військово-політич­ний союз радянських республік.

6. Існувала єдина транспортна система.

7. Зберігалися традиційні економічні зв’язки і регіональна спеціалізація в межах загальноросійської економіки.

Було взято курс на утворення єдиної соціалістичної держа­ви.

 

ПЛАНИ ОБ’ЄДНАННЯ РАДЯНСЬКИХ РЕСПУБЛІК

План автономізації.

Розроблений Й. Сталіним. Передбачав входження республік у Російську федерацію на правах автономії. Це означало ліквідацію самостійності республік.

План конфедерації.

Утворення союзу суверенних держав, які повністю зберіга­ють свою незалежність і створюють об’єднані органи для координації дій. Цей план підтримали X. Раковський і М. Скрипник (Ук­раїнська СРР), Компартія Грузії. У 1923 р. це стало підставою для звільнення X. Раковського з посади голови уряду УРСР.

План федерації.

З ним виступив В. Ленін. Суть плану полягала в тому, що всі радянські республіки, серед них і Російська федерація, мали входити на рівних правах у нове державне об’єднання — Союз Радянських Соціалістичних Республік.

 

УТВОРЕННЯ СРСР

23-27 грудня 1922 р. X Всеросійський з’їзд рад.

У його роботі брали участь делегації республік. На з’їзді було запропоновано назву нової держави — Союз Радян­ських Соціалістичних Республік (уперше цю назву запропо­нував Г. Чичерін).

30 грудня 1922 р. І з’їзд рад СРСР.

З доповідаю про Декларацію і Договір про утворення СРСР виступив И. Сталін. Ці документи були прийняті делегатами з’їзду.

До складу СРСР увійшли:

- Російська Федерація.

- Українська СРР.

- Білоруська СРР.

- Закавказька Федерація (створена у березні 1922 р. в складі закавказьких республік: Грузії, Вірменії, Азербайджану).

 

ЮРИДИЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ СРСР

Протягом 1923 р. відбувався процес доопрацювання союзного договору. Союзні держави домагалися більшої самостійно­сті. Й. Сталін вирішив замість союзного договору прийняти Конституцію СРСР.

Січень 1924 р. II з’їзд рад СРСР затвердив першу Конституцію СРСР.

В компетенції СРСР були:

- зовнішньополітичні відносини, оборона;

- транспорт, зв’язок;

- фінанси;

- планування, торгівля.

За республіками залишилися:

- внутрішня політика,

- земельні справи,

- юстиція,

- охорона здоров’я,

- соціальне забезпечення тощо.

Висновки:

ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ

Індустріалізація — це процес створення важкої промисловості, необхідної для перебудови всього народного господарства на базі передової машинної техніки; прискорений розвиток про­мисловості з метою забезпечення обороноздатності країни.

 

Причини індустріалізації:

1. Значне економічне відставання СРСР від країн світу.

2. Необхідність технічного переозброєння основних галузей на­родного господарства країни.

3. Необхідність створити потужний військово-промисловий комплекс.

4. Потреба необхідної техніки (машин, тракторів тощо) для про­ведення колективізації.

5. Намагання сталінського керівництва перейти до побудови соціалізму, складовими якого були: індустріалізація, колективізація, культурна революція.

 

Особливості проведення індустріалізації:

1. Країна могла розраховувати лише на внутрішні джерела фі­нансування.

2. Бракувало кваліфікованих спеціалістів.

3. Почалася не з легкої промисловості, щоб накопичити кошти, а з важкої промисловості.

4. Проводилася форсовано, завищеними темпами.

 

Грудень 1925 р. XIV з’їзд ВКП(б) проголосив курс на приско­рення індустріалізації.

 

КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ

Колективізація — перебудова сільського господарства шляхом об’єднання дрібних одноосібних селянських господарств у колективні господарства.

 

Причини колективізації:

1. Нестача коштів для індустріалізації.

2. Потреба в товарних ресурсах (у тому числі зерна), щоб при­дбати на Заході машини, обладнання, технології для розвитку важкої промисловості.

3. Хлібна криза 1927-1928 рр., коли селяни відмовилися здавати хліб за низькими цінами.

4. Колективними господарствами було легше управляти, ніж мільйонами розрізнених селянських одноосібних госпо­дарств.

5. Необхідність ліквідації заможного селянства — головного во­рога радянської влади.

МАСОВІ РЕПРЕСІЇ

Мета терору 30-х рр.:

1. Не допустити формування міцної опозиції режиму.

2. Посилити комуністичну диктатуру, яка проявлялася у

- забороні фракцій у більшовицькій партії;

- чистках партійних лав

- знищенні “ворогів народу”, “шпигунів” іноземних держав.

3. Формування тоталітарного режиму — режиму особистої вла­ди Й. Сталіна.

4. 1928 р. Було сфабриковано “шахтинську справу” — так звану “шкідницьку” організацію спеціалістів вугільної промисло­вості Донбасу. Інженерно-технічних працівників звинуватили у шкідництвах, в організації вибухів на шахтах, злочинних зв’язках з колишніми власниками шахт.

 

1 грудня 1934 р. Вбивство у Смольному лідера ленінград­ських більшовиків, відомого діяча більшовицької партії С. Кірова. Й. Сталін використав вбивство С. Кірова для розпра­ви над “ворогами народу”, нагнітання в країні атмосфери страху і посилення своєї влади.

1 грудня 1934 р. Президія ЦВК СРСР прийняла постанову про порядок розгляду звинувачень у підготовці чи здійсненні те­рористичних актів, яка відводила слідству в цих справах не більше 10 діб. Справи розглядалися без прокурорів і адвока­тів. Оскарження чи помилування не допускалося. Найвищу міру покарання виконували відразу після винесення вироку.

Серпень 1936 р. Відкрито процес над “антирадянським об’єднаним троцькістсько-зінов’євським центром”. Су­дили 16 чоловік, серед них — Л. Каменева і Г. Зінов’єва. Всі були засуджені до розстрілу.

Січень 1937 р. Московський процес над “паралельним антира­дянським троцькістським центром”. Судили 17 осіб. Серед них — Ю. П’ятакова, Г. Сокольникова, К. Радека. Більшість засудили до смертної кари.

Березень 1938 р. Процес над “антирадянським правоцентристським центром”. Судили 21 чол. Серед них — М. Бухаріна, О. Рикова, X. Раковського.

 

Політичні процеси поклали початок масовим репресіям про­ти радянських людей.

1937-1938 рр. Терор став всеохоплюючим. Масові репресії за­стосовувалися до всіх категорій населення:

- представників партійного і державного апарату

- були знищені 98 із 139 членів і кандидатів у члени ЦК ВКП(б); 1108 із 1966 делегатів XVII з’їзду партії;

- військових (репресовано: і 1 заступників наркому оборони, 75 із 80 членів Вищої військової ради, 14 із 16 генералів армії, 90% командирів корпусів, 35 тис. із 80 тис. офіцерів;

- працівників органів безпеки;

- інтелігенції;

- працівників освіти, науки, культури;

- робітників;

- селян;

- духовенства та ін.

В такій ситуації у грудні 1936 р. була прийнята Конституція СРСР, яка не гарантувала здійснення прав і свобод громадян, які вона декларувала, але вони перекреслювалися реальною політи­кою репресій сталінізму.

 

Теми до презентацій

Голодомори

Великі репресії 30-х рр

Життя пересічної людини в СРСР

ПОЗИТИВНІ НАСЛІДКИ НЕПУ

1. Правлячим режимом більшовиків досягнуто політичної стабілізації в суспільстві.

2. Нова економічна політика дала змогу швидко подолати економічну кризу і відбудувати зруйноване громадянською війною господарство.

3. Відроджувалася економіка Росії.

4. Введення продподатку стимулювало зростання вироб­ництва сільськогосподарської продукції:

5. Успішно відбудовувалася промисловість. У 1927 р. проми­слове виробництво перевищило рівень 1913 р.

6. У 1922-1924 рр. була здійснена грошова реформа. Була введена в обіг нова грошова одиниця — червонець (один червонець дорівнював 10 золотим карбованцям).

7. Державі вдалося залучити іноземний капітал.

8. Формувався збалансований бюджет.

9. Покращилися умови життя та праці робітників і селян.

НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ НЕПУ

1. Залишалася надмірна централізація управління.

2. Зберігався державний контроль над економікою.

3. Існував жорсткий однопартійний більшовицький режим у політико-ідеологічній сфері.

4. Склалася адміністративно-ринкова система в економіці, яка довго існувати не могла.

Протягом 1928-1929 рр. відбулося згортання ринкових від­носин і перехід до командно-адміністративної системи управління економікою. Неп був призупинений сталінською політикою індуст­ріалізації.

 

УТВОРЕННЯ СРСР

ПЕРЕДУМОВИ УТВОРЕННЯ СРСР

1. Спільне політичне керівництво всіх радянських республік, однаковість політичної системи.

2. Правлячою була більшовицька партія.

3. Місцеві республіканські організації більшовицької партії не мали автономії.

4. Керівництво радянських республік було абсолютно залеж­ним від центру.

5. Для всіх республік існувала єдина армія, єдине військове ке­рівництво. В роки громадянської війни утворився військово-політич­ний союз радянських республік.

6. Існувала єдина транспортна система.

7. Зберігалися традиційні економічні зв’язки і регіональна спеціалізація в межах загальноросійської економіки.

Було взято курс на утворення єдиної соціалістичної держа­ви.

 

ПЛАНИ ОБ’ЄДНАННЯ РАДЯНСЬКИХ РЕСПУБЛІК

План автономізації.

Розроблений Й. Сталіним. Передбачав входження республік у Російську федерацію на правах автономії. Це означало ліквідацію самостійності республік.

План конфедерації.

Утворення союзу суверенних держав, які повністю зберіга­ють свою незалежність і створюють об’єднані органи для координації дій. Цей план підтримали X. Раковський і М. Скрипник (Ук­раїнська СРР), Компартія Грузії. У 1923 р. це стало підставою для звільнення X. Раковського з посади голови уряду УРСР.

План федерації.

З ним виступив В. Ленін. Суть плану полягала в тому, що всі радянські республіки, серед них і Російська федерація, мали входити на рівних правах у нове державне об’єднання — Союз Радянських Соціалістичних Республік.

 

УТВОРЕННЯ СРСР

23-27 грудня 1922 р. X Всеросійський з’їзд рад.

У його роботі брали участь делегації республік. На з’їзді було запропоновано назву нової держави — Союз Радян­ських Соціалістичних Республік (уперше цю назву запропо­нував Г. Чичерін).

30 грудня 1922 р. І з’їзд рад СРСР.

З доповідаю про Декларацію і Договір про утворення СРСР виступив И. Сталін. Ці документи були прийняті делегатами з’їзду.

До складу СРСР увійшли:

- Російська Федерація.

- Українська СРР.

- Білоруська СРР.

- Закавказька Федерація (створена у березні 1922 р. в складі закавказьких республік: Грузії, Вірменії, Азербайджану).

 

ЮРИДИЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ СРСР

Протягом 1923 р. відбувався процес доопрацювання союзного договору. Союзні держави домагалися більшої самостійно­сті. Й. Сталін вирішив замість союзного договору прийняти Конституцію СРСР.

Січень 1924 р. II з’їзд рад СРСР затвердив першу Конституцію СРСР.

В компетенції СРСР були:

- зовнішньополітичні відносини, оборона;

- транспорт, зв’язок;

- фінанси;

- планування, торгівля.

За республіками залишилися:

- внутрішня політика,

- земельні справи,

- юстиція,

- охорона здоров’я,

- соціальне забезпечення тощо.

Висновки:

СРСР став унітарною тоталітарною державою.